Організація ЗЕД на підприємствах туристичного бізнесу

Глобалізація істотно  розширює можливості окремих країн  щодо використання та оптимальної комбінації різноманітних туристичних ресурсів, їхньої більш глибокої і всебічної участі в системі міжнародного поділу праці. Використання „глобальних джерел розвитку” (за А.С. Філіпенком) туристичної галузі дає змогу знизити витрати за рахунок заміни неефективних елементів (виробників певних складових туристичного продукту) на кооперантів з більш сприятливими параметрами.

На національному рівні  глобалізація у сфері туризму  проявляється у зростанні рівня  відкритості національних туристичних  ринків, зростанні частки зовнішньоторговельного обігу у загальному обсязі виробництва туристичних послуг, збільшенні обсягів залучених у туристичне господарство іноземних інвестицій, обсягів міжнародних платежів.

Глобальні процеси значно загострюють конкурентну боротьбу, спричиняють маніпулювання величезними  фінансовими й інвестиційними ресурсами, що становить реальну загрозу для країн із низькими і середніми доходами. Головне завдання таких країн полягає в мінімізації вразливості щодо зовнішніх небезпечних впливів, а також залежності від іноземних інвесторів. Такі країни відчувають гостру нестачу капіталу, інституцій, господарської інфраструктури, економічних рішень, необхідних для реалізації наявних можливостей.

Що стосується рівня  інтегрованості туристичної галузі України до світогосподарських зв’язків, то частка міжнародного туризму в структурі туристичних послуг протягом останніх п’яти років не перевищувала 35%.

Ризики для країни, що їх несе глобалізація, бувають епізодичними, системними та концентрованими. Щодо останніх, то країни „беззахисні” і „повністю відкриті”, а до того ж позбавлені сприятливого внутрішнього середовища, а отже і привабливості для глобальних гравців, є глобально не цікавими, їх оминають світові фінансові потоки. У саме такому положенні поки що перебуває туристична галузь України. Хоча, як відмічає український вчений Ю.М. Пахомов, на старті країна „мала всі шанси на вдачу й заможність”.

Ще одна група ризиків, обумовлених глобалізацією, пов’язана  з низьким рівнем конкурентоспроможності національного туристичного господарства. Тому цілком виправданим є застосування протекціонізму як заходу, спрямованого на захист вітчизняних туристичних підприємств в умовах загострення конкурентної боротьби. При цьому сама конкурентна боротьба під впливом глобальних процесів подекуди змінює характер.

На рівні туристичного підприємства глобалізація залежить від того, наскільки ефективно підприємство диверсифікувало свої надходження та розмістило свої активи у різних країнах з метою збільшення експорту туристичних послуг та використання місцевих переваг, пов’язаних з ширшим доступом до місцевих ресурсів. Ступінь глобалізації підприємства не в останню чергу визначається такими показниками, як міжнародне розосередження надходжень від продажів туристичних послуг та головних активів, внутрішньофірмова торгівля та відповідні технологічні трансфери.

На ринку туристичних  послуг спостерігається експансія  багатонаціонального підприємництва на основі значного розширення та диверсифікації діяльності транснаціональних корпорацій. Таке поширення відбувається як шляхом горизонтальної, так і вертикальної інтеграції. Таким чином, глобальні фірми виступають головними суб’єктами багатонаціонального виробництва туристичних послуг. Вони поєднують в єдиному організаційному, фінансовому, технологічному режимі процес виробництва туристичних послуг, міжнародної трансакції, управління, маркетинг, наукові дослідження та інші елементи стратегічної діяльності підприємства. Характерною рисою є також розвиток і поглиблення внутрішньофірмового трансферу. Закордонні філії таких підприємств адаптують туристичні продукти до вимог зовнішніх ринків. На основі формування системи стійких зв’язків між багатьма потужними фірмами з різних країн створюються стратегічні альянси.

Зовнішньоекономічна діяльність туристичних підприємств є у  багатьох випадках лише продовженням їх внутрішньогосподарської діяльності. Лише потужні транснаціональні корпорації у сфері туризму виходять за національні межі, організовуючи свій бізнес на території значної кількості країн, надаючи туризму дійсно міжнародного характеру. Діяльність же частини малих і середніх туристичних підприємств істотно залежить від впливу ТНК.

Важливим аспектом глобалізації туристичних підприємств є рівень використання комп’ютерних і комунікаційних технологій, що дають можливість розширювати  обмін інформацією та новим ідеями між підприємствами з різних країн, збільшувати рівень інформованості споживачів про іноземні туристичні продукти. Завдяки глобальним комунікаційним мережам створюється можливість координувати виробництво туристичних послуг у різних регіональних частинах світового ринку.

