Макроекономічна нестабільність та інфляція

align="justify">Природний рівень безробіття — рівень безробіття за умови повної

зайнятості. Він дорівнює сумі рівнів фрикційного та структурного

безробіття. 

На  величину природного рівня безробіття впливає передусім стан економіки

в країні. Показниками цього стану  можуть бути валовий внутрішній продукт

на  душу населення, демографічні показники, мінімальний рівень заробітної

плати. 

Повна зайнятість означає підтримування  частки незайнятого населення у

розмірі 5,5-6,5 % загальної чисельності робочої  сили. У різних країнах

ці  показники різні, але в усіх випадках природний рівень безробіття не

означає 100%-ної зайнятості. 

Повний, або природний, рівень безробіття виникає за збалансованості

ринків  робочої сили, тобто коли кількість  тих, хто шукає роботу,

дорівнює  кількості вільних робочих місць. 

Різниця між фактичним та природним рівнем безробіття дає показник

циклічного  безробіття. Отже, рівень безробіття за повної зайнятості

досягається у тому випадку, коли циклічне безробіття дорівнює 0. 

У сучасній економіці замість терміна "природний рівень" безробіття

вживають  термін "стійкий рівень безробіття", який не прискорює інфляцію,

— NAIRU (Non-Accelerating-Inflation Rate of Unemployment). Цей показник

обчислюється  як усереднена величина фактичного рівня  безробіття в країні

за  попередні й наступні десять років. Похибки визначення рівня

безробіття  пов'язані з суб'єктивними самооцінками людей щодо категорій

безробітних та зайнятих і з тіньовою економікою, коли високий відсоток

тіньової  економіки в країні супроводжується  значним рівнем безробіття,

зафіксованим  у статистичних документах. 

За  міжнародними стандартами 1983 р. Міжнародна організація праці (МОП)

поділяє усе населення на три категорії (рис. 1): 

Рис.1 Категорії населення 

1. Зайняті — люди, котрі виконують  якусь оплачувану роботу, а також  ті,

що  мають роботу, але тимчасово не працюють через хворобу, страйк чи

відпустку. 

2. Безробітні, у визначенні МОП (за матеріалами вибіркового обстеження

робочої сили), — це особи віком 15-70 років (зареєстровані та

незареєстровані в державній службі зайнятості), які: 

•   не мали роботи (прибуткового заняття); 

•  шукали роботу або намагались організувати власну справу впродовж

обстежуваного тижня; 

• готові розпочати або розпочинають роботу протягом наступних двох

тижнів; 

• знайшли роботу та чекають відповіді; 

• зареєстровані в службі зайнятості як такі, що шукають роботу; 

• навчаються за направленням служби зайнятості. 

Зареєстровані безробітні, згідно з Законом України "Про зайнятість

населення", — це працездатні громадяни працездатного  віку, які не мають

заробітку або інших передбачених законодавством доходів, зареєстровані у

державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні

розпочати підходящу роботу . 

3. Особи поза робочою силою, або  економічно неактивне населення: 

• люди віком до 16 років, а також  ті, які перебувають у спеціалізованих

установах (психіатричних установах, виправних закладах тощо); 

• особи, які вибули зі складу робочої  сили, — дорослі, які мають

можливість  працювати, але не працюють і не шукають  роботу; особи, які

навчаються  з відривом від виробництва; військові  строкової служби;

жінки, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною; пенсіонери;

пенсіонери;

особи дуже хворі, щоб працювати, або такі, що не шукають роботу;

іноземні  громадяни. 

Безробіття  і зайнятість вимірюються показниками "рівень безробіття" і

"рівень  зайнятості" відповідно. 

Рівень  безробіття — це відношення (у %) кількості  безробітних до робочої

сили: 

Рівень  зайнятості — це відношення кількості  зайнятого населення до

всього  опитуваного населення. Розрізняють  рівні зайнятості за статтю,

віковими  групами, місцем проживання. 

Рівень  зайнятості по країні визначається за формулою: 

Потенційним рівнем ВВП вважають обсяг виробництва  за умови повної

зайнятості  ресурсів. Під час спаду він  менший за цей рівень, потім

поступово повертається до нього, а інколи перевищує  цей рівень під час

піднесення  економіки. 

