Міжнародний маркетинг

9. Назвіть міжнародні міжурядові  організації з стимулювання економічної та валютної стабільності. Як вони впливають на економічне середовище?

10. Дайте визначення міжнародної  економічної інтеграції. Які існують форми міжнародної регіональної економічної інтеграції? Які їх ключові характеристики?

11. У чому полягає стимулюючий вплив інтеграції на розвиток країн-учасниць?

 

Дискусійні запитання

1. Який вплив на прийняття  рішень у міжнародному маркетингу  має така інформація про зарубіжний  ринок:

• рівень інфляції,
• стан платіжного балансу,
• обсяги іноземних та зарубіжних інвестицій,
• відносини з міжурядовими та неурядовими міжнародними органі-заціями,
• участь в інтеграційних угрупованнях?

2. «У міжнародному маркетингу  інтеграційне угруповання слід  розглядати як єдиний ринок». Чи згідні Ви з цим твердженням? Чому? Поясніть.

 

 

 

ТЕМА 3. МІЖНАРОДНЕ ПОЛІТИКО-ПРАВОВЕ СЕРЕДОВИЩЕ

 

Логіко-структурна схема  дослідження політико-правового  середовища. Політичні сили країн. Взаємозв’язок  цілей уряду досліджуваної країни та можливих політичних дій. Методи визначення рівня політичного ризику. Стратегії  зменшення політичного ризику. Матричний підхід до аналізу політико-правового середовища.

 

Ключові поняття: міжнародне політико-правове середовище, політичні ризики, аналіз та дослідження політико-правового середовища

 

Різні ринки різко відрізняються  один від одного своїм політико-правовим середовищем. Аналіз факторів міжнародного політико-правового середовища міжнародного маркетингу є першим і дуже ключовим аспектом до розуміння суті й тенденцій розвитку світових ринків та видів бізнесу, що відповідним чином впливає на прийняття управлінських рішень щодо оцінки привабливості тих чи тих зарубіжних ринків, методів виходу та організації бізнесу за кордоном.

1. Політичне середовище. Вирішуючи встановити ділові (бізнесові) відносини з тією чи тією країною, слід мати на увазі політичний аспект проблеми вивчення маркетингового середовища міжнародного ринку.

Політика – цілі й завдання, що їх ставлять суспільні класи в боротьбі за свої інтереси; методи і засоби досягнення цих цілей і завдань, а також діяльність органів державної влади й державного управління, яка відображає суспільний лад та економічну структуру країни. Політичне середовище відіграє ключову роль у розробленні стратегії проникнення та функціонування підприємства на зарубіжному ринку, визначенні перспектив і пріоритетів його діяльності в умовах незвичної політичної оболонки. Головною метою аналізу політичного середовища є:

а) вивчення політичної системи, визначення субординації політичних сил у суспільстві;

б) визначення рівня політичної стабільності;

в) аналіз та оцінка політичних ризиків (рис. 3.1).

 

2. Правове середовище міжнародного маркетингу передбачає цивілізовані методи вирішення комерційних питань (організації бізнесу) повним або частковим взаємовизнанням та прийняттям суб’єктами господарської діяльності тих чи тих правових норм. Аналіз та оцінка міжнародного правового середовища містить наступні 3-и основні обставини:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1) Структура правового середовища міжнародного бізнесу надзвичайно складна, тобто має багато послідовних рівнів та сфер застосування, які з різною інтенсивністю впливають на суб’єкти світового ринку. Метою аналізу правового середовища є:

а) вивчення основних характеристик та положення діючої на певному ринку правової системи;

б) визначення рівня правової стабільності та ступінь інтенсивності правового впливу на підприємницьку діяльність;

в) аналіз та оцінка правових ризиків (рис. 3.2).

 

 

 

 

 

 

2) У світі існує декілька принципово  відмінних типів правових систем, що пропонують різні підходи  до розуміння і трактування  тих чи тих бізнесових (комерційних)  ситуацій міжнародного співробітництва  (рис. 3.3).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3) Успішний розвиток міжнародного бізнесу потребує в кожному конкретному випадку виділення, аналізу та узгодження основних моментів активних сфер правового впливу (рис. 3.4).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Метою дослідження політико-правового середовища є визначення політичного ризику та розробка стратегії його зменшення. Для цього насамперед аналізуються політичне середовище та можливі дії уряду країни, яка досліджується, а також власної (рис.3.5).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Міжнародний досвід свідчить, що конкретні економічні дії національних урядів щодо зарубіжних країн зумовлені не тільки комерційними інтересами, а й їхніми політичними цілями. Існує певний зв’язок між цілями уряду та можливими економічними діями, які підвищують політичний ризик (табл. 3.1).

Обмін товарів і послуг між різними  країнами у зовнішній торгівлі здійснюється на основі міжнародного поділу праці, тобто спеціалізації окремих  країн на виробництві певних видів  продукції, що обходиться їм дешевше, ніж в інших країнах, та продажу цієї продукції на зовнішньому ринку. Однак жодна країна в світі не дозволить провозити через свої кордони нерегульовані потоки товарів. На їх ввіз та вивіз держава накладає певні обмеження.

