Дослідження внутрішнього середовища організації

Будь яка організація є системою, утвореною певною кількістю внутрішніх змінних елементів. Межі системи залежать від набору елементів, від нього залежить і склад змінних внутрішнього середовища організації. Якщо, наприклад, за такий критерій взяти територіальне розташування елементів, то до внутрішнього середовища належатимуть елементи, які утворюють певну систему у територіальному поєднанні (виробничо-господарська організація, яка охоплює певну кількість підприємств). Її елементами є господарські одиниці, розташовані у межах певного адміністративно-територіального утворення, а змінними – територіальна структура організації, обсяг діяльності господарських одиниць, загальна технологія, технологія процесів в окремих господарських одиницях тощо. Якщо критерієм вважати технологічну єдність елементів, то внутрішнє середовище не завжди збігатиметься з територіальними межами системи “організація”, а буде ширшим чи вужчим за неї.

Основні змінні в самій організації, які потребують уваги керівництва, це цілі, структура, завдання, технологія та люди.

Крім того, застосовують специфічні методи і методологічні концепції функціонального аналізу: концепцію життєвого циклу товару, криву досвіду, модель "продукт-ринок", концепцію сегментації ринку, економії на масштабах, цінову модель капітальних активів, операційного та фінансового важелів і т.д.

РОЗДІЛ 2

ПІДХОДИ ТА АНАЛІЗ ВНУТРІШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ОРГАНІЗАЦІЇ

2.1. Системний функціональний аналіз внутрішнього стану організації

Без повної і найточнішої діагностики стану внутрішнього середовища підприємства, визначення його сильних і слабких сторін та розробка стратегії немислимі.

Внутрішнє середовище підприємства - це підсистеми, елементи і фактори, що визначають внутрішній стан, можливість і, значною мірою ефективність діяльності підприємства, його сильні і слабкі сторони.

Діагностика внутрішнього середовища означає оцінку стану підсистем і елементів цього середовища, їх взаємодію і системний вплив на рівень виробництва, його ефективність і конкурентоспроможність підприємства, та виявлення його сильних і слабких сторін.

Підприємство є складною системою. Це означає, що воно як система є не просто сумою складових (підсистем і елементів), а їх діалектичною єдністю, тобто взаємопов'язаним і взаємообумовленим цілим, що має в результаті взаємодії інші якості, ніж його складові підсистеми і елементи.

Підсистема - це складова системи, що має свою специфіку, і саме тому її можна розглядати як самостійну систему зі складовими елементами, що її утворюють.

Елементи підсистеми, взаємодіючи з системою, іншими підсистемами і між собою, виступають інтегрованими факторами, що формують певні сприятливі або несприятливі умови для внутрішнього середовища і впливають на досягнення місії і цілей підприємства.

Отже, підприємство є системою, що теж складається з підсистеми: виробництво, збут, фінанси, маркетинг та ін.

Підсистема виробництво, в свою чергу, включає елементи: потужність, обладнання, технології, постачання, організація виробництва, якість, підрозділи тощо.

Виділення в складі системи підсистем і елементів називають декомпозицією системи.

Декомпозиція системи залежить:

а) від типу системи (сільськогосподарське підприємство, переробне підприємство, сервісне підприємство і т. ін.);

б) від мети діагностики (для формулювання місії і цілей підприємства, для оцінки конкурентоспроможності тощо);

в) від методики аналізу тощо.

Загальні критерії декомпозиції підсистем:

-   суттєвий вплив на цілі і кінцеві результати системи;

-  зв'язок із загальносистемними характеристиками, які мають вплив на досягнення цілей за допомогою усієї системи;

- необхідність створення підсистем за тими ознаками, що чітко проявляють функціональний зв'язок між підсистемами і системою в цілому;

- функції підсистеми реалізуються лише через взаємодію з іншими підсистемами і елементами.

Загальні критерії декомпозиції елементів:

- наявність структуротворчих властивостей у підсистемі (наприклад, елемент «потужність підприємства» є складовою підсистеми «виробництво» і, в свою чергу, поділяється на елементи нижчого рівня: потужності основного виробництва, потужності допоміжного і обслуговуючих виробництв тощо);

- наявність властивостей, які використовуються для характеристики підсистеми і є умовою для зарахування елементу до підсистеми (наприклад, для елементу потужність такими властивостями можна вважати рівень і ступінь використання, нестачу чи резерви потужності тощо);

- підпорядкування їх умовам функціонування підсистеми і зміна у процесі її розвитку або внаслідок управлінського впливу;

- конкретна форма існування визначається цілями системи і підсистеми, тобто її ознакою є структурна автономність;

- функція елементу реалізується виключно через взаємодію з іншими елементами та підсистемами;

- залежність взаємодії з іншими елементами і підсистемами від ступеня упорядкованості взаємозв'язків між ними.

Таким чином, щоб діагностувати підприємство, необхідно провести аналіз його внутрішнього середовища системно, з урахуванням не тільки стану елементів і підсистем, а й виявленням їх взаємозв'язків та інтегрованого впливу на можливості досягнення стратегічних цілей.

Результатом діагностики внутрішнього стану підприємства мають стати уявлення про його сильні і слабкі сторони, його потенціал [3, c.103].

Сильні сторони є базою підприємства для конкурентної боротьби, для розробки і реалізації стратегії. Їх слід зміцнювати.

Слабкі сторони мають перебувати під постійним контролем керівництва з метою їх усунення.

Оскільки внутрішнє середовище є системою, його аналіз теж проводять системно. Адже система - не просто сума її елементів, а ціле, що має інші якості, ніж складові елементи. Отже, якщо елементи аналізувати окремо, можна прийти до непривильних висновків.

