Моделювання дефіциту бюджету

4. Використання трудових ресурсів, використання трудових ресурсів можна визначити як результат ділення функції оптимального попиту на працю на функцію пропозиції праці:

                                           (3.16)

5. Технологія виробництва. Як відомо з Системи Національних Рахунків (СНР), випуск дорівнює сумі проміжного споживання (ПС) та ВВП. Тому відношення ВВП до випуску   буде визначати частку ВВП у випуску, що характеризує технологію виробництва:

                                                   (3.17)

6. Потенційний ВВП. Відношення офіційного ВВП до його потенційного значення при повному завантаженні  макрофакторів  буде   визначати  ступінь   використання  потенційних  можливостей розвитку, тобто відповідний коефіцієнт:

                                                  (3.18)

Після нормування (відношення поточних значень до їх максимальних, оптимальних або потенційних  значень) кожен з перелічених  частинних критеріїв визначає окремі параметри потенційних можливостей та має теоретичне максимальне значення, що дорівнює одиниці, а їх добуток з ваговими коефіцієнтами (визначаємих за допомогою методів теорії чутливості) буде визначати ступінь використання технологічних, інноваційних, наукових, соціальних, трудових та виробничих ресурсів, притаманних конкретної країні (регіону, виду економічної діяльності), тобто ефективність соціально-економічного розвитку:

     (3.19)

Отже, для кількісного  оцінення інноваційності економіки взагалі пропонується критерій "ефективності" (який інтегрує основні макроекономічні показники), абсолютне значення якого буде визначати рівень інноваційності, а відносні його зміни - ступінь інноваційності соціально-економічного розвитку:

                                     (3.20)

Де, ІЕ_t - ступінь інноваційності економіки;

ЕФ_t - значення ефективності в періоді t;

ЕФ_t-1 - значення ефективності в періоді t-1;[23,с.35]

Таким чином,  запропонований  інтегральний  критерій оцінювання  ефективності  соціально-економічного розвитку задовольняє наступним вимогам:

• оцінити кінцевий результат ефективності соціально-економічного розвитку;
• розгорнути в систему критеріїв для оцінення складових соціально-економічного розвитку;
• визначити напрям підвищення внаслідок впливу на структурні елементи;
• є достатньо універсальним і може  бути застосований на рівні  країни,  основних видів економічної діяльності та регіонів.

Використання запропонованого  підходу дає можливість одержати існуючу і прогнозну динаміку інтегрального критерію ефективності (рис. 3.5) і ступеня інноваційності для України

Рис. 3.5. Динаміка ефективності СЕР України за інтегральним критерієм.

Рис. 3.6. Динаміка ступеня  інноваційності СЕР України за інтегральним критерієм.

Як слідує з розрахунків (див. рис. 3.5, 3.6), за інтегральним критерієм 2010 рік став переломним, з якого  починається період зростання соціально-економічного розвитку (2011-2012 рр.) та подальший повільний  етап виходу з кризи - 2013-2015 рр. За прогнозними розрахунками інерційного сценарію розвитку України досягнення рівня СЕР 2008 р. за інтегральним критерієм буде можливим після 2014 р.

Таким чином, моделювання  та аналіз ефективності та інноваційності соціально-економічного розвитку України  за розробленим сценарієм розвитку дозволяє дійти таких висновків:

Аналіз динаміки інтегрального  критерію і його складових дає  можливість виявити "вузькі місця", тобто зробити поперечний зріз економіки, що є необхідним фундаментом для  розробки цілеспрямованої   стратегії   розвитку   країни.   За   визначеним   інерційним   сценарієм   розвитку (зростання інвестицій, заробітної плати, доходів і видатків бюджету, експорту та імпорту товарів і послуг) можливе середньорічне зростання реального ВВП України на рівні 6,5 % до 2015 р.

За   інтегральним   критерієм   соціально-економічного   розвитку   України   2010   р.   став переломним, з якого  починається період зростання та подальший повільний етап виходу з кризи - 2013-2015 рр. На жаль, досягнення рівня соціально-економічного розвитку 2008 р., за визначеним сценарієм, буде можливим лише у 2015 р.

Висновки

Дефіцит державного бюджету - це фінансове явище,яке не обов'язково відноситься до розряду надзвичайних, виняткових подій. У сучасному світі  немає держави, яка в ті чи інші періоди своєї історії не стикалася б з бюджетним дефіцитом.

За своєю природою бюджетний дефіцит, як і будь-яка  економічна категорія, має конкретний інтервал дії, що визначається, з одного боку, законами зростання вартості (капіталу), а з іншого законами інфляції. Якщо бюджетний дефіцит тяжіє до законів зростання вартості, він об’єктивно приймає активну економічну форму, якщо ж до законів інфляції – то пасивну. Зміст фінансування дефіциту бюджету полягає у мобілізації ресурсів з метою забезпечення видатків, не перекритих доходами, шляхом застосування особливих форм і методів. Бюджет зводиться з дефіцитом для забезпечення фінансування додаткових видатків, надання кредитів і погашення державного боргу.

