Теорія вартості грошей, їх еволюція

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП………………………………………………………………………………..2

РОЗДІЛ І. ТРУДОВА  ТЕОРІЯ ВАРТОСТІ, ЇЇ СУТЬ ТА ЕВОЛЮЦІЯ…………………………………………………………………………..5

1. Трудова теорія вартості: суть та розвиток……………………………………...5
2. Основні напрями критики трудової теорії вартості……….………………….14

РОЗДІЛ ІІ. НЕТРУДОВІ ТЕОРІЇ ВАРТОСТІ, ЇХ РОЗВИТОК НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ………………………………………………………………………………..16

2.1 Нетрудові теорії, їх суть…………….………………………………………….16

2.2 Розвиток нетрудових теорій вартості а сучасному етапі……………………..20

РОЗДІЛ ІІІ. ТЕОРІЇ ГРОШЕЙ, ЇХ ЕВОЛЮЦІЯ…………………………………..22

3.1 Металістична теорія грошей……………………………………………………22

3.2 Номінальна теорія грошей………..……..……………………………………...24

3.3 Кількісна теорія грошей………………………………………………………..26

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ………………………………………………………29

ПЕРЕЛІК ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………………….34

ДОДАТКИ…………………………………………………………………………...36

 

 

 

ВСТУП

Актуальність теми даної роботи полягає в тому, що вартість є однією з найважливіших категорій суспільних наук і, перш за все, економіки, саме в наш час, час бурхливого розвитку економіки в світі, обумовлена потребою кожної людини здобувати знання про гроші, сферу їхнього обігу, способи виникнення та використання.

Методами дослідження при розгляді питань основних понять і складових теорій вартості, а також основні напрями трудової теорії використовувався метод економічного аналізу, при розгляді різних теорій класичних і неокласичних дослідників використовувався метод структурного та порівняльного аналізу та узагальнення, при розгляданні питання ключових понять і визначення відмінності теорії грошей, використовувався метод синтезу та узагальнення.

Метою роботи є розкриття суті, особливостей, теорій нетрудової і трудової вартості грошей, пролідкувати їх еволюцію, проаналізувати підходи різних наукоців ті їх ьставлення і версій походження та еволюції грошей.

Завданням роботи є:

• аналізували відомі теорії власності та походження грошей.
• знайти подібності та розбіжності між теоріями вартості.
• аналізувати можливості синтезу різних теорій вартості та грошей.
• визначити ключові положення нетрудових та трудових теорій вартості та грошей.
• обгрунтувати історичну суть і функуції грошей.

       Відомості про обсяг і структуру курсової роботи. Робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, переліку літератури і додатків. Перші два розділи поділяється на два параграфи, а третій складається з трьох. Робота складається з 37 сторінок.

Визначення цінності товару у матеріально-речовій  формі, у формі послуг чи інформації – одне з головних завдань економічної  теорії, яке намагаються розв’язати економісти різних шкіл і напрямів протягом усієї свідомості історії людського буття. Підходів до визначення цінності товару існує багато, кожен з них ґрунтується на певній теорії.

У нашій країні до останнього часу виняткова увага віддавалося марксиської теорії трудової вартості і частково попереднім теоріям трудової вартості, висунутими такими представниками англійської політекономії, як Вільям Петти, Адам Сміт і Давид Рикардо. В усіх цих теоріях в якості кінцевою підставою ціни, і кінцевого джерела всіх доходів висувалися витрати праці в процесі виробництва. Причому якщо Рикардо і тим більше сам Маркс послідовно захищали цей принцип, не вважаючи явні протиріччя з реальною дійсністю, то Сміт виявив суворо засуджену Марксом теорію, але проте геніальну непослідовність, визнавши ряд важливих відхилень від цього принципу.

Найважливіше  відхилення Сміта складалося у твердженні, що з появою капіталу і земельної власності товари вже не обмінюються пропорційно витратам праці. Тим самим Сміт поширив свою теорію трудової вартості лише на просте товарне виробництво ("первісний стан суспільства", по його термінології). Для капіталізму, по Адамові Сміту, обмін товарів відбувається пропорційно їх витратам виробництва, що складаються з доходів. Тим самим Сміт висунув нову теорію вартості, що, власне кажучи, була нерозвиненим варіантом теорії факторів виробництва. Саме з робіт Адама Сміта починають бурхливо розвиватися теорії факторів виробництва, що швидко зайняли в XІ ст. пануюче положення в західній політекономії.

