Особливості фінансової діяльності суб’єктів господарювання різних організаційно-правових форм

Одним з різновидів кооперативів є кредитні спілки, які можна розглядати як спрощену форму кооперативного банку. Кредитна спiлка — це неприбуткова органiзацiя, заснована фiзичними особами на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членiв у взаємному кредитуваннi та наданнi фiнансових послуг за рахунок об’єднаних грошових внескiв членiв кредитної спiлки. Після реєстрації місцевими органами державної влади кредитна спілка стає юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку, штампи, бланки та інші реквізити.

Членами кредитної  спілки, в тому числі її засновниками, можуть бути громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, досягли 18 років, не обмежені у дієздатності. На відміну від сільськогосподарських  та споживчих кооперативів, кредитні спілки не можуть утворюватись юридичними особами і не можуть бути засновниками суб’єктів підприємницької діяльності.

Кредитна  спілка створюється у складі не менше  ніж 50 осіб і об’єднує громадян за місцем їх роботи, проживання, а також за професійною ознакою, ознаками членства у громадській організації, належності до релігійної організації тощо. Членові спілки, який вибуває, кредитна спілка виплачує всі його членські внески разом з належним доходом після відрахування його заборгованостей перед спілкою.

До основних видів фінансової діяльності кредитної  спілки можна віднести:

приймання внесків  від членів спілки;

надання позичок  членам спілки та іншим кредитним  спілкам;

надання поручительств  щодо виконання членами спілки зобов’язань  перед третіми особами.

Члени спілки несуть фінансову відповідальність щодо її зобов’язань перед державними установами, кооперативними, громадськими об’єднаннями та фізичними особами  в межах своїх членських внесків.

Кошти кредитної  спілки утворюються здебільшого  із вступних і членських внесків  її членів.

У разі ліквідації кредитної спілки кожному її членові  виплачуються членські внески разом  з належним доходом, а також пропорційна  кількості його членських внесків  частина резервного фонду, але лише після того, як кредитна спілка розрахується за своїми зобов’язаннями перед третіми особами. 

Особливості фінансової діяльності підприємств з іноземними інвестиціями

Підприємство з іноземними інвестиціями — підприємство будь-якої організаційно-правової форми, створене відповідно до законодавства України, іноземна інвестиція в статутному капіталі якого, за його наявності, становить не менше 10 %. Рівень відповідальності іноземних інвесторів за боргами підприємства з іноземними інвестиціями залежить від особливостей обраної організаційно-правової форми. Зазначені підприємства можуть утворюватися в результаті:

а) часткової  участі у підприємствах, що створюються спільно з українськими юридичними і фізичними особами;

б) придбання  корпоративних прав діючих підприємств;

в) створення  підприємств, що повністю належать іноземним інвесторам, філій та інших відокремлених підрозділів іноземних юридичних осіб або придбання у власність діючих підприємств повністю.

Вітчизняне  законодавство розрізняє такі основні  види іноземних інвестицій:

1) іноземна  валюта, що визнається конвертованою  Національним банком України; 

2) валюта  України (у разі реінвестицій);

3) будь-яке  рухоме і нерухоме майно та  пов’язані з ним майнові права;

4) акції, облігації, інші цінні папери, а також корпоративні права (права власності на частку (пай) у статутному фонді юридичної особи, створеної відповідно до законодавства України або законодавства інших країн), виражені у конвертованій валюті;

5) грошові  вимоги та права на вимоги  виконання договірних зобов’язань,  які гарантовані першокласними  банками і вартість яких виражена  у конвертованій валюті;

6) іноземні  інвестиції у вигляді будь-яких  прав інтелектуальної власності;

7) права на  провадження господарської діяльності, включаючи права на користування  надрами та використання природних  ресурсів, наданих відповідно до  законодавства України або згідно  з договорами;

8) інші цінності  відповідно до законодавства  України.

