Моделювання дефіциту бюджету

Графік коефіцієнта еластичності має наступний вигляд (Рис.3.3)

Рис. 3.3 Коефіцієнт еластичності державного та гарантованого державою боргу по дефіциту Державного бюджету  України

На графіку ми бачимо, що зі збільшенням розмірів дефіциту Державного бюджету (х), еластичність державного та гарантованого державою боргу збільшується.

Особливої актуальності взаємозв'язок дефіцит бюджету - державний  борг набирає у новітніх умовах, що характеризуються не лише браком доступних  і недорогих фінансових ресурсів, а й значною волатильністю валют, зниженням темпів економічного розвитку та соціальних стандартів життя. Адже за таких обставин уряд може необґрунтовано вдаватися до зростання зовнішніх запозичень або значного збільшення надання гарантій для отримання кредитів державними компаніями, що, безумовно, матиме неоднозначні наслідки для всієї системи державних фінансів. Саме тому, оцінюючи такі ризики, Президент України зазначив, що "необхідно радикально змінити бюджетну політику, потрібно мати збалансовані державні фінанси і правильно вести політику державних витрат" []. При цьому необхідно зауважити, що фінансові ресурси, отримані за рахунок державних запозичень, варто використовувати переважно на інвестиційні цілі, що не лише сприятиме зростанню економічного потенціалу країни, а й забезпечить у майбутньому зростання дохідної частини державного бюджету.

Таблиця 3.4

Прогнозування державного та гарантованого державою боргу

на 2011 – 2012 рр.

Так за даними Національного  банку України (НБУ), ВВП у 2011-2012 роках  зростання реального ВВП буде на рівні 4%. Також планується скорочення дефіциту бюджету в 2011 році до рівня 3,5% ВВП і 2,5% ВВП в 2012 році. При цьому ставиться завдання стабілізації державного боргу на рівні не більше 25% від ВВП до кінця 2013-2014 рр.. На підставі цих даних та побудованої нами моделі, можемо спрогнозувати реалістичність планів Уряду. (Табл. 3.4)

 Отже, у 2011 році  при збільшенні ВВП на 4% від  рівня попереднього року та  дефіциті державного бюджету  – 3,5% ВВП, державний та гарантований  борг становитиме 383,68 млрд. грн., або 34% ВВП. У 2012 планується зниження цього показника до рівня 318,97 млрд. грн., або 27% ВВП.

3.2.  Підвищення ефективності бюджетного управління інноваційно-інвестиційним розвитком економіки та соціальними видатками

Бюджетну політику України не можна назвати активною щодо використання ресурсів, які залучаються, на структурну перебудову господарського комплексу України, його модернізацію, прискорення його інноваційної складової, а також забезпечення на цій основі високих і стабільних темпів економічного зростання. На жаль, саме така спрямованість державної фінансової політики спостерігається в останні роки. Але відомо, що наша країна потребує значної активізації інвестиційної діяльності з боку держави. Для цього використання дефіцитного бюджетного фінансування має бути більш активним і водночас виваженим.

У період 2004-2008 рр. капітальні видатки Державного бюджету України  перевищували рівень дефіциту Державного бюджету України і знаходилися  у межах від 2,48 %  до 4,36 % ВВП. І  вже починаючи з 2009 року дефіцит Державного бюджету України перевищив капітальні видатки на 2,27% ВВП у 2009 році та 3,95% у 2010 році. (Рис 3.4.)

Рис.3.4. Динаміка дефіциту та капітальних видатків Державного бюджету України, у % до ВВП

Тобто саме ця різниця  додатково залучених коштів до бюджету країни була відправлена «на проїдання», без створення додаткових благ та без розвитку економіки країни. Вартість же таких додатково залучених джерел всередньому сягає 10%, що стає додатковим тягарем для економіки країни.

