Міжнародний маркетинг

Підсумовуючи вище сказане, міжнародний маркетинг - це форма маркетингу, при якій організація системи управління виробничо-комерційною діяльністю зорієнтована на врахування економічної ситуації в світі, напрямків інтернаціоналізації світового господарства, традиційних і нових зв язків між різними країнами та прийнятих норм, правил і особливостей економічних, культурних та науково-технологічних відносин на міжнародній арені.

Міжнародне маркетингове середовище – це зовнішнє середовище, в якому діє підприємство або організація, що пропонує свої товари на закордонних ринках, утворене складним комплексом відносин, зумовлених економічними.ю політичними, соціальними, культурними та іншими чинниками.

 

Контрольні запитання  та завдання

1. У чому полягає суть маркетингу? Назвіть існуючі види маркетингу. За якими критеріями вони виділяються?

2. Дайте визначення поняттю «міжнародний маркетинг». Назвіть форми міжнародного маркетингу і дайте визначення кожної з них.

3. Як змінюються типи/форми міжнародного маркетингу залежно від ступеня інтернаціоналізації діяльності фірми?

4. Що таке «Тріада», які її характеристики? У чому  сутність правила «Тріади»?

5. Охарактеризуйте причини  появи концепції глобального  маркетингу? Хто був її засновником?

6. Як класифікуються товари за рівнем їх природної глобальності? Наведіть приклади.

7. Охарактеризуйте спільні  риси та відмінності внутрішнього  та міжнародного маркетингу.

8. Назвіть та охарактеризуйте  суб’єктів міжнародного маркетингу.

9. За якими суттєвими ознаками розрізняються ТНК та глобальні компанії?

10. Якими наслідками  інтернаціоналізації світового  господарства зумовлена поява  нових пріоритетів маркетингу? Назвіть  та охарактеризуйте ці пріоритети, наведіть приклади.

11. Що є сьогодні  основними проблемами міжнародного маркетингу?

 

Проблемні запитання

1. Чим, на Ваш погляд, зумовлене підвищення зацікавленості підприємств у використанні концепції міжнародного маркетингу в останні десятиріччя?

2. «Значення міжнародного  маркетингу для великих фірм, ТНК, глобальних компаній безсумнівне. А невеликі фірми, сфера діяльності яких обмежена, не відчувають потреби в міжнародному маркетингу». Чи згодні Ви з цим твердженням? Чому? Поясніть.

 

 

 

Тема 2. Міжнародне економічне середовище

 

Міжнародна торгівля. Класифікація країн за рівнем економічного розвитку. Міжнародна інвестиційна діяльність. Фактори міжнародного інвестування. Міжнародна економічна інтеграція. Основні показники економічного стану країни, галузі, ринку

 

Ключові поняття: міжнародне економічне середовище, міжнародна торгівля, зовнішньоекономічна діяльність, зовнішньоекономічна політика держави, міжнародне інвестування, кон’юнктура ринку, міжнародна економічна інтеграція

 

Міжнародне середовище –– це сукупність економічних, соціально-культурних, політико-правових та інших умов, процесів, чинників, що сприяють розвиткові міжнародної маркетингової діяльності або ускладнюють її.

Міжнародне  економічне середовище у загальному розумінні — сукупність економічних умов, процесів, чинників, що сприяють чи протидіють розвиткові міжнародної маркетингової діяльності.

Міжнародна торгівля — історично перша форма міжнародних економічних відносин (якщо не брати до уваги натуральний обмін), що являє собою обмін товарами та послугами між державами. Для національного господарства участь у міжнародній торгівлі набуває форми зовнішньої торгівлі.

Зовнішня торгівля — це торгівля однієї країни з іншими країнами, яка складається з вивозу (експорту) та ввозу (імпорту) товарів та послуг. У сукупності зовнішня торгівля різних держав утворює міжнародну торгівлю.

