Фінанси як економічна категорія, ії призначення

 

 

ПЛАН

ВСТУП

РОЗДІЛ І ЕКОНОМІЧНА ПРИРОДА  ФІНАНСІВ

1.1 Сутність фінансів

1.2 Фінанси як економічна  категорія

РОЗДІЛ ІІ НЕОБХІДНІСТЬ ФІНАНСІВ

2.1 Передумови виникнення  фінансів

2.2 Призначення та роль  фінансів

РОЗДІЛ ІІІ ХАРАКТЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ ФІНАНСІВ

3.1 Ознаки фінансів

3.2 Зв'язок фінансів з  грошима

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ І. ЕКОНОМІЧНА ПРИРОДА ФІНАНСІВ

1.1 Сутність фінансів

Фінанси за своїм економічним  змістом дуже непроста, багатогранна складова економічних явищ і процесів, економічної системи в цілому. У фінансовій теорії немає єдиної думки щодо визначення меж фінансів в економічній системі держави. Більшість економістів радянської доби звужено трактувала фінанси, надаючи  їм роль знарядь розподілу та перерозподілу  валового внутрішнього продукту в процесі  відтворення. Це зумовлено тим, що у  теоретичному плані в комуністичному суспільстві фінанси як елемент  економічної системи повинні  були відмерти. На стадії будівництва  комуністичного суспільства сфера  функціонування фінансів має звужуватися  разом зі звуженням товарно-грошових відносин, які повинні поступово  відмирати. За існування єдиної соціалістичної форми власності теоретично надто  складно розкрити економічну суть фінансів, оскільки в межах єдиної державної  власності вони справді виконують  роль інструменту розподілу та перерозподілу  валового внутрішнього продукту. Однак  цим їх роль не обмежується.

Зарубіжна фінансова наука  трактує фінанси досить широко, не обмежуючись конкретними чіткими  рамками. Де існують товар і гроші, там є й фінанси. У наукових дослідженнях зарубіжних авторів фінанси  постають як категорія економічного життя, що випливає з об'єктивних процесів в економіці й державному будівництві  і є невід`ємною частиною ринкової економіки [2, с. 7].

Фінанси - це сукупність економічних  відносин, що виникають у процесі  формування та використання централізованих  і децентралізованих грошових фондів [3, с.942].

Фінанси - це сукупність грошових коштів, що є в розпорядженні держави, підприємств, окремих осіб[4, с. 943].

Вперше у сучасному  тлумаченні термін «фінанси» став застосовуватися  у Франції, де під фінансами розумілася сукупність коштів, необхідних для  задоволення потреб держави та різних суспільних груп [2, с.4].

Суспільне виробництво як основа існування людини відбувається у вигляді економічного відтворення, ключову роль в якому відіграють фінанси - особлива, специфічна форма  виробничих відносин, пов'язана з  процесом розподілу і перерозподілу  частини вартості виробленого в  країні валового внутрішнього продукту, утворенням і використанням на цій  основі цільових централізованих і  децентралізованих грошових фондів суспільного призначення. Утворення  фінансів нерозривно пов'язано з  існуванням грошей, як основної фізичної форми їх існування. Таким чином, фінанси є особливою економічною  категорією, яка характеризує специфічний  вид грошових відносин.

За своєю політекономічною сутністю фінанси являють собою  сукупність економічних відносин між  державою, організаціями, підприємствами і громадянами, які виникають  при розподілі і перерозподілі  товарів та послуг, вироблених в  державі і пов'язаних із системою утворення та використання фондів грошових ресурсів для задоволення потреб розширеного відтворення суспільного  виробництва.

За філософською сутністю фінанси являють собою явище, яке відбувається у суспільній свідомості або у свідомості особи з приводу  руху вартостей і виявляється  у відносинах з іншими фізичними  або юридичними особами, коли для  однієї особи вартість (частина вартості) є здобуттям і вона визначає її як набуте й привласнене «своє» (бюджет для держави, виграш в лотерею  для фізичної особи, позиковий відсоток для банку), а для іншої особи  є забуттям, втратою, яку вона визначає як їй не належне, «чуже» (податок, який сплачує підприємець, відсоток за користування кредитом, сума, відшкодована страховою компанією за понесені збитки страхувальнику) [8, с. 9].

Стосовно підприємницької  діяльності фінанси можна визначити  як елемент бізнесу, пов'язаний з  залученням, розподілом та використанням  фінансових ресурсів з метою забезпечення підприємницької діяльності [5, с.8].

