Організація ЗЕД на підприємствах туристичного бізнесу

 

 

УНІВЕРСИТЕТ СУЧАСНИХ ЗНАНЬ

 

КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ ТА МЕНЕДЖМЕНТУ

 

 

 

 

Кучерук Ігор Володимирович

 

 

ОРГАНІЗАЦІЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА ПІДПРИЄМСТВАХ  ТУРИСТИЧНОГО БІЗНЕСУ

 

 

 

ДИПЛОМНА робота

НА ЗДОБУТТЯ ОСВІТНЬО-КВАЛІФІКАЦІЙНОГО РІВНЯ „СПЕЦІАЛІСТ”

за спеціальністю 7.050206 «МЕНЕДЖМЕНТ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ”

 

 

 

Дипломна робота допущена до захисту  рішенням кафедри протокол № _________ від «___» ___________ 201__ р.   завідувач кафедри ____________________________  (підпис, ініціали, прізвище)

Науковий  керівник:   (науковий ступінь, вчене звання)   (підпис, ініціали, прізвище)

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ 201_

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ  ОСНОВИ ВИВЧЕННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТУРИСТИЧНИХ ПІДПРИЄМСТВ.

1.1. Стан дослідження зовнішньоекономічної діяльності у сфері туризму………………………………………………………………………….5

1.2. Тенденції сучасного  розвитку світового ринку туристичних  послуг...................................................................................................................12

1.3. Специфіка зовнішньоекономічної діяльності туристичних підприємств за умов глобалізації………………………………………………22

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ  ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТУРИСТИЧНИХ  ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ.

2.1. Організаційно-правові  умови зовнішньоекономічної діяльності туристичних підприємств України…………………………………………

2.2. Конкурентоспроможність  туристичних підприємств в умовах  формування відкритої економіки  України…………………………

2.3. Структура та динаміка  зовнішньоекономічної діяльності  туристичних підприємств…………………………………………….

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ЗОВНІШНЬОЕНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТУРИСТИЧНИХ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ

3.1. Макроекономічна стратегія  виходу України на зовнішні  ринки туристичних послуг………………………………………………………..

3.2. Основні напрямки вдосконалення надання туристичних послуг…

3.3. Інноваційні форми  організації туристичної діяльності  національних підприємств…………………………………………………….

ВИСНОВКИ………………………………………………

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………….

ДОДАТКИ………………………………………….

ВСТУП

 

На сучасному етапі  розвитку міжнародних економічних відносин глобалізаційні процеси охопили всі сфери світового господарства, в тому числі і світовий ринок туристичних послуг. Як наслідок, відбувається зростання рівнів інтегрованості туристичних галузей та окремих підприємств різних країн, з одного боку, та загострення конкурентної боротьби між країнами за розподіл туристичних потоків, з іншого. Водночас, сучасною тенденцією в економіці розвинених країн є зростання частки туристичних послуг як у структурі валового внутрішнього продукту, так і в структурі споживання. Також характерним є інтенсивний розвиток нових інформаційних технологій, електронної торгівлі у сфері туризму. Такі процеси створюють загрози туристичним галузям країн із більш низькою конкурентоспроможністю національних підприємств, несформованістю ринкових механізмів та недосконалою державною туристичною політикою. Це стосується країн із трансформаційною економікою, до яких належить й Україна.

Що стосується рівня  інтегрованості туристичної галузі України до світогосподарських зв’язків, то частка міжнародного туризму в структурі туристичних послуг країни не перевищує 35%. До цього слід додати невідповідність туристичної інфраструктури країни міжнародним стандартам, неефективність використання потенціалу туристичних ресурсів та інші негативні чинники. Усе це вимагає пошуку шляхів оптимізації зовнішньоекономічної діяльності туристичних підприємств України, розробки макроекономічної стратегії й тактики виходу національних туристичних підприємств на зовнішні ринки, обґрунтування конкретних заходів щодо впровадження інноваційних форм організації туристичної діяльності.

У вітчизняній економічній  науковій літературі питання глобалізації світової економіки відображені  в численних працях О.Г.Білоруса, Ю.М.Пахомова, В.Р.Сіденко, О.В.Плотникова, зовнішньоекономічної діяльності України – у роботах В.Є.Новицького, Д.Г.Лук’яненка, А.С.Філіпенка, А.І.Кредісова, проблем переходу до постіндустріальної економіки – А.А.Чухна. Економічні засади дослідження туристичної галузі закладені у працях В.К.Федорченка, В.Г.Герасименка, В.К.Євдокименка, В.Ф.Данильчука, Г.М.Алейникової, Т.І.Ткаченко, Г.І.Михайліченко та ін. Важливе значення мають праці вчених близького та далекого зарубіжжя: Ф.Котлера, М.Портера, П.Кругмена із проблем конкурентоспроможності підприємств на зовнішніх ринках, В.А.Квартальнова, І.В.Зоріна, М.І.Кабушкіна, Г.А.Папіряна, А.П.Дуровича та ін. – із проблем менеджменту туристичної діяльності.

