Інноваційна діяльність

ТЕМА 1 : Сутнісна характеристика інновацій та інноваційних процесів

1.       Сутність інновацій, об’єкти та суб’єкти інноваційної діяльності.

2.       Етапи, стадії і моделі інноваційного процесу.

3.       Класифікація інновацій.

4.       Життєвий цикл інновацій.

1. Сутність, об’єкти та суб’єкти інноваційної діяльності

Сучасне ринкове середовище характеризується жорсткою конкуренцією як у сфері виробництва товарів, так і в сфері їх просування на ринок, безперервним розвитком науково-технічного прогресу. Це вимагає від суб’єктів господарювання пошуку нових підходів, методів і форм діяльності з метою забезпечення конкурентоспроможності своїх товарів на ринку. Такі конкурентні переваги досягаються завдяки впровадженню новацій – суттєво нових методів і засобів здійснення виробничої та комерційної діяльності. Саме використання систематичного новаторства сприяє виготовленню і впровадженню нових видів товарів, нових виробничих і транспортних засобів, освоєння нових ринків і форм організації виробництва.

Інноваційна діяльність ( англ. Innovation – введення новинок, нововведення) – діяльність, спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок, випуск на ринок нових конкурентоспроможних товарів і послуг.

Інноваційна діяльність є невід’ємною складовою виробничо-господарської діяльності підприємства, зорієнтованої на оновлення і вдосконалення його виробничих сил і організаційно-економічних відносин.

Об’єктом інноваційної діяльності є інновація. Слід розрізняти терміни „новація” та „інновація”.

Новація – продукт інтелектуальної діяльності людей, оформлений результат фундаментальних, прикладних чи експериментальних досліджень у будь-якій сфері людської діяльності ( винаходи, рац. пропозиції, патенти, методики, стандарти,  художні твори тощо), спрямований на підвищення ефективності виконання робіт.

Щоб оцінити цінність новації, т.б. доцільність її впровадження, має минути певний час – інноваційний лаг –період між появою новації та її впровадженням.

З моменту прийняття новації до реалізації та розповсюдження вона набуває нової якості, тобто стає інновацією.

Інновація (нововведення) – кінцевий результат інноваційної діяльності, що отримав втілення у вигляді виведеного на ринок нового чи вдосконаленого продукту, нового чи вдосконаленого процесу, що використовується у практичній діяльності, або нового підходу до соціальних послуг.

З точки зору людської компоненти, інновація є результатом творчого процесу у вигляді нових споживчих вартостей в  основі якого лежать творчі здібності людини до певного виду діяльності.

Визнання корисності інновації кінцевим споживачем зумовлює зміну соціально-економічного середовища. Інновація вносить зміни у первинну структуру виробничого організму, переводить його у новий стан. Впровадження новацій відбувається цілеспрямовано, з метою поліпшення функціонування підприємства. Інновації є тим основним фактором, який дозволяє отримати конкурентні переваги фірмам, регіонам або цілим країнам; складають основу підприємництва, а також сприяють втіленню нових ідей в конкретні технічні та комерційні досягнення.

ЗУ „Про інноваційну діяльність” визначено, що інновації – це новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентоздатні технології, продукція чи послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери.

В даному  законі вказано, що об’єктами інноваційної діяльності є:

- інноваційні програми і проекти;

- нові знання та інтелектуальні продукти;

- виробниче обладнання та процеси;

- інфраструктура виробництва і підприємництва;

- організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру і якість виробництва і (або) соціальної сфери;

- сировинні ресурси, засоби їх видобування і перероблення;

- товарна продукція;

- механізми формування споживчого ринку і збуту товарної продукції.

В умовах ринку інновації охоплюють всю економіку, в тому числі продуктивні сили та виробничі відносини. Вони є необхідною умовою розвитку виробництва, підвищення якості продукції та зростання виробничих можливостей підприємства, появи нових товарів і послуг, а також засобом, за допомогою якого підприємства адаптуються до змін у зовнішньому середовищі і змінюють його самі у власних інтересах.

Суб’єктами інноваційної діяльності є фізичні або юридичні особи, які здійснюють інноваційну діяльність і (або) залучають майнові та інтелектуальні цінності, вкладають власні чи позичені кошти в реалізацію інноваційних проектів.

Можливості підприємств щодо залучення інновацій є різними, що зумовлено існуючими ресурсними обмеженнями, особливо фінансовими. Тому управління інноваційною діяльністю слід здійснювати враховуючи потенційні можливості інновації у формуванні конкурентних переваг підприємства та його інвестиційні можливості.

У основному нормативному документі ЄС «Зеленій Книзі про інновації» наводиться декілька визначень інновації, де вона розглядається як процес, результат і продукт:

1) інновація розглядається як синонім, що позначає успішне виробництво, впровадження та експлуатацію нововведення в економічних та соціальних сферах;

2) у загальному вигляді інновацією визнається: а) покращення та розширення діапазону продуктів, послуг та пов’язаних з ними ринків; б) застосування нових методів виробництва, пропозиції та збуту; в) введення змін в управлінні, організації та умовах роботи, в підвищенні кваліфікації робочої сили;

3) інновація розглядається як трансформація ідеї в ринковий продукт чи обслуговування, в новий або покращений виробничий процес, або в новий метод соціальної послуги;

4) інновація – це процес, у т.ч. його результат, за посередництвом якого нові ідеї відповідають суспільним або економічним інтересам та породжують нові продукти, послуги або моделі підприємств чи організацій, які введені успішно на існуючий ринок, або здатні створювати нові ринки [Андрощук Г.О., Еннан Р.Є. Інноваційна політика Європейського Союзу // Наука та інновації - № 5. – 2009. С.88-90].

2. Етапи, стадії і моделі інноваційного процесу

Інноваційний процес являє собою процес перетворення наукового знання в інновацію, яка задовольняє нові суспільні потреби; послідовний ланцюг дій, що охоплює всі стадії створення новинки та її практичного використання.

Під час інноваційного процесу не лише створюються очікувані інноваційні продукти, а й можуть виникати супроводжувальні інновації, які є побічним результатом креативної (творчої) інноваційної діяльності на певному її етапі.

Спрощено модель інноваційного процесу можна подати як кілька послідовних етапів: наука – техніка – виробництво.

Наука. На цьому етапі розробляють теоретичні основи певної проблеми. Він охоплює стадії фундаментальних і прикладних досліджень.

Фундаментальні дослідження спрямовані на вивчення теоретичних засад процесів чи явищ. Поштовхом до їх проведення є виникнення гіпотези, яка потребує підтвердження. Результатом фундаментальних досліджень можуть бути:

1)      відкриття;

2)      винахід.

Відкриття – науковий результат, що вносить радикальні зміни в існуючі знання, розкриває досі не відомі закономірності, властивості та явища матеріального світу, істотно впливає на НТП і розвиток цивілізації, служить джерелом винаходів.

Світовий досвід показує, що фундаментальні дослідження дають позитивний результат лише у 10% випадків; практичне застосування із цієї кількості є ще меншим.

Винахід –результат науково-дослідницьких і дослідно-конструкторських робіт, що відображає принципового новий механізм, який може стати основою появи значної частини інновацій та інноваційних процесів і суттєво вплинути на розвиток НТП.

Фундаментальні відкриття і винаходи характеризуються, як правило, великим проміжком часу від формулювання гіпотези до практичного застосування (впровадження) винаходу – від 2 (персон. комп”ютер) до 112 (фотоапарат) років.

Прикладні дослідження визначають напрям прикладного застосування знань, здобутих у процесі фундаментальних досліджень. Їх результатом є нові технології, нові системи, нові матеріали. Ці дослідження потребують також значних інвестицій, є ризикованими і виконуються, як правило, на конкурсній основі галузевими науково-дослідними інститутами чи вузами на замовлення держави або за рахунок великих промислових компаній, акціонерних товариств, інноваційних фондів тощо.