Як слушно відмічає український  вчений В.Є Новицький, в результаті глобальної інформатизації відбувається зміна самої природи послуг як одного з різновидів торгівлі та економічної діяльності взагалі (відтак, частково відбувається і зміна уявлень про природу сучасних міжнародних економічних відносин, для яких торгівля послугами постає динамізуючим компонентом). Якщо раніше вважалося, що послуга існує тільки як результат „живого” спілкування продавця та покупця, то відтепер послуга, яка надається через Інтернет-сервер, може бути спожита й у хронологічно віддалений момент.

Впровадження інформаційних  технологій та Інтернет-торгівлі є  основою ефективної організації  логістики в туризмі, ефективного  управління туристичним підприємством в цілому, підвищення його конкурентоспроможності.

Глобалізація ринку  туристичних послуг має як позитивні, так і негативні наслідки. До позитивних наслідків глобалізації відносять: економічне зростання та соціальний прогрес, що сприяють розширенню обсягів ділових поїздок; глобальну інформатизацію, що призвела до зростання інформованості населення про світові туристичні маршрути і, як наслідок, до розширення обсягів пізнавальних та рекреаційних поїздок; технологічний прогрес в області телекомунікацій, засобів зв’язку; відкритість кордонів та спрощення процедури перетину кордонів тощо. Серед негативних наслідків глобалізації ринку туристичних послуг називають: несталість економіки, що пов’язана з непередбачуваністю коливань макроекономічних параметрів; збільшення кількості „бідних” країн, що практично виключає цілі регіони світу з індустрії туризму; руйнівний вплив глобальних туристичних компаній на розвиток національного туризму; міжнародний тероризм, що обмежує можливості туристичної діяльності тощо.

В цілому зовнішньоекономічна діяльність туристичних підприємств є:

• важливим джерелом надходження валюти. Тут варто зазначити, що поряд із контрактними надходженнями валюти від туристичної діяльності (т.зв. невидимий експорт), існує ще й “внутрішній експорт” – купівля за валюту іноземними туристами сувенірів та інших товарів на внутрішньому ринку за роздрібними цінами. Значна кількість галузей промисловості у країнах, що є загальновизнаними туристичними центрами, працюють саме на “внутрішній експорт”. Так, наприклад, іноземні туристи купують значну кількість годинників, що виробляються у Швейцарії, парфумерно-косметичних виробів – у Франції, взуття – в Італії, віскі – у Великій Британії тощо;
• засобом вирівнювання платіжного балансу за рахунок специфіки туристичного споживання;
• способом збільшення зайнятості населення (наприклад, у Франції відкриття чотиризіркового готелю приносить додатково 1.27 робочих місця на кожний номер);
• фактором активізації зовнішньої торгівлі;
• засобом сприяння структурним зрушенням у національному виробництві;
• фактором активізації залучення інвестицій та інтенсифікації розвитку інших галузей національної економіки (будівництва, виробництва товарів широкого вжитку, харчової промисловості, сільського господарства);
• сферою залучення до ефективного використання так званих “економічно індиферентних ресурсів” (сонячна радіація, морські пляжі, пам’ятки архітектури та ін.);
• інструментом впливу на громадську думку про країну, формування її “іміджу”, “образу”;
• джерелом поширення нових вражень, нових ідей, нових поглядів, “розширення” зовнішнього простору тощо.

Важливим аспектом щодо управління зовнішньоекономічною діяльністю туристичних підприємств  за умов глобалізації є адекватна, реалістична  оцінка факторів та безпеки її здійснення.

Поширеним методом оцінки чинників здійснення ЗЕД туристичними підприємствами є PEST-аналіз, що передбачає аналіз політичних, економічних, соціальних і технологічних факторів. Але його універсальність є одночасно і перевагою (можливість співставлення з іншими сферами господарської діяльності) і недоліком (недостатньо враховує специфіку ЗЕД в туризмі).

Всесвітня туристична організація  в якості факторів розвитку міжнародного туризму визначає демографічні і  соціальні зміни, економічний і  фінансовий розвиток, розвиток торгівлі, стан транспортної інфраструктури, засоби інформаційного забезпечення.

На нашу думку, всю  сукупність чинників, які впливають  на характер та особливості зовнішньоекономічної діяльності туристичних підприємств  за умов глобалізації можна розділити  на дві групи – зовнішні та внутрішні. Розроблена автором схема структури чинників ЗЕД туристичного підприємства представлена на мал.1.3.

