Моделювання дефіциту бюджету

В економічній  літературі українських видань дається  багато різних трактувань щодо сутності бюджетного дефіциту і причин його зростання.

У більшості  підручників під дефіцитом бюджету розуміють такі об'єктивні економічні відносини, які виникають між учасниками суспільного виробництва щодо використання коштів понад наявні закріплені джерела доходів бюджету в силу зростання граничних витрат виробництва. Бюджетний дефіцит, як правило, виникає внаслідок незбалансованості бюджету, тобто нестачі бюджетних коштів порівняно з потребою в них для фінансування необхідного обсягу державних витрат.

С.В. Мочерний визначив бюджетний дефіцит, як перевищення  державних видатків над доходами, що веде до зростання державного боргу. За наявності бюджетного дефіциту встановлюються джерела його покриття (державні позики, емісія грошей).

Причиною бюджетного дефіциту є потреба держави витрачати  коштів більше, ніж це дозволяють фінансові  можливості. Уникнути дефіциту теоретично досить просто — скоротити видатки або збільшити податки. Однак на практиці, як правило, це зробити досить важко, а іноді й неможливо. Бюджетний дефіцит є складним явищем, яке не може мати однозначної оцінки.

А.М. Ващишин  формулює бюджетний дефіцит, як перевищення платежів над надходженнями, що спричиняє нестачу коштів для поточних потреб. Бюджетний дефіцит не означає незбалансованості бюджету – це невідповідність лише постійних власних доходів державного бюджету його видаткам. Джерелами його покриття є державні позики або емісія паперових грошей. Бюджетний дефіцит негативно характеризує фінансову діяльність держави. Та ще більшим негативним явищем є відсутність конкретної обґрунтованої політики його покриття.

Дефіцит бюджету  є найбільш складним і водночас досить поширеним явищем. Він виникає в результаті незбалансованості економіки, зниження доходів і різкого зростання видатків, викликаних безгосподарністю. Ринкова економіка не може ліквідувати дефіцит бюджету, якщо не будуть вжиті дійові заходи щодо стабілізації економіки й вирівнювання видатків з доходами, а це потребує жорсткого режиму економії коштів, який повинні провадити всі владні і управлінські структури[23, с.56].

Певною мірою  бюджетний дефіцит є наслідком  необдуманої бюджетно-податкової політики, адже уряд не може точно визначити розмір майбутніх бюджетних надходжень і необхідних витрат. Він лише затверджує загальні положення, що регулюють податкові ставки, форми та обсяги трансфертних виплат, а також визначає пріоритети в структурі державних замовлень і закупівель. Однак навіть при налагодженій процедурі прийняття зазначених рішень реальні обсяги надходжень до бюджету та розміри державних витрат значною мірою залежать від стадії (циклу) розвитку економіки. Інакше кажучи, бюджетний дефіцит зростає в періоди спаду, оскільки державні доходи від податкових надходжень зменшуються, а обсяги трансфертних виплат зростають, і скорочується під час підйому економіки, оскільки податкові надходження збільшуються, а обсяги трансфертних виплат відповідно зменшуються[13, с.23].

По своїй  природі бюджетний дефіцит, як і  будь-яка економічна категорія, має  конкретний інтервал дії, що визначається, з одного боку, законами зростання  вартості (капіталу), а з іншого законами інфляції.  Якщо бюджетний дефіцит тяжіє до законів зростання вартості, то він приймає активну економічну форму, якщо ж до законів інфляції - то пасивну. Регулювання бюджетного дефіциту в умовах грошово-кредитних відносин за допомогою фінансових та податкових важелів дозволяє не тільки ефективно адаптуватися до тенденції росту граничних суспільних витрат виробництва, але і стимулювати розвиток продуктивних сил країни. Оволодіння цією політикою дозволяє країні в залежності від рівня економічного розвитку і потенціалу грошового господарства знаходити прийнятний розмір дефіциту бюджету.

