Історичні регіони України

 Створення  Української Центральної Ради

 Події в Петрограді  прискорили початок Української  національно-демократичної революції.  Водночас із конкуруючими владними  структурами 3—4 березня 1917 р.  в Києві було сформовано ще  один центр влади, який став  носієм ідеї національного відродження  України, — Українську Центральну  Раду. Вона швидко перетворилася  на впливовий представницький  орган народної влади. Ініціаторами  створення Центральної Ради були  лідери Товариства українських  поступовців (в червні 1917 р. воно  було реорганізовано в Українську  партію соціалістів-феде-ралістів), українських соціал-демократів і  соціалістів-революціонерів. До складу  Центральної Ради увійшли представники  політичних партій (члени українських  партій, російських меншовиків, есерів, кадетів, єврейських і польських  партій та ін.), громадських, культурно-освітніх, кооперативних, військових, студентських  організацій, наукових осередків,  православного духовенства. 

    Лідерами Центральної Ради стали М. Грушевський (Голова), В. Винниченко, С Єфремов, С Петлюра, М. Порш та ін. Ідеалом М. Грушевського була «федерація соціалістичних республік Європи», рівноправними членами якої мали бути «Українська Радянська Республіка і Російська Совєтська».

Виникнення Центрально Ради ознаменувало початок нового періоду  в історії України. Центральній Раді були всі, за незначним вийнятком, соціалісти,  і вона легко знаходила спільну мову з большевиками в боротьбі  з «буржуазним»

Тимчасовим Урядом, який теж був у полоні соціалістичних ідей. Боротьба з соціалізмом здавалася неможливою, але  події різко змінили настрої великої частини населення України.

Перше — непереможний рух  большевиків, які майже не зустрічали  спротиву. Друге — політика Центральної Ради. Поворот, під охороною німецьких багнетів, викликав у масі населення вороже або у всякому  разі байдуже ставлення до Центральної Ради: люди втратили довір'я до уряду. Шкодила деклярація Центральної Ради — запевнення, що курс її політики, який дав у наслідку большевицьку окупацію, а після неї — німецьку, залишиться незмінним.Декларація  була проголошена саме тоді, коли населення сподівалося зміни.Була ще причина, яка послаблювала позицію Центральної Ради:  не — німецькі окупанти, які, ставши в Україні твердою ногою, втручалися у внутрішні її справи. Одночасно з утратою популярности Центральної Ради поширювався рух проти неї. Велика маса селян і міської людности прагнули  встановити новий уряд — несоціалістичний.

 

 

 

49.Боротьба за  українську державність. І і  ІІ універсалі ЦР.

I Універсал     10 червня (23 - за новим стилем) 1917 — проголосив автономію України («однині самі будемо творити наше життя»). Це була відповідь УЦР Тимчасовому урядові на його негативне ставлення до автономної України. Згідно з І Універсалом, «не одділяючись від всієї Росії... народ український має сам порядкувати своїм життям», а закони повинні бути ухвалені Всенародними Українськими Зборами. Автором І Універсалу був В. Винниченко. Після проголошення автономії 28 червня 1917 створено Генеральний Секретаріат.

Умови І Універсалу

• Проголошення автономії України в складі Росії;
• Джерелом влади в Україні є український народ;
• Управління України має здійснювати всенародні українські збори (сейми або парламент);
• Українські збори приймають закони, і тільки ці закони діють на території України;
• Висловлювалася надія, що неукраїнські народи, які проживають на території України, разом з українцями будуть будувати автономний устрій.