Але поняття вартості неможливе розглядати без такої економічної категорії, як гроші. Роль грошей неможливо переоцінити, бо саме дієздатна грошова система сприяє ефективному використанню ресурсів, стійкому зростанню виробництва, його збалансованості. І навпаки, деформована грошова система може бути головною причиною розбалансованості виробничих процесів, різких коливань рівня цін і зайнятості, порушення рівноваги всієї економічної системи країни.

Грошові відносини є найскладнішим  елементом ринку. Вони мають широко розгалужену, багатоетапну структуру, реалізуються не на одному, а на декількох рівнях.

Гроші є унікальною особливістю  ринкової економіки, яка полягає  в тому, що кожен із її структурних  елементів одягнений в єдину, спільну для всіх, функціональну  форму. Такою унікальною формою є грошова оболонка, яка огортає всі клітини системи виробничих відносин.

Саме через ці важливі властивості  вартості та грошей доцільно вивчати  їх теоретичну суть та еволюційний  науковий та практичний розвиток. Тому ця курсова робота і присвячена дослідженню існуючих теорій вартості та грошей.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ І. ТРУДОВА ТЕОРІЯ ВАРТОСТІ, ЇЇ СУТЬ ТА ЕВОЛЮЦІЯ

 

1.  Трудова теорія вартості: суть та розвиток

 

Категорія вартості, з одного боку, має велике значення в системі категорій політичної економії. По-перше, вартість являє собою суспільну властивість товару. К. Маркс писав, що вартість товарів є суспільним вираженням «товарного світу» [1, с. 76]. Тобто вартість товарів має чисто суспільний характер. По-друге, в сучасних умовах обчислення вартості суспільного продукту основною складовою є система національних рахунків практично для усіх країн світу. По-третє, обмін або продаж товарів вироблених за найкращою формою організації виробництва, та їх вартістю за раціональним принципом, природним законом їх рівноваги. По-четверте, сучасне виробництво поєднує в собі процес виробництва матеріальних і нематеріальних благ із процесом формування їх вартості. Саме цим слід пояснювати постійну увагу вітчизняних економістів до дослідження цієї категорії [2, 3, 4,].

В економічній  теорії можна виділити такі основні  напрями щодо сфери формування вартості товару, а саме:

• сфера товарного виробництва;
• сфера потреб (корисність, гранична корисність);
• сфера обміну (попит і пропозиція);

Усі вищезазначені сфери саме в цьому контексті намагається досліджувати категорію вартості.

Центральне  місце у дослідженні вартості займає сфера товарного виробництва  у взаємозв'язку зі сферою потреб і  споживання.

Теорію вартості, творцем якої є праця, започаткували  класики політичної економії В. Петті, А. Сміт і Д. Рікардо. Ця теорія дістала назву «трудова теорія вартості». Великий внесок у дослідження теорії вартості зробили К. Маркс та його послідовники Ф. Енгельс, В. Ленін, М.І. Туган-Барановський, а також такі радянські економісти-теоретики, як С. Струмилін [6], О. Рум'янцев [7], Я. Кронрод [8],                М. Цаголов [9], В. Черковець [24] та ін. У постсоціалістичній Україні активно працюють над удосконаленаням марксистської теорії вартості С. Мочерний, А.Гриценко, О.Гош, М.Павлишенко, А. Покритан, А. Гальчинський.

Класик політичної економії А. Сміт під словом «вартість» розумів затрати праці на виробництво  товару. «... Вартість, — писав А. Сміт, — будь-якого товару для особи, котра володіє ним і має  на увазі не використовувати його чи особисто спожити, або обміняти на інші предмети, дорівнює кількості праці, котру він може купити на неї чи одержати у своє розпорядження. Таким чином праця являє собою дійсне мірило мінової вартості всіх товарів» [10, с. 100]. До думки про вартість він неодноразово звертається на сторінках своєї роботи «Дослідження про природу і причини багатства народів». Дійсна ціна будь-якого предмета коштує праці і зусилля, потрібні для придбання цього товару тому, хто хоче придбати його. Справжня вартість будь-якого предмета для людини, яка придбала його і хоче продати чи обміняти на будь-який інший предмет, полягає в праці і зусиллях, від яких вона може позбавити себе і які вона може перекласти на інших людей. Справді, писав А. Сміт, ці гроші або ці товари заощаджують нам працю. Вони мають вартість певної кількості праці, котру ми обмінюємо на те, що, за нашим передбаченням, має в конкретний час вартість такої ж кількості праці. Праця, наголошує він, була первісною ціною, первісною купівельною сумою, котру платили за всі предмети. Не на золото чи срібло, а тільки на працю були придбані всі багатства світу, і вартість для тих, хто володіє ними або хоче обміняти їх на будь-які нові продукти, точно дорівнює кількості праці, котру він може купити на них або одержати в своє розпорядження.

