Моделювання дефіциту бюджету

На 2011 рік Уряд планує збільшення дефіциту загального фонду державного бюджету  до 36,8 млрд. грн. Такий рівень дефіциту пояснюється вимушеним обслуговуванням  попередньо накопленим державним боргом.

*На підставі Закону України  «Про Державний бюджет України  на 2011 рік» 

Рис 2.7. Аналіз динаміки дефіциту спеціального фонду Державного бюджету України  у 2004 – 2011 рр.

Дефіцит спеціального фонду  державного бюджету України у період з 2004р. по 2007р. виконувався з профіцитом, при чому останній щоразу зростав, досягнувши у 2007році рівня 1,57 млрд. грн. (Рис. 2.7.)

Починаючи з 2008 року спеціальний  фонд державного бюджету став хронічно дефіцитним. А у 2010 році було зафіксовано найбільше за всю історію незалежної України значення дефіциту спеціального фонду державного бюджету – 33,6 млрд. грн. Така ситуація склалася через значне зменшення доходів спеціального фонду державного бюджету за рахунок погашення простроченої заборгованості з відшкодування ПДВ в обсязі 16,4 млрд. грн., яка була утворена попереднім Урядом у 2008-2009 роках, а також за рахунок виділення урядом 13,7 млрд. дол.. для здійснення капітальних трансфертів на ремонт доріг.

Таблиця 2.6.

Аналіз виконання дефіциту  Державного бюджету України

2004-2010 рр., млн. грн.

Аналізуючи відсоток виконання планових показників дефіциту бюджету, бачимо таку саму непослідовність та невпорядкованість як і в його динаміці. (Табл. 2.6.) Так у період з 2005 по 2008 рр. Закон України «Про державний бюджет» приймався із показником дефіциту значно вищим, ніж фактично  зводився в кінці року.

Рис. 2.8. Аналіз виконання  Державного бюджету України

у 2004 – 2010 роках

І якщо така ситуація у 2006 та 2007 роках виникла через перевиконання  плану за доходами, при майже повному  фінансуванні запланованих видатків. То у 2005 та 2008 роках, при повних надходженнях запланованих доходів, видатки, які могли бути направленні на інвестиції та розбудову економіки, заради звіту про зменшення дефіциту було скорочено на 4% та 5% відповідно. (Рис. 2.8.)

Це призвело до скорочення дефіциту бюджету у 2005 році на 29%, 2006 році – 71%, 2007 році – 48% та у 2008 році – 50%.

У 2004 році маємо протилежну ситуацію – через надмірне розтрачання  державних коштів перевиконання  плану за дефіцитом на 38%.

Що ж стосується 2009 та 2010 років, то тут на показники  перевиконання бюджету за дефіцитом  вплинули світова фінансова та політична кризи, які й досі панують на Україні.

Найбільш парадоксальним є виконання дефіциту спеціального фонду державного бюджету за 2004-2007 роки. В цей період Закон України  «Про державний бюджет України» приймався  з дефіцитом по спеціальному фонду, а виконувався з точністю до навпаки. (Рис 2.9.)

Рис. 2.9. Виконання дефіциту спеціального фонду державного бюджету  України у 2004 - 2007 роках

Таким чином, можна зробити  висновки, що фінансова політика держави  направлена на стабільне збільшення доходів та видатків державного бюджету України, задля прискорення економічного зростання країни. Ця політика стабільно реалізовувалась до 2008 року включно, а підсумки 2009 року засвідчили, що розвиток економіки України відкинуто на чотири роки назад. Реальне падіння ВВП було одним з найвищих у світі та становило «мінус» 14,8 відсотка. Обсяги промислового виробництва скоротились на 21,9 відсотка до рівня нижче, ніж на кінець 2004 року. Фінансовий результат (сальдо) підприємств від звичайної діяльності до оподаткування у 2009 році вперше за всю історію статистичних спостережень України був негативним та становив «мінус» 42,4 млрд. гривень. Реальна заробітна плата скоротилася на 9,2 відсотка, чого не спостерігалось з 2000 року, а заборгованість із заробітної плати зросла на 23,9 відсотка. Рівень безробіття населення зріс більше ніж на третину до 8,8 відсотка. Скорочення доходів населення на тлі падіння довіри до банків призвело до відтоку депозитних коштів з банківської системи – у квітні 2009 року обсяг депозитів зменшився на 45,8 млрд. грн. порівняно з кінцем 2008 року, а в цілому за 2009 рік – на 30 млрд. гривень. Готівковий курс гривні до долара США девальвував більш ніж вдвічі (з 4,46 гривень за долар США у травні 2008 року до 9,93 гривень за долар США у грудні 2008 року), при цьому середньорічний офіційний курс гривні до долара США у 2009 році девальвував на 47,8 відсотка. Міжнародні валютні резерви за 2009 рік скоротилися на 5 млрд. дол. США та у лютому 2010 року були доведені до мінімуму – 24,1 млрд. доларів США. [36, c.24]

