Система раннього прогнозування та попередження банкрутства

 
      2.2. Система раннього  прогнозування та  попередження банкрутства

       Діагностика та прогнозування банкрутства є одним з найголовніших завдань менеджерів підприємства. Тому важливим є формування особливої системи раннього прогнозування  та попередження банкрутства, яка була б спрямована саме на цей аспект аналізу стану підприємства в умовах кризової ситуації.

       Такі автори, як Коротков Е.М., Бєляєв А.А., Валовий  Д.В., розглядають систему антикризового управління як систему методів попередньої діагностики та захисту підприємства від ймовірності банкрутства [27, с. 261].

       Відомий фахівець в галузі  банкрутства та санації підприємств  О.О.Терещенко висуває свою версію подібної системи: система раннього попередження та реагування – це особлива інформаційна система, яка сигналізує керівництву про потенційні ризики, які можуть насуватися на підприємство як із зовнішнього, так і з внутрішнього середовища [45, с. 163].

        Бланк І.А. вважає, що діагностика банкрутства являє собою систему цільового фінансового аналізу, спрямованого на виявлення параметрів кризового розвитку підприємства, генеруючи загрозу його банкрутства в майбутньому періоді [18, с. 263].

        Синтезуючи всі  визначення, ми  дійшли висновку, що система раннього  прогнозування та попередження банкрутства – це особлива система прогнозування фінансового стану підприємства з позиції імовірнісного банкрутства. Основною ціллю такої діагностики є раннє виявлення кризового стану підприємства та попередня оцінка масштабів кризи.

        На сьогоднішній день існує три основні підходи до прогнозування фінансового стану підприємства з позиції можливого банкрутства:

1. проведення фінансового моніторингу шляхом розрахунку інтегральних показників рівня загрози банкрутства, відомі як моделі Бівера, Альтмана, Спрінгейта, Лиса та Таффлера;
2. використання системи формалізованих і неформалізованих критеріїв;
3. оцінка і прогнозування показників задовільної структури балансу.

       Вважаємо, що досить неефективно  використовувати тільки один  з перерахованих критеріїв. Використання всіх трьох підходів дасть змогу оцінити ступінь загрози банкрутства, стадію кризи та чинники, що її спричинили.

       Зупинимося на підходах до  прогнозування та ідентифікації  фінансового стану підприємства  детальніше.

       Підхід 1: Використання дискримінантних функцій.

       Підхід базується на дискримінантному  аналізі. Зміст дискримінантного  аналізу полягає в тому, що  за допомогою математично-статистичних  методів будується функція та  обчислюється інтегральний показник, на підставі якого з достатньою мірою ймовірності можна передбачити банкрутство суб’єкта господарювання.

       Найбільш відома в цій області  робота економіста Альтмана, який  розробив за допомогою апарату  мультиплікаційного дискримінантного  аналізу методику розрахунку кредитоспроможності підприємства. Цей індекс дозволяє заздалегідь розділити суб’єктів господарювання  на потенційних банкрутів і не банкрутів.

       Альтман дослідив 66 підприємств  в промисловості, частина яких  збанкрутіла в період 1946-1965 рр., а  частина успішно працювала, а також дослідив 22 аналітичних коефіцієнта. З них вибрав 5 найбільш значимих для прогнозу і побудував багатофакторну регресію, відому як п’ятифакторна модель Альтмана.

       Існує також більш проста двофакторна  модель Альтмана для діагностики банкрутства.

       За двофакторною моделлю ймовірність  банкрутства визначається коефіцієнтом  покриття Кп і коефіцієнтом  автономії Кавт за формулою:

Z = -0,3877-1,0736* Кп + 0,0579 * Кавт,                          (2.1.)

                         

де - Кп = оборотні активи / поточні зобов’язання. 

Кавт =власний  капітал / пасиви.

    Для базового підприємства ці показники  мають значення відповідно:

Кп = 3845,3 / 2668,2 = 1,4;                                     

Кавт = 814,0 / 4232,2 = 0,19;

    Підставляючи значення показників у формулу 2.1., маємо:

Z = -0,3877-1,0736´ 1,4 + 0,0579´0,19 = -1,88

      Для підприємств, у яких Z = 0, ймовірність  банкрутства становить 50%. Від’ємні  значення  Z свідчать про зменшення  ймовірності банкрутства.   Якщо Z>0, то ймовірність банкрутства перевищує 50% і підвищується зі збільшенням  Z. Ця модель недостатньо точно прогнозує ймовірність банкрутства. Похибка Z дорівнює +/- 0,65.

    Тому  за результатом розрахунку моделі для  базового підприємства можна зробити  висновок, що ймовірність збанкрутіти для нього зменшується.

