Таблиця ІІ.13.

    Вплив факторів на рентабельність зернової продукції ПСП «Надія»

    Отже, як ми бачимо з результатів таблиці, по зерну в порівнянні з 2003 роком  господарство зазнало збитків у  розмірі 5600 грн. Хоча у попередній рік  були прибутки, що становили 9500 грн. Отже, як результат цього, у 2004 році у ПСП «Надія» склався від’ємний рівень рентабельності, що в цьому році становив -9,4%. Хоча повна собівартість по зерновим культурам у 2004 році і була меншою за ту, що господарство мало по зернових у 2003 році, проте за рахунок збитку рентабельність стала від’ємною.

 

ІІІ. Перспектива розвитку галузі рослинництва

ІІІ.1. Планування посівних площ, урожайності  та валових зборів

    Щоб правильно спланувати організацію  галузі необхідно визначити обсяг  прибутку, який  господарство планує отримати в майбутньому. Але при  такому плануванні виникає потреба  врахування таких факторів як наявність  зерносховищ, можливість швидкої реалізації продукції, наявність трудових ресурсів, які забезпечать виробництво  товарної продукції, а також забезпеченість основними і оборотними фондами.

    Не  можливо здійснювати планування прибутковості не знаючи при цьому, яка потреба ринку, його місткість  і динаміка цін.

    Організація виробництва галузі рослинництва та ефективність виробництва продукції  в ПСП «Надія» були висвітлені в попередньому розділі. Ми оцінили  дійсний стан галузі і можемо планувати  її розвиток на майбутнє. В плановому 2005 році планується застосувати інтенсивну технологію виробництва основних сільськогосподарських  культур і підвищити рівні  врожайності хоча б до таких, які  були в попередніх роках.

    Кожне підприємство прагне поступово перетворити  всі земельні угіддя у високопродуктивні. При складанні плану економічного і соціального розвитку слід передбачити переведення непридатних чи мало продуктивних земель у придатні або високопродуктивні, виходячи із своїх матеріально-фінансових і трудових можливостей, намітити переведення одних видів угідь в інші (наприклад, чагарників після їх розкорчовування в ріллю, сіножаті чи пасовища), що спрямоване на більш продуктивне їх використання і називається трансформацією.

    При цьому характер використання угідь  не завжди є причиною їх переведення  в інший вид. Наприклад, скошування трав на пасовищі не повинне супроводжуватися переведенням його в сіножаті. Площі природних сіножатей і пасовищ, розорані й засіяні з метою поліпшення травостою і створення на них довгострокових культурних угідь, залишаються в складі сіножатей та пасовищ і до ріллі не включаються. Слід пам’ятати, що не завжди доцільно переводити ті чи інші угіддя в ріллю як найбільш продуктивний їх вид. Так, понижені місця, які весною затоплюються водою і порівняно довго залишаються під нею, краще використовувати як сіножаті або пасовища. Це ж стосується і схилів, розорювання яких може призвести до ерозії ґрунтів.

    Підприємство  постійно дбає про поліпшення земельних угідь. При цьому основну увагу приділяють правильній системі обробітку й удобрення ґрунту, меліорації, вапнуванню кислих і гіпсуванню солонцюватих ґрунтів.

    Для ПСП «Надія» доцільним було б  залишити кількість сіножатей такою, щоб могла забезпечити потреби  тваринницької галузі господарства, а всі інші ґрунти перевести в  ріллю для вирощування високопродуктивних та економічних сортів сільськогосподарських  рослин. Можна також перекваліфікувати  частину підприємства на вирощування, наприклад, овочевої продукції, адже досліджуване господарство знаходиться у регіоні, сприятливому для вирощування овочів. Крім того не далеко знаходяться і  місця вірогідного збуту овочевої продукції.

    Також ПСП «Надія» не займається виробництвом буряків. Проте їх виробництво може вирішити як проблеми утримання тваринницької  галузі, так і одержання більших  прибутків як з одиниці продукції, так і вцілому.

