Дослідження внутрішнього середовища організації

Важливу роль у визначенні особливостей елемента грає його функціональна специфічність. Елементи функціонують у системі в процесі взаємодії. Будь-яка зміна одного з елементів викличе зміна характеру зв'язку між елементами, а також зміна елементів, на які зроблений вплив. Зв'язок між елементами стійка. Це обумовлюється їхньою здатністю протидіяти факторам розриву зв'язку й відтворювати порушені. Наприклад, у чинність впливу зовнішнього середовища бо неправильного внутрішнього впливу (керування) можуть порушуватися пропорції в співвідношеннях елементів, певні зв'язки між ними. У цих випадках вступає в дію механізм саморегулювання системи. Зайві потужності, створені на підприємстві без обліку пропорційності, хоча й будуть перебувати в цеху, але вийдуть із кругообігу виробничих фондів як невикористовуванні. Недостача потужностей в окремих елементах системи порушить кількісні зв'язки між групами машин і викличе потреба у керуванні або навіть у зміні мети для всієї системи. Власне кажучи, утвориться нова система, до складу якої не ввійдуть багато елементів. Кожен елемент може діяти завдяки функціональній активності елементів, що перебувають у взаємозв'язку. Випробуючи вплив з боку одних елементів, вони самі впливають на інші елементи системи. Структура системи заснована на впорядкованому взаємозв'язку елементів. Ця вимога ставиться не тільки до складу потужності цехів основного виробництва, технічному рівню допоміжного виробництва, але також і до окремих економічних й організаційних заходів. Наприклад, якісь захід впливає на одні елементи позитивно, а на інші негативно. Тому приймати рішення можна, лише зваживши чинність як позитивного, так і негативного впливу й всебічно оцінивши загальні результати.

Висновки до Розділу 2

Діагностика внутрішнього середовища означає оцінку стану підсистем і елементів цього середовища, їх взаємодію і системний вплив на рівень виробництва, його ефективність і конкурентоспроможність підприємства, та виявлення його сильних і слабких сторін.

Підприємство є складною системою. Це означає, що воно як система є не просто сумою складових (підсистем і елементів), а їх діалектичною єдністю, тобто взаємопов'язаним і взаємообумовленим цілим, що має в результаті взаємодії інші якості, ніж його складові підсистеми і елементи.

Елементи підсистеми, взаємодіючи з системою, іншими підсистемами і між собою, виступають інтегрованими факторами, що формують певні сприятливі або несприятливі умови для внутрішнього середовища і впливають на досягнення місії і цілей підприємства.

Отже, можна сказати, що кожне підприємство має розробляти свої методичні засади для аналізу власного внутрішнього середовища, які б відбивали його особливості, розширюючи чи звужуючи в разі потреби відповідні групи факторів. Головна мета при цьому - визначення "критичних точок" у функціонуванні та управлінні підприємством, які стають основою для встановлення пріоритетів у розв'язанні стратегічних проблем.

ВИСНОВКИ

Внутрішнє середовище організації – комплекс змінних параметрів, які характеризують ситуативний стан організації, формуються та контролюються керівництвом або виникають під впливом зовнішнього середовища, процесів усередині організації і вимагають відповідних дій керівництва.

Діагностика внутрішнього середовища означає оцінку стану підсистем і елементів цього середовища, їх взаємодію і системний вплив на рівень виробництва, його ефективність і конкурентоспроможність підприємства, та виявлення його сильних і слабких сторін.

Від внутрішніх змінних, від яких залежить внутрішнє благополуччя організації, та їх взаємодія сприяє досягненню загальних цілей організації. Однак, успіх організації також залежить від зовнішнього середовища організації, без якого не можливий життєвий цикл будь-якої організації. Керівник повинен враховувати зовнішнє середовище. Чинники, які здійснюють негайний вплив на організацію відносяться до середовища прямого впливу, інші чинники – до середовища непрямого впливу. Також як і внутрішні змінні, чинники зовнішнього середовища взаємопов’язані та взаємодіють між собою.

Внутрішні змінні – це ситуаційні чинники усередині організації, які в основному є контрольованими і регульованими. Основними змінними внутрішнього середовища організації, які потребують уваги керівництва є: цілі, структура, завдання, технологія та люди. Всі внутрішні змінні взаємопов’язані. У своїй сукупності вони розглядаються як соціотехнічні підсистеми. Зміна однієї з них в певній мірі впливає на інші. Вдосконалення однієї змінної, наприклад, такої як технологія, не обов’язково може привести до збільшення продуктивності, якщо ці зміни позначаються негативно на іншій змінній, наприклад, людях.

Діагностика внутрішнього середовища означає оцінку стану підсистем і елементів цього середовища, їх взаємодію і системний вплив на рівень виробництва, його ефективність і конкурентоспроможність підприємства, та виявлення його сильних і слабких сторін.

Сильні сторони є базою підприємства для конкурентної боротьби, для розробки і реалізації стратегії. Їх слід зміцнювати.

Слабкі сторони мають перебувати під постійним контролем керівництва з метою їх усунення.

Оскільки внутрішнє середовище є системою, його аналіз теж проводять системно. Адже система - не просто сума її елементів, а ціле, що має інші якості, ніж складові елементи. Отже, якщо елементи аналізувати окремо, можна прийти до непривильних висновків.

Кожне підприємство перебуває в умовах, що постійно змінюються. Щоб успішно функціонувати на ринку, підприємство повинне чітко визначити параметри дослідження середовища і вибрати чинники, які найістотніше впливають на діяльність організації. Внутрішнє середовище організації забезпечує досягнення поставлених цілей і охоплює виробництво продукту (послуг) і керування ним.

В результаті проведеного дослідження можна зробити висновок, що в цілому підприємства ефективно використовують свій виробничий потенціал. Не дивлячись на це, підприємства мають ще резерви підвищення своєї рентабельності, відновлення прибутковості на основі вмілого оперативного управління, удосконалення своєї діяльності.

Проаналізувавши діяльність підприємств, можна прийти до висновку, що для збільшення ефективності їх діяльності та для відновлення рентабельності доцільно буде запропонувати наступні напрямки:

- більш раціональне розміщення виробничих приміщень;

- механізація робіт та покращання умов праці робітників;

- модернізація обладнання та заміна старого устаткування на нове;

- використання технологічних ліній;

- нормування праці;

- використання раціонального режиму праці і відпочинку;

- розширення асортименту конкурентоспроможної продукції;

- розробка рекламної кампанії;

- збільшення додаткових послуг закладу;

- мінімізація витрат;

- проведення гнучкої цінової політики (впровадження системи знижок);

- підвищення культури обслуговування та постійний контроль якості;

- аналіз потенційних постачальників та підбір найбільш привабливих пропозицій, з метою придбання сировини за більш вигідними цінами.

Виходячи з вищесказаного я вважаю, що обрана тема є актуальною, особливо для керівної ланки будь-якої організації.

Список використаних джерел

1.        Азоев Г. Л., Баранчеев В. П., Гунин В. Н., Кибанов А. Я., Ковалева А. М. Управление организацией: Учебник для студ. вузов, обучающихся по спец. "Менеджмент"/Государственный ун-т управления/А.Г. Поршнев (ред.). – изд., перераб. и доп. – М.: ИНФРА- М, 2008. – 715 с.

2.        Андрушків Б.М., Кузьмін О.Є. Основи менеджменту. – Львів: Світ, 2005. – 296 с.

3.        А.А.Томпсон, А.Дж.Стрікленд-молодший. "Стратегічний менеджмент", 12-е изд. — М.: «Вильямс», 2007. — 328 с.

4.        Василенко В. А., Ткаченко Г. І. Стратегічне управління: Навч. посіб. – К.: ЦУЛ, 2007. –396 с.

5.        Васильченко В.О., Ткаченко Т.І. Виробничий (операційний) менеджмент. Навчальний посібник // За ред. В.О. Васильченко. К.: Цул. – 2009. – 532 с.

6.        Виханский О.С., Наумов А.И. Менеджмент: Учебник. – 3-е изд. – М.: Гардарики, 2009. – 528 с.

7.        Гаркавенко С.С. Маркетинг. Підручник. – К.: Лібра, 2009. - 712 с.

8.        Завадський Й.С. Менеджмент: «Management». – 2-е вид. – К.-Українсько-фінський інститут менеджменту і бізнесу, 2008. – Т. 1. – 542 с.

9.        Кредісов А.І., Панченко С.Г., Кредісов В.А. Менеджмент для керівників. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2009. – 556 с.

10.   Курочкин А.С. Операционный менеджмент: Учебное пособие. – К.: МАУП, 2007. – 142 с.

11.   Макаренко М.В., Махалина О.М. Производственный менеджмент: Учеб. Пособие для вузов. – М.: ПРИОР. 2008. – 384 с.

12.   Мильнер. Теория организации. М: МГУ, 2007.

13.   Мордовин С.К. Управление человеческими ресурсами: 17-модульная программа для менеджеров "Управление развитием ор-ганизации". Модуль 16.- М.: "ИНФРА-М", 2009. - 360с.

14.   Мошек Г.Є., Гомба Л.А., Піддубна Л.П. Менеджмент підприємства. Київ: Київський національний торгово-економічний ун-т, 2009. - 371 с.

15.   Нємцов В.Д. Довгань Л.Є., Сініок Г.Ф. Менеджмент організацій: Навчальний посібник. – К.: ТОВ «ЦАПК» ЕксОБ», 2008. – 392 с.

16.   Осипов В.І. Економіка підприємства. Одеса: Маяк, 2008. - 724 с.

17.   Теорія і практика управління персоналом: Навч.-метод. посібник /Авт.-уклад. Г.В.Щокін.- К.:МАУП, 2008. - 256 с.

18.   Шершньова З.Є. Стратегічне управління. Київ: КНЕУ, 2007. -                  699 с.

19.   Щёкин Г.В. Теория кадровой политики. - К. МАУП, 2007.

20.   Сайт наукового журналу "Актуальні проблеми економіки" http://eco-science.net

21.   http://slv.com.ua

22.   http://pidruchniki.com.ua