Инновационное развитие потенциала предприятия

Автор: Пользователь скрыл имя, 13 Марта 2012 в 20:43, дипломная работа

Краткое описание

Динаміка економічного розвитку в сучасних умовах все більше залежить від технологічних зрушень на базі інновацій. Уміння формувати та ефективно використовувати інноваційний потенціал стає вирішальним фактором забезпечення конкурентоспроможності та розвитку вітчизняних підприємств. З іншого боку, за роки ринкових трансформацій Україна так і не змогла наблизитися до інноваційних параметрів розвинених країн, особливо у високотехнологічних галузях.

Оглавление

Вступ…………………………………………………………….…………..c.3
1.Теоретичні основи розвитку інноваційного потенціалу
підприємства на засадах реінжинірингу
1.1.Сутність та характеристика факторів розвитку інноваційного
потенціалу підприємства…………………………………….…………….c.6
1.2.Характеристика процесу проектування інноваційного потенціалу підприємства………………………..………………………….……..........c.14
1.3. Методологія моделювання бізнес-процесів підприємства…………c.22
Висновки до розділу 1……………………….………………….………....c.36
2. Дослідження розвитку інноваційного потенціалу підприємства ЗАТ «Українська екологічна страхова компанія»
2.1.Профіль діяльності підприємства………………………………….....c.38
2.2.Діагностика основних елементів потенціалу підприємства……......c.55
2.3.Оцінка ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства………………………………………………………...….….c.65
Висновки до розділу 2………………………………………….….............c.78
3. Шляхи підвищення інноваційного потенціалу підприємства
3.1. Моделювання бізнес – процесів підприємства на засадах реінжинірингу……………………………………………………………….c.82
3.2. Розробка програми реінжинірингу бізнес – процесів підприємства
задля підвищення інноваційного потенціалу………………………..……c.99
3.3.Економічний ефект реалізації програми реінжинірингу бізнес – процесів підприємства………………..……………………………………………...c.124
Висновки до розділу 3…..……………………………………………..….c.131
Висновки та пропозиції…..……………………………………………..c.134
Список використаних джерел….……………………..…………

Файлы: 1 файл

Диплом.doc

— 723.00 Кб (Скачать)

      Інтерактивні функції (on-line), що виконуються ЕОМ і людиною в діалозі. Наприклад, реалізація нестандартних запитів, налаштування на специфіку ситуації.

      Експертні функції, що виконуються людиною на основі рекомендацій (команд), що готує ЕОМ.

      Неавтоматизовані функції, що виконуються людиною без використання ЕОМ.

Події. У сукупності дій для кожної функції можливі альтернативні або циклічні послідовності в залежності від різних умов протікання процесу. Ці умови пов’язані з подіями в  навколишньому середовищі або самих процесах (наприклад, замовлення прийнято, відмінено, відправлено на коригування), які змінюються стан об’єктів, ресурсів, організаційних одиниць. Таким чином, подія фіксує факт завершення виконання певної функції і створення нового стану об’єкту або нового об’єкту.

Нові стани об’єктів (об’єкти) викликають виконання нових функцій, які створюють нові події і т.д., поки не буде завершений певний бізнес – процес. Така послідовність подій становить конкретну реалізацію бізнес - процесу.

Кожна подія описується з двох точок зору: інформаційної і процедурної. Інформаційно подія відображається у вигляді певного повідомлення, що фіксує сам факт виконання певної функції, зміну стану або появу нового об’єкту. Процедурно подія викликає виконання інших функцій і тому для кожного стану об’єкту повинне бути задане описання викликів інших функцій. Таким чином, події виступають в управляючій ролі для виконання бізнес – процесів і визначають напрям матеріальних, інформаційних і фінансових потоків в залежності від конкретної ситуації. 

Узагальнена модель бізнес – процесу відображається на рівні інформаційних процесів за допомогою декількох видів моделей: ER – діаграм («елемент – зв'язок») для баз даних; функціональних ієрархій, діаграм потоків даних і діаграм потоків даних для процедур.

Визначення класів робочих об’єктів, ресурсів, організаційних одиниць становить основу ЕR – діаграм. Ієрархії функцій бізнес – процесу визначають ієрархію програмних процедур. Діаграми потоків даних встановлюють інтерфейси програмних процедур з базами даних, вхідними і вихідними формами інформації, а діаграми потоків подій визначають управління переходами між процедурами.

Серед методологічних різновидів універсального інструменту – системного аналізу виділяється структурний аналіз. Структурний аналіз був розроблений в 60-70 рр. ХХ ст. Дугласом Т. Россом у вигляді методології SADT (Structures Analysis and Design Technique) – технологія структурного аналізу і проектування. В основі структурного аналізу лежить виявлення структури як відносно стійкої сукупності відносин, визнання методологічного примату відносин над об’єктами в системі, часткове відчуження від розвитку об’єктів.

