Фінансова та банківська криза

План

Вступ

1. Причини виникнення фінансової та банківської кризи.
2. Наслідки фінансово-банківської кризи.
3. Шляхи подолання кризи.

Висновок.

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Фінансова криза - глибокий розлад фінансової системи держави, зумовлений економічними й політичними чинниками. До числа економічних, тих, що зумовлюють фінансову кризу, належать становище та рівень матеріального виробництва в державі. Висока вартість виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг, яка зумовлена великою матеріале- і енергомісткістю виробництва, високими трудовими затратами, зменшує обсяги нагромаджень в економіці у формі прибутку, що призводить до скорочення фінансових можливостей самих підприємницьких структур, доходів держави й відповідно купівельної спроможності населення. 

Особливостями сучасного  стану в світовій економіці є  виникнення двох криз: кризи міжнародних  кредитно-грошових відносин та кризи  на фінансовому ринку. Ці процеси  взаємопов`язані між собою.

Випадковим є їх збіг у  часі, але загострення кожної з  досліджуваних проблем цілком закономірно, вважають експерти фінансового ринку.

Світова фінансова криза, що зародилась у США як криза ринку  нерухомості і похідних фінансових інструментів, згідно з логікою глобалізації поширилася по всьому світу, вдаривши і по українському фінансовому ринку.

Основними її причинами експерти називають надмірно експансивну  грошову політику Федеральної резервної  системи (ФРС) США, наявність величезного  дисбалансу у світовій економіці, зокрема, великий профіцит у зовнішній  торгівлі Китаю, значний торговельний дефіцит у США, недоліки системи  управління ризиками в інвестиційних  банках, недосконалість регулювання  фінансових ринків на національному  і міжнародному рівнях. Сучасна фінансова  криза вимагає від світової спільноти  адекватних дій, але які з них  у цьому випадку можна визнати  такими?

Для відповіді на це запитання  необхідно проаналізувати, по-перше, справжні причини, що породили кризу, і, по-друге, те, наскільки глибокою і  тривалою вона буде.

Щодо України, світова  фінансова криза сприяла виникненню проблем в банківському секторі.

З одного боку, українські банки, які надавали в останні роки великі об’єми кредитних ресурсів не завжди чітко та в необхідному об’ємі здійснювали контроль за фінансовим становищем позичальника, що призвело в результаті до величезної кількості  неякісних позичальників по всій країні.

З іншого боку, в українську систему за останні роки не надходило  потрібного об’єму інвестицій в розвиток банківської системи.

Для розгляду факторів, що спричинили виникнення такої ситуації, слід дослідити  глибинні причини подій і знайти правильні рецепти розв’язання  існуючих проблем, створити механізми, що допомагатимуть згладити майбутні потрясіння в економіці.

 

 

 

 

1. Причини виникнення фінансової та банківської кризи.

Проблема нестабільності валютно-фінансової системи України  має досить специфічні характеристики. З одного боку, кризові явища пов'язані  з моделлю економічного розвитку держави та можливостями здійснення відчутних економічних реформ, з  іншого – нестабільність у валютній сфері характеризується проблемами внутрішньої та зовнішньої боргової залежності країни. Основні тенденції  розвитку останнього десятиліття, навіть із невдачами у перебігу економічних  реформ, у цілому підтвердили обраний  теоретичний підхід до ринкових перетворень: східноєвропейські та прибалтійські  країни, де було реалізовано найважливіші пункти стандартної програми міжнародних  фінансових організацій, змогли порівняно  швидко подолати трансформаційну кризу. Водночас менш сумлінні й послідовні у здійсненні запропонованої програми країни СНД, зокрема Росія та Україна, ще й досі продовжують боротися за оздоровлення економіки.

Сучасний розвиток валютно-фінансової системи нашої країни характеризується дією так званих позаекономічних  чинників, які відчутно впливають  на її розвиток. Це, на нашу думку, чинники "стадної поведінки", психологічного ризику, епідемічного поширення кризових явищ та суто політичних зрушень, що впливають  на поточний або майбутній стан економіки. Проте вітчизняні вчені не виокремлювали  зазначені фактори як такі, що здатні спровокувати складний механізм розгортання  тенденцій нестабільності.

Не було зроблено спроби розглянути структурні чи політичні  фактори як важливий складник економічних  зрушень, а наслідком їх може стати  кризова ситуація. Натомість перевагу надавали дослідженню саме базових  макроекономічних показників, не зважаючи на те, що більшість криз, які відбулись  в останній декаді минулого тисячоліття, розгортались аж ніяк не на фоні економічного спаду чи рецесії світової економіки. Навпаки, їм передував період економічного пожвавлення, який був наслідком  вдало імплементованих стабілізаційних  програм чи високого економічного зростання.

