Особливості системи управління стратегією диверсифікованого підприємства ТОВ «Комунтехсервіс»

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Особливості системи  управління стратегією диверсифікованого  підприємства ТОВ «Комунтехсервіс»

 

 

 

Вступ

 

Багатьом вітчизняним  організаціям останнім часом доводиться виживати під впливом непередбаченої динаміки ринку, що важко прогнозується, великої кількості нових директивних  рішень і законодавчих актів, гострої  потреби ресурсів і зростання  агресивності зовнішнього середовища, особливо у фінансовій сфері. Складні  умови господарювання, зміни в  техніці та технологіях, зростаючі  вимоги споживачів вимагають від  сучасних менеджерів всіх рівнів управління нових знань і навичок, які  б відповідали вимогам часу.

В цих умовах велике значення відводиться раціональному втіленню в практику підприємств ідей і  системи управління стратегіями. Ефективне  управління неодмінно вимагає від  керівників аналітичного, стратегічного  мислення, вміння завчасно передбачити  результати прийнятих стратегічних рішень. В ринкових умовах, як свідчить зарубіжний досвід, для успішного рішення проблеми виживання та зміцнення конкурентних позицій на ринку підприємствам необхідно розроблювати стратегію розвитку.

Вітчизняним підприємствам  важко застосовувати систему  управління стратегіями через складні  умови господарювання, брак коштів для впровадження інноваційних процесів, не зовсім цивілізовані форми конкурентної боротьби.

Все вище згадане призводить до актуальності даної теми дипломної  роботи. Об’єкт дипломної роботи –  ТОВ «Комунтехсервіс».

Предмет дипломної роботи – фінансово-господарська діяльність на підприємстві та шляхи підвищення її ефективності за рахунок нової  стратегії.

Мета дипломної роботи – удосконалення системи управління стратегією ТОВ «Комунтехсервіс» та підвищення рівня ефективності функціонування підприємства.

Для досягнення мети ставляться наступні задачі:

1. Дослідження теоретичних основ стратегічного управління диверсифікованими підприємствами;
2. Дати оцінку роботи ТОВ «Комунтехсервіс»;
3. Провести стратегічний аналіз підприємства;
4. При необхідності розробити нову стратегію з формуванням моделі прийняття рішення про вибір стратегії;
5. Визначити економічну ефективність нової стратегії;
6. Впровадити нову стратегію підприємства.

стратегія управління диверсифікований підприємство

 

 

1. Теоретичні основи  стратегічного управління диверсифікованим  підприємствам

 

1.1 Поняття та  види стратегій

 

Стратегія – це довгостроковий якісно визначений напрям розвитку організації, спрямований на закріплення її позицій, задоволення споживачів та досягнення поставлених цілей. Він розробляється  для того, щоб визначити, у якому  напряму буде розвиватись компанія, та приймати рішення при виборі способові  дій.

Стратегію характеризують довгостроковість та впровадження інновацій (нововведень). Основне завдання, яку вирішує  стратегія діяльності фірми –  забезпечення впровадження інновацій  та змін в організації шляхом розподілу  ресурсів, адаптації до зовнішнього  середовища, внутрішньої координації  та передбачення майбутніх змін у  діяльності.

В залежності від класифікаційної  ознаки розрізняють наступні стратегії:

1. За рівнем управління, на якому розробляється стратегія;
2. За стадією «життєвого циклу» підприємства;
3. За характером поведінки на ринку; 
4. За позицією в конкурентному середовищі.

В залежності від рівня  управління, на якому розробляються  стратегії, розрізняють (за А.А. Томпсоном, Дж. Стріклендом):

• корпоративні стратегії – стосуються загального напрямку та характеру розвитку всієї організації з використанням стратегічних переваг;
• ділові стратегії – план дій з управління одним видом бізнесу;
• функціональні стратегії – являють собою план за функціональними напрямками (виробництво, маркетинг, збут, фінанси та ін.), що містить необхідні заходи для підтримки ділової стратегії і досягнення цілей та місії компанії;
• операційні стратегії – план напрямку та характеру функціонування за окремими ланками та видами робіт (наприклад, для менеджера з реклами з відділу маркетингу).

Проте наведена класифікація не дозволяє визначити характер стратегії  управління портфелем бізнесу.

Альтернативну класифікацію стратегій роблять за ознаками:

• глобальні (загальнокорпоративні) стратегії – визначають заходи досягнення конкурентних переваг підприємства;
• портфельні стратегії – стосуються управління портфелем сфер бізнесу;
• ділові стратегії – зосереджені на встановленні та закріпленні довгострокової конкурентоспроможної позиції в конкретній сфері діяльності;
• функціональні стратегії – стосуються виконання заходів підтримки ділової стратегії в функціональному розрізі (маркетинг, фінанси, дослідження, виробництво, постачання, кадри та ін.

Наведена класифікація враховує стратегії управління загальним  напрямком розвитку підприємства, управління портфелем бізнесу, управління окремим  видом бізнесу та функціональними  задачами. Стратегії функціональних напрямків та конкретних операційних  завдань об’єднуються.

Серед загальних стратегій, які мають місце впродовж «життєвого циклу» підприємства, розрізняють:

• стратегії зростання;
• стратегії стабілізації;
• стратегії скорочення;
• стратегії реструктуризації.

За характером поведінки  на ринку розрізняють:

• активну;
• пасивну стратегії.

