Теорія судових доказів

Правильне визначення предмета доказування по кожній цивільній справі дозволяє визначити коло фактів, з'ясування яких необхідне для успішного виконання завдань, які вирішуються судом.

 

 

 

 

Розділ 3. Законодавче забезпечення теорії судових доказів

3.1. Докази  у новому кримінально-процесуальному  законодавстві України

Згідно з  Кримінально-процесуальним кодексом України, доказами в кримінальній справі є всякі фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються: показаннями свідка, показаннями  потерпілого, показаннями підозрюваного, показаннями обвинуваченого, висновком  експерта, речовими доказами, протоколами  слідчих і судових дій, протоколами  з відповідними додатками, складеними уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів, та іншими документами.

Фактичні дані, одержані на території іноземної держави  її компетентними органами при виконанні  запиту (доручення) про міжнародну правову  допомогу, розслідуванні кримінальної справи, переданої в Україну в порядку перейняття кримінального переслідування, або в ході діяльності міжнародної слідчої групи, використовуються органом дізнання, слідчим і судом як докази, одержані відповідно до вимог КПК України.

Особа, яка провадить дізнання, слідчий, прокурор і суд в справах, які перебувають в їх провадженні, вправі викликати в порядку, встановленому КПК України, будь-яких осіб як свідків і як потерпілих для допиту або як експертів для дачі висновків; вимагати від підприємств, установ, організацій, посадових осіб і громадян пред'явлення предметів і документів, які можуть встановити необхідні в справі фактичні дані; вимагати проведення ревізій, вимагати від банків інформацію, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб у порядку та обсязі, встановлених Законом України "Про банки і банківську діяльність". Виконання цих вимог є обов'язковим для всіх громадян, підприємств, установ і організацій.

Докази можуть бути подані підозрюваним, обвинуваченим, його захисником, обвинувачем, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем і їх представниками, а також будь-якими громадянами, підприємствами, установами і організаціями. Докази можуть бути одержані при виконанні запиту (доручення) про міжнародну правову допомогу на території іноземної держави, а також у порядку перейняття кримінального переслідування чи в ході діяльності міжнародної слідчої групи.

У передбачених законом випадках особа, яка провадить дізнання, слідчий, прокурор і суд в справах, які перебувають в їх провадженні, вправі доручити підрозділам, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, провести оперативно-розшукові заходи чи використати засоби для отримання фактичних даних, які можуть бути доказами у кримінальній справі.

Суд, прокурор, слідчий і  особа, яка провадить дізнання, оцінюють докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному  і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд, прокурор, слідчий або  особа, яка провадить дізнання, не оцінює порядку збирання та подання  доказів компетентним органом іноземної  держави при виконанні запиту (доручення) про міжнародну правову  допомогу, розслідуванні кримінальної справи, переданої в Україну в порядку перейняття кримінального переслідування, або в ході діяльності міжнародної слідчої групи.

Ніякі докази для суду, прокурора, слідчого і особи, яка провадить  дізнання, не мають наперед встановленої сили.

Як свідок може бути викликана кожна особа, про яку є дані, що їй відомі обставини, які відносяться до справи.

Свідок може бути допитаний про обставини, які  підлягають встановленню по даній справі, в тому числі про факти, що характеризують особу обвинуваченого або підозрюваного, та його взаємовідносини з ними.

Не можуть бути доказами дані, повідомлені свідком, джерело яких невідоме. Якщо показання свідка базуються на повідомленнях інших осіб, то ці особи повинні бути також допитані.

