Моделювання дефіциту бюджету

Впровадження важелів  фінансування бюджету має об'єктивні основи. Така політика націлена на пошук додаткових джерел фінансування шляхом більш активного використання економічного потенціалу країни. Особливо важливими такі операції стають тоді, коли без збільшення державного фінансування економічних і соціальних програм стає неможливим забезпечити стабільний та поступальний розвиток країни. Як правило, зведення бюджету з дефіцитом застосовується у випадках, коли державні органи влади намагаються залучити для фінансування видатків кошти, які за обсягами перевищують доходи, мобілізовані до державної скарбниці. За умови виваженого проведення мобілізації ресурсів і забезпечення їх ефективного використання такі операції слугують основою для державної підтримки розвитку економіки та вирішення складних соціальних проблем.

Застосування дефіцитного  бюджетного фінансування є важливим інструментом державної фінансової політики, який широко використовується у переважній більшості країн  світу. Необхідність використання фінансування бюджету зростає у періоди  зниження економічної активності, структурної перебудови економіки, загострення проблем розвитку окремих галузей господарського комплексу, поширення кризових явищ на світових фінансових ринках, тощо.

Проте слід звернути увагу  на можливі негативні наслідки використання бюджетного дефіциту як важеля бюджетної політики. За певних умов він може перетворитися на фактор стримування розвитку економіки та нагромадження соціальних проблем: зокрема, надмірне збільшення його обсягів обмежує залучення фінансових ресурсів для розвитку приватного сектора економіки (наслідком чого стає виникнення так званого "ефекту витіснення") і провокує зростання ставок за кредитні ресурси.

Наслідком невиваженої  політики щодо зведення бюджету з  дефіцитом може стати також нарощування  державного боргу в обсягах і структурі, які спричиняють руйнівний вплив на економічний розвиток. Різке збільшення соціальних виплат за рахунок коштів бюджету, який балансується шляхом збільшення дефіциту, нерідко призводить до активізації інфляційних процесів і послаблення стійкості національної валюти. Ще однією проблемою може стати погіршення інвестиційної привабливості вітчизняного бізнесу та зниження його конкурентоспроможності. До негативних факторів слід віднести також посилення ручного управління виконанням бюджету.

Необхідно також враховувати, що дефіцитне фінансування бюджету  може нерівнозначно впливати на розвиток економіки та вирішення соціальних проблем з урахуванням фактора  часу. Вирішення окремих поточних проблем може стати поштовхом  до їх загострення протягом середньо- та довгострокового періодів. Зокрема, формування бюджету з дефіцитом за умов нераціонального використання залучених ресурсів спричиняє зниження стійкості фінансової системи.

Проте, з огляду як на позитивні результати, так і на негативні наслідки дефіцитного бюджетного фінансування, у проведенні державної економічної політики на перший план ставиться не боротьба з бюджетним дефіцитом, а досягнення позитивної динаміки показників економічного розвитку.

Зокрема, представники теорії функціональних фінансів основну мету державної економічної політики вбачають у неінфляційному забезпеченні повної зайнятості. На їх думку, до більш важливих завдань належить забезпечення розвитку економіки, а не балансування бюджету. Нагромадження значних боргів являє собою менш серйозний ризик, ніж зростання інфляції та безробіття. У сфері кредитної політики в періоди економічного спаду держава повинна збільшувати кредитування корпорацій та домогосподарств, а також підтримувати низькі кредитні ставки, тоді як за умов пожвавлення в економіці - розширювати державні запозичення і тим самим пригнічувати інфляцію та уповільнення темпів економічного зростання.

В умовах перехідної економіки  відмова від використання дефіцитного  бюджетного фінансування для забезпечення проведення радикальних реформ у різних галузях економіки та вирішення складних (нагромаджених) соціальних пільг означає штучне стримування розвитку країни. Адже в такій ситуації без бюджетної політики (з використанням дефіциту як фактора посиленого впливу реформування соціальної та економічної сфер) практично неможливо забезпечити перехід від адміністративної моделі розвитку до ринкової. Коли кошти залучені для фінансування бюджетного дефіциту, використовуються раціонально це сприяє поступальному розвиткові держави, а у країнах з перехідною економікою - становленню ринкової системи. В окремих випадках дефіцит допускається і для вирішення соціальних проблем.

