Організація ЗЕД на підприємствах туристичного бізнесу

Туризму в принципі притаманні ті самі види зовнішньоекономічних операцій, що й зовнішній торгівлі – експорт та імпорт. Але за своєю суттю вони принципово різняться. Так, при здійсненні експортної операції для отримання туристичних послуг покупець виїжджає до країни продавця (на місце споживання туристичного продукту). Таким чином, під експортом в туризмі розуміють прийом іноземних туристів у своїй країні, під імпортом – відправлення туристів із своєї країни за кордон. При цьому покупець (турист) бере на себе оплату транспортних витрат. Послуги і товари ж продаються іноземним туристам за роздрібними цінами, які значно вищі зовнішньоторговельних оптових цін.

За своїм змістом  зовнішньоекономічні операції в  туризмі поділяються на такі групи:

• операції з розміщення туристів (у готелях, мотелях, пансіонатах, кемпінгах і т.п.);
• операції з переміщення туристів до країни призначення та у межах країни різними видами пасажирського транспорту;
• операції щодо забезпечення туристів харчуванням (у ресторанах, кав’ярнях, барах, пансіонатах і т.п.);
• операції, спрямовані на задоволення культурних та інших духовних потреб туристів (відвідування театрів, музеїв, природних і історичних заповідників, фестивалів, місць паломництва і т.п.);
• операції щодо задоволення ділових інтересів туристів (участь у конгресах, симпозіумах, наукових конференціях, ярмарках, виставках та ін.);
• операції з оформлення документації (віз, закордонних паспортів, страховок і т.п.).

Специфіка туристичної  галузі як виду зовнішньоекономічної діяльності є й важливим мотиваційним чинником долучення до цієї сфери значної кількості суб’єктів господарювання. Так, за оцінками експертів, витрати на створення 1 робочого місця в туризмі у 20 разів менші, ніж у промисловості, а оборотність інвестиційного капіталу у 4,2 рази вища, ніж в інших галузях. Багато з фахівців зазначають, що туризм є сферою швидкого обігу капіталу при відносно незначних обсягах капіталовкладень. Перевагами туристичного бізнесу є незначні стартові інвестиції, зростаючий попит, високий рівень рентабельності, мінімальні терміни окупності затрат. Проте такі мотиваційні атрактори є відносними, оскільки стосуються передусім посередництва між первинними виробниками туристичних послуг та туристами. Сфера первинного виробництва туристичних послуг є значним ресурсокористувачем і характеризується високими капітало-, фондо- та трудомісткістю.

Більшість фахівців виділяють  дві форми туризму – внутрішній, що здійснюється в межах країни, та міжнародний, що передбачає виїзд  туристів за межі країни постійного проживання. У свою чергу, міжнародний туризм поділяють на в’їзний, або іноземний (тобто організація прийому іноземних туристів – нерезидентів – на території своєї країни) та виїзний, або зарубіжний (тобто організація виїзду вітчизняних туристів – резидентів – до інших країн). З точки зору впливу на потоки валюти, їх відповідно вважають активним (оскільки забезпечує ввезення валютних коштів до країни) та пасивним (оскільки забезпечує вивезення валютних коштів за межі країни). У публікаціях ВТО звичайно одразу виділяють три форми – внутрішній, в’їзний та виїзний.

З погляду на поставлену проблему дослідження зовнішньоекономічної діяльності у сфері туризму нас  цікавить саме міжнародний туризм. Проте перед аналізом наукової категорії „міжнародний туризм” слід визначитися із поняттями „туристичні послуги” та „індустрія туризму”.

Туристичні послуги  розглядають як діяльність із транспортування, розміщення, харчування туристів, задоволення  їх ділових, духовних та фізіологічних  потреб. Щодо надання туристичних  послуг, то зазвичай виділяють дві  суб’єктні сторони: ті, хто надає послуги, та ті, хто їх отримує. З точки зору суб’єкта надання послуг, туризм є „видом міжнародної економічної діяльності, змістом якого є надання туристичних послуг (рекреаційного, історико-пізнавального, естетико-видовищного характеру), а також реалізація товарів туристичного попиту з метою задоволення різноманітних духовно-культурних та фізіологічних потреб іноземного туриста. З точки зору споживачів туристичних послуг – туристів, туризм є засобом задоволення таких індивідуальних потреб, які пов’язані з прагненням залучитися до духовно-історичної спадщини, культурного життя певної країни, ознайомлення з її природним середовищем, здійснити відпочинок та оздоровлення. Обслуговування туристів може бути як по елементним, так і комплексним (наприклад, реалізація інклюзив-турів).