Міжнародна торгівля — це складна  соціально-економічна категорія, яку  можна розглядати в двох аспектах:

 

 

Рис. 2.1. Підходи до розуміння сутності міжнародної торгівлі

 

Для оцінки масштабів, темпів, тенденцій, напрямів розвитку міжнародної торгівлі доцільно використовувати систему показників, яка складається з 6 груп.

1. Абсолютні показники:

– експорт (реекспорт),

– імпорт (реімпорт),

– зовнішньоторговельний обіг (ЗТО),

– «генеральна» торгівля,

– «спеціальна» торгівля,

– фізичний обсяг зовнішньої торгівлі.

2. Структурні показники:

– товарна структура експорту та імпорту,

– географічна структура експорту та імпорту.

3. Показники інтенсивності торгівлі:

– обсяг експорту, імпорту чи зовнішньоторговельного

   обігу на душу населення;

– експортна, імпортна чи зовнішньоторговельна квота.

4. Підсумовуючі показники:

– сальдо торговельного балансу,

– сальдо балансу послуг та некомерційних  операцій,

– сальдо балансу з поточних операцій,

– індекс «умови торгівлі».

5. Показники динаміки.

6. Показники зіставлення.

Сучасний етап розвитку міжнародної  торгівлі характеризується такими особливостями:

1. Різким зростанням обсягів  експорту та імпорту (див.табл.2).

2. Зростанням ролі зовнішньої  торгівлі в економічному розвитку  більшості країн, про що свідчить зростання експортної квоти країн (див.табл.3).

де  Ке – експортна квота країни, ( %)

Е – річна вартість експорту,

ВВП – валовий внутрішній продукт  за рік.

3. Вкрай нерівномірне зростання світових цін на основні види товарів.

4. Зміни в товарній структурі  світової торгівлі:

• збільшення питомої ваги готових виробів та напівфабрикатів;
• зростання частки машин, обладнання та транспортних засобів;
• інтенсифікація обміну продукцією інтелектуальної праці (ліцензіями, «ноу-хау», інжиніринговими послугами).

 

5. Зрушення в географічному розподілі  товарних потоків.

6. Розповсюдження сталих та довгострокових відносин між постачальниками та покупцями, зростання питомої ваги внутрішньофірмових постачань у межах ТНК.

7. Зростання ролі країн, що розвиваються, у світовій торгівлі.

8. Послаблення позицій США, Великобританії, Франції, Італії при істотному зміцненні позицій Японії та нових індустріальних країн.

9. Посилення конкуренції між трьома центрами світового економічного розвитку: США, Японією та країнами ЄС.

10. Активізація (починаючи з другої  половини 70-х років) зустрічної  торгівлі.

11. Посилення протекціоністських тенденцій у зовнішньо-економічній політиці більшості країн.

12. Поява тенденції до створення  замкнутих  економічних просторів.

 

Платіжний баланс — співвідношення між платежами, здійсненими економічними суб’єктами даної країни в інших країнах, та надходженнями, які одержані ними з інших країн за певний період часу (місяць, квартал, рік).

Платіжний баланс:

• у більшості країн оприлюднюється;

• в країнах з розвинутою ринковою економікою розробляється за схемою, яка рекомендована Міжнародним валютним фондом;

• чітко відображає економічне становище країни;

• широко використовується для прогнозування та макроекономічного регулювання.

 

Рис. 2.2. Схема платіжного балансу (рекомендована МВФ)

 

Стан платіжного балансу країни визначають:

• економічний потенціал,

• особливості структури економіки,

• участь у міжнародному поділі праці,

• зв’язки із світовим ринком позичкових капіталів,

• стан державного регулювання економіки і зовнішньоекономічних зв’язків.

Наслідки дефіциту платіжного балансу:

• посилення валютного контролю,

• зниження курсу національної валюти,

• зростання обсягу позик за кордоном,

• проблема економічної залежності (відносини з МВФ).

