Инновационное развитие потенциала предприятия

      Інтерактивні функції (on-line), що виконуються ЕОМ і людиною в діалозі. Наприклад, реалізація нестандартних запитів, налаштування на специфіку ситуації.

      Експертні функції, що виконуються людиною на основі рекомендацій (команд), що готує ЕОМ.

      Неавтоматизовані функції, що виконуються людиною без використання ЕОМ.

Події. У сукупності дій для кожної функції можливі альтернативні або циклічні послідовності в залежності від різних умов протікання процесу. Ці умови пов’язані з подіями в  навколишньому середовищі або самих процесах (наприклад, замовлення прийнято, відмінено, відправлено на коригування), які змінюються стан об’єктів, ресурсів, організаційних одиниць. Таким чином, подія фіксує факт завершення виконання певної функції і створення нового стану об’єкту або нового об’єкту.

Нові стани об’єктів (об’єкти) викликають виконання нових функцій, які створюють нові події і т.д., поки не буде завершений певний бізнес – процес. Така послідовність подій становить конкретну реалізацію бізнес - процесу.

Кожна подія описується з двох точок зору: інформаційної і процедурної. Інформаційно подія відображається у вигляді певного повідомлення, що фіксує сам факт виконання певної функції, зміну стану або появу нового об’єкту. Процедурно подія викликає виконання інших функцій і тому для кожного стану об’єкту повинне бути задане описання викликів інших функцій. Таким чином, події виступають в управляючій ролі для виконання бізнес – процесів і визначають напрям матеріальних, інформаційних і фінансових потоків в залежності від конкретної ситуації. 

Узагальнена модель бізнес – процесу відображається на рівні інформаційних процесів за допомогою декількох видів моделей: ER – діаграм («елемент – зв'язок») для баз даних; функціональних ієрархій, діаграм потоків даних і діаграм потоків даних для процедур.

Визначення класів робочих об’єктів, ресурсів, організаційних одиниць становить основу ЕR – діаграм. Ієрархії функцій бізнес – процесу визначають ієрархію програмних процедур. Діаграми потоків даних встановлюють інтерфейси програмних процедур з базами даних, вхідними і вихідними формами інформації, а діаграми потоків подій визначають управління переходами між процедурами.

Серед методологічних різновидів універсального інструменту – системного аналізу виділяється структурний аналіз. Структурний аналіз був розроблений в 60-70 рр. ХХ ст. Дугласом Т. Россом у вигляді методології SADT (Structures Analysis and Design Technique) – технологія структурного аналізу і проектування. В основі структурного аналізу лежить виявлення структури як відносно стійкої сукупності відносин, визнання методологічного примату відносин над об’єктами в системі, часткове відчуження від розвитку об’єктів.

              Основним поняттям структурного аналізу є «структурний елемент (об’єкт)» - елемент, виконуючий одну із елементарних функцій, пов’язаних з предметом, процесом або подією, що моделюються.

              В основі структурного аналізу лежить вивчення системи за допомогою її графічного модельного представлення, яке починається з загального огляду і поступово деталізується, формуючи ієрархічну структуру із великою кількістю рівнів.

Для такого підходу характерними є наступні позиції:

      поділ на рівні абстракції з обмеженням кількості елементів на кожному з рівнів (в основному від 3 до 9);

      обмежений контекст, що включає лише суттєві деталі на кожному із рівнів;

      використання строгих формальних правил запису;

      послідовне наближення до кінцевого результату.

Ціллю структурного аналізу є перетворення загальних, розпливчатих знань про первинну предметну область на точні моделі, що описують різноманітні підсистеми організації, що моделюється.

Декомпозиція є умовним прийомом, що дозволяє представити систему у вигляді, зручному для сприйняття, а також оцінити її складність. В результаті декомпозиції підсистеми по певним ознакам виділяються окремі структурні елементи і зв’язки між ними.

Декомпозиція є засобом, що дозволяє уникнути труднощів в розумінні системи. Глибина декомпозиції визначається складністю і розмірністю системи, а також цілями моделювання.