    Тепер здійснимо розрахунок планової урожайності  таких сільськогосподарських культур, як озимі зернові.

    З плановим рівнем врожайності сільськогосподарських культур безпосередньо пов'язано багато інших показників і сторін діяльності підприємства: розміри і структура

    посівних  площ, обсяги виробництва і реалізації продукції, система заходів щодо ведення галузі рослинництва, яка  охоплює техніку, технологію та організацію  виробництва тощо.

    Плануванню  врожайності сільськогосподарських  культур передує детальний аналіз досягнутого її рівня на підприємстві у передових підприємствах зони, дослідних станціях. При цьому важливо виявити кількісний та якісний вплив на врожайність основних факторів, що її визначають (добрива, попередники, сорти, технології тощо).

    При плануванні врожайності сільськогосподарських  культур використовують такі основні  методи:

    1) метод екстраполяції — знаходження наступних рядів динамічного ряду врожайності на основі фактичних її рівнів;

    2) метод кореляційно-регресійного  аналізу — побудова і дослідження виробничих функцій залежності врожайності сільськогосподарських культур від окремих факторів, які її формують;

    3) нормативний методу поєднанні  у експертно-оцінним;

    4) метод програмування врожайності.

    В практиці сільськогосподарських підприємств  найчастіше застосовують нормативний метод у поєднанні у експертно-оцінним. Сутність цього методу полягає у визначенні можливого приросту врожаю в результаті зміни динамічних факторів з наступним збільшенням фактичної середньозваженої врожайності на величину цього приросту. В основі визначення планової врожайності сільськогосподарських культур лежить формула:

    

,

    де:

    В_пл - планова врожайність, ц/га;

    В_сз - середньозважена врожайність на підприємстві за останні 3-4 роки, ц/га;

    ∆В_і - приріст урожайності, одержаного за рахунок зміни і-го фактора, ц/га.

    Середньозважену врожайність обчислюють за формулою:

    

,

    де:

    В - сумарний валовий збір сільськогосподарської культури за останні 3-4 роки, ц;

    П - сума посівних площ даної культури за останні 3-4 роки, га.

    Приріст урожаю обчислюють від збільшення норм внесення добрив порівняно з базовим періодом, запровадження продуктивніших сортів, розміщення культур по кращих попередниках, розширення площ застосування засобів захисту рослин, зменшення втрат продукції під час збирання тощо. Приріст урожаю слід розраховувати лише за рахунок тих факторів, зміна яких передбачена на підприємстві у плановому періоді.

    У практиці сільськогосподарського виробництва  найчастіше змінним фактором є система добрив.

    Слід  пам'ятати, що на урожайність сільськогосподарських  культур впливає комплекс різноманітних  факторів, але визначним є фактор, який знаходиться в найменшій  кількості.

    При створенні високого агротехнічного фону по всіх факторах, крім вологи, останній визначатиме рівень врожайності. Якщо буде внесено, наприклад, калійних добрив для одержання 50 ц зерна озимої пшениці, а фосфорних — тільки 40, то врожайність буде на рівні меншої величини, тобто 40 ц/га.

    Отже, приріст урожайності озимої пшениці  від додаткового внесення добрив в підприємстві слід очікувати на рівні мінімальної величини приростів  по кожному виду поживних речовин.

    Після обчислення приростів урожайності  від передбачуваних в підприємстві додаткових заходів визначають планову врожайність озимої пшениці. Аналогічні розрахунки проводять по інших культурах. Підвищення врожайності решти культур на підприємстві передбачається отримати лише від збільшення доз внесення добрив. Приріст врожайності від додаткового внесення добрив можна розрахувати за укрупненими нормативами.

