Організація та управління зовнішньоекономічною діяльністю на ПП «Фармацевтична фабрика« НВО «Ельфа»

Щоб ефективно функціонувати як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку, керівництво ПП «Фармацевтична фабрика НВО «Ельфа» повинно постійно стежити за кон’юнктурою ринку й ефективно використовувати наявні господарські засоби для забезпечення високої конкурентоспроможності.

З метою оцінки власних потенційних можливостей в конкурентній боротьбі на зовнішньому ринку і розробки заходів підвищення конкурентоспроможності та забезпечення максимального прибутку, підприємству-експортеру необхідно проводити комплексний економічний аналіз виробничо-господарської діяльності в цілому і зовнішньоекономічної діяльності зокрема. В будь-якому випадку головна мета такого аналізу – підвищення ефективності функціонування даного суб’єкту господарювання і пошук резервів такого зростання.

Для покращення діяльності підприємства, йому необхідно звернути увагу на здійснення інноваційної діяльності, для того, щоб долати існуючі загрози.

Для активізації інноваційної діяльності ПП «Фармацевтична фабрика НВО «Ельфа» необхідно здійснювати широкий комплекс заходів, важливе місце серед яких займає виявлення внутрішніх резервів її організації. Одним із них є забезпечення швидкого та якісного виконання кожної зі стадій та етапів інноваційного процесу, які відображають трансферт нововведень у матеріальне виробництво: від зародження і проведення фундаментальних досліджень, проектно-конструкторських розробок, створення дослідних зразків, їх випробування в лабораторіях до організації серійного чи масового виробництва новинок та їх реалізації і обслуговування. При цьому надзвичайно важливою проблемою є не лише прискорення якісного виконання етапів, але й недопущення більших, ніж конкуренти витрат часу на стиках між стадіями і етапами інноваційного процесу.

Для збільшення ефективності інноваційної діяльності підприємству необхідно:

– створити відділ інноваційної діяльності;

– підтримувати постійний контакт зі споживачами, які дають підприємству виключно важливу інформацію про зміни в НТП;

– керівництву підприємства уважно стежити за змінами в розвитку науки і техніки, які можуть призвести до зміни попиту на його товари;

– своєчасно вдосконалювати господарські зв’язки з постачальниками, науково-дослідними інститутами, враховувати нові тенденції і напрямки, що забезпечать підприємству нові можливості розширення його діяльності;

– розробити і використовувати систему постійного спостереження за навколишнім середовищем і збереженням даних;

– розробити та ввести в дію систему стимулювання працівників, які займаються інноваційною діяльністю на підприємстві;

– створити досконалу систему інноваційно-інформаційного забезпечення на підприємстві.

Дані заходи значно покращать результати діяльності підприємства, що в свою чергу призведе до збільшення чистого прибутку підприємства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 4. ОХОРОНА ПРАЦІ НА ПП «ФАРМАЦЕВТИЧНА ФАБРИКА « НВО «Ельфа»

 

 

4.1. Нормативне забезпечення охорони  праці

 

Закон України "Про охорону праці" визначає, що охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров' я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Роботодавець -  власник підприємства,  установи,  організації або уповноважений ним орган,  незалежно від форм  власності,  виду діяльності,  господарювання,  і  фізична  особа,  яка використовує найману працю.

Працівник - особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі  та  виконує  обов'язки  або  функції  згідно  з трудовим договором (контрактом).

Зміст охорони праці розглядають у соціальному, технічному, медико-біологічному, юридичному, галузевому та вузькоспеціальному аспектах. Кожен аспект охорони праці має свій зміст і є самостійним напрямком у системі заходів щодо безпеки життя та здоров'я у процесі трудової діяльності.

- Соціальний аспект охорони праці передбачає визнання пріоритету життя та здоров'я людини у процесі виробничої та трудової діяльності.

- Техніко-економічний аспект охорони праці має бути спрямований на удосконалення засобів праці, техніки та технологій.

- Медико-біологічний аспект охорони праці враховується насамперед при нормуванні праці.

- Юридичний аспект охорони праці полягає у забезпеченні права працівника на життя, охорону здоров'я, на належні, безпечні і здорові умови праці. Дія Закону України "Про охорону праці" поширюється на всіх юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та на всіх працюючих.

Державна політика у сфері охорони праці спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням. До основних правових принципів у сфері охорони праці в Україні належать:

- пріоритет охорони життя та здоров'я працівників перед економічними інтересами;

-повна відповідальність роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці;

- соціальний захист працівників, повне відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

- компетентність діяльності щодо забезпечення охорони праці;

- двосторонній зобов'язуючий (і працівника, і роботодавця) характер діяльності щодо додержання норм з охорони праці;

- встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності;

- встановлення та гарантування заходів самозахисту прав працівників на здорові та безпечні умови праці;

- обов'язковість відшкодування шкоди, заподіяної працівникові у зв'язку з виконанням трудових обов'язків;

- соціальне страхування ризику втрати працездатності та трудового доходу у зв'язку з нещасним випадком чи професійним захворюванням.

Загальним об'єктом охорони праці є працездатність як специфічна якість особи, тому для трудового права важливе значення має оцінка професійної працездатності особи. Це дає можливість обмежити для конкретних категорій працівників виконання певних видів трудової діяльності чи знизити трудове навантаження (наприклад, для неповнолітніх, жінок, інвалідів).