В умовах перехідної економіки  відмова від використання дефіцитного бюджетного фінансування для забезпечення здійснення радикальних реформ і вирішення складних (нагромаджених) соціальних проблем означає штучне стримування розвитку країни.

В Україні формування бюджету з дефіцитом зумовлюється тим, що в нашій державі є значна потреба у проведенні реформ у різних сферах, фінансуванні розвитку інфраструктури, підвищенні якості адміністративних і соціальних послуг. Проте у нашій державі використання дефіцитного бюджетного фінансування не можна розцінювати як виважене. Наслідком цього стало недостатнє державне фінансування розвитку національної економіки, проведення структурної перебудови, формування ринкової інфраструктури та реформування інших сфер господарського комплексу.

Уже визначення змісту фінансування дефіциту бюджету, прийняте в нашій державі, потребує уточнення. У Бюджетному кодексі України замість поняття "фінансування дефіциту" використовується термін "фінансування державного бюджету". Такий підхід не можна віднести до виважених. Наведене визначення не є чітким, воно не містить найважливіших характеристик фінансування дефіциту бюджету. Насамперед, більш доцільним є використання поняття «фінансування дефіциту бюджету», а не "фінансування бюджету". У прийнятому положенні відсутня характеристика змісту операцій, які відображаються терміном "фінансування бюджету". Увага звертається переважно на джерела його покриття. Проте такі операції мають особливості, що відрізняють їх від операцій з формування доходної частини бюджету.

Аналіз динаміки дефіциту державного бюджету України показує непослідовність Уряду у цьому питанні. Прийняття та виконання бюджету України з дефіцитом це не стратегічне рішення, яке б призводило к подальшому розвитку країни, а сьогоденна необхідність профінансувати всі заплановані видатки. Досить часто спостерігається ситуація, коли приймається Закон України «Про державний бюджет» з дефіцитом, а фактично зводиться або з профіцитом, або з обсягом дефіциту, значно меншим порівняно із запланованими показниками.

Задля більш зручного аналізу боргового фінансування дефіциту бюджету в даній роботі введено показник «чисте боргове фінансування», який відображає різницю між обсягами запозичень та обсягами погашення боргу та дозволяє оцінити дійсний внесок позичкових коштів у фінансування дефіциту бюджету.

Економетричне моделювання  дефіциту Державного бюджету та основних макроекономічних показників показало наявність стійкої залежності дефіциту бюджету від ВВП та державного і гарантованого державою боргу. Опираючись на об'єктивно доведений  зв'язок між цими величинами, можемо зробити наступні висновки:

1. взаємозв'язок "дефіцит бюджету - ВВП" несе у собі кілька вагомих завдань, котрі вимагають ефективного вирішення. З одного боку, - пошук внутрішніх резервів для економічного зростання та розширення дохідної бази державного бюджету, а з іншого - оптимізацію розмірів дефіциту бюджету та пошук адекватної структури джерел його фінансування. Застосувавши наведену нами розрахункову модель, що описує економіко-математичний зв'язок між цими показниками та провівши необхідні математичні розрахунки, можемо зробити висновок, що за умови пануючої в Україні тенденції до зростання соціальних виплат (не завжди обґрунтованих) зростання ВВП на 1% зумовить збільшення бюджетного дефіциту на 2,02%. З огляду на зазначене, вважаємо, що вирішення проблеми дефіциту бюджету й ефективного управління ним багато в чому лежить у тій самій площині, що й економічне зростання. Зокрема, оптимізації рівня бюджетного дефіциту сприятиме активізація інвестування економіки, прискорення реальних економічних реформ, зорієнтованих на формування конкурентоспроможної національної економіки, заохочення підприємницької ініціативи, підвищення кредитних рейтингів тощо. Вважаємо, що політика держави у сфері економіки має забезпечувати реалізацію потенційних чи вже існуючих переваг вітчизняної економіки як на внутрішньому, так і на зовнішніх ринках. Адже переважну частину українського експорту становить сировина та продукція для подальшої переробки, що, звичайно, не сприяє активному економічному зростанню, покращенню торгівельного та платіжного балансу, а також не забезпечує можливість посилення фінансово-економічної безпеки держави. Натомість, серед товарів тривалого використання, одягу чи предметів розкоші на вітчизняному ринку превалює саме імпортна продукція, що також не створює передумов для економічного поступу та стимулює специфічні валютні ризики. Саме тому важливо ефективно поєднати діяльність держави стосовно забезпечення необхідних умов для зростання ВВП та формування адекватної вимогам часу політики управління дефіцитом бюджету.
2. дефіцит бюджету - державний борг набирає актуальності у новітніх умовах, що характеризуються не лише браком доступних і недорогих фінансових ресурсів, а й зниженням темпів економічного розвитку та соціальних стандартів життя. Адже за таких обставин уряд необґрунтовано вдається до зростання зовнішніх запозичень та значного збільшення надання гарантій для отримання кредитів державними компаніями, що, безумовно, має неоднозначні наслідки для всієї системи державних фінансів.

