Організація та управління зовнішньоекономічною діяльністю на ПП «Фармацевтична фабрика« НВО «Ельфа»

 

1.3. Особливості нормативно-правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності підприємств

 

У даний час в Україні зовнішньоекономічну діяльність можуть здійснювати суб’єкти господарювання всіх форм власності. Зовнішньоекономічна діяльність цих суб’єктів регулюється нормативно-правовими документами, основним з яких є Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність», а також іншими нормативними актами, що регулюють різні аспекти зовнішньоекономічної діяльності. [48; 63; 64; 67; 68]. Механізм регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні включає сукупність програмно-координаційних, вартісних, інституційних, правових форм, методів, принципів, інструментів і важелів, які використовуються при здійсненні ЗЕД (рис. 1.2).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Відповідно до Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічна діяльність являє собою діяльність суб’єкта господарювання України та іноземних суб’єктів господарювання, яку побудовано на відносинах між ними як на території України, так і за її межами [63].

Зовнішньоекономічна діяльність має тверді правові рамки, що дозволяють оформити зовнішньоекономічні угоди у вигляді зовнішньоекономічного договору (контракту). Контакт є матеріально оформленою угодою двох або більшої кількості суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності і їх зарубіжних контрагентів, спрямованою на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав і обов’язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюється такими структурами: Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Національним банком України, Міністерством економіки України, Державним управлінням митного контролю України.

Після загальної характеристики правових основ здійснення зовнішньоекономічної діяльності господарюючих суб’єктів необхідно здійснити більш детальний аналіз нормативно-правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності підприємств та виділити його особливості в Україні.

У додатку № 1 до Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зафіксовано понад 140 країн світу, яким згідно з рішенням ООН усі країни-члени організації мають надавати режим найбільшого сприяння, а у додатку 2 визначено ще 30 країн світу, яким надано режим найбільшого сприяння. Отже у сучасних умовах Україна має надавати близько 175 країнам світу режим найбільшого сприяння.

Поряд із загальними нормами, що регулюють зовнішньоекономічну діяльність, діють деякі спеціальні правила, що стосуються окремих видів зовнішньоекономічної діяльності, або предметом яких є певні товари.

Так, експорт та імпорт товарів військового призначення і товарів, що містять інформацію, яка є державною таємницею, регулюються Положенням про порядок надання суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності повноважень на право здійснення експорту, імпорту товарів військового призначення і товарів, які містять дані, що є державною таємницею, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.1998 р.

У виконання Постанови Кабінету Міністрів України «Про сприяння зовнішньоекономічній діяльності» від 14.04.1999 р. № 593 Державною митною службою України, Міністерством економіки України та Державною податковою адміністрацією України наказом від 07.07.1999 р. № 411/488/357 затверджено критерії оцінки підприємств - резидентів України, під час здійснення якими зовнішньоекономічної діяльності застосовується режим сприяння.

Згідно з цими нормативно-правовими актами під час здійснення підприємствами - резидентами України зовнішньоекономічної діяльності режим сприяння, що встановлено Постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.1999 р. № 593, застосовується до підприємств, які відповідають таким вимогам:

• є зареєстрованими в Україні резидентами - платниками податків (податку на додану вартість, податку на прибуток, акцизного збору);
• здійснюють зовнішньоекономічну діяльність протягом принаймні двох років, що передують моменту здійснення оцінки підприємства;
• є прибутковими протягом двох років, що передують моменту здійснення оцінки підприємства;
• не мають простроченої заборгованості по зовнішньоекономічних операціях протягом двох років, що передують моменту здійснення оцінки підприємства.

До засобів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності підприємців належить ліцензування і квотування зовнішньоекономічних операцій.

Згідно із ст. 381 ГК Кабінет Міністрів України може встановлювати перелік товарів (робіт, послуг), експорт та імпорт яких здійснюються суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності лише за наявності ліцензії [48].