Будь-яка організація, як правило, має велику кількість підсистем, тому кількість структурних елементів і зв’язків між ними є значною. Кожний структурний елемент (чи об’єкт) і зв’язок володіють певними властивостями, які мають бути описаними. Одним із різновидів властивостей є атрибути. Атрибут – потрібна, суттєва, невід’ємна властивість об’єкту.

Закономірним є те, що різні структурні елементи мають різні атрибути.  Кожен об’єкт або зв'язок має також набір характеристик, за допомогою яких можна задати кількісні і якісні характеристики елементів, що моделюються. Таким чином, для кожної функції можна задати її ім’я, універсальний код в проекті, автора, час і дату створення, детальне описання, приклад реалізації, часові і вартісні витрати на виконання даної функції і т.д. Всі вказані характеристики об’єктів і зв’язків формалізовані і використовуються при проведенні аналізу і створенні звіту.

Структурний аналіз як сукупність методів моделювання складних систем внаслідок великої розмірності вирішуваних завдань має опиратися на потужні засоби комп’ютерної підтримки, що забезпечує автоматизацію праці системних аналітиків. Такими засобами є CASE- системи (Computer Aided Software Engineering). Архітектура  більшості CASE- систем заснована на парадигмі «методологія – модель – нотація - засоби» (рис.1.3.1).

Рис.1.3.1. Архітектура  CASE- систем

              Для опису заданої схеми слід ввести ключові поняття архітектури  CASE- систем:

Методологія структурного аналізу представляє методи і засоби для дослідження структури і діяльності організації. Вона визначає основні принципи і прийоми використання моделей.

              Моделлю є сукупність символів (математичних, графічних і т.д.), яка адекватно описує деякі властивості модельованого об’єкту і відносини між ними.

              Нотацією виступає система умовних позначень, прийнята для конкретної моделі.

              Засобами є апаратне і програмне забезпечення, що реалізує обрану методологію, в тому числі і створення відповідних моделей з прийнятою для них нотацією.

              При моделюванні систем використовуються різноманітні моделі, що відображають:

      функції, які система має виконати;

      процеси, які забезпечують виконання вказаних функцій;

      дані, потрібні для виконання функцій, і зв’язки між цими даними;

      організаційні структури, що забезпечують виконання функцій;

      матеріальні і інформаційні потоки, що виникають в ході виконання функцій.

Найбільш часто використовувані і ефективні засоби проведення структурного аналізу наведені в додатку С.                                   

За допомогою цих методів можуть бути побудовані логічні моделі вихідної і реорганізованої систем управління організацією.

              Моделі, що використовуються для управління бізнесом, можна розділити на декілька груп. В цьому випадку на вищому рівні  розташовані стратегічні, фундаментальні моделі, що описують глобальні правила в залежності від поведінки об’єкта управління. Вони оперують невеликою кількістю високоагрегованих показників і створюють основу стратегічного управління. В залежності від запитів, яким повинні відповідати стратегічні моделі, вони можуть розділятися на категорії:

      модель фінансового управління  - погляд на бізнес з точки зору руху фінансових потоків;

      маркетингова модель – оцінка впливу зовнішнього середовища – ринку – на бізнес, що розглядається;

      модель управління виробництвом;

      модель управління логістикою – постачанням та збутом.

До цих категорій можна віднести і ряд інших моделей. Для їх побудови можна застосувати наступні концепції управління: MRP – Manufacturing Resource Planning, DRP – Distribution Resource Planning, ERP – Enterprise Resource Planning, CSRP – Customer Synchronized Resource Planning.

На другому рівні – транзакційному – розташована модель, що відповідає за операційну реалізацію глобальних принципів у вигляді послідовних кроків. Слід відмітити, що будь – яка модель є відображенням точки зору проектувальників, і відповідає цілям і завданням конкретного замовника. Тому як правило суб’єкт бізнесу, що є складною комплексною системою, описується визначеним набором моделей, що в сукупності створюють загальну модель бізнес – системи.

На вітчизняному ринку представлена достатня кількість CASE – систем, багато з яких дозволяють створювати описи (моделі) бізнес – процесів підприємств. Очевидно, що вибір системи визначає в багатьох аспектах подальшу реалізацію проекту. Раціональний вибір системи можливий при розумінні керівництвом і працівниками підприємства декількох аспектів: цілей проекту; вимог до інформації, що характеризує бізнес – процеси і необхідної для аналізу і прийняття рішення  в рамках конкретного проекту; можливостей CASE – систем щодо опису процесів.

