Инновационное развитие потенциала предприятия

Усі фактори розвитку інноваційного потенціалу підприємств можна поділити за ознакою середовища впливу на дві групи: чинники, які діють в межах підприємства (внутрішні змінні), які в теорії менеджменту називають чинниками внутрішнього середовища, та чинники, які діють поза підприємством (зовнішні змінні), які називають чинниками зовнішнього середовища.

До внутрішніх чинників розвитку інноваційного потенціалу підприємства можна віднести усі ті внутрішні змінні, які мотивують працівників підприємства до створення інновацій. Такі чинники насамперед залежать від особливостей підприємства, працівників, індивідуальних умов праці (суспільні та матеріальні), а також від стратегії та структури підприємства (правові, організаційні та стратегічні). Такі чинники можуть бути як індивідуальними, так і груповими. Перші стосуються окремих працівників, а другі – колективу працівників на різних щаблях організаційної структури підприємства.

Першою групою факторів впливу розвитку інноваційного потенціалу підприємства є група суспільних чинників, до яких можемо віднести особистісні характеристики працівників та підприємців, а також міжособистісні відносини.

Головними ознаками, що характеризують особистісний чинник працівників підприємства, є: освіта та знання, креативність, амбіції, наявність спільних інтересів, вміння працювати в колективі, правильне самоорганізування тощо. Такі ознаки, як і зазначений чинник, мають індивідуальний характер, показником оцінювання якого є, насамперед, ефективність праці даного працівника та колективу, в якому він працює.

Особистісні чинники підприємців залежать від їх освіти та знань, досвіду роботи, здатності ризикувати, креативності, відкритості на інновації, амбіцій тощо. Показником оцінювання даної ознаки є фінансово-економічні результати підприємства, а також оцінювання умов та організування праці, що здійснюється самими працівниками підприємства. Міжособистісні відносини відіграють важливу роль як фактор впливу на інноваційний потенціал підприємства, оскільки дають змогу максимально ефективно використовувати індивідуальні можливості працівників.

До матеріальних факторів розвитку інноваційного потенціалу підприємства слід  віднести фізичні умови праці та матеріальну вартість результатів індивідуальної праці працівників. В свою чергу, до показників оцінювання фізичних умов праці можемо віднести обсяг фінансових ресурсів, стан техніки та технології на підприємстві та кількість науково-дослідних лабораторій. Головними показниками оцінювання цього чинника у європейських країнах є розмір внутрішніх витрат підприємства на дослідження та розроблення, а також частка цих витрат у загальному розмірі інвестицій підприємства. Показниками оцінювання матеріальної вартості результатів праці працівників є розмір матеріальної і нематеріальної винагороди за працю (заробітна плата, премії, надбавки тощо).

До факторів, що пов'язані зі стратегією та структурою підприємства, відносяться організаційні та стратегічні. Такий набір факторів можемо визначити як універсальний, що характерний будь-яким підприємствам незалежно від їх місцезнаходження (регіон, держава, материк). Однак залежно від місця розташування підприємства вплив окремих чинників може змінюватись.

Виділення зовнішніх факторів впливу на інноваційний потенціал підприємства дає змогу оцінити їхній вплив на інноваційну політику підприємства. Виділимо  три групи факторів зовнішнього середовища, які визначають розвиток інноваційного потенціалу підприємства: суспільство, економічна політика та ринок.

Суспільство як фактор впливу на інноваційний потенціал підприємства відіграє дуже важливу роль, яка проявляється в рівні економічного розвитку держави, відкритості на зміни, ефективному організуванні та заохоченні суспільства до інноваційних змін, які є визначальною умовою розвитку підприємств. У цій площині слід виділили дві групи факторів: суспільні та культурні. Суспільні чинники знаходять своє відображення в динаміці розвитку сфери досліджень та розробок, а також в розвитку освіти. Торги, виставки, семінари, а також наукові конференції також є суспільною ініціативою, яка може стимулювати підприємства до інноваційної діяльності. Культурні чинники тісно пов'язані з історією окремих держав.

Наступним важливим фактором впливу на розвиток інноваційного потенціалу підприємства є економічна політика держави, в межах якої можемо виділити економічні, політичні, правові та екологічні фактори. Економічні чинники визначаються розміром витрат державного бюджету на дослідження та розроблення, фінансовими показниками держави, рівнем розвитку економіки, станом платіжного балансу у сфері техніки та технологій, прямими іноземнимиінвестиціями тощо. Економічні чинники мають значний вплив на інноваційні процеси держави.

Політичні чинники впливу на інноваційний потенціал підприємства охоплюють насамперед податкову політику держави, а також політику уряду у сфері інновацій. Правові чинники визначаються правовою системою та нормами права, що стосуються інновацій, і враховують зміни в податковому законодавстві, нормативно-правові акти у сфері інтелектуальної власності, зовнішньої торгівлі тощо. Специфікою політичних чинників є те, що вони охоплюють як норми національного законодавства, так і міжнародного.

