Макроекономічна нестабільність та інфляція

Найбільш  згубною для економіки є гіперінфляція, показуючи собою

астрономічне  зростання кількості грошей в  обігу і як наслідок

катастрофічний  ріст цін на товари. Роль самих грошей в таких випадках

сильно  зменшується і населення, і помислові  підприємства переходять на

інші, менш ефективні форми розрахунку, наприклад - бартер. В окремих

випадках  появляються окремі паралельні валюти, сильно зростає роль

іноземних валют. Гіперінфляція наносить сильний  удар навіть по найбільш

заможним  прошаркам суспільства. 

При інфляції попиту надлишок грошей виникає  внаслідок зростання сукупних

грошових  витрат підприємств, державних і  домашніх господарств. Попит в

країні  в цілому виявляється більшим  сукупної пропозиції товарів і

послуг, а це неминуче веде до зростання  рівня цін.  

Не  менш небезпечною інфляція витрат, коли ціни зростають через

збільшення  витрат виробництва. Зрослі ціни вимагають  нового збільшення

витрат  при  купівлі необхідних виробничих ресурсів, що знову “штовхає”

ціни  вгору там, де ці ресурси застосовуються. Інфляційні стрибки цін в

результаті  посилюють один одного, їх зростання  стає, по суті,

самопідтримуючим, при чому із зростаючими темпами. 

Два найважливіших джерела, що живлять  інфляцію витрат, - це зростання

номінальної заробітної плати і цін на сировину та енергію. Надмірне

зростання заробітної плати, як правило, породжує інфляцію, тому

профспілки, що вимагають постійного підвищення оплати праці, для

працівників своєї галузі, повинні рахуватись із загальним економічним

станом  країни, середнім рівнем заробітної плати. Зростання витрат

виробництва, що обертається накручуванням цін, веде до раптового,

непередбачуваного зростання цін на сировинні ресурси, а особливо - на

енергоносії, що в повній мірі відчула на собі економіка молодої

незалежної  України.  

Найстрашніше  в інфляції втрат те, що вона породжує інфляційну

психологію. Це явище виникає тоді, коли в  масовій свідомості людей існує

впевненість, що інфляція буде наростати і на далі. При цьому працівники

починають вимагати підвищення заробітної плати  “під майбутнє зростання

цін", а підприємці завчасно закладають у  ціну своїх товарів очікуване

зростання витрат на сировину, енергію, робочу силу і кредит. 

Всі ці види інфляції існують тільки при  відкритому її становищі - тобто

при відносно вільному ринку. При «прихованій» інфляції ріст цін на

товари  і послуги може не спостерігатись, а знецінення грошей може

виражатись  в дефіциті пропозиції. 

Також інфляція може бути збалансованою і  незбалансованою. При

збалансованій інфляції ціни піднімаються відносно помірно і одночасно на

більшість товарів і послуг. В цьому випадку  по результатах

середньорічного росту цін піднімається процентна  ставка державного банку

і таким чином ситуація стає рівносильна  стабільним цінам. У випадку

незбалансованої інфляції ціни на різні товари і  послуги піднімаються

неодночасно і по-різному на кожний тип товару. 

Існує також очікувана і неочікувана  інфляція. Очікувану інфляцію можна

спрогнозувати на який-небудь період часу і вона як правило є прямим

результатом діянь влади. В якості прикладу можна  навести лібералізацію

цін в Росії в 1992 році і відповідний  прогноз росту цін напередодні - в

грудні 1991р. Неочікувана інфляція характеризується неочікуваним

стрибком  цін, що негативно відбивається на податковій системі і

грошовому обігу. У випадку присутності  у населення інфляційних очікувань

  така ситуація викличе  різке  збільшення попиту, що само по  собі створює

труднощі в економіці і змінює реальну картину суспільного попиту, що

веде  до збою в прогностичних тенденціях в економіці і при деякій

нерішучості уряду ще сильніше збільшують інфляційні очікування, які

будуть  збільшувати ріст цін. Але у випадку  коли раптовий скачок цін

відбувається  в економіці на зараженій інфляційними очікуваннями , то

виникає так званий «ефект Пігу» - різке падіння  попиту у населення в

надії на швидке зниження цін. В наслідок зниження попиту виробник

змушений  знизити ціну, все повертається в  становище рівноваги. 