Наслідки надлишку платіжного балансу:

• тиск з боку інших країн з вимогами лібералізації торгівлі (відкриття ринків) та стимулювання споживання

• перетворення країни в нетто-експортера капіталу.

Сальдо (від італ. salgo — розрахунок) у міжнародних розрахунках — різниця між обсягом експорту та імпорту.

Види експортно-імпортного сальдо:

•  сальдо торговельного балансу,

•  сальдо балансу послуг,

•  сальдо балансу послуг та некомерційних операцій,

•  сальдо балансу поточних операцій,

•  сальдо платіжного балансу.

 

 

Кожна країна будує свої міжнародні відносини, виходячи з зовнішньоекономічної та зовнішньоторговельної політики.

Зовнішньоекономічна політика — генеральна лінія дій, система заходів, які провадить держава у сфері експорту та імпорту, митного регулювання, торговельних обмежень, залучення іноземних інвестицій, зарубіжного інвестування, зовнішніх позик, надання економічної допомоги іншим країнам, здійснення спільних економічних проектів відповідно до інтересів країни.

Зовнішньоторговельна політика –– сукупність методів, прийомів та механізмів регулювання обсягів та спрямованості експорту та імпорту, які застосовує держава з метою реалізації зовнішньоекономічної політики в цілому.

Історично відомі два основні напрями  у формулюванні зовнішньоторговельної політики: протекціонізм та лібералізація (рис. 2.3).

 

 

Рис.2.3. Типи зовнішньоторговельної політики

 

«Вільна торгівля» — відсутність будь-яких бар’єрів та обмежень у торгівлі між державами. Реалізується тільки у вільних економічних зонах.

Лібералізація — розширення свободи економічних дій, скорочення кількості та зниження рівня обмежень у торгівлі з іншими країнами.

Протекціонізм (від лат. proctio – прикриття) –– державна політика захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції.

Неопротекціонізм — сучасні обмеження на міжнародну торгівлю, які застосовуються країнами як доповнення до традиційних форм обмеження небажаного імпорту або замість них.

Обгрунтований (селективний) протекціонізм –– захист окремої галузі економіки, групи підприємств, а не всього національного виробництва, або протекціонізм у торгівлі з окремими країнами і за окремими групами товарів.

Автаркія –– політика економічного відокремлення країни, спрямована на створення замкнутої, незалежної економіки, здатної забезпечити себе усім необхідним самостійно.

Для реалізації зовнішньоторговельної  політики уряди використовують спеціальні методи та інструменти.

Превентивне правове регулювання:

– система міжнародних торговельних договорів, угод та протоколів;

– застереження в угодах (захисні, валютні, інфляційні, податкові, патентні, «ескалаторні», форс-мажорні та застереження щодо страхування).

Торговельні режими:

– режим найбільшого сприяння,

– преференційний,

– звичайний (простий),

– дискримінаційний (застосовується тимчасово).

 

Митне оподаткування:

– митний тариф (система товарної класифікації тарифу, структура тарифу, види мита, метод визначення країни походження товару);

– митні податки та збори.

Внутрішнє (національне) оподаткування  імпортних товарів –– відповідно до положень ГАТТ національні податки та збори повинні застосовуватися до іноземних товарів у такому ж розмірі, як і до товарів вітчизняного виробництва.

Кількісні обмеження:

– ліцензії (індивідуальні, разові, генеральні тощо),

– контингенти (квоти),

– «добровільні» обмеження експорту.

Технічні бар’єри — велика група нетарифних обмежень, зумовлених дією національних промислових стандартів, систем вимірювання та інспекції якості товарів, вимогами техніки безпеки, санітарно-ветеринарними нормами, правилами пакування та маркування товарів тощо.

Адміністративні формальності:

– імпортні процедури,

– зовнішньоторговельне діловодство,

– консульські формальності.

Екстренне правове регулювання:

– інструменти силового торговельно-політичного  впливу (ембарго, економічний бойкот, економічна блокада),