    В останні роки у передових сільськогосподарських  підприємствах все ширше застосовується метод програмування врожайності. Він передбачає розроблення комплексу взаємопов'язаних заходів, своєчасне й якісне виконання яких забезпечує одержання наперед розрахованого рівня врожайності за найефективнішого використання ресурсів. Наперед розрахований рівень врожайності може бути визначений із потреби, наприклад, отримання певного розміру прибутку в розрахунку на 1 га посіву сільськогосподарської культури або досягнення інших цілей.

    За  цих умов найвищий рівень врожайності  обмежується потенційною продуктивністю культури певного сорту. Особливе значення в програмуванні врожайності належить закону мінімуму, за яким рівень врожайності обмежується фактором, що знаходиться в мінімумі, а всі інші додаткові витрати можуть забезпечити ефект лише при врахуванні цього фактора. Необхідно враховувати також закони оптимуму і сукупної дії, за якими лише оптимальні дози і співвідношення між факторами забезпечують найвищу продуктивність рослин з найефективнішим використанням ресурсів.

    Якщо  розрахувати середньозважену врожайність  за три досліджувані роки (на основі даних з таблиці ІІ.9.) по ПСП  «Надія», то вона буде дорівнювати

      1981,2:133=14,9 ц/га

    Якщо  збільшити внесення органічних та мінеральних  добрив на 1,6 т/га і 1,4 т/га відповідно та провести відповідні розрахунки, то ми одержимо планову врожайність по культурі у розмірі 25,7 ц/га, що є меншим за урожайність 2004 року і набагато меншим за нормативну урожайність по озимих зернових вцілому по зоні, в якій знаходиться ПСП «Надія».

    Якщо  ми плануємо збільшити площу, зайняту  під озимими, що була задіяна у 2004 році за рахунок зменшення площі  сіножатей, наприклад, на 12 га, то плановий валовий збір у 2005 році становитиме

    Q = B ∙ П;

    Q_пл  = 25,7 ∙ 22 = 565 ц

    Це  більше, ніж у 2004 році, проте в  порівнянні з попередніми роками набагато менше (в порівнянні з 2002 роком  це майже вдвічі).

    Розміри посівних площ обчислюють двома способами :

    1) діленням загальної потреби в  продукції рослинництва по кожній  культурі на її планову врожайність;

    2) за розміром полів під культурою  в системі сівозмін.

    Загальна  потреба в продукції рослинництва визначається обсягом реалізації та внутрішньогосподарських потреб в ній.

    Основними напрямками реалізації продукції рослинництва можуть бути:

• реалізація продукції за договорами з заготівельними, переробними, торгівельними та іншими організаціями;
• реалізація продукції через власні магазини, систему громадського харчування, на міських ринках тощо.

    Внутрішньогосподарські  потреби в продукції рослинництва передбачають:

• створення насіннєвих і фуражних фондів;
• видача і продаж продукції працівникам підприємства;
• використання для переробки на підсобних промислових виробництвах підприємства;
• виділення у фонд допомоги тощо.

    Потребу в насіннєвому матеріалі для  вирощування сільськогосподарських  культур, враховуючи і площу під  кормовими культурами, яка забезпечується насінням за рахунок зернової групи, визначають на основі норм висіву на 1 га шляхом варіантного підходу методом наближених розрахунків. Оскільки площі посіву по відповідних культурах ще не визначені, розрахунки можна здійснювати двома методами. Попередньо визначають обсяг насіннєвого матеріалу за розміром посівних площ по культурах минулого року, а при кінцевих розрахунках здійснюють уточнення. Іншим методом визначають потребу в продукції рослинництва по всіх фондах (за винятком насіннєвого). Діленням загального Ті обсягу на заплановану урожайність (без норми висіву) визначають попередній розмір посівних площ і на підставі них — потребу в насіннєвому матеріалі. При цьому враховують і потребу в насіннєвому матеріалі для площ під кормовими культурами, оскільки їх скошують до одержання зерна (кукурудза на силос і зелений корм, однорічні трави). Виробництво насіння для них передбачають у зерновій групі. Площі кормових культур переносять з плану зеленого конвеєра, який складають раніше.