Техніка. На цьому етапі втілюють теоретичні конструкції явищ і процесів у матеріальну оболонку. Він охоплює стадії дослідно-конструкторських та проектно-конструкторських робіт, які спрямовані на розроблення, проектування, виготовлення та випробування дослідних зразків нової техніки, технології чи нового продукту. Визначають технічні характеристики нової продукції, розробляють інженерно-технічну документацію на неї, створюють дослідні зразки, розпочинають експериментальне виробництво.

Виробництво (комерціалізація нововведення). Це етап впровадження у виробництво нового продукту, розроблення програми маркетингу і просування новинки на ринок. Інвестиції на цьому етапі теж ризиковані, але їх повністю бере на себе суб’єкт господарювання, акумулюючи для цього кошти у спецфондах і використовуючи позичковий капітал.

Цей етап охоплює кілька стадій:

-          дослідження ринку (готовність ринку до нововведення, можливість формування нових споживчих потреб нового продукту, форму просування новинки на ринок і т.д.);

-          конструювання (формують дизайн новинки, розробляють маркетингові заходи для просування товару на ринок);

-          ринкове планування (визначають обсяги попиту на новий товар, можливі ринки збуту, оцінюють витрати на виготовлення і прогнозують майбутні доходи від продажу);

-          дослідне виробництво ( налагоджують і відпрацьовують технологічний процес, складають кошторис витрат);

-          ринкове випробування (рекламна кампанія до появи товару на ринку, визначають прогнозну ціну, випускають пробну партію товару, оцінюють попит на неї, при необхідності вносять зміни у дизайн чи тактику маркетингу);

-          комерційне виробництво ( формують портфель замовлень на виготовлення партії товару, укладають угоди з постачальниками, розробляють логістичні схеми; вибирають канали збуту; проектують і створюють систему управління виробництвом, виготовляють і реалізують продукцію у запланованих обсягах, відпрацьовують систему управління якістю, вдосконалюють політику ціноутворення і методи стимулювання збуту).

Етап комерціалізації нововведення є завершальним в інноваційному процесі. Однак новий продукт не завжди залишається власністю підприємства, яке його створило, право на його виготовлення можуть отримати інші підприємства, придбавши відповідну ліцензію.

Отже, основними етапами інноваційного процесу на підприємстві є:

1) генерація ідей щодо способів задоволення нових суспільних потреб;

2) розроблення задуму та попереднє оцінювання його ринкової привабливості;

3) аналіз інституційних умов реалізації задуму і супроводжувальних витрат, їх зіставлення з фінансовими можливостями підприємства;

4) конструкторське та технологічне розроблення нового товару;

5) пробний маркетинг – прогнозування попиту і оцінювання майбутніх вигод;

6) планування та організація процесу виробництва нового товару;

7) комерційна реалізація новинки.

3. Класифікація інновацій

Інновації класифікують за різними ознаками на різні види.

1.             За змістом:

1.1.         продуктові інновації (нові продукти у сфері виробництва чи споживання);

1.2.         інновації процесу (нові технології виробництва, організації виробництва, управління);

1.3.         ринкові інновації (нові сфери застосування продукту).

2.             За ступенем новизни:

2.1.         базові (започатковують розвиток нової галузі);

2.2.         поліпшувальні (вдосконалюють базові покоління техніки, нові моделі машин ...);

2.3.         псевдоінновації (затримують зниження норми прибутку і продовжують життєвий цикл поліпшувальної інновації).

3.             За змістом діяльності:

3.1.         технологічні (освоєння нових технологій);

3.2.         виробничі (розширення виробничих потужностей);

3.3.         економічні (нові методи і способи планування, удосконалення матеріального стимулювання і т.д.);

3.4.         торгівельні (нові методи цінової політики, нові форми взаємовідносин з постачальниками і замовниками, інтернет-магазини тощо);

3.5.         соціальні (поліпшення умов праці, соц. забезпечення..);

3.6.         управлінські (вдосконалення організаційної структури, стилю і методів прийняття рішень...).

У контексті «Зеленої Книги про інновації», яка є основним нормативним документом ЄС виділено два види інновацій як кінцевого результату науково-виробничого циклу:

1) радикальні ( т.б. нові, досі ще невідомі, н-д, випуск нової вакцини);