Здійснення інвестицій за рахунок коштів бюджету в Україні  має тенденцію до зниження. Низька частка бюджетних інвестицій у загальному обсязі інвестицій за останні роки не надає можливості державі відігравати  активну роль у реалізації стратегічних завдань розвитку. Приблизно таку ж низьку частку державних інвестицій мають Вірменія, Киргизія, Азербайджан (до 10 %). У Російській Федерації держава інвестує 20%, а у Білорусі -27% від загального обсягу інвестицій. За оцінкою МВФ, у середньому у розвинених країнах рівень державних інвестицій становить близько 3,7% ВВП, або 15 % всього обсягу інвестицій, для країн з високою нормою нагромадження - 26 % ВВП (Японія) і нових індустріальних країн Азії-29% ВВП [26].

Результати нестійкої  динаміки державних інвестицій в  основний капітал в Україні є, на нашу думку, наслідком того, що для активізації інвестиційної діяльності застосовується незбалансована бюджетна політика. Дефіцит бюджету повинно бути спрямовано на державні інвестиції, а не на соціальні виплати населенню. Для цього слід збільшити інвестиційні видатки бюджету і витрати на підтримку вітчизняного бізнесу, а також посилити стимулювання внутрішнього попиту. Важливими напрямами є підвищення ефективності витрачання бюджетних коштів; розширення кредитної діяльності держави; надання гарантій по кредитах; удосконалення політики щодо мобілізації ресурсів з метою збільшення строків їх залучення та поліпшення їх структури. Необхідною є фінансова підтримка державних банківських установ, спрямована на зміцнення їх стійкості за рахунок нарощування статутних капіталів. Потребують підтримки програми стимулювання організованих заощаджень населення та обмеження відпливу депозитів.

За рахунок видатків бюджету держава може доповнювати  зусилля підприємців у частині  формування основних фондів переважно стосовно інфраструктури, враховуючи, що саме пасивна частина основних фондів, незважаючи на її значення для підвищення ефективності економіки, недофінансується приватним капіталом. При цьому вибір галузевих пріоритетів, стосовно яких здійснюється бюджетне регулювання, має враховувати як технологічні, так і організаційні обставини, які притаманні національній економіці.

Зміцнення інвестиційної  складової державного бюджету, забезпечення зростання бюджетів розвитку сприятимуть  активізації інвестиційно-інноваційної діяльності в Україні. Актуальним та перспективним є впровадження у бюджетну політику принципу дольової участі держави у фінансуванні окремих інноваційних проектів, які мають пріоритетне значення.

Переорієнтація бюджетної  політики з вирішення поточних завдань за рахунок боргу до використання її у якості каталізатора інвестиційно-інноваційного розвитку передбачає ефективне управління державним боргом з метою поступового зменшення витрат державного бюджету на його обслуговування та погашення, оптимізації обсягів та структури державного боргу відповідно до темпів економічного зростання. Бюджетна політика у сфері державного боргу потребує стратегічного підходу у напрямку розробки та реалізації ефективного механізму інвестування запозичених ресурсів, підвищення ефективності державних інвестицій.

У цьому контексті  потрібно реалізовувати новий підхід до розуміння бюджетної політики як складної динамічної системи, яка  розвивається разом з розвитком  суспільства, ним обумовлюється  та створює «стимулюючу напругу», поштовх для розгортання економічної динаміки. Разом з тим слід ураховувати співвідношення об'єктивної та суб'єктивної компонент бюджетної політики, яке визначається ступенем зрілості суспільства (економічної, політичної, інтелектуальної, моральної).[26]

Основною проблемою  реального оцінювання ефективності соціально-економічного розвитку країни є правильне та достеменне визначення критеріїв оцінки з метою виявлення  найбільш актуальних економічних проблем  та розроблення на цій основі відповідної стратегії розвитку.

Під ефективністю соціально-економічного розвитку розуміється ступінь використання максимальних, оптимальних чи потенційних  можливостей окремих макропоказників. Сучасний стан соціально-економічного розвитку країни (регіонів, основних видів економічної діяльності) характеризується декількома десятками показників. Кожний з показників в окремому періоді може зростати або знижуватися, однак виникає питання: в якому з двох розглянутих періодів стан соціально-економічного розвитку є кращим? Для обґрунтування цієї відповіді необхідна розробка інтегрального критерію оцінення соціально-економічного стану, який характеризував би його зміну в динаміці. Другий аспект застосування інтегрального критерію оцінки полягає у порівняльній оцінці ефективності соціально-економічного розвитку країн, регіонів та основних видів економічної діяльності.

