Система раннього прогнозування та попередження банкрутства

    Х2 = оборотні активи / зобов’язання;

    Х3 = короткострокові зобов’язання / активи;

    Х4 = виручка від реалізації / активи.

      Якщо Zт >0,3 – підприємству не  загрожує банкрутство, якщо Zт< 0,2 – є ймовірність банкрутства.

    Виходячи  з визначень коефіцієнтів, для  базового підприємства були зроблені наступні розрахунки:

       Х1 = 1420,2 / 2668,2 = 0,53;

     Х2 = 3845,3 / 3418,2 = 1,12;

     Х3 = 2668,2 / 4232,2 = 0,63;

     Х4 = 1420,2 / 4232,2 =0,34.

    При підставленні отриманих значень  у формулу 2.5. одержуємо:

     Zт = 0,03´0,53 + 0,13´1,12 + 0,18´0,63 + 0,16´0,34 = 0,33,

  що означає, що за критерієм  Таффлера підприємству не загрожує  банкрутство [25,с113].

           Слід зазначити, що останні дві моделі визначення вірогідності  банкрутства є більш ліберальними, тому значення коефіцієнтів більш високі, ніж в інших економічних моделях.

      Згідно з кількома методиками  прогнозування банкрутства побудовано  універсальну дискримінантну функцію, яка більш підходить для прогнозування банкрутства підприємств в умовах економіки України.

Z = 1,5 Х1 + 0,008 Х2 + 10 Х3 + 5 Х4 + 0,3 Х5 + 0,1 Х6,            (2.6.)

де  Х1 = cash-flow / зобов’язання;

    Х2 = валюта балансу / зобов’язання;

    Х3 = прибуток / валюта балансу;

    Х4 = прибуток / виручка від реалізації;

    Х5 = виробничі запаси / виручка від  реалізації;

    Х6 = оборотність основного капіталу (виручка від реалізації) / валюта   балансу.

    Для базового підприємства ці показники мають наступний вигляд:

   Х1 = 2601,4/3418,2 = 0,76;

   Х2 = 4232,2/3418,2 = 1,24;

   Х3 = -43,7/4232,2 = -0,01;

   Х4 = -43,7/1420,2 = -0,03;

   Х5 = 35,0/1420,2 = 0,025;

   Х6 = 1420,2/4232,2 = 0,34.

    Відповідно  розрахунок результативного значення за формулою 2.6. наступний:

   Z = 1,5х0,76 + 0,008х1,24 – 10х0,01 - 5х0,03 + 0,3х0,025 + 0,1х0,34 = 0,94.

      Здобуті значення Z- показника можна  інтерпретувати так:

      Якщо Z > 2, то підприємство вважається  фінансово стійким, і йому не  загрожує банкрутство.

     При значенні 1<Z<2 фінансова рівновага  (фінансова стійкість) підприємства  порушена, але за умови переходу  на антикризове управління банкрутство  йому не загрожує.

     При значенні 0<Z<1 підприємству  загрожує банкрутство, якщо воно  не здійснить санаційних заходів.

     При Z<0 підприємство є  напівбанкрутом.

     Отже, за результатами розрахунків  по останній моделі підприємству  необхідно перейти на антикризове  управління для збереження своєї  фінансової стійкості.

     Слід зазначити, що існуючі моделі діагностики банкрутства можуть давати різні оцінки ступеня загрози банкрутства. Так, в нашому випадку за більш ліберальними моделями діагностики банкрутства Лиса та Таффлера підприємству не загрожує банкрутство, за іншими – загроза банкрутства досить серйозна.

     Перераховані моделі мають суто  теоретичний характер підходів  до прогнозування банкрутства,  вони не враховують галузевих  особливостей розвитку підприємств,  притаманних їм форм організації  бізнесу, тому слід використати  інші два підходи для більш об’єктивної оцінки загрози банкрутства та ступеню тяжкості кризи на підприємстві.

     Підхід 2: Використання системи формалізованих  і неформалізованих критеріїв.

     Експрес-діагностика банкрутства  здійснюється за наступними етапами:

1. визначення об’єктів спостереження “кризового поля”, які реалізують загрозу банкрутства підприємства;
2. формування системи індикаторів оцінки загрози банкрутства підприємства. Система таких індикаторів формується за кожним об’єктом спостереження “кризового поля”;
3. аналіз окремих сторін кризового фінансового розвитку підприємства;
4. попередня оцінка масштабів кризового фінансового положення підприємства.

     У сучасних економічних умовах  фактично усі аспекти фінансової  діяльності підприємства можуть  генерувати загрозу його банкрутства. Тому існує безліч систем критеріїв загрози банкрутства суб’єктів підприємницької діяльності.

      Наприклад, Бланк І.А. у якості об’єктів  “кризового поля” досліджує чистий грошовий потік підприємства, ринкову вартість підприємства, структуру капіталу підприємства, структуру фінансових зобов’язань за строками погашення, структуру активів підприємства, структуру операційних затрат [18].

      Кравцова Т.Н. у якості критеріїв оцінки загрози банкрутства підприємства виділяє три фінансових коефіцієнта:

- коефіцієнт рентабельності активів,  який в динаміці не повинен  зменшуватись;

• коефіцієнт  маневрування, який не повинен бути більшим за 0,3;
• коефіцієнт покриття (значення не більше 2,0) [29].