Вивчення позицій вітчизняних  учених та вчених країн СНД (А. Грязнової, О. Василика та К. Павлюка, С. Мочерного, Л. Дробозіної, А. Єпіфанова, І. Сало, І. Д'яконової, К. Рудого, Н. Заяц, В. Попова і М. Монтеса, А. Анікіна й інших) про суть фінансової нестабільності дає підстави припустити, що у сучасному  науково-термінологічному обігу найбільш усталеним є розуміння фінансової кризи як порушення рівноваги  у функціонуванні системи фінансових відносин, яке проявляється в нестабільності фінансів інститутів та кредитно-фінансових установ і виражається в різкому  падінні ВВП, що дестабілізує процес формування та розподілу централізованих  фондів держави. Зокрема, на думку О. Василика, фінансова криза – це явища, а показник її наявності – дефіцит державного бюджету.

Проте, як справедливо зазначають В. Попов та М. Монтес, фінансова криза  може розгорнутись і без бюджетних  дефіцитів як наслідок погіршення умов торгівлі та балансу у поточних операціях, які разом призводять до підриву  валютного курсу, що, в свою чергу, через взаємопов'язаність валютного  та фінансового ринків, може негативно  вплинути на стан фінансового сектора країни. Фінансова криза складається з бюджетної кризи, кризи грошового обігу, банківської, біржової та валютної криз.

На відміну від висвітленого підходу зазначених учених, західні  економісти Г. Мінскі, Ч. Кіндлебергер, М. Фрідмен, А. Шварц, П. Кругман, М. Обстфельд, М. Бордо, Р. Дорнбуш, П. Дібвіг, Д. Даймонд, Р. Манделл, Ф. Мишкін, С. Фішер, Г. Камінскі, К. Рейнхарт, А. Веласко, Р. Чанг, Г. Гортон, С. Едвардс, Р. Глік, Е. Роуз, Р. Рігобон, Г. Кальво та інші вже впродовж тривалого  часу займаються дослідженням фінансової нестабільності, а тому сучасні вітчизняні досягнення у цій галузі економічної  науки переплітаються із західними  або їх інтерпретують. Варто відзначити відсутність чіткого розуміння  того, що ж саме вважають фінансовою кризою, що є первинним – валютна  чи фінансова нестабільність. Зважаючи на зростання взаємозалежності валютного  та фінансового секторів, наслідками фінансової кризи (суто фінансової за походженням) можуть стати порушення  у банківській, а отже, і валютній сферах, і так само валютна криза  може трансформуватись у банківську та фінансову кризи. Так, Ч. Кіндлебергер та Г. Мінскі у моделі фінансової кризи  поняття валютної та фінансової кризи  вживають як синонімічні, з тією лише різницею, що терміном валютної кризи  названо початковий етап більш глибокого  за своїми проявами потрясіння, яке  охоплює не лише валютне, а й загально фінансове середовище.

На думку вчених, фінансова  криза містить такі елементи, як різке падіння цін на активи, масове банкрутство як у фінансовому, так  і нефінансовому секторі та порушення  ді­яльності валютного ринку.

Криза, яка нині зароджується у валютно-фінансовому, банківському, виробничому та інших секторах економіки  України не є кризою в її канонічному  розумінні, адже за своєю специфікою вона не є циклічною. Це відбулося  через низку об'єктивних політичних і економічних чинників, зокрема, зниження інвестиційної активності яке спричинило:

• обмеженість інвестиційних ресурсів товаровиробників через збільшення коштів для фінансування затрат на оплату праці (у зв'язку з підвищенням мінімальної заробітної плати);
• зростання соціальної складової у державних видатках, що значно зменшило порівняно з минулим роком обсяг державних інвестицій та, відповідно, позначилось на інвестиційній діяльності окремих галузей економіки;
• пасивність великого бізнесу у прийнятті інвестиційних рішень до закінчення процесу реприватизації, а також через скасування податкових пільг для суб'єктів господарювання спеціальних економічних зон та територій пріоритетного розвитку.

Криза як специфічна фаза циклу, що характеризується порушеннями рівноваги, зміною звичного устрою або функціонування, є прогнозованою, адже циклічність  як така відтворює закономірність розвитку будь якого процесу. Відповідно, криза, викликана об'єктивними циклічними процесами в економіці, не передбачає раптових коливань подібної амплітуди, а, навпаки, характеризується тривалістю фаз зародження та розгортання, які  формуються на попередніх етапах. Таким  чином, проблеми розгортання кризових явищ в Україні мають досить специфічні характеристики. З одного боку, кризові  явища пов'язані з моделлю економічного розвитку держави та мож­ливостями  здійснення відчутних економічних реформ. З іншого – кризові явища відрізняються певною специфічністю залежно від сфери їх прояву.

Зокрема, валютна криза  як складова кризи економічної на українському ґрунті характеризується:

• економічно необґрунтованим знеціненням або подорожчанням національної валюти;
• різким коливанням валютних курсів;
• заміною грошової одиниці або її вартісної основи;
• значним обсягом спекулятивних операцій валютою, швидких і значних за масштабами припливів і відпливів валютних резервів;
• різкою незбалансованістю міжнародних розрахунків;
• погіршенням міжнародної валютної ліквідності тощо.

Крім того, у валютній сфері нестабільність проявляється проблемами внутрішньої та зовнішньої боргової залежності країни, а прояви нестабільності у банківській сфері  – радше проблемами психологічного характеру, що виражаються в недовірі до банківських установ у період низької прогнозованості економічного розвитку (курсу) країни, а отже, у  масовому вилученні коштів навіть попри  економічну доцільність (втрата відсотків  при достроковому вилученні внесків). Тобто особливість банківської  нестабільності полягає у певній хаотичності її виникнення. Макроекономічні  базові показники – рівень інфляції, ВВП, граничні показники як внутрішнього, так і зовнішнього боргу перестають на певний час відігравати роль індикаторів  стабільності, найважливішими виявляються  настрої чи то спекулянтів, що свідомо  йдуть на корекцію курсу національної грошової одиниці, чи вкладників, яких об'єднує так звана "стадна поведінка".

Основною причиною фінансової кризи на українському підґрунті  є наслідки прийняття і реалізації бюджету, який має соціальну спрямованість  попри задекларовані орієнтири  на інноваційно-інвестиційний розвиток України. Таким чином, на сучасному  етапі, ризики національної фінансової системи перебувають насамперед у площині бюджетно-боргової сфери.

 

Рисунок 1.1 Наслідки впливу світової кризи на економіку України.

 

У нашій країні причини  фінансової кризи, на нашу думку, полягають  у залежності фондового ринку  від коштів нерезидентів, надмірній  зовнішній заборгованості суб'єктів  економіки, нестачі ліквідності  в банківській системі. Вплив  світової кризи на економіку України  схематично зображено на рис. 1.

1. Все ж у найуживанішому значенні будь-яку кризу в українській економіці можуть назвати не лише фінансовою, а й економічною, що свідчить про нечітке сприйняття цієї категорії економічної науки. Хоча, безперечно, усвідомлення можливих взаємозв'язків різних складників фінансової кризи здатне сприяти усвідомленню багатоваріантності тривання кризи, а, отже, підвищити прогнозованість визначення напряму її розгортання із своєчасним виокремленням необхідних механізмів впливу на зародження того чи іншого виду потрясіння у контексті кризи фінансової – чи то валютного, чи то банківського, чи бюджетно-боргового.

Варто зазначити, що попри  вкрай нестабільну ситуацію в  нашій економіці, йдеться про  зниження ділової активності, у малому й середньому бізнесі, відчутні скорочення припливу прямих іноземних інвестицій, відмову великих інвесторів від  входження в Україну, країна не перебуває  перед ризиком розгортання циклічної, комплексної чи зовнішньої криз. Під  останньою – зовнішньою кризою –  маємо на увазі кризу, спровоковану світовими деструктивними тенденціями, яким притаманний свій власний ритм, пов'язаний з особливостями динаміки глобальних фінансових ринків.

На сьогодні сформувалися напрями, за якими світова криза  здійснює вплив на економіку України.

1. Циклічне уповільнення  світової економіки, що в цілому  може скоротити попит на експортну  продукцію, а отже, експортну виручку  і далі за ланцюжком призвести  до зменшення надходжень до  державного бюджету, девальвації  гривні і зниження заробітної  плати тощо.

2. Висока волатильність  цін на світових товарних ринках, коли спостерігаються різкі стрибки  цін на біржові товари, зокрема,  залежно від ситуації на фінансових  і валютних ринках. У разі їх  значного падіння ефект буде  такий саме, але ще може додатися  проблема скорочення торговельного  балансу, що, у свою чергу, здатне  негативно позначитися на поточному  рахунку, тобто ослабити міжнародну  позицію України.

3. Обвал котирувань на  світових фондових ринках, який  призвів до різкого падіння  вартості акцій українських компаній.

Паніка на фінансових ринках, банкрутство великих інвестиційних  банків, різке зростання ставок Лібор (значна частина кредитів, залучених  від початку кризи, бралася на умовах "плаваючої" ставки, залежної від ставки Лібор) – усе це практично  перекриває зовнішні ринки фінансової ліквідності, що загрожує труднощами у  рефінансуванні зовнішнього боргу  вітчизняними банками і корпораціями.