Дефіцит державного бюджету - це фінансове явище,яке  не обов'язково відноситься до розряду  надзвичайних, виняткових подій. У сучасному  світі немає держави, яка в  ті чи інші періоди своєї історії  не стикалася б з бюджетним дефіцитом. Проте, якість самого дефіциту може бути різним:

• дефіцит може бути пов'язаний з необхідністю здійснення великих державних вкладень у розвиток економіки;
• дефіцит виникає в результаті надзвичайних обставин (війни, великих стихійних лих і т. п.), коли звичайних резервів стає недостатньо і доводиться прибігати до джерел особливого роду;
• дефіцит може відображати кризові явища в економіці, її розвал, неефективність фінансово-кредитних зв'язків, нездатність уряду тримати під контролем фінансову ситуацію в країні.

Таким чином, бюджетний  дефіцит відображає певні зміни  в процесі національного відтворення, фіксує результат цих змін. Звідси ясно, що в умовах динамічно розвивається економіки із стійкими, а головне, ефективними міжнародними зв'язками бюджетний дефіцит (звичайно, у кількісно допустимих межах) не страшний. Його не слід надто драматизувати, бо в борг жили і продовжують жити багато економічно розвинені країни.

Виникнення  дефіциту обумовлюється багатьма причинами, серед яких можна виділити наступні: спад суспільного виробництва, завищені витрати на реалізацію прийнятих соціальних програм, збільшені витрати на оборону, зростання тіньового сектору економіки, зростання граничних витрат суспільного виробництва, масовий випуск "порожніх" грошей. Особливе значення з них мають спад виробництва і зростання тіньового сектору економіки. Наявність цих причин призводить до зменшення податкової бази. У першому випадку відбувається скорочення виробництва, зменшується отримується прибуток, і, отже, зменшуються надходження до бюджету. У результаті план надходження до бюджету не виконується. У другому випадку підприємства взагалі перестають платити податки. Адже тіньова економіка відрізняється від звичайної «легальної» лише тим, що фірми і підприємства, що діють у ньому, ніде не реєструються і, отже, ніяких податків не платять. Державні органи їх не бачать, вони знаходяться в «тіні».

Основні причини  бюджетного дефіциту окремих країн  можна об'єднати в три групи.

1. Необхідність здійснення великих державних вкладень в розвиток економіки. У цьому випадку дефіцит відображає не кризовий протягом суспільних процесів, а державне регулювання економічної кон'юнктури, прагнення забезпечити прогресивні зрушення в структурі суспільного виробництва. Ще Дж. М. Кейнс обґрунтував можливість допущення випереджаючого росту державних витрат над доходами на певних етапах розвитку суспільства з метою підбадьорення економічного росту і забезпечення повної зайнятості. І в цьому, безумовно, є раціональне зерно.
2. Результат надзвичайних обставин (війни, великих стихійних лих і т.п.), коли звичайних резервів стає недостатньо і доводиться прибігати до джерел доходу особливого роду.
3. Кризові явища в економіці, неефективність фінансово-кредитних зв'язків, нездатність уряду тримати під контролем економічні процеси.

Дефіцит є підсумковим  показником, фінансовим результатом, який на відміну від приватної сфери, характеризує не комерційну, а суспільну  діяльність. Період, за який може бути розрахований дефіцит, відповідає часу функціонування бюджету як фінансового плану і може становити місяць, квартал, півріччя, рік; а також виходити за ці рамки – до періоду економічного циклу або тривалості життя одного покоління. На нашу думку, можна виділити такі види бюджетного дефіциту:

• в залежності від характеру його виникнення: активний (виникає внаслідок свідомого використання бюджетного дефіциту у фінансовій політиці для досягнення поставлених цілей); пасивний (утворюється як результат пригніченої економічної кон’юнктури);
• в залежності від його врахування під час фінансового планування: запланований дефіцит (або очікуваний); незапланований дефіцит (неочікуваний);
• в залежності від бази розрахунку: дефіцит державного бюджету; дефіцит місцевого бюджету; дефіцит зведеного бюджету; дефіцит, визначений за аналітичним балансом.[32, c.16]

Важливо зазначити, що в зарубіжній літературі розрізняють  також фактичний, структурний і  циклічний дефіцити бюджету.