Водночас, зовнішньоекономічний аспект туристичної діяльності залишається  менш дослідженим і вимагає поглибленого вивчення, особливо в частині розробки й удосконалення методик оцінки передумов та факторів зовнішньоекономічної діяльності туристичних підприємств, обґрунтування рекомендацій щодо підвищення їх конкурентоспроможності на зовнішніх ринках. Саме на цьому аспекті зосереджено увагу в даному дисертаційному дослідженні, що й визначає його актуальність.

Об’єктом дипломної роботи є зовнішньоекономічна діяльність туристичних підприємств .

Предмет дослідження – механізм зовнішньоекономічної діяльності українських туристичних підприємств як суб’єктів світового ринку туристичних послуг, теоретико-методологічні та практичні аспекти визначення шляхів її оптимізації в умовах глобалізації та ринкової трансформації.

Мета і завдання роботи. Метою дипломної роботи є узагальнення вітчизняного та зарубіжного досвіду в дослідженні зовнішньоекономічної діяльності підприємств туристичного бізнесу, оцінка передумов та аналіз результативності зовнішньоекономічної діяльності українських туристичних підприємств, визначення шляхів її покращення в умовах глобалізації світового ринку туристичних послуг. Реалізація поставленої мети передбачає виконання таких завдань:

- охарактеризувати суть, проаналізувати еволюцію та узагальнити сучасні тенденції розвитку світового ринку туристичних послуг;

-  визначити специфіку, виявити чинники та дослідити загрози безпеки зовнішньоекономічної діяльності підприємств туристичного бізнесу за умов глобалізації;

- оцінити організаційно-правові умови зовнішньоекономічної діяльності туристичних підприємств України;

- проаналізувати конкурентні переваги українських туристичних підприємств в умовах формування відкритої економіки;

- проаналізувати структуру та динаміку зовнішньоекономічної діяльності туристичних підприємств ;

- обґрунтувати напрями макроекономічної стратегії виходу українських підприємств на зовнішні ринки туристичних послуг;

- розробити рекомендації щодо вдосконалення зовнішньоекономічної діяльності туристичних підприємств України;

- обгрунтувати науково-практичні засади впровадження інноваційних форм організації туристичної діяльності національних підприємств.

Методи дослідження. Основним методом дослідження є системно-структурний підхід, що передбачає розгляд зовнішньоекономічної діяльності туристичних підприємств як відкритої цілісної структурованої системи, що є одночасно частиною національної економіки та світового ринку туристичних послуг. У роботі використано такі конкретні методи дослідження: логічний, наукової абстракції, порівняльного та економіко-статистичного аналізу і синтезу, систематизації, групування, експертної оцінки, графічний, аналізу динамічних рядів, кореляційно-регресивного, кластерного аналізу та ін.

Інформаційну базу дослідження  становлять дані міжнародної та вітчизняної  статистики туристичних підприємств, законодавчі акти, наукові публікації у фахових виданнях, матеріали науково-практичних конференцій, дані періодичної преси, а також результати безпосередніх емпіричних спостережень, проведених автором дисертаційної роботи на туристичних підприємствах України.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ  ОСНОВИ ВИВЧЕННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТУРИСТИЧНИХ ПІДПРИЄМСТВ

 

1.1. Стан дослідження  зовнішньоекономічної діяльності  у сфері туризму.

 

Міжнародні туристичні операції є важливою складовою світової економіки. Дедалі більша взаємозалежність країн, взаємопроникнення їх економічних інтересів, відкриття національних господарств зовнішньому світові сприяють інтенсивному розвитку міждержавних туристичних потоків, поглибленню міжнародного поділу праці на світовому ринку послуг.

В умовах формування в  країні відкритої економіки актуальним є дослідження зовнішньоекономічної діяльності в різних сферах національного  господарства не лише на макрорівні, але  й на рівні підприємств. Аналіз стану дослідження зовнішньоекономічної діяльності туристичних підприємств свідчить про необхідність подальшого її вивчення з урахуванням сучасних тенденцій і перспектив розвитку світового та національного ринків туристичних послуг.

