Політична економія як фундаментальна суспільна наука

ТЕМА 1. Політична економія як фундаментальна суспільна наука (молодший спеціаліст)

 

ПЛАН

 

1. Виникнення і розвиток політичної економії, політична економія в системі наук.

2. Предмет, метод і функції політичної економії

3. Економічні закони і категорії.

4. Політична економія і обґрунтування економічної політики.

 

Мета навчальної дисципліни:

Розкриття механізму  функціонування ринкової системи суспільства  на макро-, мезо-, мікро -рівнях, з'ясування принципів, категорій та законів, які регулюють економічне життя суспільства та його складових.

Завдання навчальної дисципліни:

Сформувати в студентів  знання щодо сутності та закономірностей  розвитку економічної системи суспільства, поведінки економічних суб'єктів  за ринкових умов.

Предмет навчальної дисципліни:

Закономірності функціонування та розвитку економічних відносин, а також діяльності економічних суб'єктів і економіки в цілому (економ, системи).

 

1. З моменту виникнення людина, щоб вижити активно діяла, пристосовуючи навколишнє середовище до своїх вимог і потреб. Щоб досягти життєво важливих цілей, потрібно було в середовищі проживання (ойкос) діяти у визначеному порядку (номос). Такий вид людської діяльності назвали економікою (економіка - наука, яка вивчає поведінку людей з погляду відносин між їхніми цілями й обмеженими ресурсами, що допускають альтернативне використання).

Знання про те, як слід діяти накопичувалося поступово  у міру придбання досвіду і  спочатку являло собою певні інтуїтивні уявлення, деякі узагальнення поверхневих  спостережень, закріплені в звичаях, традиціях, найдавніших письменних пам'ятках. Ось тут і виявляються перші сліди економічної думки.

В епоху античності і  середньовіччя вже з'являються  елементи економічного аналізу: факти  не просто реєструються, але й систематизуються, виявляючи наявність стійких взаємозалежностей. Філософи стародавньої Греції - Платон, Аристотель та інші досліджували окремі проблеми економічної теорії (IV ст. до н.е.)-

Аристотель був  ідеологом натурального господарства:

- слову "економіка" надав більш широкий зміст (було - ведення домашнього господарства, стало - господарство країни в цілому);

- ввів слово " хремастика " (мистецтво наживати майно або сучасною мовою "накопичення капіталу") слово не прижилося, а ідея – так("хремо" - майно, володіння). Аристотель бачив неможливість "чистої економіки" (без хремастики), хоч і мріяв про неї;

• ввів слово "соціологія" (наука про людське суспільство);
• дуже близько підійшов до понять споживна та мінова вартість.

 

Як наука, тобто систематизовані  знання про сутність, мету і завдання економічної системи, економічна теорія виникла в XVI - XVII ст. Цей період становлення капіталізму, зародження мануфактур, поглиблення суспільного поділу праці, поширення зовнішніх і внутрішніх ринків, інтенсифікація грошового обігу. На ці процеси економіка відгукується появою меркантилізму. Яскравим представником меркантилізму у Франції був Антуан Монкрестьєн (1575 - 1621), який обезсмертив своє ім'я тим, що ввів термін "політична економія". З виходом у світ його книги "Трактат по політичній економії" (1615). Теоретична економіка близько 400 років розвивалася і розвивається, як пол. економія. Її назва походить від грецьких слів "politicos" і "oikonomia" ("oikos", "nomos") (Закон Гоі). Таким чином, політекономія перекладається як закони господарювання у межах держави.

Меркантилізм (XIII - XVII ст.) (італ. слово - "мерканте" -торговець, купець) — це перша школа буржуазної політекономії:

• гроші - основна форма багатства суспільства. Джерелом багатства виступає торгівля (передусім зовнішня). З усіх видів діяльності пріоритет віддається труду, що зайнятий у торгівлі.
• накопичення багатства може бути досягнутим за допомогою державної влади.

Пізні меркантилісти (XVI - XVII ст.) висунули теорію нееквівалентного обміну. Найвидатнішим англ. Меркантилістом був Томас Манн, який у 1622 р. увійшов до спеціальної державної комісії по торгівлі. Англійські меркантилісти висунули наступні ідеї:

• заборонити вивіз сировини (особливо вовни), а заохочувати вивіз готових виробів у тому числі шляхом державних субсидій;
• обмежити високим в'їзним митом доступ іноземних промислових товарів до Англії, що послабити конкуренцію і сприяти зростанню вітчизняних мануфактур (політика протекціонізму);
• велику увагу приділяти флоту.