Опис бізнес – процесів проводиться з ціллю їх подальшого аналізу і реінжинірингу. Ціллю реінжинірингу може бути впровадження інформаційної системи, скорочення витрат на випуск продукції, підвищення якості обслуговування клієнтів, створення посадових і робочих інструкцій при впровадженні стандартів ISO-9000 і т.д. Для кожного подібного завдання існують певні параметри, що визначають набір критичних значень по бізнес – процесу. В загальному випадку модель бізнес – процесу повинна відповідати на наступні питання:

      які процедури (функції, роботи) необхідно виконати для отримання заданого кінцевого результату ;

      в якій послідовності виконуються ці процедури;

      які механізми контролю і управління існують в рамках бізнес – процесу, що розглядається;

      хто виконує процедури процесу;

      які вхідні документи/інформацію генерує процедура процесу;

      які ресурси необхідні для виконання кожної процедури процесу;

      яка документація/умови регламентує виконання процедур;

      які параметри характеризують виконання процедур і процесу в цілому.

Опис бізнес – процесу формується за допомогою нотації та інструментів, що дозволяє відобразити всі наведені вище аспекти.

Найбільш поширеними CASE - інструментами на вітчизняному ринку є ARIS Collaborative компанії Suite IDS Scheer AG (Німеччина) і  AllFusion Modeling Suite, а саме -  IDS AllFusion Process Modeler, раніше відомий як BPwin компанії Computer Associates. Методологія ARIS заснована на  розробленій професором А.В.Шеєром теорії «Архітектура інтегрованих інформаційних систем» (Architecture of Integrated Information System – ARIS). Вона визначає принципи моделювання практично всіх аспектів діяльності організації, що є її значною відмінністю від інших методологій.

Методологія ARIS заснована на концепції інтеграції, що забезпечує цілісний погляд на бізнес – процеси, і представляє собою цілісний комплекс різноманітних методологій, інтегрованих в рамках єдиного системного підходу. До найбільш важливих компонентів її архітектури відносяться типи представлення і рівні опису модельованого об’єкту. В загальному випадку архітектура ARIS виділяє в організації такі підсистеми, як:

      організаційна: визначає структуру організації – ієрархію підрозділів, посад, множини зв’язків між ними, а також територіальну прив’язку територіальних підрозділів;

      функціональна: визначає функції, що виконуються в організації;

      підсистеми входів/виходів: визначають потоки використаних і вироблених товарів і послуг;

      інформаційна (підсистема даних): описує отримання, поширення і доступ до інформації (даним);

      підсистема процесів управління: визначає логічну послідовність виконання функцій за допомогою подій і повідомлень;

      підсистема цілей організації: описує ієрархію цілей, що мають бути досягнені в ході виконання того чи іншого процесу;

      підсистема засобів виробництва: описує життєвий цикл основних і допоміжних засобів виробництва;

      підсистема людських ресурсів: описує прийом на роботу, навчання і зміну службових посад персоналу організації;

      підсистема розташування організаційних структур: описує територіальний розподіл організаційних одиниць.

Всі ці підсистеми в реальності і в моделях повинні бути пов’язані між собою. Методологія ARIS дає можливість описувати достатньо різнорідні підсистеми у вигляді взаємопов’язаної і взаємоурегульованої  сукупності різноманітних моделей, що зберігаються в єдиному репозиторії. Саме взаємопов’язаність і взаємоурегульованість моделей є відмінними особливостями методології ARIS.

Згідно з правилами структурного аналізу кожна з цих підсистем розбивається на елементарні блоки – модулі, сукупність яких і створює нотацію структурної моделі тієї чи іншої підсистеми організації.

Ці підсистеми взаємно проникають одна в іншу, тому ті ж самі елементарні модулі можуть використовуватися для опису різноманітних структурних моделей. Для зменшення складності процесу моделювання кількість моделей обмежують п’яти типами:

      організаційні моделі: описують ієрархічну структуру системи, - ієрархію організаційних підрозділів, посад, посадових обов’язків, зв’язки між ними, а також територіальну прив’язку структурних підрозділів;