Обгрунтування доцільності впровадження в організаційну структуру підприємства «Ватерлайн» комітету швидкого реагування на зміни зовніш

 

Як показують  дані, наведені в таблиці 1.1, групи  суб’єктів зовнішнього середовища є різними. Основною причиною таких  розбіжностей є, в основному, більш  загальний або більш детальний  підхід до їх класифікації.

Тому  очевидні розбіжності в групуванні суб’єктів зовнішнього середовища стосуються більш кількісних характеристик  груп суб’єктів, ніж якісних. Спираючись на подані підходи до визначення груп суб’єктів зовнішнього середовища, узагальнимо та виділимо ті, які безпосередньо впливають на ефективність управління підприємством. Це насамперед такі групи, як інвестори, постачальники, споживачі, органи, що регламентують, та  конкуренти.

Розглянувши підходи до групування чинників зовнішнього  середовища, спробуємо визначити, у  якій мір кожен з них може вплинути  на діяльність підприємства.

Постачальники ресурсів.  Ними є різні суб’єкти господарювання, що забезпечують підприємство необхідними йому матеріально-технічними, трудовими та інформаційними ресурсами. Кожне виробниче підприємство має ретельно стежити за динамікою цін на об’єкти постачання, регулярністю постачань ресурсів, необхідних для виконання виробничої програми. В іншому разі можуть швидко з’явитися проблеми з виробництвом та збутом виготовленої продукції, а в перспективі – виникає загроза втрати набутого роками іміджу підприємства і прихильності до нього постійних партнерів та клієнтів. Тому сучасні компанії дуже прискіпливо ставляться до вибору постачальників (особливо якщо є альтернативи), але прагнуть при цьому підтримувати довготривалі стосунки із тими з них, які працюють з урахуванням спільних інтересів.

Посередники. Це ті фірми, організації або окремі фізичні особи (підприємці), котрі допомагають виробникам у реалізації їх товарів на відповідних ринках. До них відносяться торгові посередники, фірми-спеціалісти з організації товарообігу (включаючи транспортні підприємства, складську мережу), агентства з надання маркетингових послуг (спеціальних досліджень, консалтингових, реклами тощо), а також кредитно-фінансові установи комерційної спрямованості (комерційні банки, страхові компанії).

Споживачі. Товаровиробники повинні ретельно і постійно вивчати своїх клієнтів (споживачів продукції, послуг) для того, щоб відстежувати кон’юнктуру ринку та оперативно реагувати на її зміни. При цьому варто зазначити, що такий моніторинг має здійснюватись на різних клієнтурних ринках:

- споживчому (товари і послуги для особистого  споживання);

- виробників (продукція виробничо-технічного  призначення);

- проміжних  продавців (товари для перепродажу  з метою одержання певного зиску);

- державних  та різних комерційних структур (оптові та дрібнооптових покупців);

- світовому,  що охоплює усі раніше перелічені  типи клієнтури ринків.

В умовах насиченості ринку важливо цілеспрямовано докладати зусилля для того, щоб знайти і зберегти свого споживача.

Конкуренти.  Комерційного успіху на внутрішньому та зовнішньому ринках досягає, як правило, той господарюючий суб’єкт, котрий всебічно і систематично вивчає своїх конкурентів, пропонує покупцям конкурентоспроможну продукцію. Причому вирішальне значення має розробка і дотримання певної ринкової стратегії і тактики з урахуванням багатьох чинників, які впливають безпосередньо на рівень і ступінь жорсткості конкуренції. Але слід зауважити, що в деяких випадках конкуренти можуть стати партнерами і тим самим значно підвищити свою конкурентоспроможність.

Значний безпосередній вплив на діяльність підприємств мають так звані  “контактні аудиторії”, до яких належать:

- державні органи управління, що чинять дії регулюючого характеру і впливають безпосередньо на рівень і ступінь жорсткості конкуренції. Сюди відносяться державні законодавчі органи, різні державні установи представницької і виконавчої влади, які наглядають за дотриманням законів і видають необхідні власні нормативні акти, місцеві адміністративні органи, а також профспілкові та інші громадські організації і об’єднання громадян (наприклад, асоціації споживачів, підприємців, асоціації «Зелений світ» тощо);

- засоби масової інформації (ЗМІ). Вони можуть розміщувати статті-замовлення щодо тих чи інших аспектів діяльності організації чи її представника. Це можуть бути як “імідж-інформації”, так і інформації – “кілери”;

- місцеве населення,яке може відчувати на собі негативний вплив підприємства (шум, забруднення довкілля тощо), а тому перешкоджати його діяльності, а може і підтримувати – у випадку, коли підприємство створює нові робочі місця, справно сплачує податки, бере участь у доброчинних заходах.

Серед найбільш вагомих факторів прямої дії особливе місце належить: Закону України «Про підприємства України», Закону України «Про підприємництво», Закону України «Про власність», Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про обмеження монополізму і недопущення недобросовісної конкуренції»,  урядові декрети і постанови, нормативні документи галузевих і територіальних органів управління, що спрямовані на правове та організаційне регулювання відносин між державними владними структурами і господарюючими суб’єктами, регламентацію норм і правил їхньої поведінки (правил гри) в економічному просторі.

Чинне законодавство  в країні може сприяти загальному економічному розвитку, а може його гальмувати, може позитивно впливати на діяльність одних підприємств  і чинити перешкоди їхнім конкурентам.

Також менеджерам необхідно уважно стежити за макрофакторами зовнішнього середовища та правильно  оцінювати пов’язані з ними загрози  чи зиски при розробці підприємницької  стратегії до яких відносяться: економічні, політичні, соціокультурні, науково-технологічні та інші.

Економічні  фактори. Загальний стан економіки, тенденції її розвитку раз у раз змінюють економічне середовище господарювання. Для забезпечення сприятливих умов своєї діяльності підприємства мусять здійснювати постійний моніторинг економічної ситуації і оцінювати її зміни з точки зору вірогідних для себе наслідків. До цих факторів належать: рівень та темпи інфляції, зростання та спад виробництва, коливання курсу національної валюти відносно валют інших країн, оподаткування, умови одержання кредиту і процентна банківська ставка, рівень динаміки цін, розподіл прибутків і попит покупців, платоспроможність контрагентів тощо.

Політичні фактори. Ця група факторів повинна постійно знаходитись у полі зору керівників підприємств перш за все у нестабільному соціально-економічному і політичному середовищі, яке має місце у період трансформації економічних відносин. Нестабільна політична ситуація спричиняє відтік капіталу від галузей, що потребують значних довгострокових інвестицій, і водночас спрямовує підприємницьку діяльність у бік короткого обігового циклу, який властивий торговельному бізнесу.

Соціокультурні  фактори. Ці фактори формуються у рамках конкретного суспільства і відображають особливості основних поглядів, цінностей та норм поведінки людей, що впливають на прийняття ними управлінських рішень. До них відносять: ставлення людей до самих себе і до інших, ставлення до суспільних інститутів, природи, основних культурних цінностей тощо.

Демографічні  фактори. Ці фактори характеризують зміну структури населення за віковими, національними, кваліфікаційними ознаками, рівнем освіти, доходів, споживацькими перевагами тощо. Їх аналіз дає можливість зрозуміти, зокрема, чи достатній освітній та кваліфікаційний рівень населення регіону для забезпечення позитивного сприйняття  продукції чи послуг фірми (це важливо, зокрема, для інтернет-проектів, деяких гуманітарних проектів тощо); як діяльність підприємства вплине на рівень зайнятості населення регіону.

Науково-технічні фактори. Нерівномірний перебіг науково-технічного прогресу, розбіжність у просторі і часі створення та використання технічних новинок вимагають врахування підприємствами рівня і тенденцій техніко-технологічного розвитку і того, як його досягнення використовуються  конкурентами.

Екологічні  фактори. Всебічне обґрунтування підприємницької стратегії також передбачає її відповідність критерію безпеки людини і навколишнього середовища. До основних факторів впливу на оточуюче середовище, що мають враховуватися і прогнозуватися у підприємницькій діяльності належать: обсяги викидів у середовище забруднюючих та отруйних речовин; рівень фізичного (електромагнітного, радіаційного, теплового) впливу на середовище; надійність і соціально-екологічна безпека виробничих систем та великих технологічних утворень – гідротехнічних споруд, газо- і нафтопроводів, тунелів тощо; кількість і якість продукції, що виготовляється, її безпечність і утилізаційна придатність; стан природного середовища, в якому знаходиться підприємство (до і після реалізації запланованої стратегії розвитку) і розміри можливих незворотних негативних наслідків.

З метою  докладної характеристики чинників зовнішнього середовища доцільно перейти  до вивчення методів оцінки їх впливу на особливості функціонування підприємством.