Порядок ліцензування експортно-імпортних операцій і види ліцензій визначаються законом.

Режим квотування зовнішньоекономічних операцій вводиться у випадках, передбачених законом, діючими міжнародними договорами України і здійснюється шляхом обмеження загальної кількості та/або сумарної митної вартості товарів, які можуть бути завезені (вивезені) за певний період. Порядок квотування зазначених операцій і види квот визначаються у законодавчих актах.

Інформація про введення режиму ліцензування або квотування публікується в офіційних виданнях у порядку, встановленому законом. З метою формування раціональної структури експорту деяких видів товару і захисту внутрішнього ринку згідно із ст. 16 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» і відповідною Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.1995 р. встановлено режим ліцензування і квотування. Згідно ст. 16 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» ліцензування і квотування експорту та імпорту вводяться Україною у разі:

• різкого погіршення розрахункового балансу України, якщо негативне сальдо його перевищує на відповідну дату 25% від загальної суми валютних вимог України;
• досягнення встановленого Верховною Радою України рівня зовнішньої заборгованості;
• значного порушення рівноваги щодо визначених товарів на внутрішньому ринку України, особливо стосовно сільськогосподарської продукції, продуктів рибальства, харчової промисловості та промислових товарів народного споживання першої необхідності;
• необхідності забезпечити певні пропорції між імпортною і вітчизняною сировиною у виробництві;
• необхідності здійснення заходів у відповідь на дискримінаційні дії інших держав;
• порушення суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності правових норм цієї діяльності, що встановлено цим законом (вводиться як санкція режим ліцензування) та відповідно до міжнародних торгових угод, які укладає або до яких приєднується Україна (вводиться режим квотування).

На кожний вид товару може встановлюватися тільки один вид ліцензії.

Як свідчать результати узагальнень, квотування здійснюється шляхом встановлення режиму видачі індивідуальних ліцензій, причому загальний обсяг експорту (імпорту) за даними ліцензіями не повинен перевищувати обсягу встановленої квоти.

За кожним видом товару може встановлюватися тільки один вид квоти.

Ліцензії на експорт (імпорт) товарів видаються Міністерством економіки України. Ліцензування операцій з переміщення валютних коштів між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності з метою інвестування та/або надання (одержання) кредитів здійснюється Національним банком України.

Забороняється одночасне встановлення на один товар режимів ліцензування та квотування, режиму оподаткування експорту (імпорту), за винятком випадків, передбачених законодавством, і режиму попередніх імпортних депозитів відповідно до ст. 19 закону.

Ліцензії видаються на підставі заявок суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, складених відповідно до форми, що затверджується і публікується Міністерством економіки України.

Однак, як свідчить аналіз нормативної бази, незважаючи на акти, згідно з якими дотримувався принцип свободи у визначенні контрактних цін безпосередньо підприємствами, існує ряд випадків, коли контрактні ціни у сфері зовнішньоекономічної діяльності визначаються суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності України відповідно до цін, введених Міністерством економіки України.

Крім того, суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності, які здійснили експорт або імпорт товарів, робіт, послуг за бартерним договором, були зобов’язані протягом п’яти робочих днів від дня підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт або надання послуг, повідомити органи державної митної служби України (при імпорті або експорті за договором товарів) або органи державної податкової служби України (при імпорті або експорті роботи або послуги) про факт здійснення експорту товарів (робіт, послуг). За кожний день неподання або несвоєчасного подання зазначеної інформації нараховується пеня в розмірі 1% вартості експортованих товарів (робіт, послуг) за кожний день прострочення.

Структурна перебудова економіки позначилася передусім на потребі запровадження системи ефективного менеджменту на підприємстві, що зумовлено адаптацією вітчизняних підприємств до міжнародних стандартів ведення бізнесу. У зв’язку з цим актуальним стає впровадження сучасних та ефективних форм та інструментів менеджменту, які мають підняти на більш якісний рівень діяльність підприємства, у тому числі і зовнішньоекономічну.

