Инновационное развитие потенциала предприятия

  111

Тема: Инновационное развитие потенциала Предприятия

Зміст

Вступ…………………………………………………………….…………..c.3

1.Теоретичні основи розвитку інноваційного потенціалу

підприємства на засадах реінжинірингу

1.1.Сутність та характеристика факторів розвитку інноваційного

потенціалу підприємства…………………………………….…………….c.6

1.2.Характеристика процесу проектування інноваційного потенціалу підприємства………………………..………………………….……..........c.14

1.3. Методологія моделювання бізнес-процесів підприємства…………c.22

Висновки до розділу 1……………………….………………….………....c.36

2. Дослідження розвитку інноваційного потенціалу підприємства ЗАТ «Українська екологічна страхова компанія»

2.1.Профіль діяльності підприємства………………………………….....c.38

2.2.Діагностика основних елементів потенціалу підприємства……......c.55

2.3.Оцінка ефективності фінансово-господарської діяльності  підприємства………………………………………………………...….….c.65

Висновки до розділу 2………………………………………….….............c.78

3. Шляхи підвищення інноваційного потенціалу підприємства

3.1. Моделювання бізнес – процесів підприємства  на засадах реінжинірингу……………………………………………………………….c.82

3.2. Розробка програми реінжинірингу бізнес – процесів підприємства

задля підвищення інноваційного потенціалу………………………..……c.99

3.3.Економічний ефект реалізації програми реінжинірингу бізнес – процесів підприємства………………..……………………………………………...c.124

Висновки до розділу 3…..……………………………………………..….c.131

Висновки та пропозиції…..……………………………………………..c.134

Список використаних джерел….……………………..…………….….c.138

Додатки

ВСТУП

Динаміка економічного розвитку в сучасних умовах все більше залежить від технологічних зрушень на базі інновацій. Уміння формувати та ефективно використовувати інноваційний потенціал стає вирішальним фактором забезпечення конкурентоспроможності та розвитку вітчизняних підприємств. З іншого боку, за роки ринкових трансформацій Україна так і не змогла наблизитися до інноваційних параметрів розвинених країн, особливо у високотехнологічних галузях. Реформування системи управління інноваційною діяльністю вітчизняних підприємств може стати основним чинником їх прискореного розвитку, підвищення конкурентоспроможності та ефективності.

Актуальність дипломної магістерської роботи визначена потребою досягнення конкурентних переваг українськими підприємствами на національному і зарубіжних ринках. Забезпечення конкурентних позицій можливе лише за умови ефективного використання інноваційних ресурсів, економіки знань, впровадження сучасних наукомістких технологій, розробки якісно нової продукції, створення інновацій. Ці обставини вимагають науково обґрунтованих методик оцінки, формування, розвитку та ефективності використання інноваційного потенціалу. Перспектива інтеграції України до Європейського Союзу обумовлює необхідність впровадження в практику вітчизняних підприємств як досвіду розвинених країн з більш ефективного використання в процесах виробництва інноваційних ресурсів, так і розробки власного методологічного інструментарію з метою формування та використання інноваційного потенціалу.

Питання аналізу, формування та використання інноваційного потенціалу підприємств та організацій досліджувалося у роботах вітчизняних та зарубіжних науковців, зокрема: І. Анософфа, П.Друкера, М.Портера, Б.Санто, Й.Шумпетера, В.Александрової, О.Алимова, С.Бая, Є.Галушко, А.Гальчинського, В.Геєця, Н.Гончарової, А.Гриньова, В.Гриньової, О.Дьоміна, Г.Доброва, Г.Жица, П. Завліна, С.Ільєнкової, С.Ілляшенка, О.Кузьміна, Є.Лапіна, І.Лукінова, В.Мединського, Л.Мельника, Ю.Морозова, Л.Нейкової, І.Отенко, П.Перерви, В.Соловйова, А.Трофілової, Р.Фатхутдінова, Л.Федулової,  Н.Чухрай, С. Юшина, А.Яковлєва та ін.

Метою дослідження є розробка теоретичних засад та практичних рекомендацій щодо підвищення інноваційного потенціалу підприємства.

Для досягнення поставленої мети в роботі вирішено ряд таких завдань:

-         досліджено поняття та типи інноваційного потенціалу підприємства;

-         узагальнено методики оцінки інноваційного потенціалу підприємства;

-         проведено аналіз інноваційного потенціалу ЗАТ «Українська екологічна страхова компанія»;

-         розроблено програму підвищення інноваційного потенціалу ЗАТ «Українська екологічна страхова компанія»;

-         обґрунтовано економічний ефект реалізації запропонованої програми підвищення інноваційного потенціалу ЗАТ «Українська екологічна страхова компанія».

