Інноваційна діяльність

1)  1790—1840 рр. (в її основі — механізація праці в текстильній промисловості);

2) 1840—1890 рр. (її виникнення пов'язане із винаходом парового двигуна та розвитком залізничного транспорту);

3)  1890—1940 рр. (причина — глобальна електрифіка­ція та розвиток чорної металургії);

4)  1940—1990 рр. (поштовхом був розвиток нафтової промисловості та продуктів органічної хімії).

Учені, які працювали над цією проблемою, визначили початок п'ятої хвилі М. Кондратьєва, який припадає на 90-ті роки XX ст. Вона пов'язана з розвитком мікроелек-троніки та комп'ютерної техніки. Прогнозується і набли­ження шостої хвилі — хвилі розвитку біотехнології.

Принциповим положенням теорії Й. Шумпетера є те, що нове, як правило, не виростає зі старого, а з'являється поряд із ним, витісняє його і змінює все, що зумовлює необ­хідність у структурній перебудові. Подальший розвиток — це не продовження попереднього, а новий виток, породже­ний іншими умовами і почасти іншими людьми.

Й. Шумпетер пояснив, чому нові виробництва, а відпо­відно й підприємці-новатори, з'являються не безперервно, а одночасно у великій кількості («табуном»). Річ у тім, що прорив нового здійснюється невеликою кількістю талано­витих підприємців-новаторів з особливим баченням нових шляхів і сильним характером, який долає інерцію тради­цій. Один чи кілька таких підприємців полегшують шлях іншим, які, у свою чергу, сприяють появі третіх і т. д. Ха­рактерною особливістю такого явища є те, що кожна нас­тупна ланка підприємців усе менш кваліфікована. До того ж Й. Шумпетер наголошує, що підприємець-новатор не знаходить і не створює нових можливостей. Вони існують самі по собі, нагромаджуються і навіть пропагуються. Але без підприємця ці можливості не здатні реалізуватися. Тому функція підприємця-новатора полягає в тому, щоб реалізувати їх.

Учений запровадив в економічну теорію термін «інно­вація», який став загальноприйнятим у світовій еконо­мічній літературі. Інновації, за Шумпетером, — не просто нововведення, а нова функція виробництва. Це зміна тех­нології виробництва речей, яка має історичне значення і є необхідною; це стрибок від старої виробничої функції до нової. Великі інновації зумовлюють створення нових під­приємств і нового устаткування, але не кожне нове вироб­ництво є інновацією.

Й. Шумпетер зробив істотний внесок у розвиток теорії економічних циклів. Основні положення його теорії стали підґрунтям усіх інноваційних концепцій, розроблених за­хідними економістами. Вони полягають у тому, що:

— рушієм прогресу у формі циклічного руху є не будь-яке інвестування у виробництво, а лише інновації, тобто введення принципово нових товарів, техніки, форм вироб­ництва та обміну;

—  колена інновація має життєвий цикл, який можна розглядати як «процес творчого руйнування»;

— численні життєві цикли окремих нововведень злива­ються у вигляді пучків, або згустків (кластерів);

—  різні види інновацій спричиняють порушення ста­тичної та формування динамічної рівноваги.

Отже, Й. Шумпетер погоджувався із М. Кондратьєвим щодо існування циклічності економічного розвитку. Однак циклічний рух він вважав формою відхилення від рівнова­ги, до якої завжди прагне економічна система. Інновація супроводжується творчим руйнуванням  економічної системи, обумовлюючи її перехід з одного стану рівноваги в інший. Факторами, що спричиняють ці відхилення, є спон­танні кластери нововведень. Установити якусь регуляр­ність у циклічному русі неможливо. Все залежить від виду нововведень і конкретних історичних умов їх реалізації.

Дослідження Г. Менша. Німецький економіст Герхард Менш відродив і розвинув теорію Шумпетера. У книзі «Технологічний пат» він проаналізував появу 112 великих винаходів та 126 базових технічних нововведень, за допо­могою яких винаходи було впроваджено у виробництво із середини XVIII ст. по 60-ті роки XX ст. Г. Менш підтвердив існування довгих,хвиль економічної активності. За його підрахунками, збільшення потоку інновацій припадає на періоди початку спаду довгих хвиль,  визначених М. Кондратьєвим.

На початку 70-х років, коли не було жодної ознаки но­вої економічної стагнації і більшість учених вважали, що чергова криза буде відносно м'якою, Менш за показника­ми стану ринку праці й капіталу розпізнав перші симпто­ми загрозливої кон'юнктурної ситуації. Він назвав її «тех­нологічним патом» (франц. раt — у шахах — ситуація, за якої жоден з партнерів не в змозі виграти), тобто законо­мірною паузою у поступальному розвитку економіки, при­чому такою, що виникає регулярно.

Г. Менш зауважив, що в світовій економіці регуляр­но настає такий період, коли країни опиняються в кризі, вихід з якої неможливий за існуючої техніки, відсутнос­ті революційних або, як він їх називає, базисних ново­введень.