І Універсал оголошено  на другому Всеукраїнському Військовому З'їзді;

Після того, як у травні 1917 року Тимчасовий уряд відмовився надати автономію України (навіть не негайно, а в перспективі), Центральна Рада, виходячи з принципу «ні бунту, ні покірності», прийняла рішення прийняти I Універсал («До українського народу, на Україні і поза її сущому »). Текст  Універсалу був зачитаний В. Винниченком 10 (23) червня 1917 на II Всеукраїнському  Військовому З'їзді. Згідно I Універсалу проголошувалася автономія України  у складі Росії («не одділяючись  від всієї Росії ... народ український  має сам порядкувати своїм  життям»). Законодавчим органом повинно  було стати Всенародне Українське Збори (Сейм), що обирається загальним, рівним, прямим, таємним голосуванням. Всі  кошти, отримані від збору податків, відтепер повинні були залишатися в  Україні. Враховуючи багатонаціональний склад України, Універсал закликав українських громадян до злагоди  і порозуміння. Українська Центральна Рада брала на себе відповідальність за поточний стан справ у державі, були запроваджені додаткові збори з населення на користь Ради, але не ставилася вимога про припинення платежів у загальноросійський бюджет. По проголошенні автономії 15 (28) червня 1917, було створено уряд (Генеральний Секретаріат). У відповідь на І Універсал Тимчасовий уряд Росії 16 (29) червня виступив з відозвою «Громадянам України», в якому запропонувало громадянам українцям розвивати земське і міське самоврядування.

II Універсал     3 липня (16 - за новим стилем) 1917 — зафіксував наслідки домовленостей між УЦР і Тимчасовим урядом: останній визнавав УЦР і Генеральний Секретаріат як крайовий орган України і водночас Генеральний Секретаріат ставав органом центрального уряду. Зі свого боку, УЦР визнавала Всеросійські установчі збори, а до їх скликання зобов'язувалася не робити самовільних кроків до здійснення автономії України.

Умови ІІ Універсалу

• Центральна Рада має поповнитися представниками від інших народів, які живуть в Україні;
• Поповнена Центральна Рада утворює Генеральний Секретаріат, склад якого затверджує Тимчасовий Уряд;
• Центральна Рада починає розробку закону про автономічний устрій України, який має бути затверджений установчим збором. До затвердження цього закону, УЦР зобов'язується не здійснювати автономії України;
• Формування українського війська здійснюється під контролем Тимчасового Уряду.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

50. ІІІ універсал  ЦР. Проголошення УНР.

III Універсал     7 листопада(20 - за новим стилем) 1917 — проголосив Українську Народну Республіку (УНР), формально не пориваючи федеративних зв'язків з Росією, і демократичні принципи: свободу слова, друку, віровизнання, зборів, союзів, страйків, недоторканість особи й помешкання; оголосив національну автономію для меншостей (росіян, поляків, євреїв), скасував смертну кару, як також право приватної власності на землю й визнав її власністю всього народу без викупу, установив 8-годинний робочий день, оголосив реформу місцевого самоврядування, визначив 9 січня 1918 днем виборів до Українських Установчих Зборів, які мали бути скликані 22 січня 1918.

Умови ІІІ Універсалу

• Україна проголошується Українською Народною Республікою, не відділяючись від Росії;
• До установчих зборів в Україні вся влада належить УЦР та Генеральному Секретаріату;
• Скасовується право приватної власності на землю;
• УЦР починає мирні переговори з Німеччиною та її союзниками;
• Впроваджуються демократичні свободи: свобода мови, свобода друку та ін.;
• Запроваджується 8 годинний робочий день;
• Встановлюється державний контроль над виробництвом;
• На грудень призначаються вибори до всеукраїнських установчих зборів.
• Судова реформа.
• Амністія політичних в'язнів.

Проголошення  створення Української Народної Республіки (УНР). На початку листопада 1917 р. влада в Україні перейшла до рук Української Центральної Ради. 7 (20) листопада 1917 р. УЦР III Універсалом проголосила створення Української Народної Республіки у складі федеративної Росії. Розпочався третій, останній, етап історії Української Центральної Ради (перший - від утворення УЦР до Всеукраїнського нацконгресу; другий - від Всеукраїнського нацкошресу до повалення влади Тимчасового уряду в Петрограді). В основі його - державотворча діяльність, спрямована на побудову демократичних засад влади, повну незалежність України. УЦР ухвалила Конституцію УНР, а також ряд законів: запроваджено власну грошову систему, затверджено герб, гімн УНР, українській мові надано статус державної.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

51.Українська Народна  Республіка наприкінці 1917-поч 1918. 4 універсал ЦР, проголошення незалежності.