На підставі досліджень, проведених автором, доведено, що будь-яка сфера діяльності підприємства має бути регламентованою та обумовлена певними параметрами. Це стає можливим за умов упровадження регулювання.

Неминучість, безперервність, постійне ускладнення конкурентної боротьби обумовлюють необхідність визначення місця та ролі регулювання всіх напрямів діяльності, зокрема зовнішньоекономічної, як на рівні підприємства, так і на рівні держави. З цією метою уточнено сутність категорії «регулювання», виходячи з узагальнення та угрупування теоретичних положень представників різних напрямів управління. Подібний аналіз дозволив виявити закономірності та поглибити існуючі погляди. Оскільки будь-яке підприємство являє собою відкриту систему, то доцільно розглядати регулювання в контексті підходів, запропоновано теорією систем. За аналіз допомогою аналізу теоретичних джерел виявлено декілька видів регулювання: регулювання шляхом вирівнювання відхилень дійсного стану змінних від заздалегідь встановленого; регулювання шляхом усунення з навколишнього середовища системи факторів, під впливом яких система виходить із заданого стану; регулювання, яке здійснюється шляхом відокремлення системи від можливих збурень. Автором також визначено ситуації, до яких застосовується той або інший вид.

Оскільки кожна функція, зокрема і регулювання, є не тільки складовою процесу управління, а взаємообумовлюючим компонентом здійснення інших функцій управління, то досліджено основні взаємозв’язки, що існують між ними, та характер впливу один на одного.

Прагнення до участі у процесах, що відбуваються у світовій економіці, зумовлює здійснення регулювання не тільки на рівні країни, але й безпосередньо підприємств. Сучасні умови та тенденції роблять зовнішньоекономічну діяльність невід’ємною складовою економіки майже будь-якої держави.

Питанням щодо побудови взаємовигідних зв’язків приділялося багато уваги ще класиками політичної економіки. А. Сміт довів, що основу добробуту нації становить не тільки розподіл праці, але і міжнародний розподіл праці. Його ідеї було поширено та поглиблено Д. Рікардо, а в першій половині ХХ ст. Е. Хекшір та Б. Олін пояснили спеціалізацію та спрямованість міжнародної торгівлі наявністю у країні відповідних виробничих ресурсів (закон пропорційності факторів). Спробу визначити закономірності між експортом та імпортом країни здійснив В. Леонтьєв.

Однак починаючи з кінця ХХ ст. значна увага приділяється проблемі побудови зовнішньоекономічної діяльності фірм. Вагомий внесок зроблено американським дослідником М. Портером.

Слід підкреслити, що всі дослідники погоджуються з тим, що регулювання експорту та імпорту на рівні держави або на рівні підприємства має здійснюватися з великою обережністю. Дослідження поглядів та уявлень, поширених у спеціалізованій літературі, дозволило обґрунтувати, що зовнішньоекономічна діяльність являє собою складний багатобічний процес, який дозволяє суб’єкту господарювання більш ефективно здійснювати виробничо-господарську діяльність підприємства в цілому. Поглиблені дослідження свідчать про те, що дана діяльність може здійснюватися за різними напрямами та на неї можуть впливати певні фактори як зовнішнього, так і внутрішнього характеру.

Регулювання ЗЕД здійснюється за допомогою нормативно-правової бази у вигляді законів, постанов, інструкцій, методичних матеріалів, що регламентують організаційні, технічні процедури і правила ЗЕД. Для стримування імпорту і підтримки вітчизняних товаровиробників уряд держави використовує квоти та мита. Однак за умов певної нестійкості політики підприємства розглядатимуть зміни політики ЗЕД як імовірнісну складову з високим ступенем ризику.

Держава та її органи не мають права безпосередньо втручатися у зовнішньоекономічну діяльність суб’єктів даної діяльності, за винятком випадків, коли таке втручання здійснюється відповідно до законів України.