 

 

 

 

 

Таблиця 3.1

Взаємозв’язок цілей уряду досліджуваної країни та можливих політичних дій

Дії	Цілі
	Суверенітет та економічна незалежність	Безпека	Добробут	Престиж	Ідеологія
Неформальне втручання  в бізнес	+	+	+	+	+
Обмеження типу “купуй у своїх”	+	+	+
Нетарифні бар’єри	+		+
Субсидії	+		+
Обмеження діяльності	+	+	+
Умови власності		+
Бойкот					+
Конфіскації	+	+	+		+

 

 

Як же держава регулює зовнішню торгівлю, які основні напрямки та інструменти такого регулювання?

Торговельний баланс країни (зовнішньоторгівельний  баланс) – співвідношення між вартістю експорту й імпорту держави в її торгівлі з іншою країною чи групою країн за певний період часу (місяць, квартал, рік). Зазначений баланс складається за даними митної статистики і показує не тільки товари, які перетнули кордон, але й платежі та надходження від експорту й імпорту, які в часі можуть не збігатися з рухом товарів. Баланс вважається активним, якщо вартість експорту перевищує вартість імпорту, і посивним, якщо експорт менший від імпорту. Зовнішньоторгівельний баланс охоплює угоди з фактично оплаченими товарами та угоди, здійснювані в кредит. У тій частині, в якій баланс містить оплачені операції, він відповідає аналогічній частині платіжного балансу держави. Тривалий дефіцит торговельного балансу є небажаним для країни.

Головними засобами зовнішньоторговвельної політики є тарифне та нетарифне регулювання. Торговельні бар’єри діють у формі мита, квот, нетарифних бар’єрів, добровільних обмежень. Митні збори ведуть до підвищення цін та зниження обсягів продажу товарів, на які це мито поширюється. Окремі місцеві виробники тимчасово виграють від торгівельних бар’єрів. Інформація про перелік товарів та країн, що підлягають режиму квотування та ліцензування, публікується в офіційних засобах інформації (“Урядовий кур’єр”, “Бізнес” та ін.) і негайно доводиться до відома органів державного митного контролю України.

Історично склалось дві протилежні системи міжнародної торгової політики держави: протекціонізм та лібералізм (політика вільної торгівлі) (табл. 3.2).

Таблиця 3.2

Основні ключові поняття з міжнародної торгової політики

Економічні категорії	Змістове наповнення
Протекціонізм	державна політика захисту  внутрішнього ринку від іноземної  конкуренції за допомогою використання системи обмежень імпорту
Політика вільної торгівлі (лібералізм)	політика мінімального втручання держави у зовнішню торгівлю, яка розвивається на основі вільних ринкових сил попиту і  пропозиції. Така політика базується  на скасуванні будь-яких перешкод на шляху  ввезення та вивезення іноземних  та вітчизняних товарів. Митні органи при цьому виконують лише реєстраційні функції. Таку політику проводять країни з високим рівнем розвитку продуктивних сил, що дозволяє місцевим підприємцям витримувати конкуренцію
Мито	обов’язковий внесок, який стягується митними органами при імпорті або експорті товару і який є умовою імпорту або експорту. Мита виконують три функції: фіскальну (наповнення бюджету), протекціоністську (захист внутрішнього ринку від надмірного імпорту), балансувальну (обмеження експорту стратегічної сировини або за низькими цінами)
Тарифна квота	різновид перемінних мит, ставки яких залежать від обсягу імпорту товару: при імпорті в  межах певної кількості товар  оподатковується митом за базовою  внутрішньоквотовою ставкою тарифу (within-quota rate), при перевищенні встановлених обсягів за більшою ставкою (over-quota rate)
Митна вартість товару	ціна товару, яка нормально  встановлюється на відкритому ринку  між незалежним продавцем і покупцем, за якою він може бути проданий в  країні призначення в момент пред’явлення митної декларації
Митні збори	додаткові збори, що стягуються під час увезення товарів понад  ввізне мито за специфічні умови поставок і послуги, надані митницею (оформлення транспортних засобів, зберігання товарів  під відповідальність митниці тощо)
Тарифна ескалація	збільшення рівня митного  оподаткування товарів зі збільшенням  ступеню їх обробки
Оптимальний митний тариф	рівень мита, який забезпечує максимізацію рівня національного  економічного добробуту
Парадокс Метцлера	імпортний тариф може привести до падіння, а не збільшення внутрішньої ціни на імпортний товар у випадку сильного падіння його відносної ціни на світовому ринку в результаті введення тарифу
Кількісні обмеження	адміністративна форма  нетарифного державного регулювання  торгового обороту, яка визначає кількість і номенклатуру товарів, які дозволені до експорту або імпорту
Квота	кількісний нетарифний захід обмеження експорту або  імпорту товару певною кількістю  або сумою на певний проміжок часу
Ліцензування	регулювання зовнішньоекономічної діяльності через дозволи, які видають державні органи на експорт або імпорт товарів у встановлених кількостях за певний проміжок часу
Ліцензії	дозволи, які видають  державні органи на експорт або імпорт товарів у встановлених кількостях за певний проміжок часу
“Добровільне” обмеження експорту	кількісне обмеження  експорту, яке базується на зобов’язанні одного з партнерів по торгівлі обмежити або не розширювати обсяг експорту, прийнятого в рамках офіційної міжурядової  або неофіційної угоди про  встановлення квот на експорт товару
Контингент	кількісний нетарифний захід обмеження експорту або  імпорту товару, який визначається кількістю або сумою і має сезонний характер
Вимога про вміст місцевих компонентів	прихований метод торгової політики держав, яким законодавчо встановлює частку кінцевого продукту, котра повинна бути продукована національними виробниками, якщо такий продукт призначається для продажу на внутрішньому ринку
Внутрішні податки та збори	приховані методи торгової політики, спрямованіі на збільшення внутрішньої ціни імпортного товару і скорочення тим самим його конкурентоспроможності на внутрішньому ринку
Державні закупки	прихований метод торгової політики, який вимагає від державних  органів і підприємств купувати певні товари тільки у національних фірм, навіть не дивлячись на те, що ці товари можуть бути дорожчі від імпортних
Технічні бар’єри	приховані методи торгової політики, які виникають в силу того, що національні технічні, адміністративні  і інші норми і правила побудовані так, щоб перешкоджати ввозу товарів з-за кордону
Субсидії	грошова виплата, спрямована на підтримку національних виробників і непряму дискримінацію імпорту
Експортне кредитування	метод фінансової нетарифної зовнішньоторгової політики, який передбачає фінансове стимулювання державою розвитку експорту національними підприємствами
Демпінг	просування товару на зовнішній ринок за рахунок зниження експортних цін нижче нормального  рівня цін, що існують у цих  країнах
Торговий договір	вид міждержавних угод, який встановлює принципи і режими двосторонньої торгівлі