Важливою групою факторів впливу на інноваційний потенціал підприємства є екологічні чинники, увага щодо яких постійно зростає у веденні інноваційної політики держави та підприємств.

Останнім з виділених факторів розвитку інноваційного потенціалу підприємств є ринок, в межах якого виділено інфраструктуру ринку. Вона формується через очікування інновацій з боку клієнтів, співпрацю підприємства зі споживачами, покупцями, посередниками чи постачальниками, рівень інноваційності конкуренції.

Підприємства, оцінюючи власні можливості та визначаючи цілі подальшої діяльності, враховують як власні можливості, так і ринкову ситуацію. Тому чинник інфраструктури ринку потрібно завжди брати до уваги у разі визначення стратегії та цілей підприємства.

Важливу роль у розвитку інноваційного потенціалу підприємств відіграє їх співпраця з органами державної влади на місцях (обласними та районними державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування), вищими навчальними закладами, а також науково-дослідними установами, які також можна віднести до інфраструктури ринку.

1.2. Характеристика процесу проектування інноваційного потенціалу підприємства

              Інноваційний потенціал слід розглядати як складну динамічну систему генерування, накопичення і трансформування наукових ідей та науково – технічних результатів в інноваційні продукти, процеси. Отже, інноваційний потенціал – це підсистема цілісної системи, в якій він взаємодіє з іншими потенціалами підприємства (кадровим, науково – технічним, виробничо – технологічним та ін.). Йому притаманні властивості, типові для будь – якої економічної системи, а саме:

      цілісність – система існує як ціле, яке потім можна розділити на окремі елементи, що існують лише через існування цілого;

      взаємозв’язок та взаємодія елементів  - елементи потенціалу функціонують спільно, в результаті чого за рахунок реалізації ефекту синергії породжуються якісно нові функціональні властивості цілого;

      складність (структурність) – між різноманітними елементами потенціалу існують зв’язки, що визначають його внутрішню будову й організацію як єдине ціле;

      комунікативність – потенціал виявляє свої властивості тільки в процесі взаємодії із зовнішнім середовищем;

      здатність до розвитку – системи повинна бути здатною до розвитку (саморозвитку), сприйняття та використання нових технологічних ідей, наукових розробок тощо. Одним з основних джерел розвитку інноваційного потенціалу підприємства є його інноваційна активність;

      потужність – кількісна оцінка ступеня реалізації досягнутого (або потенціальної сили стратегічного) потенціалу.

Як економічна категорія інноваційний потенціал повинен відповідати наступним вимогам:

1.      Вміщувати всі основні складові загального (конкурентного) потенціалу підприємства (матеріальні, нематеріальні, трудові та фінансові).

2.      Характеризуватися особливістю взаємодії всіх складових потенціалу, що сприяє здатності всієї системи створювати додаткову вартість і забезпечувати інноваційний розвиток підприємства (ефект синергії).

3.      Бути націленим на ринковий попит, який сприяє формуванню ринкового потенціалу підприємства.

На основі наведених позицій, можна відмітити, що інноваційний потенціал має динамічний характер і є унікальним для кожного підприємства.

Існують різні підходи до оцінки інноваційного потенціалу підприємства. Так, А.Верба та І.В. Новікова пропонують для оцінки використовувати проблемно – орієнтований підхід, згідно з яким забезпечується вибір критеріїв, показників та процедур оцінки інноваційного потенціалу відповідно до заздалегідь визначеного кінцевого або проміжного результату інноваційного розвитку підприємства. Послідовність процедур оцінки інноваційного потенціалу підприємства представлена в додатку А.

Показники оцінки групуються, залежно від того, до якої складової інноваційного потенціалу вони відносяться – до ресурсної чи процедурної. Кожний показник та кожна група показників мають коефіцієнти вагомості. Доля визначення параметрів використовується метод експертних оцінок шляхом попарного порівняння показників. [56]

Якісні оцінки переваг одного параметра над іншим трансформують у кількісні оцінки за допомогою п’ятибальної шкали (табл.1.2.1).

За результатами опитувань експертів будують матрицю попарних показників, в якій параметр рядка порівнюють з кожним параметром стовпчика (табл.1.2.2).

За кожним із параметрів обчислюють суму балів за рядком. Вона відображає сумарний бал, який набрав кожен із показників (а). Для цього обчислюють загальну суму балів (а).

Таблиця 1.2.1 - Шкала трансформації якісних оцінок переваги одного    показника над іншим в кількісні оцінки

  Таблиця 1.2.2. - Порівняння вагомості параметрів