        П’ятифакторну модель Альтмана  можна записати таким чином:

Ам =1,2 Рк + 1,4Ра +3,3Да + 0,6 Кк +1,0 Оа,                      (2.2.)             

де  Ам – інтегральний показник рівня  загрози банкрутства;

Рк  – відношення робочого капіталу підприємства до суми всіх його активів;

Ра  – рівень рентабельності активів  або всього використовуваного капіталу, визначають відношенням чистого  прибутку до середньої суми використовуваних активів чи всього капіталу;

Да  – рівень дохідності активів, визначають відношенням чистого доходу до середньої суми використовуваних активів чи всього капіталу;

Кк  – коефіцієнт відношення суми власного капіталу до позичкового;

Оа  – обіговість активів чи капіталу. Визначають відношенням обсягу продажу продукції до середньої вартості активів чи всього використовуваного капіталу.

         Загроза банкрутства визначається  за шкалою у таблиці 2.2.

Таблиця 2.2.

Шкала оцінки загрози банкрутства підприємства за Альтманом

  

    Для виробничого підприємства ТОВ “Мрія” маємо наступні значення коефіцієнтів:

Рк = (3845,3 – 2668,2) / 4232,2 = 0,27;

                Ра = -43,7 / 3383,9 = -0,01;

Да = 1300,6 /3383,9 = 0,38;

Оа = 1420,2 /3383,9 =0,42;

 КК = 814,0 / 3418,2 = 0,24;

    Підставляючи  значення вище перерахованих коефіцієнтів у формулу 2.2., отримуємо:

      Ам = 1,2 ´ (0,27) + 1,4´ (-0,01) + 3,3´ 0,38 + 0,6´0,24 + 0,42 =2,13

      За проведеним розрахунком п’ятифакторної  моделі Альтмана ймовірність  банкрутства підприємства є високою.

        Але застосування цієї моделі доречно лише для акціонерних товариств, акції яких вільно котируються на фондових біржах. Ще однією проблемою застосування цієї моделі для прогнозування банкрутства українських підприємств є  неспівпадання їх ринкової і балансової вартості активів.

       Наступною поширеною моделлю  прогнозування банкрутства підприємств  є модель Спрінгейта:

         Z = 1,03А + 3,07В + 0,66С + 0,4Д,                      (2.3.)

де  А –робочий капітал / загальну вартість активів;

В – прибуток до сплати податків та відсотків  / загальну вартість активів;

С – прибуток до сплати податків / короткотермінова заборгованість;

Д – обсяг продажу / загальну вартість активів.

Якщо  Z<0,862 , то підприємство є  потенційним  банкрутом.

    Розрахунки  складових моделі Спрінгейта для  базового підприємства мають вигляд:

  А = (3845,3 – 2668,2) / 4232,2 = 0,27;

  В = -43,7 / 4232,2 = -0,01;

  С = -43,7 / 2668,2 = -0,02;

  Д = 1420,2 /4232,2 = 0,34.

    Підставляючи  вище наведені значення коефіцієнтів у формулу 2.3., маємо наступне значення показника Z:

   Z = 1,03´(0,27) + 3,07´ (-0,01) + 0,66´ (-0,02) + 0,4´0,34 = 0,38.

        Це означає, що підприємство є потенційним банкрутом. Точність прогнозування банкрутства за цією моделлю становить 92%.

        Відомим тестом на ймовірність  банкрутства є моделі Лиса (Zл)  та Таффлера (Zт), які досить часто  використовують у зарубіжній  практиці:

Zл  = 0,063Х1 + 0,092 Х2 + 0,057Х3 + 0,001Х4,                       (2.4.)

де Х1 = оборотні активи /активи;

    Х2 = прибуток від реалізації / активи;

    Х3 = нерозподілений прибуток / активи;

    Х4 = власний капітал / залучений  капітал.

        Граничне значення Zл = 0,037.

    Для базового підприємства значення складових  Х1...Х4 наступні:

     Х1 = 3845,3 /4232,2 =0,9;

     Х2 = 1420,2 /4232,2 = 0,34;

     Х3 = -43,7 / 4232,2 = -0,01;

     Х4 = 814,0 /850 = 0,96.

    Підставляючи  відповідні значення коефіцієнтів у  формулу 2.4., отримуємо:

     Zл = 0,063´0,9 + 0,092 ´0,34 - 0,057´0,01 + 0,001´0,96 = 0,09.

      За даним критерієм підприємство  ще не перетнуло межі банкрутства.  Але значення отриманого коефіцієнта  близьке до критичного.

Zт  = 0,03Х1 + 0,13Х2 + 0,18Х3 + 0,16Х4,                    (2.5.)

де  Х1 = прибуток від реалізації / короткострокові  зобов’язання;