2009 рік був одним  з найневдаліших бюджетних років  за часи незалежної України  – фінансова криза та призвела  до того, що розпис доходів  Державного бюджету України у  2009 році був недовиконаний на 45,6 млрд. грн., або на 17,9%, надходження порівняно із 2008 роком скоротились на 22,0 млрд. грн., або на 9,5 відсотка. В 2009 році реальний дефіцит державних фінансів (з урахуванням дефіциту зведеного бюджету, рекапіталізації банків, поповнення статутних фондів НАК «Нафтогаз України»,  незаконного вилучення обігових коштів підприємств через фіскальну систему, недофінансування інвестиційних програм, боргу вугільних підприємств перед Пенсійним фондом, відволікання коштів місцевих бюджетів з єдиного казначейського рахунка для надання позичок Пенсійному фонду та інших складових прихованого дефіциту) сягнув 169,2 млрд. грн., або 18,5 відсотка ВВП. Залишок коштів на єдиному казначейському рахунку станом на 1 січня 2010 року становив 1,1 млрд. гривень. [33, c.43]

Такі показники 2009 року безумовно позначились і на рівні розвитку України у 2010 році. Доходи державного бюджету було зменшено на суму відшкодування простроченої заборгованості з відшкодування ПДВ в обсязі 16,4 млрд. грн., яка була утворена у 2008-2009 роках. Проблема  бюджетної заборгованості з відшкодування ПДВ сягнула загрозливих масштабів, так, за 2008-2009 роки вона зросла у 3,6 рази, або на 22,5 млрд. грн. і станом на 1 квітня 2010 року зобов’язання країни перед платниками ПДВ становили 31,1 млрд. гривень.

Такі результати за 2009-2010 роки безумовно позначилися на показнику дефіциту державного бюджету, який за останні 2 роки зріс в 5 разів. Та систематично перевищував запланований рівень дефіциту на 13% та 19% відсотків відповідно.

Рекомендовані МФО показники  граничної частки бюджетного дефіциту (ЄС - 3% ВВП) і державного боргу (ЄС - 60% ВВП) розроблено для розвинутих країн. У державах з перехідною економікою потреба у фінансуванні структурної перебудови для формування ринкової системи є більш значною. Такі обставини вимагають активізації державної політики у сфері фінансування державного бюджету.

2.2. Джерела фінансування дефіциту державного бюджету України

Згідно з Бюджетним  кодексом України № 2456-VI від 08.07.2010, фінансування бюджету - надходження  та витрати бюджету, пов'язані із зміною обсягу боргу, обсягів депозитів і цінних паперів, кошти від приватизації державного майна (щодо державного бюджету), зміна залишків бюджетних коштів, які використовуються для покриття дефіциту бюджету або визначення профіциту бюджету.

Уже визначення змісту фінансування дефіциту бюджету, прийняте в нашій державі, потребує уточнення. У Бюджетному кодексі України замість поняття "фінансування дефіциту" використовується термін фінансування державного бюджету". Такий підхід не можна віднести до виважених. Наведене визначення не є чітким, воно не містить найважливіших характеристик фінансування дефіциту бюджету. Насамперед, більш доцільним є використання поняття «фінансування дефіциту бюджету», а не "фінансування бюджету". У прийнятому положенні відсутня характеристика змісту операцій, які відображаються терміном "фінансування бюджету". Увага звертається переважно на джерела його покриття. Проте такі операції мають особливості, що відрізняють їх від операцій з формування доходної частини бюджету. По-перше, вони спрямовані на забезпечення фінансування видатків, не перекритих доходами бюджету. Інакше кажучи, фінансування бюджету має на меті розширення обсягів видаткової частини за межі мобілізованих доходів. По-друге, для забезпечення такого фінансування додаткові кошти залучаються до державного фонду з використанням особливих форм, відмінних від формування доходів бюджету.

Ресурси, мобілізовані з  використанням механізмів фінансування, направляються на забезпечення видатків, які поділяються на дві групи: погашення державного боргу (тієї його частини, що підлягає виплаті у поточному періоді) та проведення додаткових видатків (понад ті, що покриваються залученими доходами бюджету). Першу з цих груп визначено зобов'язаннями держави, які мали місце в минулі періоди, з огляду на що вона є наперед заданою і не підлягає коригуванню (за виключенням випадків рефінансування та реструктуризації боргу). Друга група передбачає направлення ресурсів на проведення додаткових видатків, запланованих на поточний період. ЇЇ обсяг і структура залежать від тих завдань, які вирішуються у ході здійснення державної політики у поточному періоді. Важливим є також те, що ці операції мають на меті залучення ресурсів не тільки для забезпечення прямого фінансування видатків, але й для надання кредитів з боку держави.