Спираючись у своїх  проектах на сильну державну владу, пізні  меркантилісти разом з тим часто заперечували проти надмірної дріб'язкової державної регламентації господарства (на чому в нас була заснована адміністративно-командна система).

 

По мірі проникнення  капіталу у сферу виробництва  змінювалися і погляди ідеологів  буржуазії. Виникла класична буржуазна економія. Її ранніми представниками були фізіократи:

- перенесли питання про походження суспільного багатства із сфери обігу в сферу виробництва (хоча і обмежували виробництво сільського господарства);

- висунули теорію еквівалентного обміну;

- знизили значення грошей до посередників в обміні;

- виділили два підрозділи суспільного виробництва:

а) вир-во машин (вир-во засобів виробництва);

б) вир-во предметів споживання;

- здійснили поділ витрат на тривалі (первинні аванси: коні, плуги, будівлі) і витрати короткого використання (щорічні аванси: насіння, сировина);

- дали поділ суспільства на три класи: виробничий (хлібороби), клас власників (поміщики, двір, церква), безплідний (робітники, торговці, ремісники);

- намагалися дати теорію стадій (виробництво, розподіл, обіг). Видатним французьким фізіократом був Кене:

- ввів термін "відтворення";

- зробив спробу макро- і мікроекономіки аналізу;

- ввів економіко-математичні методи (економічні таблиці, економічні формули).

Видатним англ. фізіократом був Петті, який у 1662 р. видав економічний "твір" - "Трактат про податки і збори", де він:

- визначив вартість товару, порівняльною кількістю праці, яка міститься в ньому;

- дав означення ренті, прибутку відсотку;

- винайшов політичну арифметику (статистику).

 

Адам Сміт (1723 - 1790) увійшов в історію економічної думки, як основоположник класичної політекономії. У книзі "Дослідження про природу і причини багатства народів він:

- основна ідея Сміта - ідея лібералізму ("min" втручання держави в економіку);

- ввів поняття "невидимої руки" (економічні закони);

- джерелом будь-якого багатства він вважає працю. "Усякий продуктивний труд створює вартість";

- головним мотивом господарської діяльності людини є інтерес.

Давід Рікардо (1772 - 1823) (продовжив розробку теорії Сміта): єдиним джерелом вартості є тільки праця робітника, який лежить в основі доходів різних класів;

- прибуток є результатом неоплаченої праці робітника;

- розкрив механізм диференційованої ренти.

 

Пролетарська  політекономія.

 

Спираючись на досягнення класичної буржуазної політекономії Карл Маркс і Енгельс створили пролетарську політекономію, теоретичну концепцію, яка одержала узагальнюючу назву "марксизм". Марксизм - це теорія наукового соціалізму (комунізму) - найважливіший стан хоретичній економіці, який являє собою дослідження законів розвитку капіталістичного суспільства і концепцію соціалізму (комунізму). Остання характеризується формуванням соціалістичних принципів:

1) громадська власність на засоби виробництва;

2) відсутність експлуатації найманої праці (експлуатація - привласнення чужої праці);

3) рівна платня за рівну працю;

4) всебічна і повна зайнятість;

5) ведення домашнього господарства по єдиному плану.

Маркс (1818 - 1883) - німецький мислитель-енциклопедист ("Капітал"):

- створив вчення про суспільно-економічні формації;

- розкрив закони розвитку капіталу, його внутрішнє джерело саморуху - протиріччя;

- розробив теорії відтворення і економічних криз;

- створив внесення про подвійний характер праці, яка втілена в товарі (абстрактна і конкретна праця);

- поділив капітал на постійний ("С"), і змінний ("V") капітал, ввів поняття органічної будови капіталу (C/V);

- розробив трудову теорію вартості.

 

Формула вартості Маркса: W = С + V + m

 

- розробив теорію додаткової вартості ("т");

- розробив сутність абсолютної ренти, найманої праці, експлуатації;

- дав теорію класової боротьби;

- сформулював закон капіталістичного накопичення, спробував обгрунтувати неминучість революційного періоду до ком-них формацій.

