Дослідження внутрішнього середовища організації

Відділ постачання працює в складних умовах, оскільки в державі має місце криза сільського господарства: селяни не вирощують худобу на продаж, бо це не вигідно, прибутки від продажу не покривають витрат. Проте поки що вдається забезпечувати виробництво сировиною у достатньому обсязі. Із закупівлею добавок до ковбаси, спецій чи обладнання не виникає жодних проблем.

Відділ збуту забезпечує стабільно високий обсяг продажу продукції в західному регіоні. Оскільки правлінням комбінату ще не затверджений план на розширення ринку збуту по всій Україні, то відділ успішно справляється з своєю роботою: наша продукція відома і користується попитом.

Якщо розглядати безпосередню технологію виробництва м’яса і ковбаси, то в цьому напрямі значних вдосконалень технології досягти важко. В основному вдосконалювалось технологічне обладнання підприємства. Зараз спеціалісти комбінату якраз працюються над винайденням принципово нової технології сукупної організації виробничого процесу, яка б дала нам відчутну перевагу над конкурентами. З метою цього постійно досліджуються передові досягнення у галузі, науково-дослідні роботи і інші розробки. Наші фахівці присутні на захисті усіх дипломних робіт у даній сфері. Ведеться співпраця з навчальними закладами стосовно розробки нової технології.

Існуюча технологія не має принципових відмінностей від аналогічних підприємств (рис. 2.1).

1.   Подрібнене сало

2.   Спеції і нітрит натрію

3.   Сухе молоко, меланж

4.   Фосфати, вода, кров

5.   Вершкове масло, маргарин

6.   Соєве борошно,препарат гемоглобіну

7.   Штучні оболонки

Рис. 2.1. Технологічний процес виготовлення ковбаси

Основною ціллю організації є отримання прибутку. Якщо розділити загальну ціль на тактичні цілі то можна виділити наступні:

1.   Збільшення сегменту у західному ринку м’ясопродуктів за рахунок освоєння ширшого асортименту виробів

2.   Підвищення продуктивності праці через створення «корпоративного духу» на комбінаті

3.   Пошук інвестора для розширення виробничих потужностей і спрямованості на експорт продукції

Фонди підприємства – це матеріальні та грошові ресурси, потрібні для розвитку виробництва, створення продукції (послуг)

Виробничі фонди підприємства мають наступну суть:

1.   Виробництво здійснюється тільки при наявності фондів, передусім виробничих. Фонди є важливим чинником виробництва. При цьому мова йде не про якесь абстрактне поняття, а про конкретні засоби виробництва.

2.   Якість фондів демонструє рівень використання досягнень науково-технічного прогресу.

3.   Фонди підприємств – це основна частина національного багатства країни.

4.   Ефективне використання фондів – це нагальна проблема економічного розвитку суспільства і кожного підприємства. Багато показників ефективного використання засобів виробництва ґрунтуються на понятті «фонди». Досить сказати, що фонди є складовою частиною таких показників, як фондовіддача, фондомісткість, фондооснащеність.

5.   З поняттям «фонди» пов'язано багато важливих економічних категорій – фізична і моральна зношеність фондів, амортизація основних фондів, кругооборот і оборот фондів тощо.

На комбінаті частка активної частини основних фондів складає 70%. До пасивної частини відноситься сама будівля комбінату, у якій розміщені виробничі цехи і всі адміністративні приміщення. До активної частини належить устаткування призначене для виробництва продукції.

Зношеність основних фондів складає 50 %, капітальний ремонт будівлі комбінату проводився 1 раз, 30% виробничого обладнання пройшло капітальний ремонт.

Підвищення рівня механізації виробництва здійснюється шляхом механізації ручних робіт, упровадження засобів малої механізації, комплексної механізації робіт на дільницях та в цехах. Автоматизація виробництва забезпечується впровадженням верстатів-автоматів, автоматизованого устаткування, автоматичних систем виробництва.