Об’єктом дослідження дипломної магістерської роботи є інноваційний потенціал ЗАТ «Українська екологічна страхова компанія».

Предметом дослідження дипломної магістерської роботи є інноваційна діяльність підприємства.

Методологічною основою дослідження є системний підхід, діалектичний метод пізнання, фундаментальні положення сучасних економічних теорій, сучасні концепції управління та інноватики. У процесі розв’язання завдань дослідження були використані методи: системного підходу – для обґрунтування теоретико – методологічних положень формування та розвитку інноваційного потенціалу підприємства; порівняльного та статистичного аналізу (у тому числі кореляційно-регресійний), логічного узагальнення – для дослідження організаційно – економічних передумов удосконалення економічної оцінки інноваційного потенціалу підприємства; економіко-математичного аналізу, структурно – логічного моделювання – для удосконалення системи оцінки рівня та ефективності використання інноваційного потенціалу підприємства; графоаналітичний – для ілюстрації висновків  дослідження.

Інформаційною базою є нормативні та законодавчі акти України, що регламентують інноваційну діяльність підприємств; основні положення наукових праць вітчизняних і зарубіжних учених у межах досліджуваної тематики; офіційні матеріали та експрес-інформація Держкомстату України; організаційно-управлінська документація ЗАТ «Українська екологічна страхова компанія», матеріали науково-практичних конференцій, періодичних видань та мережі Інтернет.

Магістерська робота містить 145 сторінок тексту, 17 таблиць, 20 рисунків; 29 додатків, список використаних інформаційних джерел складається з 86 одиниць.

РОЗДІЛ 1.ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ ІННОВАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА НА ЗАСАДАХ РЕІНЖИНІРИНГУ

1.1.Сутність та характеристика факторів розвитку інноваційного потенціалу підприємства

Інноваційний розвиток провідних країн світу свідчить про те, що для України недостатньо тільки переходу до ринкових відносин. Для забезпечення конкурентоспроможності національної економіки на світовому рівні необхідно використовувати структурно – інноваційну модель економічного зростання, реалізація якої залежить від наявного в країні інноваційного потенціалу.

Фактори розвитку інноваційного потенціалу мають визначальний вплив на інноваційну діяльність як окремого підприємства, так і національної економіки в цілому. Слід звернути увагу на те, що фактори інноваційного потенціалу стають вирішальними при умовах кризи і потреби розвитку інноваційної діяльності. Для розкриття сутності факторів розвитку інноваційного потенціалу визначимо сутність інноваційного потенціалу.

              Поняття «інноваційний потенціал» стало концептуальним відображенням феномена інноваційної діяльності та отримало свій розвиток з початку 80-их років ХХ ст. Не так давно воно стало вводитись в число понять понять економічної науки як економічна категорія. В останній час все більше дослідників приділяють увагу вивченню окремих аспектів інноваційного потенціалу.

Сутність категорії «інноваційний потенціал» логічно розглядати, виходячи із сутності її складових категорій «інновація» та «потенціал».

              Інновацію слід розглядати як завершення інноваційної діяльності та отримання позитивного результату.

              В загальному розумінні потенціал – це наявні можливості, ресурси, запаси, що можуть бути використані для досягнення певної мети, вирішення будь – якого завдання, або ж необхідні для підтримання та збереження будь-чого.

              Згідно ст.2 Закону України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні», інноваційний потенціал – це «сукупність науково – технологічних, фінансових, виробничих, соціальних та культурно – освітніх можливостей  країни (галузі, регіону, підприємства тощо), необхідних для забезпечення інноваційного розвитку економіки»[2].

Згідно національного стандарту України «Інноваційна діяльність», ДСТУ ГОСТ 31279:2005, інноваційний потенціал визначається як сукупність ресурсів різних видів, що включає в себе матеріальні, фінансові, інтелектуальні, науково – технічні та інші ресурси, що потрібні для здійснення інноваційної діяльності[26].

Згідно Закону України  «Про інноваційну діяльність», серед основних принципів державної інноваційної політики визначено «створення умов для збереження, розвитку і використання вітчизняного науково-технічного та інноваційного потенціалу»[1].

На основі наведених статей  законодавства України з питань інноваційної діяльності, визначимо, що нормативне регулювання щодо інноваційного потенціалу наявне і є одним із факторів його розвитку на національному рівні.