              Основним поняттям структурного аналізу є «структурний елемент (об’єкт)» - елемент, виконуючий одну із елементарних функцій, пов’язаних з предметом, процесом або подією, що моделюються.

              В основі структурного аналізу лежить вивчення системи за допомогою її графічного модельного представлення, яке починається з загального огляду і поступово деталізується, формуючи ієрархічну структуру із великою кількістю рівнів.

Для такого підходу характерними є наступні позиції:

      поділ на рівні абстракції з обмеженням кількості елементів на кожному з рівнів (в основному від 3 до 9);

      обмежений контекст, що включає лише суттєві деталі на кожному із рівнів;

      використання строгих формальних правил запису;

      послідовне наближення до кінцевого результату.

Ціллю структурного аналізу є перетворення загальних, розпливчатих знань про первинну предметну область на точні моделі, що описують різноманітні підсистеми організації, що моделюється.

Декомпозиція є умовним прийомом, що дозволяє представити систему у вигляді, зручному для сприйняття, а також оцінити її складність. В результаті декомпозиції підсистеми по певним ознакам виділяються окремі структурні елементи і зв’язки між ними.

Декомпозиція є засобом, що дозволяє уникнути труднощів в розумінні системи. Глибина декомпозиції визначається складністю і розмірністю системи, а також цілями моделювання.

Будь-яка організація, як правило, має велику кількість підсистем, тому кількість структурних елементів і зв’язків між ними є значною. Кожний структурний елемент (чи об’єкт) і зв’язок володіють певними властивостями, які мають бути описаними. Одним із різновидів властивостей є атрибути. Атрибут – потрібна, суттєва, невід’ємна властивість об’єкту.

Закономірним є те, що різні структурні елементи мають різні атрибути.  Кожен об’єкт або зв'язок має також набір характеристик, за допомогою яких можна задати кількісні і якісні характеристики елементів, що моделюються. Таким чином, для кожної функції можна задати її ім’я, універсальний код в проекті, автора, час і дату створення, детальне описання, приклад реалізації, часові і вартісні витрати на виконання даної функції і т.д. Всі вказані характеристики об’єктів і зв’язків формалізовані і використовуються при проведенні аналізу і створенні звіту.

Структурний аналіз як сукупність методів моделювання складних систем внаслідок великої розмірності вирішуваних завдань має опиратися на потужні засоби комп’ютерної підтримки, що забезпечує автоматизацію праці системних аналітиків. Такими засобами є CASE- системи (Computer Aided Software Engineering). Архітектура  більшості CASE- систем заснована на парадигмі «методологія – модель – нотація - засоби» (рис.1.3.1).

Рис.1.3.1. Архітектура  CASE- систем

 

              Для опису заданої схеми слід ввести ключові поняття архітектури  CASE- систем:

Методологія структурного аналізу представляє методи і засоби для дослідження структури і діяльності організації. Вона визначає основні принципи і прийоми використання моделей.

              Моделлю є сукупність символів (математичних, графічних і т.д.), яка адекватно описує деякі властивості модельованого об’єкту і відносини між ними.

              Нотацією виступає система умовних позначень, прийнята для конкретної моделі.

              Засобами є апаратне і програмне забезпечення, що реалізує обрану методологію, в тому числі і створення відповідних моделей з прийнятою для них нотацією.

              При моделюванні систем використовуються різноманітні моделі, що відображають:

      функції, які система має виконати;

      процеси, які забезпечують виконання вказаних функцій;

      дані, потрібні для виконання функцій, і зв’язки між цими даними;

      організаційні структури, що забезпечують виконання функцій;

      матеріальні і інформаційні потоки, що виникають в ході виконання функцій.

Найбільш часто використовувані і ефективні засоби проведення структурного аналізу наведені в додатку С.                                   

За допомогою цих методів можуть бути побудовані логічні моделі вихідної і реорганізованої систем управління організацією.

              Моделі, що використовуються для управління бізнесом, можна розділити на декілька груп. В цьому випадку на вищому рівні  розташовані стратегічні, фундаментальні моделі, що описують глобальні правила в залежності від поведінки об’єкта управління. Вони оперують невеликою кількістю високоагрегованих показників і створюють основу стратегічного управління. В залежності від запитів, яким повинні відповідати стратегічні моделі, вони можуть розділятися на категорії:

      модель фінансового управління  - погляд на бізнес з точки зору руху фінансових потоків;

      маркетингова модель – оцінка впливу зовнішнього середовища – ринку – на бізнес, що розглядається;

      модель управління виробництвом;

      модель управління логістикою – постачанням та збутом.

До цих категорій можна віднести і ряд інших моделей. Для їх побудови можна застосувати наступні концепції управління: MRP – Manufacturing Resource Planning, DRP – Distribution Resource Planning, ERP – Enterprise Resource Planning, CSRP – Customer Synchronized Resource Planning.