Активна (наступальна, експансивна) стратегія характеризується:

• диверсифікацією (постійним розширенням діяльності фірми);
• технологічною орієнтацією (фірма розробляє нову продукцію, а потім оцінює можливості ринку);
• наступальністю (бажанням випередити конкурентів у випуску та продажу нової продукції).

Пасивна (реактивна) стратегія характеризується:

• концентрацією діяльності фірми на визначеній сфері;
• ринковою орієнтацією (фірма спочатку вивчає запити споживачів, а потім визначає технологічні можливості для розробки товару, який може задовольнити ці запити);
• обороною (фірма захищає свою частку ринку шляхом оновлення продукції у відповідь на дії конкурентів).

Пасивний вид стратегій  може набувати наступних форм: рецептивної  та адаптивної.

Для рецептивної стратегії  характерно обмеження інновацій, використання вже перевірених управлінських  рішень і методів.

Адаптивна стратегія має  на меті утриматися серед новаторських фірм шляхом негайного використання нових рішень, зразків тощо.

Залежно від позиції на ринку (позиція лідера на ринку, позиція  організації, яка кидає виклик ринковому  оточенню, позиція послідовника, позиція  організації, яка знає своє місце  на ринку) застосовуються різні стратегії  конкурентної боротьби.

Загальну класифікацію стратегій  за вказаними ознаками, наведено у  таблиці 1.1.

Основні стратегії досягнення конкурентних переваг (глобальні стратегії):

1) стратегія мінімізації  витрат полягає у встановленні  оптимального значення обсягу  виробництва (виробничий ефект  масштабу), просування і збуту.

Факторами, які сприяють застосуванню стратегії мінімізації  витрат, є:

• галузь робить досить стандартизований товар і можливості диференціації обмежені;
• попит еластичний за ціною;
• ймовірність переорієнтації споживачів на інші товари невелика.

Стратегія мінімізації витрат має такі недоліки:

• зайве завантаження обладнання > 95% ВП;
• практично неможлива диференціація продукції.

 

Таблиця 1.1. Загальна класифікація стратегій

Стратегії
Глобальні	Портфельні	Ділові	Функціональні
1. Стратегія мінімізації  витрат 2. Стратегія фокусування 3. Стратегія диференціації 4. Стратегія інновацій 5. Стратегія швидкого  реагування	1. Стратегія зв’язаної  диверсифікації 2. Стратегія незв’язаної диверсифікації 3. Стратегія відкачування  капіталу і ліквідації 4. Стратегія зміни курсу,  реструктуризації, виживання 5. Стратегія міжнародної  диверсифікації	1. Наступальні й оборонні  стратегії 2. Стратегія вертикальної  інтеграції 3. Стратегія для галузевих  лідерів 4. Стратегії для посередніх  організацій 5. Стратегія для слабких  організацій у стані кризи 6. Стратегія конкуренції  на різних етапах життєвого  циклу галузі 7. Інші	1. Маркетингу 2. Фінансів 3. Розвитку та дослідження 4. Виробництва 5. Постачання 6. Кадрів

 

2) стратегія фокусування  передбачає обслуговування вузького  сегменту споживачів. Найбільш успішно  стратегія може бути реалізована,  коли:

• існують великі групи споживачів, що відрізняються потребами;
• унікальні потреби не задоволені належною мірою;
• ресурси підприємства невеликі і не дозволяють обслуговувати великі групи споживачів зі стандартними потребами;
• наявність сильних конкурентів в інших сегментах ринку.

Стратегія фокусування має  наступні недоліки:

• є небезпека зникнення «унікальних потреб»;
• можливе переключення на стандартну продукцію при зниженні цін.

3) стратегія диференціації основана на виробництві великої номенклатури товарів одного функціонального призначення і дозволяє підприємству обслуговувати більше число споживачів з різними потребами. Диференціація може бути горизонтальною (диференційовані товари, однакові за ціною) і вертикальною (диференційовані товари, різні за ціною).

Використання стратегії  диференціації корисне, коли попит  нееластичний за ціною, тобто переважає  нецінова конкуренція і галузевий  ринок має складну структуру. Але ця стратегія має наступні недоліки:

• не використовується ефект масштабу;
• великі витрати на виробництво, реалізацію та маркетинг;
• велика імовірність псевдодиференціації.

4) стратегія інновацій  передбачає набуття конкурентних  переваг за допомогою створення  принципово нових товарів або  технологій, задоволення існуючих  потреб новим способом. Ця стратегія  зав'язана із достатньо високим  ризиком, але в результаті успіху  підприємство отримує надприбуток.

5) стратегія оперативного  реагування на зміни в зовнішньому  середовищі. Частіш за все ця стратегія обирається компаніями-імітаторами, які здійснюють підробку продукції відомих фірм.

Деякі порівняльні характеристики глобальних стратегій, наведені в таблиці 1.2.

 

Таблиця 1.2. Порівняльна характеристика глобальних стратегій

Параметри	Стратегії
	Мінімізації витрат	Диференціації	Фокусування	Інновацій	Оператив. реагування
Основне джерело конкур-х  переваг	Низка вартість продукції	Дійсні і декларовані  відмінності стосовно продукції  конкурентів	Наявність унікальних властивостей	Створення нової конкурентоспроможної продукції	Отримання тимчасового статусу  монополь-го виробника
Величина сегменту	Широкий сегмент	Широкий сегмент	Вузький сегмент	Будь – яка	Будь – яка
Номенкл-ра продукції	Вузька	Широка	Будь – яка	Будь – яка	Будь – яка