У ході формування ринкової економіки та створення необхідної інфраструктури прискореними темпами  використання дефіцитного бюджетного фінансування перетворюється на досить важливий фактор державної фінансової політики. Це пов'язано з тим, що у такі періоди загострюються проблеми залучення ресурсів до державного бюджету, причинами чого можуть слугувати використання невиваженої податкової системи, недосконалість податкового адміністрування, низький рівень ефективності державного управління, висока частка тіньової економіки та ін. За таких умов активна політика, спрямована на виважене використання бюджетного дефіциту, може сприяти вирішенню багатьох складних проблем.

Фінансування бюджетного дефіциту можливе з використанням  різних його способів. До найважливіших  з них належать: залучення позик; проведення державою активних операцій (повернення коштів з депозитів, розміщених у вітчизняних і зарубіжних банках; пред'явлення цінних паперів з метою одержання доходів; використання коштів, накопичених на казначейському рахунку уряду); продаж (приватизація) об'єктів державної власності. (Додаток А)

Рис. 2.10. Структура джерел фінансування дефіциту Державного бюджету України у 2004 – 2010 роках

Аналізуючи структуру  фінансування Державного бюджету України  (Рис 2.10.), ми дійшли висновку, що головним джерелом фінансування дефіциту Державного бюджету України за останні 7 років  є зовнішні та внутрішні запозичення. За останні 2 роки їх частка перевищила 85% від всіх джерел фінансування. Кошти від продажу (приватизації) державного майна активно використовувались для фінансування Державного бюджету у 2004 та 2005 роках. У період з 2006 – 2008 роки також високу частку у фінансуванні займав вільний залишок бюджетних коштів – 54%, 52%, 30% відповідно. Фінансування за рахунок повернення коштів за депозитів або пред’явлення цінних паперів не перевищило 5% за весь зазначений період.

Залучення позик з метою фінансування дефіциту бюджету здійснюється у різних видах і формах, до яких належать, зокрема, внутрішні та зовнішні запозичення, що проводяться у формі кредитних угод, облігацій, казначейських зобов'язань, та ін.

Відомо, що існує позитивний взаємозв'язок між розмірами бюджетного дефіциту і державного боргу. Збільшення державного боргу відбувається в основному через додаткові запозичення, які за обсягом переважають погашення, внаслідок чого виникає бюджетний дефіцит. Обслуговування вже існуючого боргу вимагає відповідних витрат бюджету, що, у свою чергу, також збільшує розмір його дефіциту. Останній утворюється в разі перевищення бюджетних видатків над бюджетними доходами. Основні причини утворення державного боргу такі: дефіцит державного бюджету; незбалансованість торговельного балансу; формування золотовалютних резервів держави і підтримка курсу грошової одиниці країни; прийняття державою фінансових зобов'язань підприємств державної та комунальної форм власності; невиконання позичальниками зобов'язань перед кредиторами за кредитами під державні гарантії; відсутність виваженої боргової політики держави; надмірні соціальні виплати з бюджету; політична нестабільність.[18, c.45]

В економічній літературі наводиться багато визначень сутності державного боргу, але у більшості випадків його трактують як накопичену суму всіх дефіцитів бюджетів уряду за мінусом додатних сальдо, що мали місце в країні, або як заборгованість, що накопичилася в результаті запозичень для фінансування і минулих бюджетних дефіцитів. Однак на практиці показник дефіциту державного бюджету дуже часто не повною мірою або зовсім не відображає обсяги приросту державного боргу. Причин цього може бути багато, проте в основному це відбувається через те, що дефіцит (профіцит) покривають не тільки за рахунок державних запозичень (чи погашення боргу), чистого сальдо боргового фінансування, а й за рахунок надходжень від приватизації чи витрат уряду на операції з власністю: придбання цінних паперів в обмін на урядові зобов'язання, тощо.