Господарський розвиток підприємства передбачає проведення операцій із залучення  і використання грошових коштів, емісії цінних паперів, обслуговування позик [5, с. 9].

У практичному плані фінанси - це складова економічної системи  будь-якої держави, використання якої дає змогу успішно реалізовувати  кінцеву мету економічного та соціального  розвитку [2, с. 8].

Отже, за сутністю фінанси  слід розглядати як економічну категорію, що відображає створення, розподіл і  використання фондів фінансових ресурсів для задоволення потреб господарської  діяльності, надання різноманітних  послуг населенню з боку держави, забезпечення виконання державою її функцій.

фінанси грошовий економічний

1.2 Фінанси як  економічна категорія

Як об`єктивна економічна категорія фінанси - абстракція, що виявляється у грошових відносинах, тобто матеріальною основою існування  фінансів є грошові кошти. Фінанси  виражають економічні відносини, оскільки пов'язані з рухом грошової форми  вартості. Це означає, що фінанси базуються  на економічних відносинах, відносинах власності як первинних. Суспільне  відтворення передбачає наявність  таких стадій, як виробництво, розподіл, обмін і споживання. Фінанси відображають не всі економічні відносини, а лише ті, що виникають на стадії розподілу. Кожний суб'єкт ділить дохід на дві частини: споживання і нагромадження. У розподільному процесі бере участь держава, яка централізує частину коштів через податки, обов'язкові платежі, позики, а потім їх перерозподіляє між територіями, галузями, сферами діяльності, підприємствами, фізичними особами. Підприємства, отримавши дохід від своєї діяльності, сплачують податки в бюджети, обов'язкові внески - у позабюджетні фонди. З особистих доходів громадяни сплачують різні послуги, сплачують податки, погашають позички банків. У суспільстві перерозподільні відносини відбуваються неперервно [10, с. 42].

Джерело: Єщенко П.С. Сучасна  економіка: Навч. посібник / П.С. Єщенко, Ю.І. Палкін. - К.: Вища школа, 2005. - С. 216.

Суспільне відтворення передбачає наявність таких стадій, як виробництво, розподіл, обмін і споживання. Фінанси  відображають не всі економічні відносини, а лише ті, що виникають на стадії розподілу. Кожний суб'єкт ділить дохід  на дві частини: споживання і нагромадження. У розподільному процесі бере участь держава, яка централізує  частину коштів через податки, обов'язкові платежі, позики, а потім їх перерозподіляє між територіями, галузями, сферами  діяльності, підприємствами, фізичними  особами. Підприємства, отримавши дохід  від своєї діяльності, сплачують  податки в бюджети, обов'язкові внески - у позабюджетні фонди. З особистих  доходів громадяни сплачують  різні послуги, сплачують податки, погашають позички банків. У суспільстві  перерозподільні відносини відбуваються неперервно [10, с. 42].

На першій стадії розподілу  суспільного продукту виділяється  вартість використаних засобів виробництва  у вигляді амортизаційних відрахувань, придбання нових матеріалів, палива, електроенергії. Відшкодування цих  витрат є необхідною умовою виробництва  і фінанси тут мають лише опосередкований вплив. На другій стадії розподілу національний дохід поділяється на фонд нагромадження і фонд споживання, співвідношення між якими залежить від суспільного устрою, економічного розвитку, стратегії уряду. Вкладення коштів у розширене відтворення може відбуватися за рахунок коштів бюджетів, кредитів банку, приватних доходів, іноземних інвестицій. Частково кошти нагромаджуються у резервних і страхових фондах з метою фінансування непередбачених витрат.

Фонд споживання складається  із суспільних фондів споживання і  фонду особистого споживання, співвідношення між якими залежить від соціальної політики країни. Фінанси обслуговують процес формування і використання суспільних фондів споживання, які в основному  проходять через бюджетні видатки  на утримання установ соціального  забезпечення, здійснення соціального  захисту населення, надання безплатних послуг соціальної сфери. Особисте споживання включає отримання таких доходів: заробітна плата, соціальні допомоги, дивіденди, відсотки за депозитними  вкладами [10, с. 43].

Отже, фінанси як економічна категорія виражають розподільні  відносини, що виникають з приводу  розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту та національного  доходу у грошовому вираженні.