Враховуючи зазначене, у нормативних документах, які  регламентують проведення бюджетного процесу, замість терміна "фінансування бюджету" доцільніше використовувати  термін "фінансування дефіциту бюджету". Його зміст зводиться до мобілізації додаткових ресурсів до бюджету (понад обсяги залучених доходів) з метою збільшення видатків. Такі операції спрямовані на вирішення пріоритетних завдань економічного і соціального розвитку країни Важливим є й те, що залучення додаткових ресурсів здійснюється у формах, які істотно відрізняються від тих, які використовуються у ході формування доходів бюджету. Переважна частина таких операцій проводиться із застосуванням ринкових інструментів. До них, зокрема, належать державні запозичення; надходження від приватизації державного майна; використання коштів, накопичених на казначейському рахунку; повернення коштів з депозитів; пред'явлення цінних па перів; тощо. Залучені в такий спосіб ресурси направляються на погашення частини державного боргу, передбаченої до виплати у поточному періоді, на проведення додаткових видатків, надання кредитів, збільшення коштів на депозитах, придбання цінних паперів та ін.

Зведення бюджету з  дефіцитом, яке передбачає проведення операцій з фінансування бюджету, не є свідченням його незбалансованості. На це звертають увагу як вітчизняні, так і зарубіжні науковці. Так, за визначенням В. Опаріна, "бюджет не може бути незбалансованим (дефіцит не є ознакою незбалансованості, а лише показує співвідношення міх податковими і позиковими фінансами) чи необгрунтованим".[49, c.324]

Російський вчений А. Жигаєв вважає, що поняття збалансованого бюджету має різні трактування. У західній економічній теорії під  збалансованим бюджетом розуміють  бездефіцитний бюджет, тобто такий, коли заплановані видатки у визначеному періоді відповідають очікуваним доходам. Але на практиці у розвинутих країнах бюджети зводяться з дефіцитом. При цьому вони не розглядаються як незбалансовані. У ЄС бюджет визнається збалансованим, коли виконуються два обмеження: на обсяги дефіциту (3% ВВП) і на величину боргу (60% ВВП). Тому можна говорити про модифікацію визначення збалансованості бюджету6.

З такими положеннями  можна погодитися лише частково. Дійсно, бюджет може вважатися незбалансованим, коли заплановані видатки не перекриваються відповідними бюджетними ресурсами. Фінансування бюджету дає можливість розширити видатки і кредитування за межі обсягів мобілізованих доходів і тим самим збалансувати його. Але при цьому слід звернути увагу, що таке балансування має певні особливості. Воно забезпечується шляхом використання джерел, які з фінансової точки зору значною мірою відрізняються від надходжень у формі податкових і неподаткових доходів, надходжень від операцій з капіталом, відрахувань до цільових фондів та одержання бюджетних трансфертів. їх особливості зводяться до форм мобілізації та повернення залучених державою ресурсів.

Водночас не можна  погодитися з положенням, що бюджет слід вважати незбалансованим у  разі перевищення певних показників (частки дефіциту та державного боргу у відношенні до ВВП та ін.). Коли заплановані видатки перекриваються доходами, а також ресурсами, залученими у ході фінансування дефіциту, державний бюджет розцінюється як збалансований. Проте за умови перевищення рівня зазначених показників виникають інші проблеми - посилення негативного впливу такої бюджетної політики на економічний розвиток країни. Саме для обмеження таких явищ і прийнято показники, з використанням яких органи державного управління намагаються забезпечити стабільний фінансовий стан держави. Проте такі показники не можуть бути однаковими для всіх країн: їх величина залежить від рівня економічного і соціального розвитку конкретної держави.

Проте слід зазначити, що бюджет вважається зведеним з дефіцитом  не тільки у випадках, коли видатки намагаються збільшити за межі доходів бюджету. При визначенні збалансованості бюджету необхідно враховувати також такі операції, як надання і повернення кредитів. Перевищення суми надання кредитів вимагає к додаткового фінансування, з огляду на що такі операції стають основою для збільшення дефіциту бюджету, адже для їх виконання залучаються додаткові ресурси як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Як правило, їх мобілізація здійснюється з використанням ринкових, а не фіскальних інструментів: зокрема, для забезпечення фінансування бюджету залучаються активи національної банківської системи, підприємств і установ, домогосподарств, зарубіжних юридичних і фізичних осіб.

Слід також брати  до уваги, що бюджетний дефіцит є  складним явищем. Його треба розглядати за різними критеріями, а також з урахуванням строків виконання бюджету. Розрізняють поточний і загальний дефіцит бюджету. Розраховується також первинний, традиційний та операційний бюджетний дефіцит.