Основною проблемою  реального оцінювання ефективності соціально-економічного розвитку країни є правильне та достеменне визначення критеріїв оцінки з метою виявлення  найбільш актуальних економічних проблем  та розроблення на цій основі відповідної  стратегії розвитку, тобто необхідно введення інтегрального критерію оцінення соціально-економічного стану, який характеризував би його зміну в динаміці.

Запропонований у даній  роботі інтегральний  критерій оцінювання  ефективності  соціально-економічного розвитку задовольняє наступним вимогам:

• оцінити кінцевий результат ефективності соціально-економічного розвитку;
• розгорнути в систему критеріїв для оцінення складових соціально-економічного розвитку;
• визначити напрям підвищення внаслідок впливу на структурні елементи;
• є достатньо універсальним і може  бути застосований на рівні  країни,  основних видів економічної діяльності та регіонів.

Використання запропонованого  підходу дає можливість одержати існуючу і прогнозну динаміку інтегрального критерію ефективності і ступеня інноваційності для України. Аналіз динаміки інтегрального критерію і його складових дає можливість виявити "вузькі місця", тобто зробити поперечний зріз економіки, що є необхідним фундаментом для розробки цілеспрямованої   стратегії   розвитку   країни.

Список використаної літератури

1. Про Державний бюджет України на 2004 рік: Закон України // електронний ресурс: www.zakon.rada.gov.ua
2. Про Державний бюджет України на 2005 рік: Закон України // електронний ресурс: www.zakon.rada.gov.ua
3. Про Державний бюджет України на 2006 рік: Закон України // електронний ресурс: www.zakon.rada.gov.ua
4. Про Державний бюджет України на 2007 рік: Закон України // електронний ресурс: www.zakon.rada.gov.ua
5. Про Державний бюджет України на 2008 рік: Закон України // електронний ресурс: www.zakon.rada.gov.ua
6. Про Державний бюджет України на 2009 рік: Закон України // електронний ресурс: www.zakon.rada.gov.ua
7. Про Державний бюджет України на 2010 рік: Закон України // електронний ресурс: www.zakon.rada.gov.ua
8. Про Державний бюджет України на 2011 рік: Закон України // електронний ресурс: www.zakon.rada.gov.ua
9. Андриянов  В.   Теория   саморегуляции рыночной экономики // Общество и экономика. -2002.-Ст.5. - С. 5-36.
10. Базилевич К. Моделювання взаємозв'язків дефіциту державного бюджету України з показниками макроекономічної динаміки // Банківська справа. -2002.-Ст.З. - С. 24-29.
11. Бироваш, Максим Конец сладкой жизни: Ряд европейских стран на грани банкротства // Корресподент, 201
12. Білик М. Оптимальне оподаткування в умовах дефіциту державного бюджету // Економіст. -2002.-Ст.5. - С. 36-39.
13. Богдан, Тетяна Регулювання боргових процесів на новому етапі розвитку світової фінансової системи // Вісник Національного банку України, 2010. -№ 8. - С. 18-24
14. Буковинський С. А. Середньострокова монетарна стратегія та проблеми її формування й реалізації в Україні // Фінанси України., 2008. -№ 6. - С. 3-30
15. Булгакова С. Фінансова система України у повоєний період // Вісник Київського національного торгівельно-економічного ун-ту, 2009. -№ 1. - С. 95-102
16. Вахненко Т. Державний борг України: поточний стан і ризики // Економіка України., 2008. -№ 7. - С. 37-46
17. Вахненко Т. Особливості формування державного боргу та управління його складовими в період фінансової кризи // Фінанси України, 2009. -№ 6. - С. 14-28
18. Вахненко Т. Політика державних запозичень та управління корпоративними боргами в умовах фінансової кризи // Економіст., 2009. -№ 3. - С. 48-51
19. Гладченко Л. Бюджетний дефіцит: джерела і механізм його фінансування // Ринок цінних паперів України. -2003.-Ст.З-4. - С. 15-25
20. Гладченко Л. Традиційний підхід до визначення дефіциту, його аналітичне значення // Вісник УАДУ. -2003.-СТ.2. - С. 255-262