Туристичні послуги за значенням в процесі подорожування поділяються на основні послуги, без яких неможливе подорожування, послуги, що сприяють комфортності подорожування, та супутні послуги, що підвищують ефективність та сприяють реалізації мети подорожі .

Паралельно з категорією „туристичні послуги” у фаховій  літературі широкого використовується термін „індустрія туризму”, як сукупність виробничих, транспортних і торгівельних підприємств, що виробляють і реалізують туристичні послуги та товари туристичного попиту. Часто підкреслюється, що індустрія туризму включає підприємства, що випускають товари і послуги, виробництво яких не може існувати без туризму.

Переходячи до розгляду категорії „міжнародний туризм”, варто  зазначити, що погляди фахівців на її зміст дещо різняться. Міжнародний туризм називають і формою міжнародних економічних відносин, і видом зовнішньоекономічної діяльності, і частиною міжнародного обміну послугами, і навіть способом міжнародної торгівлі.

Російські вчені В.А.Квартальнов і А.А.Романов, розглядають міжнародний туризм як систему подорожей, що здійснюються на базі міждержавних договорів з урахуванням діючих міжнародних норм і місцевих звичаїв. Інші російські вчені І.Т.Балабанов та А.І.Балабанов визначають міжнародний туризм як туризм до інших країн, як поїздки з туристичними цілями за межі країни постійного проживання, як систему подорожей, що здійснюється на основі міждержавних договорів. Український економіст В.Г. Герасименко в якості визначальних особливостей вважає те, що при міжнародному туризмі має місце перетин державного кордону і витрати під час поїздок іноземної валюти. А виходячи з широкого розуміння туризму, міжнародний туризм включає в себе виїжджаючих за кордон осіб, які не займаються там оплачуваною діяльністю.

Манільською декларацією  зі світового туризму акцентується увага на розумінні туризму як діяльності, що має важливе значення в житті народів в силу безпосереднього  впливу на соціальну, культурну, освітню  та економічну області життя держав та їх міжнародні відносини. Розвиток туризму пов’язаний із соціально-економічним розвитком націй і залежить від доступу людини до активного відпочинку і відпустки та її свободи подорожей в рамках вільного часу, глибокий гуманітарний характер яких він підкреслює. Також у декларації зазначається, що світовий туризм може стати істотним фактором забезпечення миру у всьому світі і бути моральною та інтелектуальною основою для міжнародного взаєморозуміння і співробітництва.

У Осакській декларації Тисячоліття, ухваленій на конференції лідерів туризму в рамках Генеральної асамблеї ВТО, висловлюється переконаність, що туризм повинен мати не лише комерційну цінність, але й також повинен сприяти особистісному зростанню і посиленню основоположних суспільних норм і цінностей .

Отже, на мою думку, можна виділити два підходи до розуміння категорії міжнародного туризму. Згідно першого підходу, міжнародний туризм розглядається як комерційна діяльність, пов’язана із купівлею-продажем туристичних послуг і товарів туристичного попиту, що ґрунтується на міждержавних договорах і супроводжується потоками валютних засобів.

Згідно другого підходу, міжнародний туризм розглядається  як соціально-економічне явище, пов’язане  з туристичними поїздками за межі країни постійного проживання, де вони займаються неоплачуваною діяльністю.

Фактично ці два підходи  – комерційний і духовно-світоглядний – відбивають дві сторони поняття  міжнародного туризму: з точки зору туристичного підприємства та з точки  зору споживача туристичних послуг.

Узагальнюючи погляди на міжнародний туризм можна запропонувати таке уточнене його визначення. Міжнародний туризм – це соціально-економічний процес, пов’язаний із наданням туристичних послуг особам за межами країни їх постійного проживання і спрямованого на задоволення духовних, фізичних та інших некомерційних потреб. Підприємницькі аспекти міжнародної туристичної діяльності включає наукова категорія „світовий ринок туристичних послуг”, зміст якої буде розглянуто в наступному параграфі.

Теоретико-методологічну  базу дослідження зовнішньоекономічної діяльності підприємств туристичного бізнесу становлять праці як вітчизняних, так і зарубіжних вчених у галузі світової економіки, міжнародних економічних відносин, міжнародного туризму.