А. Сміт вперше запропонував визначати структуру  вартості товару в умовах, коли на основі простого товарного виробництва  сформувалася мануфактурна стадія капіталістичного способу виробництва. Коли в руках  приватних осіб, пише А. Сміт, починають нагромаджуватися капітали, дехто з них намагається використати ці капітали для того, щоб дати роботу працелюбним людям, вони забезпечують матеріалами і засобами існування з розрахунком одержати вигоду на продажу продуктів їх праці або на тому, що ці працівники додали до вартості оброблюваних матеріалів. При обміні готового товару на гроші, на працю чи на інші продукти, крім оплати ціни матеріалів і заробітної плати робітникам, повинна бути ще певна сума для прибутку підприємця, що ризикує своїм капіталом у цій справі. Тому вартість, яку робітники додають до вартості матеріалів, розпадається на дві частини – одна іде на оплату заробітної плати, а друга — на оплату прибутку підприємцеві на весь капітал, котрий він авансував у вигляді матеріалів і заробітної плати. Третьою складовою вартості товарів є рента. Рента - це доход від власності, який сплачують орендатори власникам матеріальних невироблених активів (землі і надр) за право використання цих активів протягом певного періоду. Дійсна вартість усіх складових частин визначається кількістю праці, яку можна купити або одержати в своє розпорядження. «Праця визначає вартість не тільки тієї частини ціни, котра припадає на заробітну плату, а й тих частин, котрі припадають на ренту і прибуток» [10, с. 118].

Д. Рікардо приділив більше уваги, ніж А. Сміт, доведенню  того що мінова вартість має своїм  джерелом працю, котра потрібна для  виробництва товарів [11, с. 405]. Його визначення вартості відрізняється від визначення Сміта, який писав, що «вартість» має два різних значення: вона може означати корисність якогось окремого предмета, а також і купівельну силу щодо інших благ, котру дає володіння ним [10, с. 98]. На думку Д. Рікардо існують тільки окремі товари, вартість яких визначається виключно їх рідкісністю, бо ніякою працею не можна збільшити їх кількість, і тому їх вартість не може бути знижена через зростання пропозиції [11, с. 405— 406]. Проте кількість таких товарів, які щоденно обмінюються на ринку, дуже незначна. Переважна більшість благ, що є предметом потреб, дістається працею. Кількість їх може бути збільшена необмежено, аби тільки суспільство було налаштоване затратити необхідну для нього працю. Тому, на думку Д. Рікардо, насамперед економічна наука має досліджувати товари, мінові вартості і закони, що регулюють їх відносні ціни, товарів, кількість яких може бути збільшена завдяки людській праці та у виробництві яких дія конкуренції не підлягає ніяким обмеженням. Розуміння, що саме в цьому полягає дійсна основа мінової вартості всіх предметів, крім тих, кількість яких не може бути збільшена людською працею, має для політичної економії, вважав Д. Рікардо, надзвичайно важливе значення [11, с. 407].

Розробляючи теорію трудової вартості, Д. Рікардо аналізуйє  вплив основного капіталу на динаміку вартості. Для цього він використовує такі чинники, як тривалість виробничого циклу, пропорції між основним і оборотним капіталом, капіталомісткість продукції. Він доводить, що за одних і тих самих затрат живої праці, але за різних затрат основного капіталу, та вартість товарів, на виробництво яких пішла однакова кількість праці, буде різною: нижчою у капіталомістких виробництвах і вищою — в не капіталомістких. І Д. Рікардо сподівався, що ті товари, які маю різну вартість, будуть продаватися за цінами, еквівалентними вартості. Рікардо, таким чином, вважав, що вартість, створювана живою працею в умовах машинного виробництва не повною мірою характеризує величину вартості товарів у тій чи іншій галузі. Далі, на його думку, за капіталомісткого виробництва вартість товару нижча, ніж за умов менш капіталомісткого. Отже, як висновок можна зазначити таке, що Д. Рікардо, вносить поділ капіталу на основний і оборотний в різних пропорціях «... значну видозміну в правило, яке загально застосовується, коли у виробництві використовується майже виключно праця, і яке полягає в тому, що вартість товарів ніколи не змінюється, якщо на їх виробництво не затрачується більше чи менше праці, при відсутності будь-яких змін у кількості праці одне підвищення його вартості викличе підняття мінової вартості тих товарів, у виробництві яких використовується основний капітал, і чим більшу частку становить основний капітал, тим більшим буде це падіння» [11, с. 426]. При цьому Рікардо наполягав на тому, що відносні вартості товарів визначаються відносними кількостями праці, затраченої на їх виробництво [11, с. 432].