Нормативно-правові акти з охорони праці:

Підсистема джерел трудового права з охорони праці у цілому відповідає структурі та характеристикам усієї системи джерел трудового права України. Проте вона має певні особливості. Так, поряд з основоположними нормативно-правовими актами, які визначають політику України у сфері правового регулювання охорони праці, питання охорони праці регулюються великою кількістю підзаконних нормативно-правових актів. Підзаконні нормативно-правові акти у сфері охорони праці різняться видами і мають певну специфіку щодо змісту відображених у них вимог. За напрямками забезпечення охорони праці нормативно-правові акти прийнято групувати на такі види: організаційно-технічні; санітарно-гігієнічні; соціально-економічні; лікувально-профілактичні; реабілітаційні.

Законодавство про охорону праці складається з Конституції України, КЗпП, законів України "Про охорону праці", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", інших законів України та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Слід врахувати: якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про охорону праці, то застосовуються норми міжнародного договору.

 З  метою усунення причин, які можуть  викликати небезпечні для життя  і здоров' я працівника ситуації, нормативно-правові акти з охорони  праці визначають, що саме роботодавець  має виконувати у сфері безпеки  праці. Положення цих вимог стосуються  усіх компонентів виробничого  процесу: якості обладнання, оснащення  робочих місць засобами колективного  та індивідуального захисту, прийомів  безпечного ведення робіт, методів  нейтралізації факторів небезпечного  та шкідливого впливу на працівника, порядку та розмірів компенсації за несприятливі умови праці та заподіяну здоров'ю шкоду.Зазначені норми спираються на санкції дисциплінарної та матеріальної відповідальності, а також на санкції адміністративної та кримінальної відповідальності.

Роботодавець стосовно конкретних виробничих умов розробляє інструкції з техніки безпеки на підставі, як правило, типових інструкцій. В інструкціях міститься комплекс вимог, виконання яких обов'язкове для конкретної організації.

 Питання  стимулювання охорони праці включаються  і в акти соціального партнерства, локальні нормативно-правові акти. Соціально-партнерські угоди, колективні  договори доповнюють систему  джерел трудового права у частині  регулювання трудових відносин  у сфері охорони праці, відображають  погоджені вимоги соціальних  партнерів. У колективному договорі (угоді, трудовому договорі) сторони  передбачають забезпечення працівникам  соціальних гарантій у сфері  охорони праці на рівні не  нижчому за передбачений законодавством, їхні обов'язки, а також комплексні  заходи щодо досягнення встановлених  нормативів безпеки, гігієни праці  та виробничого середовища, підвищення  існуючого рівня охорони праці, запобігання випадкам виробничого  травматизму, професійним захворюванням  і аваріям.

На підприємстві, питання, що стосуються охорони праці викладені в колективному договорі підприємства. Згідно за цим договором керівництво підприємства зобов’язується:

- забезпечувати гарантії прав громадян на охорону праці;

- привести в належний стан робочі місця, обладнання у відповідності з вимогами правил і норм охорони праці, протипожежної безпеки, виробничої санітарії;

- виконувати комплекс заходів по попередженню нещасних випадків та травматизму тощо.

Колективний договір між ПП «Фармацевтична фабрика« НВО «Ельфа» і працівниками укладається у відповідності із Законом України «Про охорону праці» та Законом України «Про колективні договори та угоди».

Колективний договір (угода) укладається з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин та узгодження інтересів працівників, робітників або уповноважених ними сторін.

Вимогами Законів України "Про охорону праці" та "Про колективні договори і угоди" передбачено, що здійснення комплексних заходів щодо організації безпечних і нешкідливих умов праці, визначення обов'язків сторін, а також реалізація працівниками своїх прав і соціальних гарантій на охорону праці забезпечуються, насамперед, за допомогою колективного договору (угоди).

Гарантії, пільги та компенсації, передбачені для працюючих чинним законодавством, повинні вважатись мінімальними, обов'язковими для виконання. При наявності на підприємстві економічних можливостей встановлені пільги і компенсації можуть збільшуватись і застосовуватись у більш значних розмірах на підставі додаткових зобов'язань згідно з колективним договором (угодою).

Колективним договором повинен визначатись розмір зазначеної допомоги, включаючи й осіб, які одержали легкі травми з тимчасовою непрацездатністю. Законом забезпечується особливий захист інтересів важко-травмованих працівників, а також інтересів утриманців та членів сімей загиблих.

Перевірку виконання колективного договору здійснюють не менш як двічі на рік. Підсумки перевірки розглядають на зборах або конференції працюючих. За невиконання зобов'язань за колективним договором службових осіб притягають до адміністративної, дисциплінарної відповідальності.

Що стосується трудового колективу, який представлено в договорі в особі представницького органу, то він зобов’язується проводити постійну експертизу актів розслідування нещасних випадків на виробництві, сприяти й домагатись виконання у повному обсязі комплексних заходів щодо досягнення встановлених нормативів з охорони праці.

Крім цього, на підприємстві діють інструкції з охорони праці на окремих робочих місцях, що в сукупності з вище перерахованими документами складають нормативну базу з питань охорони праці.

     З цією метою роботодавець  забезпечує  функціонування  системи  управління охороною праці, а саме:

   1) створює відповідні  служби  і  призначає посадових осіб,  які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції   про   їх  обов'язки,  права  та  відповідальність  за виконання  покладених  на  них  функцій,  а  також  контролює   їх додержання;

  2) розробляє за  участю  сторін колективного договору і реалізує комплексні  заходи  для  досягнення встановлених  нормативів   та підвищення існуючого рівня охорони праці;