В науковій літературі відсутнє єдине визначення сутності інноваційного потенціалу підприємства.

В.А. Верба та І.В. Новікова пропонують під інноваційним потенціалом підприємства розуміти сукупність інноваційних ресурсів, які перебувають у взаємозв’язку, та умовозабезпечуючих чинників (процедур), які створюють необхідні умови для оптимального використання цих ресурсів з метою досягнення відповідних орієнтирів інноваційної діяльності та підвищення конкурентоспроможності підприємства в цілому [56]. Таки чином автори поєднали ресурсну, факторну, умовозабезпечуючу складову в єдине ціле – теорію, що описує процес досягнення мети підприємства, що займається інноваційною діяльністю.

Серед інноваційних ресурсів автори виділяють кадрові, науково – технічні, виробничо – технологічні, фінансово – економічні. Основними стимуляторами умовозабезпечуючих чинників (інноваційних процедур) є мотиваційний механізм, інноваційна культура підприємства та організаційно – управлінська культура. Структуру інноваційного потенціалу представлено на рис.1.1.1.

Рис.1.1.1. Структура інноваційного потенціалу підприємства

              А.В. Гриньов визначає інноваційний потенціал як сукупність усіх наявних матеріальних і нематеріальних активів підприємства, що використовуються в процесі здійснення інноваційної діяльності. Він містить у собі ресурси, що в змозі забезпечити досягнення конкурентних переваг підприємства з використанням інновацій. Отже, існують різні підходи до визначення інноваційного потенціалу. Одні автори розглядають його як сукупність ресурсів, інші – як можливість їх використання, треті роблять наголос на цілях підприємства [36].

С.М. Ілляшенко під інноваційним потенціалом розуміє деяку критичну масу ресурсів господарюючого суб’єкта (інтелектуальних, науково – дослідних, інформаційних і т.д.), необхідну і достатню для його розвитку на основі постійного пошуку і використання нових сфер і способів реалізації ринкових можливостей, які відкриваються перед ним, що пов’язано з модифікацією існуючих і формуванням нових ринків збуту [42].

Автор більш детально виділяє наступні складові інноваційного потенціалу: ринковий, інтелектуальний, кадровий, технологічний, інформаційний, інтерфейсний та науково-дослідний потенціали.

Є.В. Лапін розглядає інноваційний потенціал як спроможність створювати нововведення власними силами або придбавати їх збоку, а також ефективність впровадження інновацій в практику господарської діяльності [51]. Результатом реалізації інноваційного потенціалу підприємства він вбачає:

      освоєння нової та модернізація продукції, що випускається;

      розробка та впровадження у виробництво нових машин, обладнання, інструментів, нових конструкційних матеріалів;

      розробка та впровадження у виробництво нових технологій та способів виробництва продукції;

      удосконалення та розробка нових методів, засобів та правил організації та управління виробництвом.

Близьким до попереднього визначення є позиція Н.С. Краснокутської, яка під інноваційним потенціалом розуміє можливості підприємства у сфері розробки та впровадження інновацій [49].

Р.А. Фатхутдінов визначає інноваційний потенціал як міру готовності організації виконати задачі, які забезпечать досягнення поставленої інноваційної мети, тобто міра готовності до реалізації інноваційного проекту або програми інноваційних перетворень та впровадження інновації. Автор розглядає розвиток організації як реакцію на зміну зовнішнього середовища і підкреслює її стратегічний характер. Отже, від стану інноваційного потенціалу залежить вибір і реалізація інноваційної стратегії [67].

Узагальнюючи наведені визначення, можна визначити інноваційний потенціал як сукупність ресурсів та можливостей їх використання для реалізації інновацій, що дозволяє досягти стратегічних цілей підприємства.

Після розкриття сутності інноваційного потенціалу, визначимо і охарактеризуємо фактори розвитку інноваційного потенціалу.

Фактором є умова, рушійна сила, причина будь-якого процесу, що визначає його характер або одну з його основних рис. Під факторами розвитку інноваційного потенціалу підприємства слід розуміти умови, рушійні сили, завдяки яким формується і розвивається інноваційний потенціал на підприємстві.

Оскільки автором будь-якої інновації є людина, тому людський чинник є визначальним у процесі виникнення інновацій на підприємствах. Особа, яка є автором інновацій, може належати як до внутрішнього середовища організації (наприклад, працівник, власник або співвласник, інвестор тощо), так і бути складовою зовнішнього середовища підприємства (наприклад, працівник підприємства-конкурента, незалежного науково-дослідного інституту тощо).