На другому рівні – транзакційному – розташована модель, що відповідає за операційну реалізацію глобальних принципів у вигляді послідовних кроків. Слід відмітити, що будь – яка модель є відображенням точки зору проектувальників, і відповідає цілям і завданням конкретного замовника. Тому як правило суб’єкт бізнесу, що є складною комплексною системою, описується визначеним набором моделей, що в сукупності створюють загальну модель бізнес – системи.

На вітчизняному ринку представлена достатня кількість CASE – систем, багато з яких дозволяють створювати описи (моделі) бізнес – процесів підприємств. Очевидно, що вибір системи визначає в багатьох аспектах подальшу реалізацію проекту. Раціональний вибір системи можливий при розумінні керівництвом і працівниками підприємства декількох аспектів: цілей проекту; вимог до інформації, що характеризує бізнес – процеси і необхідної для аналізу і прийняття рішення  в рамках конкретного проекту; можливостей CASE – систем щодо опису процесів.

Опис бізнес – процесів проводиться з ціллю їх подальшого аналізу і реінжинірингу. Ціллю реінжинірингу може бути впровадження інформаційної системи, скорочення витрат на випуск продукції, підвищення якості обслуговування клієнтів, створення посадових і робочих інструкцій при впровадженні стандартів ISO-9000 і т.д. Для кожного подібного завдання існують певні параметри, що визначають набір критичних значень по бізнес – процесу. В загальному випадку модель бізнес – процесу повинна відповідати на наступні питання:

      які процедури (функції, роботи) необхідно виконати для отримання заданого кінцевого результату ;

      в якій послідовності виконуються ці процедури;

      які механізми контролю і управління існують в рамках бізнес – процесу, що розглядається;

      хто виконує процедури процесу;

      які вхідні документи/інформацію генерує процедура процесу;

      які ресурси необхідні для виконання кожної процедури процесу;

      яка документація/умови регламентує виконання процедур;

      які параметри характеризують виконання процедур і процесу в цілому.

Опис бізнес – процесу формується за допомогою нотації та інструментів, що дозволяє відобразити всі наведені вище аспекти.

Найбільш поширеними CASE - інструментами на вітчизняному ринку є ARIS Collaborative компанії Suite IDS Scheer AG (Німеччина) і  AllFusion Modeling Suite, а саме -  IDS AllFusion Process Modeler, раніше відомий як BPwin компанії Computer Associates. Методологія ARIS заснована на  розробленій професором А.В.Шеєром теорії «Архітектура інтегрованих інформаційних систем» (Architecture of Integrated Information System – ARIS). Вона визначає принципи моделювання практично всіх аспектів діяльності організації, що є її значною відмінністю від інших методологій.

Методологія ARIS заснована на концепції інтеграції, що забезпечує цілісний погляд на бізнес – процеси, і представляє собою цілісний комплекс різноманітних методологій, інтегрованих в рамках єдиного системного підходу. До найбільш важливих компонентів її архітектури відносяться типи представлення і рівні опису модельованого об’єкту. В загальному випадку архітектура ARIS виділяє в організації такі підсистеми, як:

      організаційна: визначає структуру організації – ієрархію підрозділів, посад, множини зв’язків між ними, а також територіальну прив’язку територіальних підрозділів;

      функціональна: визначає функції, що виконуються в організації;

      підсистеми входів/виходів: визначають потоки використаних і вироблених товарів і послуг;

      інформаційна (підсистема даних): описує отримання, поширення і доступ до інформації (даним);

      підсистема процесів управління: визначає логічну послідовність виконання функцій за допомогою подій і повідомлень;

      підсистема цілей організації: описує ієрархію цілей, що мають бути досягнені в ході виконання того чи іншого процесу;

      підсистема засобів виробництва: описує життєвий цикл основних і допоміжних засобів виробництва;

      підсистема людських ресурсів: описує прийом на роботу, навчання і зміну службових посад персоналу організації;

      підсистема розташування організаційних структур: описує територіальний розподіл організаційних одиниць.

Всі ці підсистеми в реальності і в моделях повинні бути пов’язані між собою. Методологія ARIS дає можливість описувати достатньо різнорідні підсистеми у вигляді взаємопов’язаної і взаємоурегульованої  сукупності різноманітних моделей, що зберігаються в єдиному репозиторії. Саме взаємопов’язаність і взаємоурегульованість моделей є відмінними особливостями методології ARIS.

Згідно з правилами структурного аналізу кожна з цих підсистем розбивається на елементарні блоки – модулі, сукупність яких і створює нотацію структурної моделі тієї чи іншої підсистеми організації.

Ці підсистеми взаємно проникають одна в іншу, тому ті ж самі елементарні модулі можуть використовуватися для опису різноманітних структурних моделей. Для зменшення складності процесу моделювання кількість моделей обмежують п’яти типами:

      організаційні моделі: описують ієрархічну структуру системи, - ієрархію організаційних підрозділів, посад, посадових обов’язків, зв’язки між ними, а також територіальну прив’язку структурних підрозділів;

Информация о работе Инновационное развитие потенциала предприятия