Окремої будівлі складу немає. Для забезпечення безперебійного виробництва у приміщенні комбінату обладнані морозильні камери, які дозволяють зберігати необхідний виробничий запас сировини. Готова продукції зберігається також у морозильній камері, значних запасів готової продукції підприємство не створює і працює в основному безпосередньо на замовлення. Тобто виготовлену продукцію відразу вантажать і відвозять до місць продажу. Поставки сировини здійснюються відповідно до вичерпання основного запасу. Резервного запасу сировини підприємство не створює.

Інформаційні системи застосовуються лише для автоматизації обліку і створення зв’язку між адміністративними підрозділами підприємства. В офісній частині будівлі створена комп’ютерна мережа і підключено інтернет. Це підвищує швидкість отримання і обробки замовлень а також повідомлення постачальників про потребу у сировині. Специфіка виробництва не потребує широкого впровадження інформаційних технологій.

Проаналізуємо аналіз внутрішнього середовища Фармацевтичної компанії ЛПМ. Завод створений у 1959 році як виробнича база Науково-дослідного інституту лікарських і ароматичних рослин АН України. У завдання підприємства входила розробка технології випуску препаратів, створених вченими інституту. В даний час на заводі ведеться промисловий випуск препаратів з лікарської сировини. Структурно підприємство складається з двох цехів: фітохімічного цеху, зайнятого переробкою лікарської сировини, і цеху готових форм. Крім того, завод веде оптову торгівлю лікарськими засобами. Чисельність персоналу - 182 чоловік.

Серед виробників лікарських препаратів завод виділяється не своїми обсягами, що порівняно невеликі, а тією продукцією, що він робить. У той час, як більшість заводів зайняті виробництвом дженериків з імпортних субстанцій, ЛПМ - одне з небагатьох українських підприємств, що змогло знайти своє місце на ринку, поєднуючи всі основні стадії виробництва ліків: розробку, виробництво субстанцій і випуск готових форм.

Асортимент підприємства включає близько 40 найменувань лікарських препаратів, багато з яких розроблені вченими ЛПМа. Серед фармакологічних груп - засоби для лікування серцево-судинних, інфекційних захворювань, захворювань центральної нервової системи й інші. Основною конкурентною перевагою цих ліків перед синтетичними препаратами - їхня нешкідливість. Лікарські засоби з рослинної сировини не токсичні, практично не роблять побічних дій, а по ефективності нерідко не уступають синтетичним аналогам.

Частина препаратів випускається в кооперації з іншими підприємствами (як України так і СНГ), що виробляють готові форми на основі субстанцій, що випускаються заводом. Так, у даний час на "АТ Нижфарм" ведеться випуск свіч эвкалемида.

Аналіз сильних і слабких сторін характеризує дослідження внутрішнього середовища організації (табл.2.2) [7, c.251].

Таблиця 2.2

SWOT-аналіз компанії ЛПМ

Таким чином, з подальшим розвитком суспільства і науково-технічним прогресом, все потребує вдосконалення. Не виняток є проаналізовані підприємства. Вдосконалюючи організацію менеджменту, впроваджуючи нові технології, можна не тільки крокувати в ногу з науково-технічним процесом і часом, але й розкривати широкі можливості для приваблення споживача і задоволення його потреб.

Аналіз внутрішнього середовища організації передбачає вивчення внутрішнього середовища організації для оцінки його відповідності умовам ринку, наявності інструментів адаптації та гнучкості у пристосуванні до змін зовнішнього середовища.

Одне з найважливіших вимог, запропонованих до організації керування, укладається в забезпеченні високої оперативності, надійності (стабільності) і повноти контролю й керівництва ходом виробництва. Інша важлива вимога, якій повинна відповідати організація керування виробництвом, укладається в забезпеченні максимальних умов для прискорених темпів розвитку організації. Великий вплив на ритмічність роботи основного виробництва робить забезпечення цехів і ділянок всіма видами енергії й справним устаткуванням. Тому неодмінною умовою раціональної організації керування є забезпечення безперебійного й високоякісного технологічного обслуговування виробництва, чіткої роботи допоміжних й обслуговуючих підрозділів організації.

Серед умов ефективної діяльності підприємства - правильна організація внутріфірмової планово-економічної роботи. У такому випадку організаційна система повинна забезпечити високий організаційний рівень економічної й фінансової роботи на підприємстві. У той же час аналіз організації економічної роботи на підприємствах показує, що планово-економічна діяльність, як правило, розосереджена по декількох структурних підрозділах й, незважаючи на єдність змісту, будується на різних підприємствах зовсім по-різному, іноді далеко не кращим образом.