Якщо інвестиції здійснюються не у грошовій формі, то вони мають бути оцінені як в іноземній конвертованій валюті, так і в гривнях за угодою сторін. Оцінка проводиться з урахуванням міжнародних або українських ринкових цін із застосуванням обмінного курсу НБУ.

Підприємства, створені за участю іноземних інвестицій, а також об’єкти (результати) спільної діяльності на території України за участю іноземних інвестицій без створення юридичної особи, в т. ч. на основі договорів (контрактів) про виробничу кооперацію, спільне виробництво, спільну діяльність тощо, підлягають валютному регулюванню та оподаткуванню за правилами, встановленими законодавством України з питань валютного регулювання та оподаткування підприємств, створених без участі іноземних інвестицій, за винятком випадків, коли законами України встановлено пільговий порядок оподаткування підприємств, створених без участі іноземних інвестицій. Нерезидент може бути засновником суб’єкта малого підприємництва — юридичної особи, платника єдиного податку. Право на сплату єдиного податку виникає, якщо у статутному фонді суб’єкта малого підприємництва частка нерезидента не перевищує 25 %.

Майно, що ввозиться  в Україну як внесок іноземного інвестора  до статутного фонду підприємств з іноземними інвестиціями (крім товарів для реалізації або власного споживання), звільняється від обкладення митом. Митні органи здійснюють пропуск такого майна на територію України на підставі виданого підприємством простого векселя на суму мита з відстроченням платежу не більше ніж на 30 календарних днів з дня оформлення ввізної вантажної митної декларації. Вексель погашається і ввізне мито не справляється, якщо у період, на який дається відстрочка платежу, зазначене майно зараховане на баланс підприємства і податковою інспекцією за місцезнаходженням підприємства зроблена відмітка про це на примірнику векселя.

Згідно із законодавством операції з передачі основних засобів як внеску до статутного фонду юридичної особи для  формування її цілісного майнового  комплексу в обмін на емітовані  такою юридичною особою корпоративні права, у т. ч. при ввезенні основних фондів на митну територію України (крім підакцизних товарів) або при вивезенні за межі митної території України, не є об’єктом обкладення ПДВ.

Іноземним інвесторам після сплати податків, зборів та інших  обов’язкових платежів гарантується безперешкодний і негайний переказ  за кордон їх прибутків, доходів та інших коштів в іноземній валюті, одержаних на законних підставах унаслідок здійснення іноземних інвестицій. З доходів нерезидентів України (дивіденди, проценти, роялті) стягується податок на репатріацію за ставкою 15 % у разі вивезення доходів за кордон. Згадана ставка може бути знижена відповідно до положень міжнародних договорів про усунення подвійного оподаткування (див. розділ 5). 

Фінансова діяльність державних  і казенних підприємств

Згідно із законодавством України управління майном, що є у загальнодержавній  власності, покладено на міністерства та інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади. Міністерства та інші відповідні органи виконують такі функції, що прямо чи опосередковано стосуються організації фінансової діяльності державних підприємств (ДП):

приймають рішення про створення, реорганізацію, ліквідацію підприємств, установ і організацій, заснованих на загальнодержавній власності;

затверджують  статути (положення) підприємств, контролюють їх дотримання та приймають рішення у зв’язку з порушенням статутів (положень);

укладають і  розривають контракти з керівниками  підприємств;

здійснюють  контроль за ефективністю використання і збереженням закріпленого за підприємством державного майна;

дають згоду  Фонду державного майна України  на створення спільних підприємств будь-яких організаційно-правових форм, до статутного фонду яких передається майно, що є загальнодержавною власністю;

готують разом  з відповідними місцевими Радами народних депутатів висновки та пропозиції Кабінету Міністрів України щодо розмежування державного майна між загальнодержавною і комунальною власністю.

Пряме втручання  в господарську діяльність підприємств, що перебувають у загальнодержавній власності, міністерствам та іншим підвідомчим Кабінету Міністрів України органам державної виконавчої влади забороняється.