Якщо  фактичний ВВП менший за потенційний, ?f < ?p свідчить про

відставання ВВП. Відставання ВВП — це обсяг  продукції, що його економіка

втрачає через неповне використання свого  виробничого потенціалу. 

Якщо  фактичний ВВП більший, ніж потенційний, Yf > ?p ілюструє

перевищення фактичним ВВП свого потенційного рівня. Це стає можливим

найчастіше  в екстремальних ситуаціях, коли в процес виробництва

залучаються додаткові зміни робітників, капітальне обладнання

використовується  понад встановлені нормативи, поширюється понаднормова

праця і праця за сумісництвом. 

Циклічне  безробіття, крім соціальних негараздів, призводить до втрат в

обсязі  реального ВВП. 

  — емпіричний коефіцієнт чутливості  ВВП до змін циклічного безробіття

(коефіцієнт  Оукена). Припустимо, ? = 2,5. Тоді закон Оукена формулюється

так: якщо фактичний рівень безробіття uf – перевищує природний рівень up

на 1 %, то відставання обсягу ВВП становить 2,5 %. Це відношення (1:2,5

або 2:5) дозволяє обчислити абсолютні  втрати продукції, які пов'язані з

будь-яким рівнем безробіття. 

 

Економічний цикл 

Важливою  особливістю ринкової економіки  є її нестабільність. Історія

свідчить  про те, що економічні умови ніколи не були сталими. За

економічним піднесенням настає економічний  спад, і навпаки. 

Економічний цикл (цикл ділової активності) —  це періодичне піднесення

або спад реального ВВП на тлі загальної  тенденції до зростання. 

Економічний цикл характеризується: 1) самовідтворенням; 2)

безперервністю (остання фаза попереднього циклу  є початком нового); 3)

хвилеподібним характером динаміки макроекономічних показників. 

Окремі  економічні цикли суттєво відрізняються  між собою за тривалістю та

інтенсивністю, проте всі вони утворюються з  одних і тих самих фаз.

Наприкінці  попереднього і під час народження нового циклу — спад —

погіршуються  показники. На нижньому рівні — дно  — встановлюється

короткочасна  рівновага. Під час поширення  нового економічного циклу —

піднесення  — показники різко зростають. На верхньому рівні — пік —

досягнення  рівноваги, потім — знову спад. Сучасні економічні теорії

розрізняють дво- та чотири- фазні моделі економічного циклу. Двофазні

моделі  містять фази піднесення і спаду  та найвищу (пік) і найнижчу (дно)

точки циклу (рис.2). Початковою фазою економічного циклу є спад (криза).

Він порушує нормальний хід економічного розвитку. Обсяг валового

внутрішнього  продукту та рівень зайнятості скорочуються. Безробіття

зростає. 

Рис.2 Двофазна модель економічного циклу 

Однак ціни не завжди знижуються. Під час  спаду досягається найнижча

критична  точка (дно), після якої починається  пожвавлення. Виробництво і

зайнятість  на дні досягають найнижчого рівня. На фазі піднесення

виробництво та зайнятість зростають. Рівень цін  може підвищуватися.

Життєвий  рівень населення також зростає. Досягається критична точка —

пік (вершина), коли в економіці спостерігається  повна зайнятість і повне

використання  економічних потужностей. Рівень цін  має тенденцію до

підвищення. Зростання ділової активності припиняється. 

Чотирифазна модель економічного циклу розрізняє фази: А — піднесення, В

— кризи, С — депресії та D — пожвавлення (рис.3). 

Рис.3 Чотирифазна модель економічного циклу 

За  тривалістю економічні цикли поділяють  на: короткі (малі) — коливання

ділової активності 3-4 роки; середні (промислові) — коливання ділової

активності 8-10 років; великі (довгі хвилі) —  з періодичністю 48-55

років. 

Короткі (малі) цикли пояснюються коливаннями  в обсязі

товарно-матеріальних запасів та пов'язані з відновленням рівноваги на