 

Лібералізація зовнішньоторговельних  відносин сприяють Генеральна угода  про тарифи і торгівлю (ГААТ; 1947 р.) та існування Європейського співтовариства. У її статуті йдеться про піднесення рівня економічного розвитку країн за рахунок значного зменшення мит, квот та інших бар’єрів для торгівлі, усунення дискримінації у міжнародній торгівлі, зниження торговельних бар’єрів (мит, квот тощо); усі країни одержують статус “країн найбільшого сприяння” – якщо країна піднімає свої мита вище від домовлених рівнів, то вона мусить компенсувати своїм торговельним партнерам їхні економічні витрати; торговельні конфлікти повинні залагоджуватися за допомогою консультацій та арбітражу.

Поряд з тим, слід відмітити, що у складі торгових бар’єрів виділяються бар’єри об’єктивного і суб’єктивного характеру.

До числа об’єктивних відносять вхідні бар’єри структурного характеру, висота яких залежить від загальної економічної ситуації в країні, на конкретному товарному ринку при обліку досягнутого організаційно-технологічного рівня виробництва. До числа цих бар’єрів можна віднести:

1) Обмежений попит, пов’язаний з невисокою місткістю ринку, насиченістю його товарами при низькій платоспроможності споживачів. На регулювання цього бар’єра спрямована державна політика по стимулюванню попиту, створенню умов для вільного переміщення товарів, стабілізації цін. Стратегія окремих підприємств полягає в проведенні політики стимулювання попиту, диверсифікованості виробництва, агресивній збутовій політиці.

2) Бар’єри позв’язані з розмірами первісних інвестицій, що приводить до різної привабливості ринків для потенційних інвесторів. На регулювання  цього бар’єра спрямовані державні заходи для стимулювання інвестицій і обмеженню інфляції, розвиток тендерів та лізингу.

3) Розходження в рівнях питомих витрат. Бар’єри цього виду виникають у разі, коли витрати у вхідних на ринок підприємств вище присутніх там виробників.

4) Економічні й організаційні обмеження. Вирішальне значення тут має інвестиційна, кредитна, податкова, цінова політика уряду, а також загальноекономічні показники (норма прибутку, строки окупності, цінова динаміка). Певне значення має організованість і відкритість ринків праці, капіталу, інвестиційних товарів і технологій.

5) Ступінь розвитку ринкової інфраструктури. Нерозвиненість інфраструктури у вигляді необхідних засобів комунікації і підприємств ділових послуг ускладнює вступ на ринок нових підприємств.

До числа бар’єрів суб’єктивного характеру належить стиль поведінки суб’єктів господарювання. Це ступінь виконання ними законів, норм і правил поведінки. До цієї групи бар’єрів можна віднести наступні: