Упорядкування факторів внутрішнього середовища

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Азовський морський інститут

Одеської  національної морської академії

Кафедра економіки та управління морським транспортом

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

 

 

 

 

 

 

 

 

УПОРЯДКУВАННЯ ФАКТОРІВ ВНУТРІШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Маріуполь 2011

ЗМІСТ

                                                                                                                           

Вступ

 

Розділ 1. Теоретичні аспекти організації та її фактори внутрішнього середовища.

1.    Організація як об'єкт управління.
2.    Внутрішнє середовище організації, фактори.
3.    Методи дослідження внутрішнього середовища організації.

 

Розділ 2. Аналіз внутрішнього середовища ТОВ«День».

2.1.    Вивчення структури управління підприємством«День».

2.2     Аналіз внутрішнього середовища ТОВ«День».

2.3.    Аналіз організаційної структури.

2.4.    Управління персоналом на фірмі.

Розділ 3. Шляхи вдосконалення управління внутрішнім середовищем підприємства.

3.1.    Пошуки ефективної організації управління.

3.2.    Шляхи вдосконалення управління.

 

Висновок

 

Список використаних джерел

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Актуальність теми. Аналіз внутрішнього середовища підприємства має здійснюватися  з урахуванням тенденцій, що склалися в зовнішньому середовищі. У процесі  цього аналізу перевіряється  вся система господарювання підприємства та окремих його підсистем щодо реалізації можливостей, які зовнішнє середовище надає підприємству, а також вживаються заходи щодо запобігання й послаблення  загрози його існуванню, тобто виявляються  сильні та слабкі сторони з оцінкою  ймовірності реалізації перших і  подолання останніх. Аналіз «стратегічного рівня» підприємства — це аналіз, у  якому внутрішні характеристики трактуються у порівнянні з параметрами  діяльності інших, насамперед процвітаючих підприємств-конкурентів.

Кожне підприємство перебуває в  умовах, що постійно змінюються. Маркетингове середовище, — сукупність активних суб'єктів і сил, що діють за межами фірми, впливають на її стратегію  і не підпадають під безпосередній  контроль.

Щоб успішно функціонувати на ринку, підприємство повинне чітко визначити  параметри дослідження зовнішнього  середовища і вибрати чинники, які  найістотніше впливають на діяльність фірми. Це чинники її макро- та мікросередовища.

Внутрішнє середовище організації  забезпечує досягнення поставлених  цілей і охоплює виробництво  продукту (послуг) і керування ним. Отже виходячи з вище сказаного я вважаю, що обрана тема є актуальною, особливо для керівної ланки будь-якої організації.

Метою курсової роботиє визначення кола основних факторів внутрішнього середовища організації, аналіз впливу цих факторів на діяльність організації.

Для досягнення мети було поставлено такі завдання:

- дати загальну характеристику  факторів внутрішнього середовища;

- дослідження впливу факторів  внутрішнього середовища на результати  діяльності підприємства;

- розробка рекомендацій щодо  удосконалення управління внутрішнім  середовищем ТОВ "День" на  основі визначення основних напрямів  удосконалення системи управління  внутрішнім середовищем підприємства;

- вдосконалення механізму проведення  аналізу факторів внутрішнього  середовища в процесі управління  підприємством.

Об'єктом дослідженнякурсової роботи є внутрішнє середовище організації, а саме такі його складові: місія  організації, мета та цілі організації, формування цілей функціонування організації, людські ресурси організації  та керування ними, місце та значення керівника в структурі організації.

Предметом дослідженняє внутрішнє  середовище та процес управління підприємством.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1. Теоретичні аспекти організації та її фактори  внутрішнього середовища.

1. Організація як об'єкт управління.

 

Сам термін “організація” в менеджменті  вживається в двох значеннях.

У першому  з них під організацією розуміється  підприємство, відомство, а

в другому  – функція організації людської діяльності. В принципі, друге

значення  поняття “організація” обов’язково  розглядається в контексті

першого, бо організація будь- якої людської діяльності залежить від

структурної побудови підприємства.

 

Організація – соціальне утворення, яке об’єднує багато людей,

діяльність  яких має певну суспільно корисну  мету й певним чином

координується. В українському законодавстві організації, які мають

статус юридичної  особи, називаються підприємствами. На практиці

використовуються  терміни “фірма”,  “корпорація” тощо.

 

Організації поділяються  на формальні та неформальні. Формальні

організації - це такі організації, в яких діяльність людей

організовується свідомо  й регламентується певними законами, наказами,

обов'язками і т.д. Неформальні  організації виникають і функціонують

спонтанно.

 

Організація є системою, до якої входить керуюча й керована

підсистеми, між якими  існує прямий та зворотний зв’язок.

 

Успіх організації залежить :

 

• Від працівників.

 

• Від ефективного процесу управління.

 

• Від ресурсів, які забезпечують виконання цілей.

 

• Від впровадження нової техніки і технології.

 

• Від впливу зовнішнього середовища.

