Макроекономічна нестабільність та інфляція

Курсова робота  

на  тему 

Макроекономічна нестабільність та інфляція 

План: 

Вступ 

Поняття макроекономіки 

Макроекономічна нестабільність 

Безробіття 

Економічний цикл 

Інфляція 

Поняття інфляції 

Види  інфляцій 

Причини виникнення інфляцій 

Наслідки  інфляції 

Методи  подолання інфляції 

Висновок 

 

Вступ 

      В ході курсової роботи буде розглянуто макроекономіку як науку,

проблеми, які існують в макроекономіці, і способи їх подолання.  

Будуть  розглянуті такі проблеми макроекономіки:  

1.  ВВП.  

2.  Економічний цикл.  

3.  Зайнятість (безробіття).  

4.  Інфляція.  

5.  Макроекономічна політика держави.  

6.  Економічне зростання.  

7. Макроекономічні процеси відкритої  економіки: торговельний баланс,

платіжний баланс, валютний курс. 

Більш детально зупинимось на проблемах, які найбільш актуальні сьогодні

в Україні. На мою думку, найбільш актуальними  є такі проблеми:

економічний цикл, безробіття та інфляція. 

Найефективнішим індикатором «здоров’я» економіки  країни є її фінансовий

стан. Адже фінансова система не лише забезпечує необхідні взаємозв’язки

в економіці, вона є одним з найвпливовіших важелів макроекономічного

регулювання, інструментом, за допомогою якого  уряди мають змогу

регулювати  економічний розвиток. Саме тому діяльність виконавчої влади

кожної  країни спрямована на забезпечення стабільності

фінансово-кредитної  системи та фінансового стану  в цілому. Запорукою

цього, серед іншого, має бути стан “керованості”  інфляційними процесами.

міки  від точних наук є те, що практично  неможливо

провести  дослід, який підтвердив би або спростував розроблену теорію.

Економічний аналіз оперує даними, що їх дає нам  дійсність. 

Макроекономіка  використовує загальнонаукові та специфічні методи

дослідження. 

Загальнонауковими є методи: 1) наукової абстракції; 2) аналізу  та

синтезу; 3) єдності історичного та логічного; 4) позитивний і

нормативний. До специфічних методів належать: 1) агрегування; 2)

моделювання; 3) принцип рівноваги. 

Об'єктом  макроекономічного аналізу виступає економічна система в цілому

та  її агреговані параметри. Існує три типи економічних систем: командна,

ринкова та змішана. У командній економіці  на перше місце ставиться

централізоване  планування. Держава вирішує, що, як і для кого виробляти,

розподіляє  ресурси між галузями. У такій  економіці ефективний розподіл

ресурсів  є неможливим. Тому суто командних  економік не існує. У

ринковому господарстві економічний вибір  визначає ринок. Суто ринкових

економік  також не існує. Держава втручається  в діяльність ринків

багатьма  способами і з різних причин. Тому в усіх країнах існують

змішані економічні системи. У змішаній економіці  поєднуються ринкові

відносини та централізовані рішення. 

З позицій макроекономіки народне  господарство складається з чотирьох

суб'єктів: 

•  сектор домогосподарств (сектор споживання) — С — Consume; 

•  сектор інвестицій (сектор підприємництва) — І — Investment; 

• державний сектор (державні закупки товарів і послуг) — G — Government; 

•  сектор чистого експорту (сектор закордон) — NX — Net Export. 

Сектор  домогосподарств формує пропозицію робочої сили та попит на блага;

частину одержаного доходу споживає, а іншу — заощаджує. Головна мета

домогосподарства  — досягти максимального споживання за мінімальних

витрат. 

Сектор  підприємництва об'єднує усі фірми  в країні, здійснює попит на

ресурси, створює пропозицію благ, провадить інвестування. Основною метою

кожної  фірми є максимізація прибутку. 

Державний сектор надає особливі блага (наука, охорона здоров'я, безпека,

державне  будівництво), створює умови для  оптимального функціонування

народного господарства. Держава, як суб'єкт макроекономіки, виробляє і

закуповує блага, збирає податки, виплачує трансферти та формує

пропозицію  грошей. 

Сектор  закордон об'єднує економічні суб'єкти за кордоном та іноземні

інститути в країні, визначає стан національного  платіжного балансу та

валютного курсу. 

Експорт (Е) — це потік грошових платежів, спрямований на внутрішні ринки

продуктів, продаж зарубіжним покупцям вироблених в Україні товарів і

послуг.  

Імпорт (І) — потік грошових платежів, який спрямований з внутрішньої

національної  економіки за кордон. Різницю між  величиною грошових

надходжень  від експорту і величиною грошових платежів по імпорту

називають чистим експортом: 

NX=E-M.

ття — наявність групи осіб, які  старші за

певний  вік, не мають роботи, здатні нині до роботи та які шукають роботу

у розглядуваний період. 

Безробіття  не визначається звичайною різницею між робочою силою та

зайнятими, оскільки існують різноманітні класифікації безробіття. Це

пояснюється різними підходами до проблеми безробіття, відсутністю єдиної

бази  статистичної інформації щодо зайнятості. Найпоширенішою

класифікацією є поділ безробіття на три види: фрикційне, структурне,

циклічне. 

Фрикційне безробіття пов'язане з пошуком  та очікуванням роботи і має

добровільний  характер. Охоплює велику кількість людей в усіх країнах,

має короткостроковий період тривалості та є неминучим. Шляхами подолання

фрикційного безробіття є вдосконалення інформаційної  бази на ринку праці

та  введення певних обмежень щодо переміщення  робочої сили. Фрикційне

безробіття  кваліфікується як добровільна зміна місця роботи, пошук нової

роботи  через звільнення, пошук роботи вперше. 

Сезонне безробіття є підтипом фрикційного  і виникає в результаті

сезонних  коливань попиту та пропозиції на ринку  праці. 

Структурне  безробіття пов'язане з невідповідністю пропозиції праці та

попиту  на робочу силу. 

З часом у структурі сукупного  попиту і в технології відбуваються зміни,

які, в свою чергу, змінюють структуру  загального попиту на робочу силу.

Внаслідок таких змін попит на деякі професії знижується або взагалі

зникає. Попит на інші професії, у тому числі  й такі, що раніше не

існували, збільшується. Виникає безробіття, за якого робоча сила реагує

повільно  на ці зміни і її структура повністю не відповідає новій

структурі робочих місць. Структурне безробіття, як і фрикційне, також

вважають  неминучим. 

Методами  економічної політики, спрямованими на зменшення структурного

безробіття, є програми розвитку переструктурованих галузей та регіонів

країни, програми перекваліфікації робочої  сили. 

Циклічне безробіття викликане рухом економічного циклу. При піднесенні

економіки рівень безробіття знижується, при  спаданні — зростає. Циклічне

безробіття  може бути пов'язане ще й із тривалим економічним застоєм, або

стагнацією, економіки. За тривалістю циклічне безробіття перевищує

фрикційне та поступається структурному. 

Шляхами подолання циклічного безробіття є  державні програми щодо

стабілізації  темпів економічного зростання, спрямовані на підвищення

сукупного попиту, приміром великі державні програми на будівництво

житла, доріг тощо. 

Залежно від тривалості існування розглядають  короткострокове і

довгострокове безробіття. 

За  характером прояву розрізняють відкрите безробіття, яке враховується

офіційною статистикою, та приховане, коли людина працює, має дохід, а

офіційно  не зареєстрована як зайнята. 

Повна зайнятість — це зайнятість за наявності  лише природного безробіття

та  відсутності безробіття циклічного.