Фінансова та банківська криза

В умовах фінансової кризи  стратегічним напрямом діяльності уряду  є стимулювання збільшення інвестицій у реальний сектор національної економіки. Для цього, крім активізації реалізації проектів Євро-2012, необхідно розблокувати приватизаційні процеси. Але тут  без допомоги Верховної Ради не обійтися, адже нагальним є прийняття Державної  програми приватизації. Також необхідно  ухвалити низку законопроектів, розроблених  урядом і спрямованих на підвищення інвестиційної привабливості України.

Завдання  НБУ.

Аби запобігти банківській  кризі, НБУ доцільно прийняти низку  рішень, які встановлюють принципи рефінансування комерційних банків з проблемами короткострокової ліквідності  під час проявів ознак фінансової кризи. Для запобігання валютній кризі необхідно виробити комплекс заходів, які не дозволять валютним спекулянтам розхитувати курс. При  цьому НБУ має й надалі проводити  політику збільшення волатильності  курсу задля зниження ризиків  розбалансування платіжного балансу.

Що  повинні зробити підприємці та інвестори.

З огляду на обмеженість  внутрішніх фінансових ресурсів в умовах погіршення доступу до зовнішніх  кредитів підприємці мають зробити  нелегкий вибір: або зупинити виробництво  і втратити ринки, тримаючи високі ціни в розрахунку на тимчасові труднощі, або знизити ціни, тим самим  відновивши попит на свою продукцію  і зберігши споживача. Другий шлях –  це шлях тих виробників, які дбають про майбутнє, розширюючи виробництво  й заробляючи на "обороті", а  перший – шлях спекулянтів, що отримують  у короткостроковому періоді  надприбутки і виходять з виробництва.

Уряд у цьому плані  може взяти на себе зобов’язання провести консультації стосовно підписання меморандумів з інвесторами, представниками великого бізнесу про зниження цін на товари та послуги.

Лише спільна робота уряду  та Нацбанку, підтримана Верховною  Радою, а також безпосередньо  бізнесом, дозволить успішно пройти тест на зрілість української економіки  в умовах світової фінансової кризи.

Для покращення ділового середовища Україна має провести наступні реформи:

1. Посилити стабільність  і передбачуваність законодавчого  поля.

2. Реформувати судову  систему.

3. Знизити витрати на  ведення бізнесу і спростити  регуляторне середовище.

4. Істотно поліпшити систему  державного управління.

5. Мінімізувати рівень  корупції.

6. Укласти угоду про  вільну торгівлю з Європейським  Союзом.

7. Стимулювати інвестиції  у технології, що збільшують ефективність  і продуктивність економіки.

Виходячи з усього вищезазначеного  необхідно виділити чинники, які  прискорять економічний розвиток:

Експорт та міжнародні кредитні ресурси, які забезпечували високі темпи зростання економіки України  протягом останніх років, будуть відігравати  менш важливу роль у майбутньому. Новим джерелом зростання мають  стати інвестиції.

Експорт стимулюватиметься  членством країни у Світовій організації  торгівлі, а підписання угоди про  вільну торгівлю між Україною та ЄС сприятиме зростанню прямих іноземних  інвестицій. Також об'єм інвестицій збільшуватиметься завдяки наявності  в Україні кваліфікованої робочої  сили.

46-мільйонне населення  України є привабливим ринком  для іноземних інвесторів, тоді  як рівень зарплат у державі  становить лише третину від  середнього показника у Східній  Європі.

Україна володіє унікальним потенціалом зростання в АПК, відносно добре розвинені її інфраструктура та науково-технологічна база. Однак  розкриття цього потенціалу потребує покращення якості ділового середовища: за даними Світового банку, Україна займає 142 місце з 183 країн за рівнем легкості ведення бізнесу.

Крім того, певним страховим  полісом для України є Євро-2012. Якщо запланований комплекс робіт буде виконано, то ми гарантовано матимемо значний приплив капіталу каналами прямих іноземних інвестицій, середньо- та довгострокових кредитів. Адже така подія у світовому масштабі розглядається  інвесторами як іміджева з невисоким  рівнем ризику фінансування.

Однак, як кажуть, сподівайся на краще, але будь готовим до гіршого. Наявні загрози потребують як від  влади, так і від підприємців  певної реакції та прийняття додаткових запобіжних заходів.

 

 

Висновок

В роботі виявлено чинники  та механізми поширення кризових явищ на фінансовому ринку України. Запропоновано комплекс заходів  для зменшення гостроти фінансової кризи та подолання її наслідків.