21. Карпенко Г.  В. Аналіз основних факторів інфляції в Україні // Фінанси України., 2008. -№ 11. - С. 29-40
22. Ковальчук С. Забезпечення фінансово-бюджетної стабільності в контексті реалізації національних економічних інтересів // Вісник Київського національного універсистету імені Тараса Шевченка.Економіка. -2004.-Ст.69. - С. 61-63
23. Кодацький В.П. Зниження бюджетного дефіциту в умовах ринку // Економіка, фінанси, право. Інформаційно-аналітичний журнал, 2005. -№6. - С. 16-18
24. Крижанівська О.Ю. Бюджетний дефіцит у макроекономічній стабілізації // Фінанси України. -2002,-Ст.б. - С. 26-29.
25. Кудряшов В.  Фінансування дефіциту державного бюджету // Економіка України., 2009. -№4. - С. 52-64
26. Лисяк Л.В., Бюджетна політика активізації інвестиційної діяльності в Україні // Економічний форум 2/2011
27. Лондар С. Макроекономічні фактори впливу на економіку та фінансування дефіциту держбюджету України в 2010 році // Казна України. -2010. -М 2. - С. 12-15
28. Макаренко Є.  Управління бюджетним дефіцитом у фінансовій політиці зарубіжних країн // Формування ринкових відносин в Україні, 2008. -№ 11.- С. 10-14
29. Мельник В. М. Фіскальна політика держави в умовах фінансової кризи // Фінанси України., 2008. -№ 11. - С. 11-17
30. Морозов О.Ф. Висновки процесу формування постіндустріального укладу // Винахідник і раціоналізатор, 2008. -№ 11.- С. 22-25
31. Морозов О.Ф. Ще один приклад для України народження нової реальності // Винахідник і раціоналізатор, 2008. -№ 7. - С. 40-42
32. Морозов О.Ф. Що таке світ і Україна сьогодні? // Винахідник і раціоналізатор, 2008. -№ 5. - С. 32-34
33. Невінчаний І. Основні шляхи подолання бюджетного дефіциту в Україні // Формування ринкових відносин в Україні, 2007. -№ 6. - С. 98-101
34. Орловська, Наталія Дефіцит державного бюджету і джерела його фінансування // Вісник Національного банку України, 2010. -№ 5. - С. 28-30
35. Редіна Н. Дефіцит бюджету й основні шляхи його подолання в Україні // Фінанси України. -2000.-Ст.5. - С. 93-97
36. Семко Т. В. Вплив державного боргу на стійке функціонування національної економіки // Економіка. Фінанси. Право, 2010. -№ 6. - С. 6-11
37. Сова О. Проблема дефіцитності державного бюджету і шляхи її розв'язання // Фінанси України. -2004.-Ст.5. - С. 83-87
38. Сова О. Ю. Сутність та види дефіциту фінансового бюджету. // Фінанси України., 2005. -№9. - С. 20-24
39. Тігіпко, Сергій Прогноз на 2011 // Економіст, 2010. -№ 8. - С. 4
40. Ткаченко А. М. Деякі аспекти бюджетного дефіциту пенсійного фонду України // Вісник економічної науки України, 2006. -№ 2. - С. 150-154
41. Царук О. В. Оцінка боргового фінансування дефіциту державного бюджету України // Фінанси України, 2010. -№ 4. - С. 98-101
42. Чугунов І. Державні видатки у системі фінансового регулювання // ФінансииУкраїни. -2003.-Ст.12. - С. 3-8
43. Шевчук В. Вплив бюджету на макроекономічні показники // Фінанси України, 2010. -№3. - С. 3-12
44. Азаров М.Я. Формування бюджетної політики економічного зростання // Фінанси України – 1998. - №9.
45. Василик О.Д., Павлюк К.В. Державні фінанси України: Підручник. – К.: НІОС. – 2002. – 608 с.
46. Пасічник Ю.В. Бюджетна система України та зарубіжних країн: Навчальний посібник. – К.: Знання – Прес, 2003. – 495 с.
47. Редіна Н.І., Гордєєва Л.П., Чубак А.Ю. Бюджетна система: Навчальний модуль. – ДДФА, 2003. – 129с.
48. Управління державним бюджетом України : підручник / колектив авторів [заг. редакція М. О. Азарова]. — К.: Зовнішня торгівля, 2010. — 816 с
49. Офіційний сайт Міністерств фінансів України: www.minfin.gov.ua
50. Офіційний сайт Державного комітету статистики України: www.ukrstat.gov.ua
51. Офіційний сайт Рахункової палати України: www.ac-rada.gov.ua
52. Сайт Комітету Верховної Ради України з питань бюджету: http://budget.rada.gov.ua