IV Універсал     9 січня (22 січня за новим стилем) 1918 — проголосив УНР «самостійною, ні від кого незалежною, вільною суверенною державою українського народу», а виконавчий орган, Генеральний Секретаріат — Радою Народних Міністрів. Він замінив постійну армію міліцією, доручив провести вибори народних рад — волосних, повітових і місцевих, установив монополію торгівлі, контроль над банками, підтвердив закон про передачу землі селянам без викупу, прийнявши за основу скасування власності і соціалізацію землі. Доручив Раді Народних Міністрів продовжувати розпочаті переговори з Центральними державами і довести до підписання миру; закликав усіх громадян УНР до боротьби з більшовиками.      Умови IV Універсалу:

• УНР проголошується незалежною, вільною суверенною державою українського народу;
• З усіма сусідніми країнами УНР прагне жити у мирі та злагоді;
• Влада в Україні належить народу України, від імені якого, буде правити ЦР;
• Піддано жорстокій критиці політику більшовиків, яка веде до громадянської війни;
• УЦР зобов'язується вести боротьбу проти прибічників більшовиків в Україні;
• УЦР зобов'язувалась негайно почати мирні переговори з Німеччиною; УЦР планує провести земельну реформу в інтересах селян;
• Держава має встановити контроль над торгівлею та банками.

52. Українська  держава гетьмана Скоропадського.

29 квітня 1918 р. на з'їзді хліборобів було обрано гетьмана України,Павло СкоропадськийГетьман оголосив про встановлення «Української Держави» (на відміну від «Української Народної Республіки» Центральною Радою).

Скасовувались заходи ЦР щодо націоналізації великих маєтків  і культурної автономії. Проголошувалась  недоторканність приватної власності. Великі прерогативи надавались самому гетьману: верховна виконавча влада, затвердження законодавчих актів, призначення  отамана (голови) Ради міністрів, управління зовнішньою політикою і військовими  справами (гетьман був Верховним  воєводою).

Однак усе це не могло  приховати того, що фактичними господарями  України були не гетьман і його уряд, а німецьке військове командування.Гетьман увів окрему соціальну категорію громадян-козаків (фактично заможних селян), сподіваючись, що вони стануть опорою режиму. Із-за того, що гетьман був причетний до повалення ЦР, до його уряду й адміністрацію відмовилися ввійти представники українських політичних сил. Проте це не завадило швидко налагодити дійовий адміністративний апарат (у провінціях — старости, земські урядники). Проводилися досить жорстокі репресії проти учасників робітничого і селянського рухів, каральні експедиції. Гетьман передбачав ліквідацію значної земельної власності і передачу землі хліборобам у кількості не більше 25 га в одні руки, а купівля землі однією особою в різних місцях не дозволялася. Поміщики повинні були продавати свою землю Держбанку для утворення державного земельного фонду. Страйки на заводах заборонялися, у металургійній промисловості був установлений 12-годинний робочий день, для боротьби з незадоволеними широко використовувалися локаути.

Разом з тим гетьманський уряд досяг значних успіхів у  справі визнання України як окремої  держави на міжнародній арені. Дипломатичні відносини були встановлені з 12 країнами. Гетьманський уряд зайняв активну позицію стосовно Кримської проблеми. Гетьман застосував до Криму економічну блокаду. Дипломатичними зусиллями до української держави було приєднано Гомельський повіт Могилівської губернії, Суджанський, Білгородський, Корочанський, Гайворонський повіти Курщини, Валуйський повіт Воронезької губернії, уперше Холмщина та 12 повітів Берестейщини. Велися переговори з Румунією щодо українських земель Бессарабії, про входження етнічно української Кубані до складу України.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

53. Директорія  та діяльність .Петлюра - головний  отаман.

Директорія УНР — найвищий орган державної влади відродженої  Української Народної Республіки, який діяв з 14 листопада 1918 року до 10 листопада 1920 року.