 

Причини виникнення інфляцій 

Незалежно від стану грошової сфери товарні  ціни можуть підніматися в

наслідок  змін в динаміці виробничої праці, циклічних  і сезонних

коливань, структурних зрушень в динаміці виробництва, монополізації

ринка, державного регулювання економіки, введення нових податків, зміна

кон’юнктури ринку, дія зовнішньо економічних  зв’язків, стихійних лих і

т.д. Отже, ріст цін викликається  різними  причинами. Але не всякий ріст

цін - інфляція. Серед вище згаданих причин росту цін важливо виділити

справді інфляційні. 

Так ріст цін, пов’язаний з циклічними коливаннями кон’юнктури, неможна

назвати інфляційним. По мірі проходження різних фаз циклу (особливо в

його  «класичній» формі характерній  для ХІХ - початку ХХ століття) буде

мінятися  і динаміка цін. Їх підвищення в період буму і змінюється їх

падінням  в фазах кризи й депресії і  знову ростом в фазі пожвавлення.

Підвищення  продуктивності праці, при інших  незмінних умовах, повинно

привести  до зниження цін. Інша справа - якщо підвищення продуктивності

праці супроводжується випереджуючим  це підвищення ростом заробітної

плати. Таке явище називається інфляцією  витрат. Стихійні лиха не можуть

бути  причиною інфляційного росту цін. Так, якщо в результаті повені в

якій-небудь місцевості зруйновані будинки, то, очевидно зростуть ціни на

будівельні  матеріали. Це буде стимулювати виробників будівельних

матеріалів  розширити пропозицію своєї продукції  і по мірі насичення

ринка ціни почнуть падати. 

Найважливіші  із причин росту цін. 

По-перше, це диспропорційність, або незбалансованість державних витрат і

доходів, що проявляється в дефіциті держбюджету. Якщо цей дефіцит

фінансується  за рахунок активного використання «друкарського верстата»

це  призводить до збільшення маси грошей в обігу, а відповідно і до

інфляції. 

По-друге, інфляційне зростання цін може відбуватись, якщо фінансування

інвестицій  проводиться аналогічними методами. Особливо інфляційно

небезпечними  є інвестиції, пов’язані з мілітаризацією економіки. Так,

непродуктивне використання національного доходу на воєнні цілі означає

не  тільки втрату національного багатства. Одночасно військові витрати

створюють додатковий платоспроможний  попит, що веде до збільшення

грошової  маси без відповідного товарного  покриття, збільшення військових

витрат  є однією з головних причин хронічних  дефіцитів державного бюджету

і збільшення державного боргу в багатьох країнах, для покриття якого

держава збільшує грошову масу. 

По-третє, з зростанням «відкритості» економіки  тої чи іншої країни, все

більшим втягуванням її в мирогосподарські зв’язки збільшують

небезпечність «імпортованої» інфляції. 

По-четверте, інфляція набуває самопідтримуючий характер в результаті

інфляційних очікувань. Багато вчених країн Заходу і нашої країни

особливо  виділяють цей фактор, що подолання  інфляційних очікувань

населення і виробників - найважливіше (якщо не головне ) завдання

антиінфляційної політики  

Безліч  причин інфляції відмічається в практично  у всіх країнах. Але

комбінаційна  залежність від конкретних економічних факторів. Так , зразу

після Другої світової війни в Західній Європі інфляція була зв’язана з

гострим дефіцитом багатьох товарів. В наступні роки головну роль в

розкачуванні  інфляційного процесу почали грати  державні витрати,

співвідношення «ціна - заробітна плата», перехід інфляції з інших держав

і деякі інші фактори. 

 

Наслідки інфляції 

Наслідки  інфляції різноманітні і суперечливі: 

Інфляція  приводить до перерозподілу національного  доходу і багатства між

різними групами суспільства, економічними і соціальними інститутами

довільним і не прогнозованим чином. Боржники багатіють за рахунок своїх

кредиторів. Інструментом перерозподілу є: 

- дефіцит державного бюджету; 

- державний борг;