Процес ефективного управління підприємством

    5) транспортні засоби (автомобілі, гужовий  і водний транспорт, тракторні і автомобільні причепи, автокари та ін.);

    6) виробничий і господарський інвентар;

    7) робоча худоба;

    8) продуктивна худоба;

    9) багаторічні насадження;

    10) капітальні витрати для поліпшення  земель (крім споруд);

    11) інші основні засоби.

    Основні засоби оцінюють кількома методами.

    1. За первісною вартістю, яка складається  з фактичних витрат на придбання або будівництво основних засобів, на транспортування у господарство, монтаж і установку обладнання. За первісною вартістю основні засоби облічуються на балансі господарства. Але ця вартість не враховує наступних змін цін на подібні засоби виробництва і матеріали. Це має істотне значення за високих темпів інфляції.

    2. Щоб усунути цей недолік, основні  засоби час від часу переоцінюють і нову ціну на старі основні засоби називають відновлювальною вартістю. Отже, відновлювальна вартість — це вартість відтворення основних засобів за сучасними цінами. Переоцінка їх здійснюється за постановами Уряду в усіх галузях суспільного господарства.

    3. За залишковою вартістю, яка дорівнює  первісній або відновлювальній  вартості без зносу основних  засобів.

    Оборотні  фонди сільськогосподарських підприємств  складаються з вартості виробничих запасів (кормів, насіння, молодняку тварин, запасних частин, паливо-мастильних матеріалів, мінеральних добрив, сировини для переробки, тари, допоміжних матеріалів, малоцінних і швидкозношуваних предметів); незавершеного виробництва у галузях рослинництва, тваринництва, в ремонтних майстернях, на промислових підприємствах; фондів обігу (готова продукція, товари у фірмових магазинах, на біржах, засоби в розрахунках, кошти на рахунках у банках і в касі).

    Для визначення рівня оснащеності господарства основними фондами застосовують такі показники:

    фондозабезпеченість — вартість основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення на 100 га сільськогосподарських угідь;

    фондоозброєність  праці — вартість основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення на одного працівника.

    Особливе  місце серед основних виробничих фондів належить механічним засобам, що дає змогу зменшити чисельність працівників у сільському господарстві. Проте в умовах енергетичної кризи і розвитку приватних та фермерських господарств частка робочої худоби в загальному енергетичному балансі підвищується, тому що вона забезпечує зниження витрат на виконання відповідних робіт.

    У сільськогосподарському виробництві  фондоозброєність ще нижча, ніж у  промисловості, а має бути навпаки, тому що багато машин працює протягом року тільки кілька днів.

    Найбільший  економічний ефект можна мати тоді, коли техніка використовується комплексно, тобто коли машини об'єднані в системи. Система машин у сільськогосподарському виробництві — це набір окремих робочих машин, які доповнюють одна одну і виконують послідовно технологічні операції при виробництві тих чи інших продуктів. Системи машин створюються для виробництва окремих видів продукції. За підрахунками науково-дослідних установ, для сільського господарства в цілому потрібно понад 4 тис. найменувань технічних засобів.

    При обґрунтуванні системи машин  потрібно враховувати такі вимоги до них:

    1) виконання робіт відповідно до  агрозоотехнічних вимог;

    2) узгодженість окремих машин системи  за потужністю і продуктивністю;

    3) забезпечення найменшої матеріаломісткості, особливо паливно-мастильних матеріалів, а також металомісткості на 1т  готової продукції;

    4) забезпечення найменшої енергомісткості  на 1т продукції;

    5) забезпечення найвищої продуктивності  системи і окремих машин за  одиницю часу;

    6) зниження щільності тракторних  робіт за рахунок виключення зайвих робіт, особливо за рахунок використання комбінованих агрегатів;

    7) забезпечення найменших експлуатаційних  витрат на одиницю продукції.

    Дотримання  цих вимог є особливо важливим в умовах ринкових відносин. Виробники, які їх чітко дотримуються, мають більше шансів ефективно працювати в умовах конкуренції.

    У сільському господарстві нашої держави  рівень механізації виробничих процесів ще недостатній, використовуються машини і механізми застарілих конструкцій. Потрібна для господарств нова високоефективна  техніка має відповідати таким  вимогам:

    1) універсальність (машина повинна  виконувати не одну, а кілька  операцій одночасно або в різний  час);

    2) економічність (споживати менше  палива і витрачати менше металу на одиницю потужності);

    3) висока продуктивність за одиницю  часу;

    4) уніфікація і взаємозамінність  окремих вузлів і деталей;

    5) відповідність сучасному рівню  технології І організації виробництва по зонах і галузях сільського господарства;

    6) взаємне узгодження окремих машин  між собою за потужністю, шириною захвату, розстановкою робочих органів тощо;

    7) створення нормального робочого  місця для тракториста-машиніста.

