Оцінка ефективності формування доходів та здійснення витрат місцевих бюджетів

      Таблиця 1.2

      Склад доходів обласних бюджетів та бюджету  Автономної Рспубліки Крим

     Бюджетний кодекс визначає кошик доходів бюджетів місцевого самоврядування.

    В цьому кошику домінують такі податкові  надходження, як: прибутковий податок  з громадян, єдиний податок із суб'єктів  підприємницької діяльності та деякі  інші податкові й неподаткові  джерела. Разом вони можуть скласти  міцне фінансове підґрунтя місцевого самоврядування.

    Те, що прибутковий податок з громадян став основним джерелом наповнення місцевих бюджетів, цілком відповідає найкращим  зразкам досвіду європейських держав, наприклад, скандинавських країн, де прибутковий  податок із громадян становить левову частку у їхніх місцевих бюджетах.

    Доходи  з кошику доходів бюджетів місцевого  самоврядування спрямовуються на фінансування реалізації делегованих законом  повноважень органів виконавчої влади. Бюджетний кодекс увраховує  те, що не всі місцеві бюджети самодостатні, тобто спроможні самостійно фінансувати делеговані їм державою повноваження, приміром, забезпечити встановлені стандарти медичних чи освітніх послуг. Саме тому встановлюється система трансфертів із держбюджету місцевим бюджетам, які визначаються на основі формули. Ця формула враховує основні параметри відповідного міста чи району і затверджується Кабінетом Міністрів України. Визначає перелік цих параметрів стаття 98 Бюджетного кодексу.

    В зв'язку з цим розрахунок трансфертів стає процесом, не залежним від особистих інтересів чи уподобань. Отже, два міста у різних областях, що мають однакові показники, отримуватимуть однакові суми трансфертів. Нарешті, дуже важливо те, що отримані трансферти місцеві бюджети можуть використовувати на реалізацію делегованих повноважень так, як вважають за потрібне (скажімо, більше коштів певного бюджетного року можуть спрямувати на освіту, а не на охорону здоров'я, і навпаки).

    До  доходів місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, відносяться місцеві податки і збори, що зараховуються в бюджети місцевого самоврядування, та ряд неподаткових платежів, зокрема:

• плата за оренду майнових комплексів, які знаходяться в комунальній власності;
• надходження від місцевих грошово-речових лотерей;

    - інші надходження, передбачені законом.

    Місцеві податки і збори встановлені  Законом України «Про систему  оподаткування» від 25.06.91 р. № 1251-ХІІ (з  наступними змінами і доповненнями). Декрет Кабінету Міністрів України  «Про місцеві податки і збори» від 20.05.93 р. №56-93 (з наступними змінами і доповненнями) ( далі — Декрет № 56-93) визначає види місцевих податків і зборів, їх граничні розміри та порядок обчислення і спрямований на зміцнення бюджетів місцевого самоврядування.

    Згідно  зі ст. 19 Декрету №56-93 місцеві податки  і збори перераховуються до бюджетів місцевого самоврядування в порядку, визначеному Радами народних депутатів, якими вони встановлюються.

    Статтею 2 Кодексу дане визначення бюджетної  установи, як органу, установи чи організації, визначеної Конституцією України, або установи чи організації, створеної у встановленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування, яка повністю утримується за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевих бюджетів. Цим визначенням можна скористуватися при вирішенні питання про стягнення комунального податку з тієї чи іншої установи або організації.

    Статтею 15 Декрету №56-93 визначено, що комунальний  податок справляється з юридичних осіб, крім бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств.

    Про те, чи повністю бюджетна установа, організація  утримується за рахунок відповідного місцевого або державного бюджету, свідчить її затверджений кошторис доходів та видатків. Отже, якщо бюджетна організація повністю утримується за рахунок грошових коштів бюджетів, то вона не є платником комунального податку.

    Слід  відзначити, що новий Бюджетний кодекс не змінив порядок зарахування суми місцевих податків і зборів в місцеві бюджети.

    Плата за ліцензії на проведення певних видів  господарської діяльності і сертифікати, що видаються виконавчими органами відповідних рад, встановлена Законом  України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності " від 1.06.2006 р. № 1775-ИІ та згідно зі ст. 33 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" від 20.12.01 р. № 2905-ІН відноситься до доходів загального фонду місцевих бюджетів.

    Згідно  з постановою Кабінету Міністрів  України "Про затвердження переліку органів ліцензування" від 14 листопада  2006 р. N 1698 (з послідуючими змінами та доповненнями) Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими держадміністраціями видаються ліцензії на централізоване водопостачання і водовідведення, на виготовлення, монтаж несучих та огороджуючих конструкцій , будівництво та монтаж інженерних і транспортних мереж, на організацію і утримання тоталізаторів, гральних закладів, організацію внутрішнього туризму, екскурсійну діяльність. Плата за означені ліцензії повинна вноситися в місцеві бюджети.

    Законом України від 07.02.91 р. №698-ХМ «Про підприємництво» встановлено, що за державну реєстрацію справляється плата, розмір якої встановлюється Кабінетом Міністрів України.

    Порядком  державної реєстрації суб'єктів  підприємницької діяльності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.98 р. №740 визначено, що грошові кошти, отримані від плати за державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, зараховуються в розмірі;

    70 відсотків - в місцеві бюджети  за місцезнаходженням (місцем  проживання) суб'єкта підприємницької діяльності, що реєструється;

    30 відсотків - в державний бюджет  на покриття витрат, пов'язаних  з державною реєстрацією, зокрема  з веденням Реєстру суб'єктів  підприємницької діяльності.

    Проте, згідно з статтями 64 і 66 Бюджетного кодексу вищезазначена плата входить до складу бюджетів місцевого самоврядування та бюджету Автономної Республіки Крим, обласних та районних бюджетів і повинна надходити в ці бюджети. Це положення закріплено і в статті 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік".

    Надходження адміністративних штрафів, що накладаються виконавчими органами відповідних  рад або утвореними ними в установленому  порядку адміністративними комісіями, згідно з статтями 64 і 66 Бюджетного кодексу віднесено до доходів  відповідних місцевих бюджетів, що, на наш погляд, закономірно, приймаючи до уваги наступне.

    Згідно  з п. 12 ст. 25 Закону України «Про місцеві  державні адміністрації» від 09.04.99 р. № 586-ХІУ місцева державна адміністрація  розглядає справи про адміністративні  правопорушення віднесені до її ведення, утворює адміністративні комісії і координує їхню діяльність.

    Згідно  з ст. 6 Кодексу про адміністративні  правопорушення органи виконавчої влади  і органи місцевого самоврядування, громадські організації, трудові колективи  розробляють і здійснюють заходи, спрямовані на запобігання адміністративним правопорушенням, виявлення й усунення причин та умов, які сприяють їх вчиненню, на виховання громадян у дусі високої свідомості і дисципліни, суворого додержання законів України.

    Органи  місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, забезпечуючи відповідно до Конституції України додержання законів, охорону державного і громадського порядку, прав громадян, координують на своїй території роботу всіх державних і громадських органів по запобіганню адміністративним правопорушенням, керують діяльністю, адміністративних комісій та інших підзвітних їм органів, покликаних вести боротьбу з адміністративними правопорушеннями.

    Таким чином, адміністративні штрафи, що накладаються адміністративними комісіями і іншими підзвітними їм органами, покликаними вести боротьбу з адміністративними правопорушеннями, повинні зараховуватися в місцеві бюджети.

    На  виконання власних повноважень  органів місцевого самоврядування спрямовуються доходи місцевих бюджетів, які не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів.

    Ці  доходи фактично визнаються власними доходами місцевих бюджетів. Чим більше буде їх частка у доходах місцевих бюджетів, тим більше підстав буде говорити про самостійність місцевих бюджетів.

     Відповідно  до положень статті 143 Конституції України  та статті 63 Закону України "Про місцеве  самоврядування», Бюджетний кодекс України визначив порядок формування і виконання бюджету розвитку місцевого самоврядування. Бюджет розвитку — це доходи і видатки місцевого бюджету, які утворюються і використовуються для реалізації програм соціально-економічного розвитку та зміцнення матеріально - фінансової бази.

    Бюджет  розвитку місцевих бюджетів є складовою  частиною спеціального фонду місцевих бюджетів.

    Підставою для рішення відповідної ради про створення спеціального фонду  у складі місцевого бюджету може бути виключно закон про Державний  бюджет України,

    Формування  бюджету розвитку є одним з  найважливіших питань формування місцевих бюджетів. Недоліки формування бюджетів розвитку є наслідком зменшення інвестиційних можливостей як переважної більшості суб'єктів господарювання, так і бюджетів усіх рівнів, недостатньо розвинутих ринкових механізмів акумулювання капіталів, зростання вартості будівництва та послаблення уваги з боку міністерств і відомств-замовників до підвищення ефективності капітального будівництва.

    У Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачається, що місцевий бюджет поділяється на поточний бюджет і бюджет розвитку, але джерела формування і напрями використання коштів бюджету розвитку окреслені лише в загальному вигляді. В нещодавно прийнятому Бюджетному кодексі України питання про бюджет розвитку у складі Державного бюджету України взагалі не розглядається, а стосовно місцевих бюджетів наведено джерела формування і напрями використання коштів бюджету розвитку у їх складі (ст. 71 Бюджетного кодексу України).