Підприємствам загальнодержавної власності забороняється передавати безоплатно закріплене за ними майно іншим підприємствам, організаціям і установам, а також громадянам.

Державні  підприємства не можуть бути учасниками комерційних банків. Правонаступниками державних підприємств стосовно комерційних банків, створених за їх участю, є Міністерство фінансів України (щодо підприємств, які перебувають у загальнодержавній власності) та відповідні органи, уповноважені управляти державним майном (щодо інших державних підприємств.

Казенні підприємства. На казенне підприємство, за рішенням Кабінету Міністрів України, може бути перетворене державне підприємство, яке відповідно до законодавства України не підлягає приватизації. Рішення про перетворення державного підприємства на казенне приймається за наявності однієї з таких умов:

підприємство провадить виробничу або іншу діяльність, яка відповідно до законодавства може здійснюватись тільки державним підприємством;

головним  споживачем продукції підприємства (більше ніж 50 %) є держава;

підприємство є суб’єктом природних монополій.

Управління  казенним підприємством здійснюють органи, уповноважені управляти відповідним державним майном. Органами управління казенними підприємствами є міністерства та інші центральні органи виконавчої влади.

Міністерство  або інший центральний орган  виконавчої влади:

призначає на посаду та звільняє з посади керівника  казенного підприємства за погодженням з Кабінетом Міністрів України;

затверджує  статут казенного підприємства та зміни до нього, здійснює контроль за додержанням статуту та приймає рішення у зв’язку з його порушенням;

здійснює  контроль за ефективністю використання майна, що є у державній власності  і закріплене за казенним підприємством;

здійснює  планування і фінансовий контроль за господарською діяльністю казенного  підприємства, затверджує фінансовий план і план розвитку казенного підприємства та обов’язково укладає з ним державні контракти на поставку продукції (виконання робіт, надання послуг) для державних потреб;

визначає  порядок використання чистого прибутку казенного підприємства шляхом встановлення обов’язкових нормативів розподілу такого прибутку;

затверджує  умови та фонд оплати праці казенного  підприємства з урахуванням умов, передбачених галузевою угодою.

Казенне підприємство відповідає за своїми зобов’язаннями коштами та іншим майном, що є в його розпорядженні, крім основних засобів. У разі недостатності у казенного підприємства таких коштів та майна відповідальність за його зобов’язаннями несе орган управління.

Казенні підприємства мають право вступати до асоціацій, консорціумів, концернів та інших об’єднань підприємств лише за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Положення законодавства  про банкрутство не застосовуються до юридичних осіб — казенних підприємств. До підприємств, що є об’єктами права державної власності, які не підлягають приватизації, зазначене законодавство застосовується в частині санації чи ліквідації лише після виключення їх у встановленому порядку з переліку таких об’єктів.

Якщо порушено провадження у справі про банкрутство  державного підприємства, його трудовий колектив має переважне право вимагати передачі йому цілісного майнового комплексу підприємства-боржника в оренду за умови взяття на себе грошових зобов’язань боржника і за наявності згоди на це кредиторів. 

Фінансування спільної діяльності підприємств на основі договорів кооперації

Спільна діяльність — це господарська діяльність зі створенням або без створення юридичної  особи, котра є об’єктом спільного  контролю двох або більше сторін згідно з письмовою угодою між ними. Отже, суб’єкти господарювання можуть фінансувати спільні інвестиційні проекти чи окремі операції на підставі договорів про спільну діяльність без створення нової юридичної особи. Договори (контракти) про спільну інвестиційну діяльність (виробничу кооперацію, спільне виробництво тощо), не пов’язану зі створенням юридичної особи, можуть укладатися як між резидентами України, так і між резидентами та іноземними інвесторами. Такі договори бувають як двосторонніми, так і багатосторонніми, тобто без обмеження кількості учасників спільної діяльності.