Мал. 1.3 Чинники зовнішньоекономічної діяльності туристичного підприємства (розроблено автором)

Зовнішні чинники ЗЕД  туристичних підприємств – це зовнішні по відношенню до діяльності туристичних підприємств умови господарювання, середовище розвитку туристичного бізнесу. Вони пов’язані із діяльністю транснаціональних корпорацій, міжнародних організацій, державних органів, іноземних та вітчизняних конкурентів, кон’юнктурою ринку. Внутрішні чинники – це внутрішні фактори, що безпосередньо пов’язані із туристичною діяльністю підприємства. У свою чергу, зовнішні чинники можна поділити на глобальні та національні (прямого й опосередкованого впливу), внутрішні – на об’єктивні та суб’єктивні.

Глобальними зовнішніми чинниками є ситуація на світовому  ринку туристичних послуг, рівень розвитку процесів інтернаціоналізації, транснаціоналізації у сфері  туризму, вплив регіональних інтеграційних процесів, науково-технічного прогресу, а також політична ситуація у світі та в межах туристичних регіонів, глобальні економічні кризи, екологічні катастрофи тощо. Глобальні зовнішні чинники в цілому однаковою мірою впливають на розвиток зовнішньоекономічної діяльності туристичних підприємств різних країн світу та міжнародних регіонів. При оцінці глобальних чинників ЗЕД туристичного підприємства передусім слід аналізувати ступінь відповідності її динаміки загальносвітовим тенденціям.

Національні зовнішні чинники прямого впливу – це рівень стабільності національної нормативно-правової бази здійснення зовнішньоекономічної діяльності в туризмі, її відповідність світовим стандартам, ситуація на внутрішньому ринку туристичних послуг, а також особливості державної туристичної політики (зокрема, державної підтримки туризму, державного інвестування та кредитування розвитку туристичної інфраструктури, ступінь обмеження ввозу-вивозу валюти, в’їзду-виїзду громадян, митні формальності тощо). Отже, національні зовнішні чинники прямого впливу безпосередньо визначають особливості правового та соціально-економічного середовища здійснення ЗЕД туристичного підприємства.

Національні зовнішні чинники  опосередкованого впливу – це, по-перше, рівень відкритості економіки країни, інтегрованості її до світогосподарських зв’язків, участь у міжнародних договорах, конвенціях, союзах; по-друге, макроекономічна стратегія розвитку держави, рівень її соціально-економічного розвитку в цілому та фінансової сфери, комунікаційного, інформаційного забезпечення, культури, рівень злочинності зокрема (що впливають на „імідж” країни та її підприємств на зовнішніх ринках туристичних послуг); по-третє, рівень життя основної маси населення, його платоспроможність, демографічна ситуація (що впливає на величину внутрішнього попиту на туристичні послуги).

Результатом аналізу  впливу зовнішніх чинників є оцінка ступеня комфортності та рівня невизначеності середовища розвитку ЗЕД туристичних  підприємств.

Серед внутрішніх об’єктивних  чинників здійснення ЗЕД туристичними підприємствами найвпливовішими є забезпеченість туристичними, фінансовими, матеріально-технічними ресурсами, рівень кваліфікації персоналу, доступ до світових інформаційних систем, сучасних технологій, інвестиційна привабливість. Комплексним показником, що характеризує внутрішні об’єктивні чинники є зовнішньоекономічний потенціал туристичного підприємства, тобто рівень його готовності для здійснення ЗЕД, а саме – рівень забезпеченості необхідними ресурсами та відповідність туристичних продуктів вимогам зовнішнього ринку. Так, наприклад в Україні матеріальна база туризму характеризується високим ступенем морального і фізичного зносу, дефіцитом об’єктів розміщення, які б відповідали сучасним світовим стандартам, нерозвиненістю комунікаційної та ринкової інфраструктури, що значно ускладнює ЗЕД туристичних підприємств. Відповідно якість туристичних послуг в Україні оцінюють у 3.75 балів за п’ятибальною шкалою.

Внутрішні суб’єктивні  чинники пов’язані з особливостями  менеджменту, оптимальністю прийняття управлінських рішень керівниками туристичних підприємств, корпоративною культурою обслуговування. Зокрема, це наявність досвіду, теоретичних знань та практичних навичок щодо здійснення зовнішньоекономічної діяльності, вибору контрагентів та укладання з ними зовнішньоекономічних договорів, інформованість, ефективність туристичного маркетингу, реклами, управління персоналом.

Якщо в результаті оцінки впливу зовнішніх та внутрішніх чинників керівництво туристичного підприємства приймає рішення, що середовище розвитку ЗЕД є сприятливим, а зовнішньоекономічний потенціал туристичного підприємства відповідає вимогам певного сегменту світового ринку туристичних послуг, постає питання вибору стратегій виходу та форм присутності на ньому. Можна виділити чотири стратегії виходу туристичних підприємств на зовнішній ринок: