Инновационное развитие потенциала предприятия

      функціональні моделі: описують функції (процеси, операції), що виконуються в організації;

      інформаційні моделі (моделі даних): відображають структуру інформації, необхідної для реалізації всієї сукупності функцій системи;

      моделі процесів/управління: представляють комплексний погляд на реалізацію ділових процесів в рамках системи і об’єднуючи разом інші моделі;

      моделі входів/виходів: описують потоки матеріальних і нематеріальних входів і виходів, включаючи грошові потоки.

Архітектура ARIS – технології представлена на рис.1.3.2, а реалізація моделі потоків даних - у додатку D.

                           Рис.1.3.2. Взаємозв’язок видів моделей ARIS

              В рамках кожного типу представлення створюються моделі, що відображають ту чи іншу сторону досліджуваної системи. Методологія ARIS включає велику кількість методів моделювання, в тому числі відомих як діаграми Чена ERM, мова UML (Unified Modeling Language), методики ОМТ (Object Modeling Technique), BSC (Balanced Scorecard) і подібні. Перевагою такого підходу є те, що при аналізі діяльності організації кожному аспекту можна приділити достатню увагу, не відволікаючись на його зв’язки з іншими аспектами. Тільки після детального вивчення всіх аспектів можна перейти до побудови інтегрованої моделі, що відображатиме всі існуючі зв’язки між підсистемами організації.

              Організаційні і функціональні моделі, а також моделі даних, входів/виходів і процесів/управління розглядаються як поля в спеціальній базі даних, що називається репозитарієм.

              При розгляді нотацій слід звернути увагу на ARIS eEPС (extended Event Driven Process Chain), що використовується для опису ланцюга процесу, що управляється подіями. Дана нотація побудована на визначених семантичних правилах опису:

      кожна функція повинна бути ініційована подією і повинна завершатися подією;

      в кожну функцію не може входити більше однієї стрілки, що запускає виконання функції, і виходити не більше однієї стрілки, що описує завершення виконання функції.

Бізнес – процес в нотації eEPС представляє собою послідовність процедур, розташованих в порядку їх виконання. Слід відмітити, що реальна тривалість виконання процедур в eEPС не може бути відображена візуально. Це призводить до того, що при створенні моделей можливі ситуації, коли на одного виконавця буде покладено виконання двох завдань одночасно. Тому для отримання інформації про реальну тривалість процесів необхідно використовувати інші інструменти опису, наприклад графіки Ганта в системі MS Project. Таким чином, за допомогою нотації eEPС ARIS можна описувати бізнес – процеси у вигляді потоку послідовно виконуваних робіт (процедур, функцій).

Нотація IDEF0 була розроблена на основі методології структурного аналізу і проектування SADT, затверджена в якості стандарту США і успішно використовується в багатьох проектах, пов’язаних з описом діяльності підприємств. Нотація IDEF3 була розроблена з ціллю більш зручного опису робочих процесів (Work Flow), для яких важливо відобразити логічну послідовність виконання процедур. Нотації IDEF0 і IDEF3 використовують об’єкти, представлені в додатку Е.

              Проведемо порівняння нотацій eEPC (ARIS) і IDEF (BPWin). Результати порівняння наведено у додатку F.

              Одним із найважливіших аспектів описання моделей бізнес-процесів є відображення на моделі управляючих впливів, зворотних зв’язків по контролю і управлінню процедурою. В нотації ARIS eEPC управління процедурою може бути відображене тільки за допомогою вказання вхідних документів, які регламентують виконання процедури і послідовність виконання процедур у часі. На відміну від ARIS, в нотації IDEF0 кожна процедура повинна мати хоча б один управляючий вплив (вхід управління – стрілка зверху). Якщо при створенні моделі в eEPC вказувати тільки послідовність виконання процедур, не приділяючи уваги відображенню управляючих зв’язків (наприклад, документів і інформації), отримані моделі будуть мати низьку цінність з точки зору аналізу і подальшого використання. Однак, дана помилка є найбільш поширеною на практиці. Фактично, створюється модель Work Flow (потоку роботи), що відображає просту послідовність виконання процедур і вхідних/вихідних документів, при цьому управляючі (контрольні) взаємодії на функції в моделі не відображаються. Реальні процеси управління можуть бути не відображені на 30-90% в описаному випадку.

              При цьому, при намаганні відображення всіх умов і обмежень, що визначають виконання функцій, потрібно описати велику кількість подій і вхідної інформації, і модель стане складною для роботи. Дані недоліки характерні для eEPC і IDEF3, проте їх немає у нотації IDEF0. Однак, на моделях IDEF0 не передбачене використання символів логіки виконання процесу. Таким чином, нотація ARIS eEPC є розширенням IDEF3. Для адекватного опису процесу управління в eEPC необхідно зарані визначити, як в моделі будуть відображені документи (інформація), що регламентують виконання процедур процесу.

              Функціональні можливості інструментальних засобів моделювання ARIS Toolset і BPWin можна коректно порівнювати тільки по відношенню до конкретного кола завдань. Кожна із систем, що розглядається має свої переваги і недоліки. В залежності від завдань, що вирішуються, переваги або недоліки можуть посилюватися, і навпаки. Порівняння функціональних можливостей систем наводиться у додатку G.

              Таким чином, вибір методології моделювання повністю підпорядковується цілям моделювання для забезпечення якісного результату у формі адекватної моделі для конкретного підприємства.

Висновки до розділу 1

              Інноваційним потенціалом є сукупність науково – технологічних, фінансових, виробничих, соціальних та культурно – освітніх можливостей  країни (галузі, регіону, підприємства тощо), необхідних для забезпечення інноваційного розвитку економіки.

Фактором є умова, рушійна сила, причина будь-якого процесу, що визначає його характер або одну з його основних рис. Під факторами розвитку інноваційного потенціалу підприємства слід розуміти умови, рушійні сили, завдяки яким формується і розвивається інноваційний потенціал на підприємстві.

              До внутрішніх факторів розвитку інноваційного потенціалу підприємства можна віднести усі ті внутрішні змінні, які мотивують працівників підприємства до створення інновацій.

Виділення зовнішніх факторів впливу на інноваційний потенціал підприємства дає змогу оцінити їхній вплив на інноваційну політику підприємства. Виділено три групи факторів зовнішнього середовища, які визначають розвиток інноваційного потенціалу підприємства: суспільство, економічна політика та ринок.

              Оцінювання потенціалу інновацій та інноваційної діяльності, їх моніторинг є важливим критерієм відбору, підтримки та поширення інновацій, що слугує основою періодичного технічного та технологічного оновлення виробництва, джерелом прискорення науково-технічного прогресу, створення та випуску конкурентоспроможної продукції, сприяє підвищенню ефективності виробництва та економічному зростанню країни.

              Оцінку інноваційного потенціалу слід здійснювати з урахуванням впливу зовнішнього середовища на наявних стратегічних можливостей підприємства. Доцільно здійснювати аналіз як внутрішнього стану інноваційного потенціалу, так і зовнішніх чинників. Такий аналіз необхідно проводити з урахуванням стратегічних позицій підприємства в минулому, теперішньому і майбутньому часі. Інноваційний потенціал можна досліджувати такими основними методами, як порівняльний, статистичний, факторний та методом експертних оцінок.

              Серед запропонованих підходів для проведення дослідження інноваційного потенціалу досліджуваного підприємства найбільш оптимальним є підхід Р.А. Фатхутдінова, оскільки розділяє ресурсну, функціональну і продуктову (результативну) складові діяльності, що дозволяє розглянути більш наявні елементи інноваційного потенціалу на якісно новому рівні.

В ході роботи визначено, що бізнес-процес являє собою логічний набір дій, які спрямовані або на пряме створення цінності, або на забезпечення створення цінності, призначеної для конкретного користувача, шляхом перетворення вихідних економічних ресурсів у кінцевий результат. Для забезпечення процесу досягнення ефективної реалізації розроблені методи й інструментальні засоби опису, проектування, аналізу й оцінки бізнес-процесів, концепції й правила їхньої реорганізації.

              Для проведення якісного моделювання бізнес - процесів слід вибрати вибирати методологію, що дозволить найбільш адекватно відобразити робочу модель і досягнути поставлених цілей моделювання.

2.2. Діагностика основних елементів потенціалу підприємства

              За обраною методикою аналізу розглянемо і визначимо основні характеристики інноваційного потенціалу підприємства ЗАТ «Українська екологічна страхова компанія».

Внутрішнє середовище підприємства побудовано з наступних функціональних блоків, які у взаємодії складають її виробничо – господарську систему:

      продуктовий (проектний) блок – напрями діяльності підприємства та їх результати у вигляді страхових послуг;

      функціональний блок (блок виробничих функцій та ділових процесів)  - перетворювач системи ресурсів та управління у готову продукцію в процесі трудової діяльності працівників підприємства;

      ресурсний блок – комплекс матеріально – технічних, трудових, інформаційних, фінансових та інших ресурсів підприємства;

      організаційний блок – організаційна структура, технологія процесів за всіма функціями і проектами, організаційна культура;

      блок управління – загальне керівництво підприємством, система управління та стиль управління.

Функціональний блок складають описані у формі процесів основної діяльності та допоміжної діяльності, відповідно зображені у додатках J та К відповідно. 

Ресурсний блок необхідно розглянути на основі проведеного аналізу річної фінансової звітності підприємства. Так, розглянемо активи і пасиви підприємства на основі фінансового звіту «Баланс» за останні три роки діяльності підприємства.

              Активи є, фактично, переліком ресурсних елементів, що використовуються в процесі діяльності підприємства. За допомогою аналізу динаміки і структури активів підприємства можна виявити тенденції розвитку як поелементно, так і в загальній структурі.

Активи підприємства і динаміка зміни по роках наведено у додатку L.

              Кумулятивним показником є балансова вартість активів, що показана на рис. 2.2.1.

Рис. 2.2.1 Динаміка балансової вартості активів

              Слід звернути увагу, що тенденція зміни балансової вартості активів є нестабільною. У 2006 р. даний показник становив 25938,00 тис. грн., у 2007 р. – вже 22783,00 тис.грн., відбулося зменшення на 12,16%, що є негативно впливає на ресурсоспроможність підприємства. Проте, у 2008 р. відбулося зростання даного показника на 12,54 %,  або на 2856,50 тис.грн., що вирівняло тенденцію до зменшення вартості активів до рівня 2006 року.

Основні засоби складали  не більше 4,77 % балансової вартості підприємства, а саме: 2,53 % - у 2006 р., 4,77 % - у 2007 р. і 4,39 % у 2008 р.

Дані свідчать про те, що основні засоби є лише допоміжним активом у основній діяльності підприємства. Даний результат є закономірним, оскільки діяльність підприємства  носить невиробничий характер.

Нематеріальні активи складали на більше 0,78% загальної вартості активів підприємства протягом останніх трьох років. Слід зауважити, що динаміка зміни вартості даних активів є незначною і складає + 0,03% у 2007 р., - 0,07% у 2008 р.

Виробничі запаси підприємства складають 0,14 % вартості активів, їх вартість незначно коливається: від 0,19 % у 2006 р., 0,26% у 2007 р., до 0,14 р. у 2009 р.

Дебіторська заборгованість за розрахунками  складає 48,99% балансової вартості, має тенденцію до зростання: у 2007 р. відбулося зростання на 8,76% у загальному обсязі, у 2008 р. – на 26,43%.

Фінансові інвестиції складають значну частину вартості активів. Крім того, даний показник має тенденцію до зміни: у 2007 р. – становив 48,27% при зростанні на 5,03%, у 2008 р. – 32,15% при зменшенні на 16,12%.

Грошові кошти і їх еквіваленти також становлять значну частину вартості активів, проте мають тенденцію до зменшення: на 16, 95% у 2007 р., на 9,65% у 2008 році. У 2008 році частка грошових коштів і їх еквівалентів у загальній вартості активів становила 12,83%.

Витрати майбутніх періодів є незначною частиною загальної вартості активів підприємства. Тенденції зміни також виражені неявно. У 2008 р. даний елемент складав 0,79% в загальній структурі вартості активів.

Динамка зміни структури вартості активів підприємства наведена на рис.2.2.2.

Пасив підприємства дає змогу проаналізувати зобов’язання підприємства. Важливою складовою аналізу є визначення фінансового стану підприємства, що здійснюється, в першу чергу, на основі пасиву фінансового звіту «Баланс».

Динаміка зміни елементів складових пасиву наведена у додатку М.