 

1.3. Методи оцінки впливу чинників  зовнішнього середовища на особливості  функціонування підприємством

 

В економічній  літературі розроблено та запропоновано  безліч методів оцінки стану зовнішнього  середовища, які можуть бути агреговані у зазначені нижче групи: Методи прогнозування (екстраполяції, множинної  регресії, побудови кривої тренду, метод  розробки сценаріїв, метод „Дельфі", асимптотичний аналіз, аналіз втрат  та можливостей), які застосовуються для визначення майбутніх тенденцій, для виявлення майбутніх суттєвих змінних та для передбачення майбутніх  подій на підставі узагальнення аналізу  теперішньої ситуації, її прогнозування  на майбутнє.

Методи  моделювання (розробки моделей „витрати-випуск", економетричної, стохастичної, кібернетичної) надають можливості побудувати таку модель дійсності, яка дає змогу  спеціалістові з планування отримувати різноманітні варіанти майбутнього, змінюючи вхідні параметри та функції змінних  у рамках цієї моделі.

Методи  оцінки наслідків (аналіз прямого та перехресного впливу, дедуктивний аналіз, аналіз балансу зацікавлених сил  тощо). Застосування цих методів  дає змогу оцінити наслідки впливу очікуваних змін зовнішнього середовища на життєдіяльність підприємства та результати його господарсько-фінансової діяльності, визначити ступінь та вірогідність збігання декількох явищ.

Експертні методи (оцінка можливого зростання  та зміни ефективності „ стратегічних зон господарювання, метод „5x5 ", метод "чотирьох питань", побудова матриці „ вірогідність посилення чинника - його вплив на організацію" тощо). їх застосування передбачає експертне формування переліку параметрів, які визначають зміни стану зовнішнього оточення та їхній вплив на діяльність підприємства, дають можливість оцінити ступінь невизначеності середовища та основні її джерела.

Одним з  найпоширеніших методів який використовуються для оцінки зовнішнього та внутрішнього середовища є SWOT-аналіз. SWOT-аналіз —  це своєрідна форма; він не містить  остаточної інформації для прийняття  управлінських рішень, але дає  змогу впорядкувати процес обмірковування всієї наявної інформації з використанням  власних думок та оцінок.

SWOT-аналіз  дає змогу формувати загальний  перелік стратегій підприємства  з урахуванням їхніх особливостей: відповідно до змісту стратегії  — адаптації до (чи формування  впливу на) середовища (рис. 1.1.).

 

Рис. 1.1. Структура аналізу середовища

Простежити  співвідношення факторів зовнішнього  та внутрішнього середовища, що трактується  в категоріях SWOT-аналізу, можна за допомогою певної матриці (табл.1.2.).

Таблиця1.2.

Матриця SWOT-аналізу

		Зовнішнє середовище
		Можливості	Загрози
Внутрішнє середовище	Сильні сторони	Поле С і М (заходи)	Поле С і З
	Слабкі сторони	Поле Сл і М	Поле Сл і З

 

На перетинах  окремих складових груп факторів формуються поля, для яких характерні певні сполучення, що їх треба враховувати  надалі в ході розробки стратегій  певного типу:

поле  СіМ — потребує стратегій підтримки  та розвитку сильних сторін підприємства в напрямку реалізації шансів зовнішнього  оточення; поле СіЗ — передбачення стратегій використання сильних  сторін підприємства з метою пом’якшення (усунення) загроз;

поле  СлМ — розробка стратегій подолання  слабкостей підприємства за рахунок  можливостей, що їх надає зовнішнє середовище;

поле  СлЗ — іноді називають «кризовим  полем», тому що тут поєднуються  загрози середовища зі слабкістю  підприємства. З огляду на це існує  нагальна потреба розробки стратегій  як подолання загроз, так і усунення слабкості підприємства, що завжди є важким завданням.

Треба мати на увазі, що фактори, які формують окремі складові SWOT-аналізу, можуть мати різні  часові характеристики впливу, тому доцільно виконувати певне їх ранжування на коротко та довгострокові дії. Для  розробки стратегій недостатньо  констатувати вплив тих чи інших  факторів середовища. Щоб забезпечити  виживання підприємства у довгостроковій перспективі, необхідно прогнозувати тенденції розвитку шансів і загроз. Підсумкові показники SWOT - аналізу використовуються в стратегічному і тактичному плануванні діяльності підприємства.