Таким чином, нагальною є потреба в розрахункових показниках, які б відображали внесок державного боргу в покриття дефіциту (профіциту) державного бюджету. Величину фінансування бюджетного дефіциту за рахунок державних запозичень, скориговану на обсяг погашення боргу, демонструє показник "Чисте боргове фінансування", з допомогою якого можна оцінити фактичний розмір коштів, спрямованих на покриття дефіциту за рахунок державного боргу. Цей показник відображає, на скільки зріс обсяг прямого державного боргу за рахунок державних запозичень. Проте його величина зростає і за рахунок інших чинників, таких як виконання державних гарантій, зміна валютних курсів, в яких виражені боргові зобов'язання, та ін.

Незважаючи на те, що у 2004-2010 роках державний бюджет формувався без профіциту, чисте боргове фінансування набувало від'ємних значень у 2005 році (табл. 2.7.). Тобто цей рік обсяг погашення державного боргу переважав над обсягом державних запозичень, а дефіцит бюджету фінансувався за рахунок надходжень від приватизації та операцій з коштами бюджету.

Таблиця 2.7.

Аналіз боргового фінансування

Державного бюджету  України у 2002-2010 рр.

Відомо, що великі обсяги приватизації характерні для транзитивних економік із значною часткою державної  власності, до яких належить і Україна. Тому використання показника "Чисте  боргове фінансування" при складанні й аналізі виконання державного бюджету дозволяє оцінити ступінь збалансованості державних запозичень і сальдо державного бюджету. У бюджетній класифікації цьому показнику відповідає показник '"Фінансування за борговими операціями" (код 400 000) Класифікації фінансування бюджету за типом боргового зобов'язання. У відносному вираженні показник "Чисте боргове фінансування" можна подати як коефіцієнт покриття запозичень, тобто як співвідношення обсягів запозичень і погашення.

Звісно, абсолютні величини не дають можливості повною мірою порівняти однойменні показники в часі та просторі, для цього використовують відносні величини. У нашому випадку це відносна величина координації, яка відображає співвідношення обсягів запозичень і погашення та перебуває в прямій залежності від показника "Чисте боргове фінансування". Цей коефіцієнт набуває значень, більших за 1 (або більше 100 %), за умови, коли чисте боргове фінансування більше нуля або обсяг запозичень перевищує обсяг погашення, і навпаки. Так у період з 2008 по 2010 роки чисте боргове фінансування набуває великих масштабів, відсоток перевищення запозичень над погашеннями у 2008 році сягнуло 552,68%.

Оцінити поточний напрям динаміки чистого боргового фінансування можна з допомогою відносного показника — коефіцієнта прискорення боргового фінансування, тобто співвідношення коефіцієнтів покриття запозичень за звітний та базові роки. Це відносна величина динаміки, яка відображається співвідношенням обсягів запозичень і погашення у різні моменти часу. Тому цей показник набуває значень, більших за 1 (або більше 100%), за умови, коли коефіцієнт покриття запозичень у звітному періоді перевищує відповідний базовий показник, тобто відбувається збільшення чистого боргового фінансування або прискорюються темпи фінансування бюджету за рахунок державного боргу.

Кожен із показників слід розглядати в розрізі внутрішніх і зовнішніх запозичень, оскільки зміна кон'юнктури міжнародних  фінансових ринків, політика державних  запозичень та їх графік впливають  на обсяги погашення.

Доцільність використання запропонованих показників підтверджує  також порівняння обсягу чистого  боргового фінансування з обсягом  дефіциту державного бюджету. Так, якщо у 2005 році чисте боргове фінансування становило - 0,12 %, коли дефіцит склав 1,8% ВВП, то у 2008 - 2009 роках — навпаки, чисте боргове фінансування становило 2,88 – 9,82 %, а дефіцит — 1,32 - 3,89 % ВВП. Отже, фактичні дані підтверджують гіпотезу про те, що між динамікою державного боргу і обсягом дефіциту (профіциту) бюджету може бути як прямий, так і зворотний взаємозв'язок. На особливу увагу заслуговує ситуація, коли обсяги чистого боргового фінансування набагато перевищують дефіцит бюджету. Це означає, що у такі роки показник дефіциту не повною мірою відображає потреби у фінансуванні бюджету держави.