Не можуть бути допитані як свідки:

1) адвокати та  інші фахівці у галузі права,  які за законом мають право  на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, нотаріуси, лікарі, психологи, священнослужителі - з приводу того, що їм довірено або стало відомо при здійсненні професійної діяльності, якщо вони не звільнені від обов'язку зберігати професійну таємницю особою, що довірила їм ці відомості;

2) захисник підозрюваного,  обвинуваченого, підсудного, представник  потерпілого, позивача, відповідача  - про обставини, які стали їм  відомі при наданні юридичної  допомоги підзахисним або довірителям;

3) особи, які  згідно з висновком судово-психіатричної чи судово-медичної експертизи через свої фізичні або психічні вади не можуть правильно сприймати факти, що мають доказове значення, і давати показання про них;

Відмовитися давати показання як свідки мають право:

1) члени сім'ї,  близькі родичі, усиновлені, усиновителі підозрюваного, обвинуваченого, підсудного;

2) особа, яка  своїми показаннями викривала  б себе, членів сім'ї, близьких  родичів, усиновленого, усиновителя  у вчиненні злочину.

Не можуть без  їх згоди бути допитані як свідки особи, які мають право дипломатичної недоторканності, а також працівники дипломатичних представництв - без згоди дипломатичного представника.

Свідок має  право:

1) давати показання  рідною мовою або іншою мовою,  якою він вільно володіє, і  користуватися допомогою перекладача;

2) заявляти відвід  перекладачу;

3) знати у  зв'язку з чим і у якій  справі він допитується;

4) власноручно  викладати свої показання в  протоколі допиту;

4-1) на обраного  за власним бажанням захисника  під час допиту чи проведення  інших слідчий дій за своєю участю відповідно до КПК України та на іншу правову допомогу в порядку, встановленому законом, а також відмовитися від запрошеного ним захисника.

Захисник може запрошуватися свідком, його законним представником, а також іншими особами  на його прохання чи за згодою;

5) користуватися  нотатками і документами при  дачі показань у тих випадках, коли показання стосуються будь-яких  розрахунків та інших даних, які йому важко тримати в пам'яті;

6) відмовитися  давати показання щодо себе, членів  сім'ї та близьких родичів,  а також у разі, якщо у нього  немає можливості вільно, без  неправомірних обмежень, отримати  правову допомогу в обсязі  і формах, як він того потребує, в тому числі запросити захисника;

7) знайомитися  з протоколом допиту і клопотати  про внесення до нього змін, доповнень і зауважень, власноручно  робити такі доповнення і зауваження;

8) подавати скарги  прокурору на дії дізнавача  і слідчого;

9) одержувати відшкодування витрат, пов'язаних з викликом для дачі показань.

Особа, викликана  органом дізнання, слідчим, прокурором або судом як свідок, зобов'язана  з'явитися в зазначені місце  і час і дати правдиві показання  про відомі їй обставини в справі.

За дачу завідомо неправдивих показань свідок несе кримінальну відповідальність за статтею 384 Кримінального кодексу України.

Потерпілий  зобов'язаний з'явитися за викликом особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора і суду.

Потерпілий  може бути допитаний про обставини, які підлягають встановленню по даній  справі, в тому числі про факти, що характеризують особу обвинуваченого або підозрюваного, та його взаємовідносини  з ними. Не можуть бути доказами повідомлені потерпілим дані, джерело яких невідоме.

Підозрюваний  вправі давати показання з приводу  обставин, що стали підставою для  його затримання або застосування запобіжного  заходу, а також з приводу всіх інших відомих йому обставин по справі.

Показання підозрюваного підлягають перевірці. Визнання підозрюваним своєї вини може бути покладено в основу обвинувачення лише при підтвердженні цього визнання сукупністю доказів, що є в справі.

Обвинувачений вправі давати показання по пред'явленому йому обвинуваченню, а також з приводу всіх інших відомих йому обставин у справі і доказів, що є в справі.

Показання обвинуваченого, в тому числі й такі, в яких він визнає себе винним, підлягають перевірці. Визнання обвинуваченим  своєї вини може бути покладено в  основу обвинувачення лише при підтвердженні цього визнання сукупністю доказів, що є в справі.