    Система машин періодично переглядається, з  неї виключають застарілі конструкції і поповнюють її новими, більш ефективними машинами, які відповідають прогресивній технології виробництва сільськогосподарської продукції.

    Проаналізуємо рівень інтенсивності та економічної  інтенсифікації ПСП «Надія». Для  цього необхідні дані занесемо у  таблицю.

    Таблиця ІІ.3.

    Рівень  ефективності та інтенсифікації у ПСП «Надія»

    Як  бачимо, по досліджуваному  господарству всі показники збільшилися. Зросла кількість основних виробничих фондів на 100 га сільськогосподарських угідь, вартість валової продукції на 100 грн. затрат, фондів, а також на 100 га сільськогосподарських угідь. Можна зробити висновки і про фондозабезпеченість та фондоозброєність ПСП «Надія» вони відповідно у 2004 становили 487,2 тис. грн./чол. та 30,4 тис. грн./чол. Щодо фондомісткості та фондовіддачі, то вони склали у 2004 році відповідно 5,2 та 0,2. Щодо утримання основних засобів, то воно в 2004 році порівняно з 2002 роком зменшилося на 0,6 тис. грн.

    Проаналізуємо тепер основні показники зносу  та господарської придатності основних засобів ПСП «Надія».

    Таблиця ІІ.4.

    Порівняльний  аналіз показників зносу та придатності  основних засобів ПСП «Надія»  за 2004 рік

    З таблиці ми бачимо збільшення коефіцієнта  зносу (на 1,6) і зменшення господарської придатності основних засобів. Це сталося внаслідок підвищення суми зносу основних засобів (на 53,5 тис. грн.) і зменшення початкової вартості основних засобів (на 25200 грн.). Тобто внаслідок зміни кількості основних засобів і амортизаційних відрахувань.

    Наявність оборотних коштів зобразимо в таблиці.

    Щодо  праці, то вона є основою всякого матеріального виробництва. Вона завжди має матеріальну основу і спрямована на задоволення потреб людини.

    Носієм  праці є трудові ресурси підприємства. Це сукупність фізичних і духовних здібностей людей до праці, так би мовити, трудовий потенціал, ресурс, який завжди має кількісну і якісну характеристики, тобто міру здатності до праці. Раціональне використання трудових ресурсів передбачає насамперед забезпечення їх нормальної зайнятості, пропорційний їх розподіл по галузях виробництва і на території, досягнення ними найвищої продуктивності праці.

    Скорочення  сільськогосподарського виробництва  і падіння життєвого рівня спричинюють міграцію найактивнішої і найбільш працездатної вікової групи сільського населення — молоді. А це призводить до суттєвого погіршення демографічної ситуації на селі. Скорочується не тільки приріст сільського населення, а й частка працездатної його групи, зростає частка непрацездатної і мало працездатної груп. У зв'язку з цим погіршуються професійно-кваліфікаційна характеристика трудових ресурсів, гальмуються впровадження у виробництво і раціональне використання нової техніки, прогресивних технологій, сучасних форм організації праці і методів господарювання.

    Для здійснення процесу виробництва завжди потрібні засоби і предмети праці. Проте, якими б досконалими вони не були, самі по собі вони не здатні нічого створити. Виробництво здійснюється тільки за участю живої праці як елемента зв'язку між усіма компонентами виробництва. При цьому завжди стоїть завдання ефективно здійснювати виробництво: одержувати максимум продукції при одночасному скороченні матеріальних і трудових витрат. Ця вимога реалізується при раціональному використанні робочої сили. З розвитком сільськогосподарського виробництва, змінюються в кількісному і якісному відношенні і складові частини виробничих процесів. Ці обставини спонукають до постійного коригування співвідношень, підтримки оптимальних пропорцій праці і її засобів, як цього вимагають об'єктивні економічні закони.

    Якісною мірою трудових ресурсів слугує їх професійно-кваліфікаційна характеристика, її визначають за демографічними факторами (природним приростом, станом здоров'я, рухомістю), потребою виробництва в робочій силі і можливостями задоволення потреб працездатного населення у праці на підприємствах. Сучасні умови виробництва і вимоги життя зумовлюють обов'язкове поєднання цих характеристик робочої сили.