 

РОЗДІЛ ІІ. НЕОБХІДНІСТЬ ФІНАНСІВ

2.1 Передумови  виникнення фінансів

Термін «фінанси» з`явився у ХІІІ ст. Він походить від середньовічного  латинського терміна «financia», що означає  обов'язкову сплату грошей. Ця сплата пов`язувалася  з передачею частини доходу громадянина  в розпорядження монарха, короля або іншого правителя на його утримання  та на інші витрати державного змісту. Так тривало майже до початку XVIII ст. Під фінансами розуміли державне публічне господарство або господарство будь-якого державного утворення нижчого рівня, як-от: земство, міська община.

У цей же період у деяких державах, наприклад у Німеччині, слово «фінанси» мало негативне  значення. Його пов`язували зі здирництвом, хабарництвом, вимаганням [2, с. 4].

Передумовами виникнення фінансів є наявність держави  і розвиток економічних відносин в ній. При простому індивідуальному  веденні господарства - за первіснообщинного  ладу необхідності у фінансах не виникало в зв'язку зі слабко розвинутою господарською  системою, коли практично всі потреби  задовольнялися за рахунок діяльності членів самої сім`ї при наявності  замкнутого циклу суспільного виробництва.

При переході до суспільного  поділу праці (спочатку - на скотарство і землеробство) виникла необхідність обміну продуктами праці. У цей період виникли відносини обміну, що вже  були економічними відносинами, тому що припускали певну оцінку продуктів  і товарів, які підлягали обміну [8, с.9].

Основними витратами рабовласницьких  і феодальних держав були витрати  на ведення війн, утримання монаршого  двору, державного апарату, будівництво  суспільних споруд (храмів, каналів, зрошувальних систем, доріг, водопроводів). Основними  доходами були надходження від державного майна (доменів) і регалій (монопольного права монарха на окремі промисли і торгівлю певними товарами), військова  здобич, данина з покорених народів, натуральні і грошові збори, мито, позики [9, с. 5].

З розпадом феодалізму і  поступовим розвитком у його надрах капіталістичного способу виробництва  все більшого значення стали набувати грошові доходи і витрати держави, а частка натуральних зборів скорочувалася. Найвищого розквіту фінанси досягли  у ХХ ст., коли функції держави  набагато розширилися і вдосконалилися, а товарно-грошові відносини посіли головне місце в економічних системах. Значний розвиток отримали місцеві (регіональні) фінанси, позабюджетні спеціальні фінансові фонди, фінанси підприємницьких структур [9, с. 7].

При переході до обміну не товарами, а їх еквівалентами по вартості - грошима та по мірі розвитку державних  інститутів влади - армії, суду, верховної  влади, виникають не просто економічні, а вже фінансові взаємовідносини  між суб'єктами економічного життя  держави: у зв'язку з необхідністю сплати податків, мита, різних зборів. Таким чином, необхідність розвитку фінансових відносин пов'язана з  виникненням і розвитком товарного  виробництва.

Фінанси сприяють забезпеченню збалансованості економіки держави  на основі досягнення відповідності  між матеріальними і грошовими  ресурсами. Фінанси надають можливість державі формувати цільові фонди  грошових ресурсів суспільного призначення, необхідні для виконання усіх функцій держави. Об'єктивна необхідність фінансів обумовлюється існуванням держави, товарно-грошових відносин і  дією закону вартості [8, с. 9].

Отже, виникнення фінансів пов'язано  з розвитком товарно-грошових відносин, з посиленням ролі держави, розширенням  її функцій. Причиною появи фінансів можна вважати потреби суб'єктів  господарювання і держави у фінансових ресурсах, які забезпечують їх діяльність.

 

2.2 Призначення  та роль фінансів

Фінанси, як ніяка інша економічна категорія (ціна, кредит, заробітна  плата) дають змогу пристосувати потреби виробництва до потреб споживання. Без фінансів неможливо забезпечувати  індивідуальний і суспільний кругообіг  виробничих фондів на розширеній основі, регулювати галузеву та територіальну  структуру економіки, запроваджувати науково-технічні досягнення, стимулювати інвестиційну діяльність і задовольняти різноманітні суспільні потреби [9, с. 17].

Найважливіша роль належить фінансам на рівні господарських  структур . Тут створення й використання фондів фінансових ресурсів спрямовані на підвищення ефективності господарської  діяльності, тобто одержання високої  норми прибутку на вкладений капітал. Досягнення визначеної мети імовірне при залученні фондів фінансових ресурсів на впровадження нових технологій, кращому використанні основних фондів через застосування методів прискореної  амортизації, забезпечення великих  резервів для підтримки зростання  ефективності виробництва, підвищення якості продукції та її конкурентоспроможності.