Необхідно розробити  новий теоретичний підхід, якій зорієнтований  на охоплення всієї національної економіки та визначення її інноваційності.

При цьому, країна, регіон або вид економічної діяльності представляється як складна функціональна система зі своїми вхідним та вихідними параметрами Трансцендентне рівняння, що визначає взаємодію функцій сукупного попиту та сукупної пропозиції для досягнення загальної економічної рівноваги - є макрофункцією економічної системи. Тобто, макрофункція є кількісним виразом основної мети, залежить від керуючого впливу X (вектора вхідних параметрів) і забезпечує передачу цього впливу на вихідні параметри У.

Система показників для  оцінення ефективності соціально-економічного розвитку повинна відображати найважливіші характеристики країни, регіонів та основних видів економічної діяльності, а в сукупності - давати уявлення про узагальнену характеристику розвитку - інноваційність. Так, в країнах Європейського Союзу основним інструментом виконання оцінки стану розвитку інноваційного процесу та динаміки змін інноваційної активності прийнято EIS - European Innovation Scoreboard (Європейське інноваційне табло). Разом з тим самі автори відзначають, що моніторинг та оцінка результатів є одним з вузьких місць інноваційної політики.

На нашу думку, існуючі  підходи до оцінення інноваційності економіки засновані на загальних  індикаторах інноваційної активності і не дають належного уявлення про те, як ці зовнішні ознаки інноваційності вплинули на кінцевий результат соціально-економічного розвитку?

На відміну від відомих  підходів, використовуваних для визначення інтегрального критерію, у запропонованому Ю.М. Харазішвілі. підході, як складові інтегрального критерію оцінення ефективності соціально-економічного розвитку, використовуються тільки вихідні параметри. Це суттєво скорочує численність показників та значно спрощує проведення розрахунків інтегрального показника. Вихідні параметри є результатом взаємодії усіх вхідних параметрів, з врахуванням їхньої різної чутливості і запізнювання впливу на вихідні макропоказники через макрофункцію економічної системи.

Таким чином, як складові інтегрального критерію оцінки ефективності соціально-економічного розвитку пропонуються наступні:

1. ВВП на одиницю продуктивної потужності або узагальнена продуктивність - ВВП на чисельність зайнятих ( N_D ) та завантажений капітал ( K_z ):

                                  (3.13)

2. Соціальна  справедливість.  Застосування   моделі   функції   сукупної   пропозиції   дозволяє розрахувати коефіцієнти еластичності виробничої функції при затратах праці та капіталу на основі офіційних статистичних даних по Україні, регіонах та основних видах економічної діяльності, що визначають розподіл доходу між працею і капіталом. Використовуючи оптимальні значення цих коефіцієнтів  (0,382;  0,618), що відповідають принципу "золотого перетину" при яких тіньова заробітна плата теоретично відсутня, можна визначити "коефіцієнт соціальної справедливості" як відношення розрахункового значення коефіцієнта еластичності при затратах праці до його оптимального значення:

                                             (3.14)

3. Тіньова економіка. Обчислення існуючих (для офіційних статистичних даних) та знання оптимальних коефіцієнтів еластичності у виробничій функції визначають затрати праці з урахуванням  тіньової  складової  оплати  праці,  яка при  вирішенні  оберненої  задачі  в  моделі сукупного попиту дозволяє обчислити сумарний ВВП (офіційний + тіньовий). Тому відношення офіційного ВРП до сумарного з урахуванням тіньової складової буде визначати ступінь близькості офіційного ВВП до його максимального значення при відсутності тіньової складової економіки - коефіцієнт наявності тіньової економіки:

                                             (3.15)

Відзначимо, що загальноприйнятий  коефіцієнт тінізації  k_T (відношення тіньовий складової ВВП до сумарного або офіційного ВВП) пов'язано з k_тін відношенням: k_T = 1 - k_тін.