Експертиза  призначається у випадках, коли для  вирішення певних питань при провадженні  в справі потрібні наукові, технічні або інші спеціальні знання.

Як експерт  може бути викликана будь-яка особа, що має необхідні знання для дачі висновку з досліджуваних питань. Питання, які ставляться експертові, і його висновок по них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта.

Експерт дає  висновок від свого імені і  несе за нього особисту відповідальність. У разі необхідності в справі може бути призначено декількох експертів, які дають загальний висновок. Коли експерти не дійшли згоди, то кожний з них складає свій висновок окремо.

Висновок експерта для особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора і суду не є обов'язковим, але незгода з ним повинна бути мотивована у відповідних постанові, ухвалі, вироку.

Якщо експертиза буде визнана неповною або не досить ясною, може бути призначена додаткова  експертиза, яка доручається тому самому або іншому експертові.

Коли висновок експерта буде визнано необгрунтованим  чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи або інакше викликає сумніви  в його правильності, може бути призначена повторна експертиза, яка доручається  іншому експертові або іншим експертам.

Не можуть бути експертами особи, які перебувають  у службовій або іншій залежності від обвинуваченого, потерпілого  або які раніше були ревізорами в  справі.

Експертиза  призначається обов'язково:

1) для встановлення  причин смерті;

2) для встановлення тяжкості і характеру тілесних ушкоджень;

3) для визначення  психічного стану підозрюваного  або обвинуваченого при наявності  в справі даних, які викликають  сумнів щодо його осудності;

Особа, яка призначена експертом, зобов'язана з'явитися  за викликом і дати правильний висновок на поставлені запитання.

За злісне ухилення від явки до суду, до органів досудового слідства або дізнання експерт несе відповідальність відповідно за частиною 2 статті 185-3 або статтею 185-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а за дачу завідомо неправдивого висновку або за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків - відповідно за статтями 384 чи 385 Кримінального кодексу України.

Експерт має  право: ознайомлюватися з матеріалами справи, які стосуються експертизи; порушувати клопотання про представлення нових матеріалів, необхідних для дачі висновку; з дозволу особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора або суду бути присутнім при провадженні допитів та інших слідчих дій і задавати особам, що допитуються, запитання, які стосуються експертизи, а за наявності відповідних підстав - на забезпечення безпеки.

Якщо питання, поставлене перед експертом, виходить за межі його компетенції або якщо надані йому матеріали недостатні для дачі висновку, експерт у письмовій формі повідомляє орган, що призначив експертизу, про неможливість дати висновок.

Речовими доказами є предмети, які були знаряддям вчинення злочину, зберегли на собі сліди злочину або були об'єктом злочинних дій, гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним шляхом, і всі інші предмети, які можуть бути засобами для розкриття злочину і виявлення винних або для спростування обвинувачення чи пом'якшення відповідальності.

Речові докази повинні бути уважно оглянуті, по можливості сфотографовані, докладно описані в протоколі огляду і приєднані до справи постановою особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора або ухвалою суду. Речові докази зберігаються при справі, за винятком громіздких предметів, які зберігаються в органах дізнання, досудового слідства і в суді або передаються для зберігання відповідному підприємству, установі чи організації.

При передачі справи від одного органу дізнання чи досудового слідства до іншого, направленні справи прокуророві чи до суду, а так само при передачі справи з одного суду до іншого речові докази передаються разом із справою.

В окремих випадках речові докази можуть бути до вирішення  справи в суді повернуті їх володільцям, якщо це можливо без шкоди для  успішного провадження в справі.

Речові докази, одержані в порядку надання міжнародної  правової допомоги на підставі виконання  запиту (доручення) компетентного органу іноземної держави, зберігаються при  запиті (дорученні), за винятком громіздких предметів, які зберігаються в органі, який виконував запит (доручення). Зазначені речові докази передаються компетентному органу іноземної держави в порядку, встановленому статтею 474 цього Кодексу".