Звідси способи системного аналізу наступні:

1)  Цільовий аналіз - системний аналіз з точки зору цілей підприємства за допомогою побудованого "дерева цілей".

2) Функціональний аналіз - системний аналіз з точки зору виконуваних робіт, заходів, функцій за допомогою "дерева робіт (функцій)".

3) Функціонально-цільовий аналіз - системний аналіз одночасно як завдань (цілей), так і заходів (функцій) щодо їх виконання (досягнення) за допомогою побудованого змішаного графіка.

4) Проблемний аналіз - системний аналіз з точки зору основних проблем, кожна з яких аналізується і подається в такій послідовності: проблема → цілі її розв'язання → функції, заходи, яких слід вжити для розв'язання проблеми даного рівня і одночасно для розв'язання проблеми вищого (пріоритетного) рівня на „дереві проблем».

Користуватись можна будь-яким із наведених способів, залежно від ситуації. Але при цьому слід пам'ятати, що складні функції і цілі необхідно декомпонувати (виділити, розкласти) на складові за певними правилами. Декомпозицію проводять доти, доки цілі і функції на останньому рівні декомпозиції не стануть відповідати двом вимогам:

- виконання кожної декомпонованої функції (завдання) можна доручити конкретному структурному підрозділу організації або виконавцю;

- ступінь виконання кожної декомпонованої функції (завдання) можна виміряти за допомогою певного показника (критерію).

              2.2. Практичне використання досвіду внутрішнього середовища                   ЗАТ "Смак" і фармацевтичної компанії ЛПМ, їх оцінка та аналіз

ЗАТ «Смак» є закритим товариством, яке має статутний фонд поділений на визначену кількість акцій, однакової номінальної вартості, які реалізуються лише серед членів товариства. Метою діяльності ЗАТ «Смак» є виробництво м’яса і ковбаси; кінцевою метою є отримання прибутку.

Оцінка внутрішнього середовища організації.

Процес прийняття рішень є більш децентралізованим ніж централізованим. Тобто менеджери середнього рівня приймають більшість рішень, але ці рішення регулюються і уточнюються з менеджерами верхнього рівня.

Структура організації цілком задовольняє працівників, адже через децентралізацію управлінських рішень у кожної виробничої дільниці є один керівник. Він знає своїх підлеглих, а працівники знають що вони підпорядковані лише одному керівнику.

На даний момент існуюча структура задовольняє цілі організації на достатньому рівні, хоча завжди є можливості для покращення. В близькому майбутньому можлива подальша децентралізації керівних повноважень на підприємстві.

Корпоративна культура знаходиться на середньому рівні. Це зумовлено менталітетом місцевого населення, який передбачає в першу чергу власні інтереси і хоча постійно ведеться роз’яснювальна робота з приводу залежності власної вигоди працівників від прибутковості компанії, поки що зацікавленість працівників у роботі тримається лише на матеріальному стимулюванні.

Найпершою ціллю підвищення задоволеності працівників своєю роботою, створення корпоративного духу на комбінаті. Другорядною ціллю є проведення перепідготовки працівників відповідно до застосування на підприємстві сучасного обладнання, автоматизації процесу виробництва. Планується ввести премії по цехах залежно від результатів роботи.

Плинність кадрів на підприємстві достатньо низька, кадрова політика спрямована на її скорочення, як суттєвого недоліку у управлінській політиці. За всю історію існування комбінату не відбулося жодного страйку, на нашу думку це передусім спричинено децентралізацією управління, коли кожен менеджер управляє в середньому 20 підлеглими. Щорічно перепідготовку проходять до 50 працівників комбінату.

Лінійні менеджери збирають інформацію по підприємстві і подають її на вищі рівні для інформування про стан справ на підприємстві. Також, кожен місяць лінійні менеджери оформлюють умовний «відгук» про роботу підприємства, в якому вказують власні думки стосовно вдосконалення роботи, описують «вузькі місця» у організації і виробництві. При розробці прогнозів ці дані використовуються для коригування прогнозних значень.

Фінанси підприємств як складова частина фінансової системи займають визначальне місце у структурі фінансових відносин суспільства. Вони функціонують у сфері суспільного виробництва, де створюється валовий внутрішній продукт, матеріальні та нематеріальні блага, національний дохід - основні джерела фінансових ресурсів. Саме тому від стану фінансів підприємств залежить можливість задоволення суспільних потреб, фінансова стійкість країни.

Фінансам підприємств, як і фінансам у цілому, властиві певні загальні та специфічні ознаки. Треба брати до уваги також і особливості, зумовлені функціонуванням фінансів у різних сферах економіки. Загальною ознакою фінансів підприємств є те, що вони виражають сукупність економічних (грошових) відносин, пов'язаних із розподілом вартості валового внутрішнього продукту. Специфічні ознаки фінансів підприємств виражають грошові відносини, що залежать від первинного розподілу вартості валового внутрішнього продукту, формування та використання грошових доходів і децентралізованих фондів.

Враховуючи той фактор, що продукти харчування завжди користуватимуться попитом, а також сучасне ринкове середовище можна зробити висновок що маркетинг, для галузі харчових продуктів, відіграє надзвичайно важливу роль. Саме вдала маркетингова стратегія дозволить витримати конкуренцію і вийти переможцем. Для докладнішого аналізу системи маркетингу на м’ясокомбінаті ми пропонуємо використати наступну таблицю 2.1.

Таблиця 2.1

Аналіз системи маркетингу