Нову главу у розвитку економічної теорії відкриває створення політекономії соціалізму, основи якої закладені В. Леніним на базі ґрунтовних ідей Маркса, Енгельса. Послідовник марксизму Ленін розвив усі складові частини марксизму - філософію, політекономію, науковий комунізм.

В області політекономії основні заслуги Леніна:

- створив теорію імперіалізму, як вищу стадію капіталізму;

- розвинув теорію Маркса про відтворення, земельну ренту;

- розробив основні шляхи будівництва соціальної економіки - індустріалізації, кооперування селянства, культурної революції, висловлення про НЕП, питання організації та оплати праці при соціалізмі.

 

Сучасні економічні теорії Заходу:

 

• теорія граничної корисності: останній екземпляр блага, яке споживається, має найменшу корисність для споживача;

- інституціоналізм - виник у США в 20 - 30-х рр. Представники цієї теорії вважали, що рушійною силою суспільного розвитку є інститути (сім'я, держава, профспілки);

- неоінституціоналізм - його представники ставлять економічні процеси в залежність від розвитку індустрії та посилення ролі технократи;

- Ростоу і Гелбрейт - у кінці 60-х на початку 70-х років висунули теорію "Єдиного індустріального суспільства" або теорію "Конвергенції" (наближення копії до соціалізму)

- Кейнсіанство (англ. економіст Кейнс в роботі "Загальна теорія зайнятості, процента та грошей" поклав початок теорії регулювання ринкової економіки, у зв'язку з неспроможністю механізму вільної конкуренції повністю впоратись з цією проблемою.

 

2. На почутку другої половини XIX ст. політекономія знаходилась у глибокій кризі: вона поділилася на дві гілки - політекономія (марксизм)- вивчає економічні відносини, закони і раціональне використання, обмін ресурсів і "ecopomis" (мартиналізм). Марксизм - виступав як революційне вчення, яке проголосило кінець капіталізму; мартиналізм - займав принципово іншу позицію, яку можна охарактеризувати як охорону по відношенню до капіталістичного суспільства. Ця позиція раннього мартиналізму відобразилося передусім у небажанні обговорювати соціальні аспекти буржуазної економіки (відношення між класами, революція). Щоб підкреслити свою прихильність "чистій теорії" (економічній) його представники навіть відмовилися від самого терміна політична економія на користь більш нейтрального " ecopomis " (економіка, економічна теорія, економічна наука). Конфлікт між школами (маркс. і март-зм) був неминучий.

 

Маржиналізм (фр. - граничний) - це теорія, яка пояснює складні процеси, використовуючи граничні величини (гран, корисність, гран, витрати, гран, доход).

Курс "есоротісз" вперше почав читати в Кембріджському університеті (1902 р.) А. Маршалл. Сьогодні під назвою "есоротісз" виходять чисельні підручники по теоретичній економіці. Найбільш популярним вважається підручник П. Самуельсона, який був вперше додрукований в 1947 р. та витримав 13 видань, де автор підкреслює, що економічна теорія або політична економія, як її звичайно звуть, тісно стикається з соціалістичними науками.

До 90-х років у Союзі  переважне значення у формуванні економічного світогляду займала марксизська  політекономія. Вся економічна література була спрямована на популяризацію Маркса та його вчення.

СВІТОВА ЕКОНОМІЧНА ДУМКА  ТА ТВОРИ ВИДАТНИХ УКРАЇНСЬКИХ, РОСІЙСЬКИХ ЕКОНОМІСТІВ КІНЦЯ XIX І ПОЧАТКУ XX ст., ЯКІ НЕ УКЛАДАЛИСЯ У СХЕМИ  МАРКСА У КУРСАХ ПОЛІТЕКОНОМІЇ НЕ ВИВЧАЮТЬСЯ.

Предмет Маркс  політик - відношення, які складаються в процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання життєвих благ (4 стадії руху суспільного продукту).

Предмет - ефективна організація економічних відносин, раціональне розширення ресурсів.

Туган-Барановський - видатний український економіст кінця XIX -поч. XX ст. - писав, що "ecopomics" вивчає суспільні відносини в м господарської діяльності.