Особливості фінансової діяльності суб’єктів господарювання різних організаційно-правових форм

За кожною угодою про спільну діяльність без  створення юридичної особи дозволяється відкривати один рахунок у банку в іноземній та (або) національній валюті.

Управління  та контроль. Укладаючи договір про спільну діяльність, сторони повинні вирішити питання про порядок ведення спільних справ та управління цією діяльністю. На практиці використовують такі варіанти управління спільною діяльністю:

1) сторонами  може бути створена рада з  числа їх працівників, яка приймає  рішення не більшістю голосів, а за загальною згодою;

2) керівництво  спільною діяльністю доручається  одному з учасників договору, на нього ж покладається і ведення спільних справ.

На практиці здебільшого використовується останній варіант. У такому разі, крім умов договору про покладення ведення спільних справ на одного з учасників договору, інші учасники видають довіреність про надання йому повноважень для представництва перед третіми особами. Особа, на яку покладено ведення спільних справ, укладає договори, пов’язані із забезпеченням спільної діяльності, від свого імені і сама набуває цивільних прав і несе обов’язки за договорами.

Таким чином, можна виокремити дві категорії  учасників спільної діяльності:

контролюючий  учасник — це сторона, котра є  учасником спільної діяльності і  здійснює спільний контроль та управління цією діяльністю;

інвестор  у спільній діяльності — це сторона, котра є учасником спільного  підприємства і не здійснює спільного контролю за цим підприємством.

У процесі  дії договору про спільну діяльність кожний з її учасників без згоди  інших сторін не має права розпоряджатись своєю часткою у спільній власності. З метою досягнення результатів такої діяльності право розпорядження спільним майном, у т. ч. шляхом його відчуження, має особа, на яку покладено ведення спільних справ, за умови, що це передбачено договором і довіреністю.

Відповідальність  учасників спільної діяльності. У  процесі реалізації договору про  спільну діяльність особа, на яку покладено ведення спільних справ, може мати певні витрати, збитки (наприклад, витрати на орендну плату, експлуатаційні витрати, сплата мита, курсові збитки тощо). Порядок їх покриття визначається договором. Якщо договором такий порядок не передбачено, то спільні витрати і збитки покриваються за рахунок спільного майна учасників договору про спільну діяльність, тобто за рахунок їх грошових та інших майнових внесків, а також майна, яке створене або придбане в результаті їх спільної діяльності. Якщо цього майна недостатньо, то відповідна сторона має право, у т. ч. через пред’явлення позову, вимагати покриття збитків усіма учасниками спільної діяльності. Такі збитки повинні покриватися всіма учасниками спільної діяльності пропорційно їх внескам у спільне майно.

Фінансовий  та податковий облік. Сторони за договорами кооперації повинні вести окремий фінансовий облік та складати звітність про операції, пов’язані з виконанням умов цих договорів (контрактів). Чинне податкове законодавство покладає ведення податкового обліку результатів спільної діяльності (окремо від обліку власної діяльності) на учасника, якому доручено ведення спільних справ та управління діяльністю. Цей учасник вважається платником податку за договором про спільну діяльність.

Оподаткування. Податкові органи ведуть облік договорів про спільну діяльність на підставі копій цих договорів, які після їх укладення направляються платником податку до державної податкової адміністрації за його місцезнаходженням. Після взяття на облік договору в державній податковій адміністрації йому присвоюється обліковий номер.

Платник податку  самостійно за загальновстановленим порядком визначає суму податку на прибуток, одержаний від спільної діяльності. При визначенні оподатковуваного прибутку до складу валового доходу платника податку  не включаються суми грошових або  майнових внесків, що надходять згідно з договорами про спільну діяльність без створення юридичної особи.

Якщо у  разі повного припинення спільної діяльності платник податку — учасник  такої діяльності отримує кошти  або майно, вартість яких перевищує  балансову вартість внесених коштів або майна, то сума перевищення включається до валового доходу такого учасника. Якщо сума коштів або вартість майна менша за номінальну вартість внесених учасником коштів або майна, сума збитків відноситься до складу валових витрат платника податку у податковий період отримання такої компенсації, але не раніше періоду повної ліквідації спільної діяльності.

Юридичні  особи, що отримують дохід від  спільної діяльності, з якого утримано податок, не включають такі доходи до складу валового доходу.

Учасником спільної діяльності без створення юридичної  особи може бути іноземний інвестор.

Прибуток, одержаний  від спільної інвестиційної діяльності за договорами (контрактами), оподатковується  відповідно до законодавства України. Якщо платник податку здійснює на користь нерезидента-учасника договору про спільну діяльність виплату  з доходу, отриманого таким нерезидентом від здійснення спільної діяльності на території України (у т. ч. на рахунки  нерезидента, що ведуться в гривнях), то такий платник зобов’язаний утримувати під час виплати такого доходу та додатково сплачувати податок на репатріацію доходів у розмірі 15 % суми такого доходу за рахунок такої виплати. 
 

Список  використовуваних джерел 

1. Ансофф М. Корпоративное управление. – М.: ТЕИС, 1999. – 440с.

2. Бандурка О.М, Коробов М.Я., Орлов П.І., Петрова К.Я. Фінансова

діяльність  підприємства: Підручник. – К.: Либідь, 1998. – 312с.

3. Беренс В., Хавранек П.М. Руководство по оценке эффективности

инвестиций (пер. с англ.) – М.: ИНФРА-М, 1995. –170с.

4. Методика анализа деятельности предприятий в условиях рыноч-

ной экономики. Учебное пособие. / Под ред. Г.А. Краюхина. – СПб.:

СПбГИЭА, 1996. – 234с.

5. Павлов В. Операции с ценными бумагами и векселями: налого-

вый и бухгалтерский  учет. – Харьков, 1998. – 48с.

6.Терещенко О.О. Навч. посіб-ник. — К.: КНЕУ, 2003. — 554 с.