Проект 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Стратегія інноваційного розвитку України на 2010–2020 роки в умовах глобалізаційних  викликів 

 

ЗМІСТ

І. Загальні положення 3

ІІ. Системна соціально-економічна проблема, що вирішується Стратегією 4

Стан науково-дослідної сфери 4

Система освіти і підготовки спеціалістів 8

Інтелектуальна власність 10

Оцінка інновативності економіки 11

Стан та проблеми інноваційного розвитку аграрного сектору 12

Легка промисловість і виробництво середньо- і високотехнологічної продукції широкого споживання 14

ІІІ. Основні виклики, які формують довгострокові зовнішні і внутрішні передумови перспективного розвитку економіки і суспільства України, відповіді на які мають базуватися на новій стратегії використання наукових знань, технологій та інновацій 15

Глобалізація і неолібералізація 15

Сталий економічний розвиток 17

Технологічний прогрес 17

Демографічні зміни, зниження якості трудових ресурсів та посилення міграції населення 18

IV. Головна мета Стратегії, основні передумови  інноваційного розвитку України 18

Зміна концептуальних засад, що визначають  роль і функції держави в умовах ринкової економіки 19

Структурна перебудова економіки України 20

Подолання кризової економічної нерівності населення 21

Відновлення довіри населення до держави і влади 22

V. Сценарії і прогнозні оцінки інноваційного розвитку України на період до 2020 року за індикаторами Європейського інноваційного табло 23

VІ. Основні стратегічні пріоритети і ключові заходи 27

Адаптація національної інноваційної системи до умов глобалізації та підвищення її конкурентоспроможності 28

Переорієнтація системи продукування інновацій на ринковий попит споживача 29

Вдосконалення кадрового забезпечення інноваційної сфери, створення привабливих умов для творців інновацій 31

Освіта і підготовка кадрів 31

Розвиток кадрового потенціалу науки 32

Реформування організаційно-функціональної структури науки, розвиток інноваційних структур 33

Інфраструктура інноваційного розвитку 36

Системний підхід в управлінні інноваційним розвитком, інформатизація суспільства 36

VII. Використання міжнародного фактору в інтересах інноваційного розвитку економіки України 38

VІIІ. Приведення нормативно-правової бази у відповідність із завданнями Стратегії 41

Додаток 1 Список організацій, що надіслали свої пропозицій щодо Стратегії 43

Додаток 2 Першоджерела, які були використані і враховані при підготовці проекту 45

Додаток 3 Фінансування науки і стан наукового потенціалу України 49

Додаток 4 Нормативно-правове забезпечення інноваційного розвитку в Україні 60

Додаток 5 Інтелектуальна власність як ключовий фактор реалізації стратегії інноваційного розвитку економіки України 65

Додаток 6 Індикатори Європейського інноваційного табло і Україна 68

Додаток 7 Система державного управління науково-технологічним та інноваційним розвитком 76

Додаток 8 Найбільш поширені способи стимулювання інноваційної діяльності, які діяли у ряді країн світу у другій половині 1990-х років 82

 

І. Загальні положення

 

    Стратегія інноваційного розвитку України  на 2010–2020 роки в умовах глобалізаційних  викликів (далі – Стратегія) розроблена на виконання Постанови Верховної  Ради України від 17 лютого 2009 р. № 965-VI «Про проведення парламентських слухань  «Стратегія інноваційного розвитку України на 2010–2020 роки в умовах глобалізаційних  викликів» Комітетом Верховної  Ради з питань науки і освіти, Центром досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім.Г.М.Доброва  НАН України за участю інших наукових установ НАН України, а також  центральних і місцевих органів  державної влади [дивись додаток 1] із врахуванням ключових положень, закладених в проекті Стратегії інноваційного  розвитку України на 2009–2018 роки та на період до 2039 року, підготовленого Державним  агентством з інновацій та інвестицій України і Державним підприємством  «Інститут економіки і прогнозування  НАН України», та в ряді інших  стратегічних проектів [дивись додаток 2].

    Дана  Стратегія є органічною складовою  Стратегії розвитку України у  період до 2020 року (проект цієї Стратегії  розроблено на виконання доручення  Кабінету Міністрів України Міністерством  економіки України). Вона розвиває основні  положення Концепції науково-технологічного та інноваційного розвитку України, затвердженої Постановою Верховної  Ради України від 13 липня 1999 р. № 916-ХІV, уточнює і доповнює  їх з врахуванням  нових вимог сучасності і викликів щодо змін, на які Україна повинна  мати адекватні відповіді. Визнання високої актуальності тиску зовнішніх  і внутрішніх викликів, що посилюються, врахування їх можливих наслідків з  метою недопущення кризових явищ в економіці і суспільстві  є головною передумовою формування дієздатної інноваційної політики соціально-економічного розвитку держави.