Усі дослідження з  проблем зовнішньоекономічної діяльності туристичних підприємств України як виду міжнародної економічної діяльності можна розділити на такі групи:

• праці, присвячені розкриттю питань організації та управління туристичним бізнесом при виході на зовнішні ринки. Звичайно вони містять теоретичні викладки, де висвітлюються суть, особливості, фактори, історія розвитку міжнародного туризму, розкриваються поняття індустрії туризму, туристичного ринку, туристичного маркетингу, туристичноъ логістики;
• праці, присвячені економічній оцінці туристичного потенціалу регіонів України, визначенню економічної ефективності його використання при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності;
• праці, присвячені висвітленню окремих питань функціонування міжнародного туризму, зокрема, фінанси та бухгалтерський облік, ціноутворення, правове регулювання в туризмі тощо;
• праці, що безпосередньо не пов’язані із туризмом, але торкаються важливих аспектів здійснення зовнішньоекономічної діяльності підприємствами, фірмами. В них розкривається суть зовнішньоекономічної діяльності, її види, суб’єкти, особливості зовнішньоекономічних операцій, фактори розвитку ЗЕД підприємств, організаційні та валютно-фінансові механізми, економічна ефективність, менеджмент, методи державного регулювання ЗЕД тощо.

Першими дослідженнями з проблем міжнародного туризму в СРСР є праці В.І. Азара, М.А. Ананьєва, А.Х. Абукова та ін. Але вони мають певний відбиток тогочасного суспільного ладу, а отже не враховують ринковий характер туристичної діяльності. Певною мірою проблеми туристичного ринку розкриті у роботах польських (Я. Гезгали та ін.), болгарських (П. Станова та ін.) вчених. Перші ж дослідження ринкових механізмів міжнародної туристичної діяльності у країнах з перехідної економікою розпочалися після 1985 року. Тут передусім варто зупинитися на роботах російських вчених Л.Ф. Ходоркова, Н.С. Барчукової, В.А. Квартальнова.

Так, ґрунтовний аналіз історії  виникнення та розвитку міжнародного туризму як економічного явища, розкриття  особливостей концентрації капіталу у  цій сфері, визначення перспектив міжнародного туризму, аналіз тогочасного стану світового готельного господарства містяться у працях Л.Ф. Ходоркова. Спроба аналізу та систематизації понятійно-термінологічного апарату в галузі міжнародного туризму, обґрунтування його значення в тогочасних міжнародних відносинах належить Н.С. Барчуковій. Теоретичні питання розвитку міжнародного туризму, особливості його організації в СРСР узагальнено у працях В.А. Квартальнова (1986, 1989, разом з В.К. Федорченком).

Новий сплеск досліджень у галузі міжнародного туризму припадає на другу половину 1990-х років та початок ХХІ століття. У цей час навіть виникла концепція існування окремої галузі знань – туристики (туризмології). Економічні засади дослідження туристичних ринків закладені у працях українських вчених Г.М. Алейникової, В.Ф. Данильчука, Н.Й. Коніщевої, О.О. Любіцевої, Т.І. Ткаченко, В.С. Ковєшнікова, менеджменту підприємств туристичної сфери – В.І. Карсєкіна, С.В. Мельниченко, І.М. Школи, конкурентоспроможності туристичних підприємств – С.П. Гаврилюк, туристичної логістики – Г.І. Михайліченко, історичних та культурологічних аспектів туристичної діяльності – В.К. Федорченка, В.В. Волинця та ін. Важливе значення мають праці російських вчених В.А. Квартальнова, І.В. Зоріна, Г.А. Папіряна, білоруських – М.І. Кабушкіна, А.П. Дуровича та ін. з проблем міжнародного туризму.

Найширше коло питань щодо розвитку міжнародного туризму  розкрито у серії праць (деякі  у співавторстві) російського вченого  В.А. Квартальнова. Зокрема, охарактеризовано функції, види, форми міжнародного туризму, еволюцію його розвитку; визначено сучасні тенденції світового туризму в цілому та в розрізі окремих міжнародних регіонів, світові стандарти гостинності, розкрито питання методики та організації іноземного туризму в Росії, ринкові механізми його функціонування, висвітлено проблеми соціального туризму, розкрито суть та механізм стратегічного менеджменту іноземного туризму тощо.

Деякі нові прикладні  аспекти економіки та управління туристичною діяльністю містяться  у працях за редакцією Г.А. Карпової, де, зокрема, проаналізовано функції міжнародних організацій і об’єднань в туризмі, розкрито сучасні методичні основи управління туристичним бізнесом, особливості оподаткування та бухгалтерського обліку .

Певною мірою узагальнюючою вітчизняною працею з економіки міжнародного туризму в Україні є “Організація та управління турбізнесом” (2002) Г.М. Алейникової, де проаналізовано стан і перспективи розвитку туризму у світі та в Україні, розкрито основи концепції сталого розвитку туристичного бізнесу, механізм організації туристичної діяльності, взаємозв’язок розвитку економіки і туристичного бізнесу, основи наукового управління ним. Стан світового ринку послуг турбізнесу, проблеми і наслідки його глобалізації, транснаціоналізації охарактеризовано українським вченим В.Ф. Данильчуком .