Фактичний дефіцит  державного бюджету складається  під впливом дискреційної бюджетно-податкової політики (структурний дефіцит) і циклічних коливань в економіці (циклічний дефіцит) або ще можна сказати по-іншому: під фактичним дефіцитом державного бюджету розуміють дефіцит, обсяг якого дорівнює загальним доходам (грошовим надходженням) від державних податків за мінусом витрат на державні закупівлі й трансфертні платежі. Структурний дефіцит визначається як бюджетний дефіцит при діючих податкових ставках і потенційному рівні випуску або як різниця між державними доходами і витратами за певної фіскальної політики (чинний рівень оподаткування і поточних витрат) і базового рівня безробіття (6%). Коли економічна система входить у період спаду, а рівень безробіття підвищується понад базовий, фактичний дефіцит бюджету перевищує рівень структурного дефіциту, що відбувається частково через зростання виплат допомоги по безробіттю й інших соціальних програмах, а також частково через падіння доходів населення.

Перевищення фактичного дефіциту над структурним дає  циклічний дефіцит (тобто різницю  між фактичним дефіцитом бюджету  і структурним дефіцитом прийнято називати циклічним дефіцитом бюджету), а перевищення структурного дефіциту над фактичним – циклічний надлишок. Зміна абсолютного розміру циклічного дефіциту визначається змінами в структурі податків і державних витрат, автоматична зміна яких відповідає змінам реального обсягу виробництва, інфляції та безробіття залежно від фази економічного циклу.

Характеристика  дефіциту В.М. Федосовим надається  за такими ознаками: формою прояву; причинами  виникнення; спрямуванням коштів.

За формою прояву  розрізняють відкритий і прихований дефіцит. Відкритий дефіцит – це той, що зафіксовано при затвердженні бюджету у відповідному документі: Законі про державний бюджет чи рішенні місцевих органів влади. Прихований дефіцит – це той, що офіційно не визнається. Існує декілька варіантів прихованого і напівприхованого дефіциту. По-перше, завищення планових показників доходів. По суті справи, це фальсифікація основного фінансового плану держави, яка все рівно виявиться при виконанні бюджету. Така фальсифікація може бути як свідомою – для реалізації певних політичних, економічних чи фінансових цілей, так і результатом невисокого рівня планування доходів, бажанням сприймати неможливе за реальність. Виходячи з рівня виконання плану доходів в Україні в останні роки, можна відзначити, що певні елементи прихованого дефіциту за рахунок завищення планових завдань мали місце. По-друге, завищення доходів може мати напівприхований характер. В Україні, наприклад, в деякі бюджетні роки до складу доходної частини бюджету включалась стаття "Доходи, що мають бути мобілізовані в процесі виконання бюджету". Виходячи з вимоги достовірності бюджетного планування, до затвердженого бюджету повинні включались тільки реальні доходи. Тому, з одного боку, якщо це саме такі реальні доходи, то їх необхідно чітко визначити і включити до бюджету в конкретних формах. Якщо це малоймовірні, або взагалі тільки бажані доходи, то їх неможливо і включати до бюджету. Фактично це нереальне завищення доходів бюджету з метою фіктивного збалансування бюджету.    По-третє,    можливий    варіант    напівприхованого-напіввідкритого дефіциту, коли в затвердженому бюджету дефіцит не виділяється, однак до складу доходів включаються такі надходження, які виступають джерелами його покриття.