З методичної точки зору, дослідження зовнішньоекономічної діяльності туристичних підприємств необхідно починати з визначення таких важливих аспектів, як:

- узагальнення базового понятійно-термінологічного апарату;

- аналіз існуючої теоретико-методологічної бази;

- виділення невивчених та малодосліджених сторін проблеми.

Базовими поняттями  щодо досліджуваної проблеми є туризм та турист. Згідно із загальноприйнятою  міжнародною термінологією, рекомендаціями Всесвітньої туристичної організації (ВТО), фаховими науковими розробками, туризмом називається тимчасовий виїзд людини з місця постійного проживання з оздоровчою, пізнавальною, професійно-діловою метою без здійснення оплачуваної діяльності. Іншими словами, туризм – це комплекс взаємовідносин, що виникають під час перебування в подорожах осіб, визначених за термінологією ВТО “туристами”. За міжнародною класифікацією, туристами вважаються особи, що здійснюють поїздки розважального характеру або за станом здоров’я; особи, що здійснюють ділові поїздки; особи, що відправляються на наради або у відрядження; пасажири – учасники морських круїзів; студенти, що проживають за кордоном; транзитні пасажири; члени екіпажів іноземних кораблів та літаків, що знаходяться на ремонті; артисти, що знаходяться на гастролях. Під категорію туристів підпадають особи, що перебувають за кордоном від 24 годин до 6 місяців (якщо менше 24 годин, то вони називаються екскурсантами). Більш досконале визначення поняття турист надане українським вченим І.М.Школою: “Турист (мандрівник) – особа, яка здійснює подорож … з різною, не забороненою законом країни перебування, метою на термін від 24 годин до шести місяців без здійснення будь-якої оплачуваної діяльності та з зобов’язанням залишити країну або місце перебування у зазначений термін”.

Наступна категорія – зовнішньоекономічна діяльність. Згідно чинного законодавства України, зовнішньоекономічна діяльність (ЗЕД) визначається як “діяльність суб’єктів господарської діяльності України й іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами”. Отже, зовнішньоекономічна діяльність завжди включає дві складові: операції вітчизняних суб’єктів господарювання (резидентів) за межами України та операції іноземних суб’єктів господарювання (нерезидентів) в Україні.

Зовнішньоекономічна діяльність являє собою таку форму господарювання, яка виходить за межі національних кордонів і пов’язана із залученням до багатоетапного циклу економічних  відносин різнонаціональних суб’єктів. Як слушно зазначає український економіст В.Є. Новицький, „істотною рисою зовнішньоекономічних зв’язків є не тільки і не стільки господарська взаємодія різнонаціональних виробничо-посередницьких організацій, як факт перетину кордонів національних відтворювальних комплексів або товарами у матеріально-речовій формі, або капіталами, або послугами”.

Зовнішньоекономічна діяльність – це окрема система зі своїми специфічними організаційно-економічними та правовими  механізмами функціонування, але  й водночас складова частина національного господарського комплексу. Тому зовнішньоекономічна діяльність в туризмі має істотний вплив на розвиток національної економіки в цілому та окремих галузей і регіонів зокрема.

Багато дослідників  зазначають, що через зовнішньоекономічні  відносини відкривається можливість експортувати такі товари і послуги, які в іншому випадку не могли б знайти збуту на зовнішньому ринку. Туризм, зокрема, є „єдиним каналом продажу за валюту таких послуг, як розміщення в готелях, харчування у ресторанах, транспортні послуги, екскурсії, відвідування театрів, музеїв, картинних галерей” тощо.

Термін „діяльність” відноситься і до філософських понять. Як суспільне явище, включає в  себе постановку мети, обґрунтування  низки заходів для її реалізації та передбачає отримання кінцевого результату. Якщо застосувати цю філософську методологію до зовнішньоекономічної діяльності туристичних підприємств, то це буде виглядати так. Метою зовнішньоекономічної діяльності туристичного підприємства є надання різного роду туристичних послуг і продаж товарів туристичного попиту іноземним туристам в країні базування та вітчизняним туристам за рубежем.. Заходами з її реалізації виступають проведення переговорів та укладання контрактів з первинними виробниками туристичних послуг – готелями, ресторанами, музеями, транспортними організаціями і т.д., а кінцевим результатом є отримання прибутків туристичними підприємствами та задоволення культурних, ділових та інших потреб споживачів туристичних послуг.