 

Для того, щоб організація  утворилася і досягла цілей вона повинна

відповідати таким вимогам:

 

• наявність не менше двох осіб;

 

• наявність не менше, як одної суспільно - корисної цілі;

 

• здатність працюючих досягти поставлених цілей.

 

Будь – яка організація  в своєму розвитку проходить етапи  життєвого

циклу починаючи від народження до припинення існування.

 

Тривале існування притаманне не багатьом організаціям і свідчить про можливості пристосування до змінного середовища.

 

Етапи:

 

Народження – пов’язане  з задоволенням потреб нового споживача, зайняттям

вільної ринкової ніші. Цьому  періоду притаманні такі риси: віра в успіх,

готовність ризикувати, велика працездатність, невелика кількість

працюючих.

 

• Дитинство – надзвичайно загрозливий період для організації. Основна

загроза полягає в некомпетентності керівників, в нереальності цілей, в

тиску зовнішнього середовища.

 

• Юність – здійснюється перехід від комплексного менеджменту до

диференційованого, з використанням  таких функцій, як планування,

організування, стимулювання та ін. Управління на цьому періоді  слід

здійснювати керівниками  – засновниками або однодумцями.

 

• Зрілості – надзвичайно сприятливий період для організації. Керівництво

самовдоволене розвитком  організації, отриманням величезних прибутків.

Цілі періоду складаються  з 3- ох підперіодів :

 

• рання зрілість – про організацію дізнаються конкуренти;

 

• проміжна зрілість – між організаціями ведеться конкурентна                                         боротьба;

 

• остаточна зрілість - конкурентна боротьба досягається найвищої гостроти;

 

Якщо менеджерами не втілюються нові ідеї в розвиток організації, не

використовуються впровадження нової техніки, то організація переходить

до етапу старіння. Етап старіння – надзвичайно громістка  структура

управління, незбалансований  бюджет видатків доходів, відсутність

ефективної системи менеджменту. Така організація або банкрутує, або

переходить до стану відновлення.

 

Відновлення – нова команда  менеджерів, з новими ідеями, яка  здатна забезпечити успіх і розвиток.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Внутрішнє середовище організації, фактори.

 

Внутрішнє середовище організації визначається внутрішніми змінними, тобто ситуаційними факторами всередині організації. Внутрішнє середовище, де працюють менеджери, містить в собі корпоративну культуру, організаційну структуру, технологію виробництва, всі будинки  та споруди, які належать організації, машини та обладнання. Найбільш вагомим  фактором внутрішнього середовища є  корпоративна культура. Внутрішня культура повинна відповідати вимогам  як зовнішнього середовища, так і стратегії фірми.

 
   Культуру можна визначити як набір базових цінностей, переконань, різних угод і норм, які поділяються всіма членами організації. Це свого роду система загальних цінностей і припущень про те, що і як робиться на фірмі. Усвідомлення культурних традицій дозволяє новим членам організації правильно мислити, відчувати, розуміти оточуючих. Зазвичай виділяють три рівні корпоративної культури. Самий верхній, поверховий рівень складають видимі об'єкти: манера одягатися, правила поведінки, фізичні символи, організаційні церемонії, розміщення офісів. Все це можна побачити, почути або зрозуміти, спостерігаючи за поведінкою інших членів організації. 

Другий  рівень — це загальні цінності й  переконання, які свідомо розділяють і культивують члени організації. Це проявляється в їхніх розповідях, мові, символах, які використовуються. Деякі цінності укорінюються в корпоративній культурі настільки глибоко, шо співробітники просто перестають їх помічати. Ці базові, основоположні припущення та переконання і є суттю корпоративної культури. Саме вони керують поведінкою та рішеннями людей на підсвідомому рівні. Культура багатьох організацій грунтується на припущенні про те, що кожен індивід намагається на високому рівні виконувати доручені йому обов'язки. В таких організаціях співробітники мають більшу свободу і більшу відповідальність, колеги довіряють один одному і працюють спільно.

 
  Американські економісти Мескон М., Альберт М. та Хедоурі Ф. виділяють такі основні внутрішні змінні в будь-якій організації, як цілі, структура, завдання, технологія та люди (працівники).

 

Цілі  — це конкретний кінцевий стан або  очікуваний результат, якого намагається  досягнути група працюючих разом. Існує значний різновид цілей  залежно від характеру організацій.

 

Структура — це логічні взаємовідносини  рівнів управління та видів робіт, які  дозволяють найбільш ефективно досягти  цілей організації. 

Завдання  — це види робіт, які необхідно  виконати певним способом та в обумовлений  термін. Це робота з предметами праці, знаряддями праці, інформацією та людьми.

 

Технологій - це засіб перетворення вхідних  елементів (матеріалів, обладнання, сировини) у вихідні (продукт, виріб). Історично  технологія формувалася в процесі  трьох переворотів: промислової  революції, стандартизації, механізації  та автоматизації із застосуванням  конвеєрних складальних систем. Британська дослідниця управління Джоан Вудворд  поділила технологію на три категорії:

 

• Одиничне, дрібносерійне або індивідуальне виробництво.
• Масове або великосерійне виробництво.
• Технології безперервного виробництва.