    Стратегія систематизує і конкретизує законодавчі, нормативні та інші засади організації  наукової, науково-технічної, інноваційної та підприємницької діяльності, що містяться в сучасному законодавстві  України, нормативних та програмних документах органів державної влади  і разом з іншими державними стратегічними  документами є стрижневою основою  для подальшого розвитку законодавчої і нормативної бази в цій сфері, для формування державних, регіональних і галузевих програм інноваційного  розвитку, забезпечення скоординованої діяльності влади, суспільства,  підприємництва, науки та освіти – всіх головних учасників національної інноваційної системи.

    Стратегія складається з аналітичної та безпосередньо стратегічної частин. У першій частині сформульовано  системну соціально-економічну проблему, що вирішується Стратегією. Ця проблема спроектована на існуючий стан інноваційного  розвитку України у порівнянні з  основними мегатрендами інноваційного  розвитку світової та європейської економік, а також економік окремих країн. Надано також характеристику основних викликів і загроз, що стають перед Україною, адекватні відповіді на які можливі за умов посилення інноваційного розвитку країни.

    Стратегічна частина окреслює ключові стратегічні  цілі, основні стратегічні пріоритети, визначає напрямки, механізми і можливі  варіанти вирішення проблеми, містить  формулювання ключових заходів щодо практичного впровадження Стратегії.

    Результатом реалізації Стратегії має стати  утвердження в Україні інноваційної моделі її економічного і соціального  розвитку, підвищення ефективності використання інтелектуального потенціалу країни, всіх її людських і природних ресурсів, забезпечення підвищення конкурентоспроможності національної економіки, досягнення стабільного  сталого розвитку і підвищення добробуту  громадян. Реалізація Стратегії створить можливості для успішного просування України по шляху розбудови економіки  і суспільства, заснованих на знаннях.

    Термін  дії Стратегії визначено з  врахуванням масштабу часу, необхідного  для здійснення узгоджених системних  змін у всіх ланках національної інноваційної системи – науці, освіті, підприємництві, винахідництві, управлінні, та можливості за умов послідовної і дійової  реалізації положень Стратегії досягти  активно зростаючої фази наступного циклу інноваційного розвитку економіки, коли інноваційний фактор стане визначальним у забезпеченні зростання вітчизняної  економіки.

ІІ. Системна соціально-економічна проблема, що вирішується  Стратегією

 

    Сучасні досягнення України в міжнародному вимірі конкурентоздатності економіки, рівня розвитку і особливо ефективності функціонування національної інноваційної системи є недостатніми для забезпечення сталого розвитку вітчизняної економіки, гарантованої національної безпеки, виходу в найближчій перспективі за рахунок  економічного зростання на європейські  стандарти життя українських  громадян.

    Головна системна проблема полягає в тому, що результативність, якість функціонування і структура креативної частини національної інноваційної системи – сектору досліджень і розробок, освіти, винахідництва – не повною мірою відповідають потенційним потребам інтенсивного розвитку економіки. З іншого боку, структурно відстала, технологічно низькоукладна вітчизняна економіка, отримана у спадок від СРСР, а також система підприємництва, що склалася під впливом нав’язаних Україні ззовні неоліберальних реформ, залишаються вкрай несприйнятними до сучасних досягнень науки та технологічних інновацій.

    Для ефективного вирішення цієї проблеми необхідно визначити вихідні  позиції основних компонентів національної інноваційної системи, ступінь їх відповідності  вимогам інноваційно-інвестиційної  моделі розвитку, виявити слабкі сторони  і перепони, що гальмують такий  розвиток, а також наявні переваги і потенційні можливості щодо здійснення узгоджених системних змін.

Стан  науково-дослідної  сфери

 

    Сучасний  стан наукової сфери України [дивись додаток 3] обумовлено довгостроковим негативним впливом загальноекономічних  проблем, пов’язаних зі структурною  деформованістю економіки країни, домінуванням в ній низькотехнологічних галузей  і укладів, виробництв продукції  з низьким рівнем доданої вартості, які об’єктивно малосприйнятливі до сучасних наукових досягнень.