Україна зіткнулась з серйозними викликами щодо запобігання різкому  знеціненню національної валюти й утримання  цінової стабільності, уникнення  колапсу кредитної системи і  підтримання дієздатної платіжно-розрахункової  системи, припинення руйнівних процесів ерозії внутрішніх депозитів і втечі  резидентів від національної валюти, зменшення масштабів виведення  іноземних капіталів і гарантування зовнішньої платоспроможності країн.

Механізми виникнення й поширення  кризових явищ на фінансовому ринку  України зводяться до такого:

1. значний дефіцит поточного рахунку платіжного балансу та його подальше зростання в умовах падіння світових цін на металопродукцію поєднуються зі скороченням припливу прямих, портфельних та фінансових інвестицій;
2. погіршення фінансового стану підприємств-експортерів обертається для економіки загостренням ситуації на валютному ринку, скороченням дохідної частини бюджету та виникненням труднощів з обслуговуванням зовнішніх позик і внутрішніх банківських кредитів підприємствами реального сектору;
3. зниження курсу національної валюти за наявності значних валютних дисбалансів у банківському секторі, зменшення реальних доходів населення і наростання негативних тенденцій у сфері виробництва виливаються в істотне погіршення якості банківських активів, а вилучення внутрішніх депозитів та зменшення доступності зовнішнього фінансування – у звуження пасивної бази банківських установ;

Після аналізу причин фінансової кризи можна винести низку  заходів щодо зменшення її гостроти:

— у міру поглиблення  кризових явищ, коли рефінансування НБУ  не матиме стабілізуючого ефекту, а  вилучення депозитів із банківської  системи триватиме, виникне потреба  у наданні урядом спеціальних  гарантій кредиторам і вкладникам банків – бланкових гарантій, які матимуть обмежений період дії та поширюватимуться на операції життєздатних банків; зобов`язання уряду щодо гарантування майнових прав вкладників і кредиторів банків повинні  бути зафіксовані законодавчо, що сприятиме  відновленню довіри громадськості  до банківської системи і стабілізації фінансування банків у процесі їх реструктуризації;

—у випадку розгортання  повномасштабної фінансової кризи  уряд за підтримки урядів основних міжнародних кредиторів України  має ініціювати процес реструктуризації зовнішніх боргів корпоративних  постачальників шляхом їх пролонгації  на 3-4 роки за ставками, під які було надано первісні позики; підписання відповідних  угод з кредиторами відверне загрозу  масових дефолтів підприємств і  банків України і сприятиме стабілізації платіжного балансу;

— основними завданнями управління державним боргом України  на 2009-2010 роки мають стати активізація  співробітництва з МФО та відродження  внутрішнього ринку державних цінних паперів; залучення позик МФО  і збільшення обсягу внутрішніх запозичень створять умови для збалансування бюджету, оптимізації валютно-фінансових потоків і пожвавлення інвестиційної діяльності в країні.

Криза – це реальна можливість й необхідність кардинальних реформ, здатних забезпечити прискорений  кількісний та якісний розвиток економіки  у майбутньому. І думати про це майбутнє необхідно вже сьогодні.

фінансовий ринок економічний  криза дисбаланс ризик

 

Список використаної літератури:

1. Бекетов Н., Извольская И., Черная И. Основные проблемы функционирования общих фондов банковского управления и паевых инвестиционных фондов // Финансы и кредит. – 2008. – № 8 (296).

2. Василик О. Д., Павлюк  К. В. Державні фінанси України:  Підручник. – К.: НІОС, 2002. - 608 с.

3. Кашин В.А. Мировой  финансовый кризис: причины возникновения  и последствия // Финансы: Монография / Гл. ред. Ю.Г. Горнмас. – К.: НІСД №1. – 2009. – С. 14-19.

4. Кейнс Дж.М. Общая  теория занятости, процента и  денег. – М.: Гелиос АРВ, 2002. –  352 с. – Гл. 12, VI.

5. Международный валютный  фонд (МВФ) (International monetary fund (IMF)). http://www.imf.org/

6. Монтес М. Ф., Попов  В. В. "Азиатский вирус" или  "Голландская болезнь"? Теория  и история валютных кризисов  в России и других странах:  Пер. с англ. – М.: Дело, 1999. —  136 с.

7. Національний банк України. www.bank.gov.ua/

8. Ослунд А. Кризис: причины и последствия. Независимая информация и аналитика из США. "Washington Profile". – http://www.washprofile.org/ru/node/8204.

9. Офіційний веб-сайт "Державний  комітет статистики України". http://www.ukrstat.gov.ua/

10. Рудый К. Финансовые  кризисы: теория, история, политика / К. В. Рудый. – М.: Новое знание, 2003. – 399 с.

11. Юрчишин В. Валютна  політика країн з перехідною  економікою: Навч. посібник. – К.: Вид-во  УАДУ, 2001. – 28 с.

12. The Bleyzer Foundation. www.bleyzerfoundation.org/ru/