Прихований  бюджетний дефіцит вкрай небажане явище, особливо його перша форма – завищення планових показників доходів. Адже при виконанні бюджету цих надходжень все рівно не буде. Але ж під них заплановані певні видатки. Згорнути окремі програми і скоротити видатки вже в процесі виконання бюджету значно складніше, ніж відмовитись від них з самого початку. Такий підхід характеризує бажання органів влади і управління давати обіцянки, які не можуть бути виконані, тобто штучно підвищувати свій імідж. Стосовно другої і третьої форм прихованого дефіциту можна відзначити, що вони нагадують гру в піжмурки, спробу приховати очевидне. Такий підхід характеризує фінансову казуїстику, коли ігноруються загальноприйняті визначення, терміни і підходи.

За причинами виникнення бюджетний дефіцит поділяється на вимушений і свідомий. Вимушений бюджетний дефіцит є наслідком економічної і фінансової кризи. Визначаючи в цілому причину дефіциту, слід зазначити, що він пов`язаний із бажанням чи необхідністю витрачати коштів більше, ніж їх є в наявності. Адже завжди можна скоротити видатки до наявних доходів, або, підвищивши рівень оподаткування, збільшити доходи і тим самим вирішити проблему. Однак в реальній дійсності все набагато складніше. Наприклад, в Україні скорочення видатків бюджету практично неможливе. За умов існуючих пропорцій розподілу ВВП і низького рівня індивідуальних доходів населення зменшити видатки на соціальну сферу та інші цілі просто нереально. Тобто, це можна зробити, але до чого таке рішення призведе? Аналогічно немає можливостей підвищення рівня оподаткування – він і так надто високий. Конкретними причинами бюджетного дефіциту в Україні є надмірно роздута бюджетна сфера, яка дісталась у спадщину від адміністративно-командної системи, а головне – низький рівень ВВП на душу населення. При цьому, продовжується спад виробництва і подальше зниження цього показника, внаслідок чого ситуація ще більше загострюється. В цілому вимушений бюджетний дефіцит в будь-якій країні є спробою пом`якшення складної фінансової ситуації.

Свідомий бюджетний дефіцит пов`язаний з проведенням політики так званих "позикових" фінансів. Формування доходів бюджету може здійснюватись на основі "податкових" чи "позикових" фінансів. Політика "податкових" фінансів виходить з повного забезпечення доходів бюджету за рахунок податкових надходжень. Це створює стабільну доходну базу, адже податки не треба повертати. Політика "позикових" фінансів виходить з необхідності обмеження рівня оподаткування і забезпечення частини бюджетних видатків за рахунок позик. Якщо вимушений бюджетний дефіцит є наслідком дефіциту фінансових ресурсів у країні, то свідомий, як правило, можливий саме при наявності вільних ресурсів, які фізичні та юридичні особи можуть надати державі у тимчасове користування. Це дефіцит тільки бюджету держави; фінансовий стан підприємств і громадян в цілому задовільний або і дуже добрий. Обмеження рівня оподаткування сприяє розвитку виробництва і зростанню доходів у суспільстві. Держава ж може бути дійсно багатою тільки у багатому суспільстві. Адже багата держава у бідному суспільстві це нонсенс, який рано чи пізно призведе до кризи.

Встановлення причин бюджетного дефіциту надзвичайно важливе для  його оцінки. Сама по собі наявність  дефіциту (звісно, якщо це саме дефіцит, а не бюджетна "пустота") ще ні про що не свідчить. Хіба можна, скажімо, порівняти дефіцит в Україні та США? Дефіцит в нашій країні явно вимушений і тому необхідно вести чітку політику на його ліквідацію. Але немає потреби боротись з таким дефіцитом, який наперед передбачений. Тому і однозначна оцінка дефіциту неможлива. Невірно визначати його сам по собі як негативне явище і хибну фінансову політику. Точно так невірно вказувати, що дефіцит зовсім нешкідливий. Не існує абсолютної оцінки бюджетного дефіциту як фінансового явища. Може даватись тільки його відносна характеристика виходячи з причин виникнення.