Важливою вимогою, запропонованою до організації керування підприємством, є встановлення правильної системи підпорядкованості органів керування й чітке розмежування функцій, особливо в області оперативного керівництва виробництвом. У цей час питання оперативного керівництва вирішуються по-різному. Ці розходження знаходять висвітлення в організаційній структурі підприємств, у кількості ланок керування й у розподілі функцій безпосереднього керівництва окремими підрозділами підприємства. Раціональна побудова організації керування виробництвом повинна передбачати мінімальну кількість щаблів керування від робітника до керівника підприємства.

Сучасна організація керування підприємством потребує чітких взаємозв'язків між органами керування виробництвом і раціонального документообігу на підприємстві, взаємозв'язки між структурними підрозділами повинні бути максимально простими й виключати всякі елементи дублювання.

Таким чином, у процесі створення й удосконалювання організації керування підприємством необхідно враховувати весь комплекс вимог, запропонованих до неї з боку виробництва. Тільки при цій умові система керування буде відповідати завданням підвищення ефективності виробництва, висунутим у цей час у зв'язку з переходом до ринкових відносин [15, c.173].

Внутрішньо-організаційні процеси, які формуються і направляються менеджментом, включають в себе три основні підпроцеси: координація, прийняття рішень, комунікації.

Технологія, що включає в себе технічні засоби та способи їх комбінування і використання для отримання кінцевого продукту, є предметом пильної уваги зі сторони менеджменту. Управління повинно вирішувати питання технологій та здійснення їх найбільш ефективного використання. В сучасних умовах менеджмент не повинен дивитися на технології тільки з точки зору підвищення продуктивності та ефективності. Дуже важливо врахувати те, як нові технології можуть вплинути на клімат всередині організації, як вони можуть подіяти на її "організм".

Кадри являються основою будь-якої організації. Менеджмент формує кадри, встановлює систему відносин між ними, включає їх в процес спільної роботи, сприяє їх розвитку, навчанню та просуненню по роботі. Люди, які працюють в організації, дуже відрізняються один від одного по багатьох параметрах: стать, освіта, вік, національність, сімейне положення та ін. В зв'язку з цим менеджмент повинен будувати свою роботу з кадрами таким чином, щоб сприяти розвитку позитивних результатів в поведінці та діяльність кожної окремої людини та намагатися усунути негативні наслідки його дій.

Організаційна культура здійснює сильний вплив як на внутрішнє життя, так і на її положення у зовнішньому середовище. Організаційна культура складається з стійких норм, уявлень, принципів та вірувань відносно того, як дана організація повинна і може реагувати на зовнішній вплив, як слід вести себе в організації, який смисл функціонування організації. Носіями організаційної культури є люди, але виробляється вона та формується в значній мірі менеджером, зокрема, вищим керівництвом. організаційна культура може відігравати велику роль у мобілізації всіх ресурсів організації на досягнення її цілей. Але й також може являтися потужним гальмом на шляху досягнення цілей, в особливості якщо для цього знадобиться проведення змін. Тому потрібно приділяти велику увагу рішенню питань формування, підтримки та розвитку організаційної культури.

У процесі проектування підприємства створюються як цілісні організми. Потужність і технічний рівень їхніх цехів спочатку пропорційні один одному. Через деякий час після початку діяльності під впливом об'єктивних умов (науково-технічного прогресу, зовнішнього середовища й ін., а також суб'єктивних дій керування, коли рішення приймаються без обліку того, що підприємство являє собою систему), ці пропорції можуть порушуватися. Зміна по потужності або обсягу якого-небудь елементу системи змінює співвідношення між всіма її елементами й у такий спосіб впливає на систему в цілому. Іноді ці зміни можуть зруйнувати дану систему, оскільки поставлена перед нею ціль не може бути виконана. Отже, у процесі керування не можна не враховувати, що підприємство, будучи системою, складається із пропорційно співвідносної кількості певних елементів виробництва.