       Байцим В.Ф. пропонує у якості критеріїв оцінки загрози банкрутства підприємства розглядати динаміку та порівнювати з нормативними значеннями наступні показники:

• майнового стану (сума активів, що є в розпорядженні підприємства, частка основних засобів у сумі активів, знос основних засобів, коефіцієнт відновлення основних засобів, величина товарно-матеріальних запасів, величина дебіторської заборгованості);
• фінансового стану (частка власних коштів у загальній сумі джерел, частка оборотних коштів у загальній їх сумі, коефіцієнт маневреності власного капіталу, коефіцієнт поточної ліквідності);
• наявність негативних статей в звітності (коефіцієнт забезпеченості запасів і витрат власними оборотними коштами, відношення дебіторської заборгованості до кредиторської, непокриті збитки, прострочена  дебіторська та кредиторська заборгованості);
• рентабельності (рентабельність продукції, активів, власного капіталу);
• оборотності (оборотність основного капіталу, товарно-матеріальних запасів, дебіторської заборгованості, оборотного капіталу) [16].

       Використовуючи західний досвід (рекомендації Комітету по обумовленню практики аудиту в Великобританії), можна визначити наступний дворівневий перелік критичних показників для оцінки можливого банкрутства підприємства:

• перший рівень – це критерії і показники, несприятливі поточні значення яких чи динаміка змін свідчать про можливі в майбутньому значні фінансові ускладнення, в тому числі і банкрутство (повторні суттєві втрати в основній виробничій діяльності, перевищення деякого критичного рівня простроченої кредиторської заборгованості, стійкі низькі значення коефіцієнтів ліквідності, хронічна нестача оборотних засобів, стійке збільшення до небезпечних меж частки залучених засобів в загальній сумі джерел засобів, неправильна реінвестиційна політика, перебільшення розмірів залучених засобів над встановленими лімітами, наявність понаднормових товарів і виробничих запасів, погіршення відносин з банківською системою, використання нових джерел фінансових ресурсів на відносно невигідних умовах, застосування у виробничому процесі обладнання  з простроченими строками експлуатації, несприятливі зміни в портфелі замовлень);
• другий рівень – критерії і показники, негативні значення яких не дають підстав розглядати поточний фінансовий стан підприємства як критичний, разом з тим вони вказують на те, що при неприйнятті цих заходів ситуація може різко погіршитися (втрата ключових співробітників апарату управління, вимушені зупинки, а також порушення ритмічності виробничо-технологічного процесу, недостатня диверсифікація діяльності підприємства, надмірна ставка на можливу і прогнозну успішність та прибутковість нового проекту, втрата ключових контрагентів, недооцінка необхідності постійного технічного і технологічного оновлення підприємства).

       Одним із завдань даної роботи  було розроблення та впровадження удосконаленого інструментарію оцінки загрози банкрутства суб’єктів  підприємницької діяльності та попередньої оцінки масштабів кризового фінансового становища підприємства на підставі такого інструментарію (додатки В, Д).

            В залежності від масштабів кризового стану підприємства та ймовірності банкрутства менеджер підприємства повинен обрати відповідний спосіб реагування.

      Залежність способу реагування  від масштабу кризового стану  підприємства наведена у таблиці  2.3. [18, стр 270].  

Таблиця 2.3.

Масштаби  кризового фінансового стану  підприємства та можливі шляхи виходу з нього 

 

        За результатами розрахунків індикаторів, наведених у додатку Ж, по досліджуваному підприємству можна зробити такі висновки:

1. стосовно майнового стану спостерігається двояка тенденція: з одного боку, негативним є збільшення коефіцієнта зносу основних засобів (з 0,59 до 0,603) та зменшення  оборотних виробничих активів у загальній їх сумі (з 0,04 до 0,023) на протязі  двох років, з іншого -  позитивна динаміка коефіцієнту мобільності активів (збільшення за останній рік);
2. що стосується чистого грошового потоку досліджуваного підприємства, то хоч значення деяких показників (коефіцієнта достатності чистого грошового потоку) в цілому є досить низькими, але всі коефіцієнти (достатності чистого грошового потоку, ліквідності грошового потоку, ефективності чистого грошового потоку та реінвестування чистого грошового потоку) мають позитивну динаміку і помітно збільшилися за останній рік;
3. коефіцієнти, що характеризують стан фінансових зобов’язань  підприємства мають різко негативну тенденцію: збільшилася концентрація позикового капіталу (з 55% до 81% за останній рік) та коефіцієнта невідкладних короткострокових зобов’язань (з 66% до 78% за останній рік), вдвічі зменшився коефіцієнт фінансової стабільності за останній рік (з 0,8 до 0,24), що є вкрай небезпечним для підприємства, але при цьому спостерігається зменшення середнього періоду оборотності кредиторської заборгованості (з 2,5 до 1,7 днів);
4. платоспроможність підприємства в цілому зменшилася, оскільки значення коефіцієнта покриття та абсолютної ліквідності зменшилися за два роки (з 2,2 до 1,4 та з 1,8 до 0,97), але все ж таки ці значення вищі за нормативні, негативним є зменшення частки власних коштів у загальній їх сумі, що характеризує  збільшення залежності підприємства від залученого капіталу; співвідношення між короткостроковою дебіторською та кредиторською заборгованістю більше одиниці  та зростає за аналізований період і в останньому році становить 20,2, що характеризує потенційну можливість підприємства розрахуватися з кредиторами за рахунок дебіторської заборгованості;
5. помітне погіршення фінансової стійкості підприємства: коефіцієнт забезпечення оборотних активів власними коштами та коефіцієнт незалежності зменшилися відповідно з 0,3 до 0,11 та з 0,45 до 0,19, але позитивним фактором є збільшення коефіцієнту маневреності робочого капіталу (з 0,2 до 0,9 у звітному році);
6. спостерігається негативна тенденція щодо рентабельності продукції та активів: коефіцієнт рентабельності поволі знижується  (від 0,02 до 0,07 та від 0,02 до 0,002), а рентабельність власного капіталу в останньому році взагалі має від’ємне значення (-0,05).