Менш, на відміну від Кондратьєва та Шумпетера, вва­жав, що кожний довгий цикл має форму не відрізка хвилі, а 8-подібної логістичної кривої. Ця крива описує траєкто­рію життєвого циклу певного технічного способу вироб­ництва. На завершальній стадії старої технологічної бази виникає нова. Проте попередня 8-подібна крива не плавно переходить у нову. їх накладання породжує нестабільність і навіть турбулентність (лат. turbulentus — безладний, не­спокійний). Момент зіткнення двох послідовних життєвих циклів і є «технологічним патом», або часом структурної перебудови чи кризи, вихід з якої можливий лише за поя­ви принципово нових технологій.

Інноваційні технології Г. Менш поділив на дві групи — базисні та поліпшувальні. Базисну технологію він трактує як сукупність таких виробничих процесів, які потен­ційно можуть створювати велику кількість нових робочих місць, що вимагають іншої кваліфікації. Поява нових ба­зисних технологій сприяє створенню нових продуктів і нових ринків.

Менш погоджувався з гіпотезою Шумпетера про те, що базисні інновації у часі розподілені не рівномірно, а утво­рюють дискретні пучки, або кластери, що виникають не випадково. Вслід за базисними обов'язково заявляються поліпшувальні інновації і розкривають усі можливості ба­зисних. Обидві форми інновацій перебувають у постійній конкуренції, яка спричиняє періодичні 8-подібні хвилі, що відповідають циклам Кондратьєва.

Нерівномірність інноваційної активності Г. Менш по­яснює особливостями функціонування ринкової економі­ки. Орієнтуючись на поточний прибуток, підприємці керу­ються економічною кон'юнктурою, не зважаючи на дов­гострокові альтернативи технічного розвитку і надаючи перевагу поліпшувальним інноваціям, оскільки вони менш ризиковані й дешевші. Впроваджувати радикальні інновації вони починають після різкого зниження ефек­тивності інвестицій у традиційних напрямах, коли вже на­копичено надлишкові потужності й уникнути сповзання економіки у фазу глибокої затяжної депресії не вдається. У фазі депресії впровадження базисних інновацій є єдиною можливістю прибуткового інвестування. Незважаючи на те що прибуток у фазі депресії малий, власники вважають, що вкладати капітал в інновації менш ризиковано, ніж у стару продукцію і технологію. Зрештою інновації перебо­рюють депресію. Отже, згідно з Меншої,, генератором умов для появи інновацій, які становлять технологічний базис нової довгої хвилі, є депресія. Найбільша кількість базисних інновацій припадає на важкі й тривалі депресії.

Г. Менш дійшов висновку, що технічний прогрес відбува­ється не безперервно, а дискретно (франц. discret — перерив­частий). Гіпотеза дискретності пояснила протиріччя між пе­ріодами надлишку інновацій та їх нестачею: динаміка пото­ків, припливи і відпливи базисних інновацій визначають зміни у періодичності зростання і стагнації економіки.

4. Теорії технократичного суспільства

Представники теорій технократичного суспільства тлу­мачать історичний прогрес як зумовлений іманентними за­конами розвиток техніки, яка начебто всебічно детермінує життя суспільства незалежно від його соціально-політич­ного устрою, способів виробництва та розподілу матері­альних і духовних благ. До них відносять теорії технічно­го детермінізму і конвергенції Дж.-К. Гелбрейта, теорію технотронного суспільства 3. Бжезинського, теорію індус­тріально-технократичного суспільства Д. Белла та ін.

Теорії технічного детермінізму і конвергенції. Розроблені відомим американським економістом Джоном-Кеннетом Гелбрейтом. У книзі «Нова індустріальна дер­жава» він використав термін «індустріальна система» для відображення картини непорушного і наростаючого панування великих корпорацій в економіці та політиці. Основною характеристикою індустріальної системи він вважав промислове застосування все складнішої і дорожчої «високої техніки». Звідси: і назва — теорія технічного детермінізму.

Дж.-К. Гелбрейт пропонує нову концепцію держави. Державу він трактує не як силу, що протистоїть діям корпорацій-гігантів і врівноважує їх домінування, а як надій­ний інструмент їх панування, необхідний для макроекономічного контролю корпорацій над цінами і ринками промислових товарів. Індустріальна система у Гелбрейта постає як передова сфера планової економіки, що змінила відсталу ринкову економіку, сформовану переважно із дрібних фірм сфери послуг.

Однак у житті все було навпаки: сфера послуг стрімко розвивалася, стягуючи до себе людей і ресурси; великі корпорації втратили динамізм і почали відступати перед підприємницьким бізнесом, зростаюча диференціація по­питу посилювала владу ринкової стихії. Гелбрейт абсолю­тизував концепцію переходу влади в корпораціях від акціонерів-власників до управляючих і запровадив термін «техноструктура» — сукупність усіх адміністративно-технічних працівників компанії, що спільно приймають рішення. Головною метою техноструктури є не макси­мальні прибутки, а планове зростання виробництва за умов контролю над цінами.

У теорії «конвергенції двох систем» Гелбрейт вказував, що зростаюче панування планової системи за багатьма ха­рактеристиками зближувало економіки СІЛА та СРСР, що не відповідало дійсності насамперед тому, що відомчий мо­нополізм та мілітаризація економіки СРСР блокували її технологічні та структурні зміни і не сприяли науково-технічному прогресу.

Теорія технотронного суспільства. Сформульована американським політичним діячем Збігневом. Бжезинським„ (нар. 1928). У своїй праці «Між двома століттями: роль Америки в технотронній ері» (1970) він запропонував власне бачення майбутнього розвитку так званої капіталіс­тичної цивілізації на технократичній основі. Формування технотронного суспільства, на його думку, безпосередньо залежатиме від розвитку техніки, особливо електроніки, зокрема комп'ютерів і засобів масової інформації, а полі­тична боротьба і соціальні конфлікти при цьому втратять своє значення.

Збігнев Бжезинський

Теорія індустріально-технократичного суспільства. Викладена американським економістом Данієлем Беллом_ (нар. 1919) у книзі «Прихід постіндустріального суспільства», яке розглядалось ним як суспільство майбутнього, перехід до якого у США мав завершитися до кінця XX ст. В основу теорії було покладено домінуючу на той час концепцію індустріального суспільства як суспільства накопичення техніки та капіталів. Белл погоджується з Гелбрейтом, що кожне сучасне суспільство живе інноваціями і потребою соціального контролю над змінами, для чого не­обхідне планування. Водночас, на противагу Гелбрейту, який роль держави вбачав у підтримці розвитку корпорацій, Белл закликав до соціального і політичного контролю за їх діяльністю державними інституціями. Зростання мо­гутності корпорацій та їх технократичні рішення, вказу­вав Белл, є загрозливими для природи та суспільства, а створювані ними матеріальні блага не можуть задовольни­ти потреб самоствердження людини. Тому головною проб­лемою постіндустріального суспільства є підпорядкування економічних функцій політичному порядку.

Данієл Белл

Згідно з теорією Белла постіндустріальному суспіль­ству властиві:

— заміна промисловості на індустрію;

—  панування професійно-технічної (інтелектуальної) праці;

—   зростання значення фундаментальних знань (як джерела нововведень і заходів соціальної політики);

— контроль над новою технологією і доступом до неї;

—  застосування інтелектуальної технології прийняття рішень.

Белл наголошував, що в постіндустріальному суспільс­тві стратегічну роль повинні відігравати наука і наукова еліта. Оскільки розвиток науки передбачає вкладення ве­личезних коштів, накопичених державою і корпораціями, вчені мають докласти всіх зусиль, щоб дослідження не обс­луговували інтересів політики чи ринку.

Наукова еліта країни, згідно з теорією Белла, має бути носієм не лише нових знань, а й нових ідеалів. Він розглядає інтелектуальну революцію як спосіб різкого зростан­ня інтелектуальних можливостей людей завдяки доступу до інформації та вмінню її опрацьовувати. Інтелектуали мають прийти на зміну технократам, однак цей процес є складним.

Белл, погоджуючись із міркуваннями Гелбрейта щодо підвищення ролі планування у діяльності корпорацій, ро­бить застереження про необхідність державного контролю над технологіями, нововведеннями та бізнесом. Інтереси гігантських корпорацій, вказує Белл, переплітаються з інтересами не лише американського суспільства, а й усього світу, оскільки до 40% доходів американських корпорацій формуються за рахунок операцій в інших країнах. Тому інтелектуальна еліта має бути соціально відповідальною і брати на себе місію перерозподілу частини доходів на ко­ристь бідніших.

Отже, прихильники технократичних теорій, акценту­ючи на домінуючій ролі науково-технічного прогресу в розвитку людства, вважали, що прискорення його темпів зумовить у найближчому майбутньому загальне зростання добробуту у всіх країнах. Однак більшість із них розуміли, що сліпе використання науки і техніки породжує еколо­гічну небезпеку, загрозу технокатастроф, а надмірна увага до матеріальних благ обумовлює занепад культури. Усе це спричиняє дезінтеграційні процеси, які поглиблюють прірву між бідними і багатими країнами. Вчені усвідомлю­вали, що для усунення загрозливих для людства наслідків неконтрольованого науково-технічного прогресу необхід­не свідоме втручання у його перебіг державних і наддер­жавних регулятивних структур.

Йозеф Алоиз Шумпетер (нем. Joseph Alois Schumpeter — австрийский и американский экономист, социолог и историк экономической мысли. Учился в Венском университете. В 1919-20 гг. занимал пост министра финансов Австрии. Профессор Рейнского (Бонн, 1925-32) и Гарвардского университетов. Президент Эконометрического общества (1940-41). Президент Американской экономической ассоциации в 1948 г. «История экономического анализа» (History of Economic Analysis, 1954) вышла после смерти автора под редакцией вдовы ученого фрау Элизабет Шумпетер, которая сама была квалифицированным экономистом, автором работы «Статистика английской заморской торговли с 1697 по 1808 гг.» (English Overseas Trade Statistics, 1697—1808, 1960).