Державні та суспільні фонди цільового призначення

5

ЗМІСТ

ВСТУП                                                                                                                                                          5

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ТА СКЛАД ЦІЛЬОВИХ ФОНДІВ                                          6

1.1   Загальна характеристика цільових фондів                                                                      6

1.2   Класифікація та порядок утворення цільових фондів                                          8

1.3 Зв’язок цільових фондів з іншими ланками фінансової системи              10

РОЗДІЛ 2. ДЕРЖАВНІ ТА СУСПІЛЬНІ ФОНДИ ЦІЛЬОВОГО ПРИЗНАЧЕННЯ                                                                                                                                            11

2.1 Пенсійний фонд України                                                                                                                11

2.2. Фонд соціального страхування України                                                                      14

2.3 Фонд сприяння зайнятості населення України                                                        17

2.4 Фонд соціального захисту інвалідів                                                                                    19

2.5 Суспільні фонди споживання                                                                                                  21

2.6 Товариство Червоного Христа України                                                                      26

РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ДЕРЖАВНИХ ТА СУСПІЛЬНИХ ФОНДІВ ЦІЛЬОВОГО ПРИЗНАЧЕННЯ                                          28

ВИСНОВКИ                                                                                                                                            32

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ                                                                      33

ВСТУП

Темою курсової   роботи є "Державні та суспільні фонди цільового призначення". Ця тема на сьогодні є досить актуальною, оскільки від стану соціальної захищенності населення залежить розвиток країни вцілому. Наявність дискусійних питань щодо даного питання свідчить про чималий інтерес до обраної проблематики та необхідність більш детального дослідження.

Предметом дослідження у курсовій роботі виступає сукупність теоретичних аспектів державних та суспільних фондів цільового призначення.

              Метою курсової роботи э обґрунтування теоретичних положень з державних та суспільних фондів цільового призначення, проблеми та перспективи розвитку.

Курсова робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних літературних джерел.

РОЗДІЛ 1

ПОНЯТТЯ ТА СКЛАД ЦІЛЬОВИХ ФОНДІВ

1.1 Загальна характеристика цільових фондів

Цільові фонди – один із засобів перерозподілу національного доходу держави на користь певних соціальних груп населення. Держава мобілізує в фонди частину прибутків населення для фінансування своїх заходів. Кошти, узагальнені цільовими фондами, використовуються для процесу відтворення. Цільові фонди вирішують дві важливі задачі: забезпечення додатковими коштами пріоритетних сфер економіки та розширення соціальних послуг населенню.

Перехід до ринку змінив зміст господарського механізму в країні, організаційні структури окремих його частин, у тому числі модернизував фінансову систему. Перетворення економіки України з адміністративно-командної системи в ринкову навело на практиці до децентралізації та послабленню ролі держави, проявом чого стало реформування державної системи фінансування. Один за іншим виникли та виділилися з бюджетної системи цільові фонди, частина з яких після цього знов була консолідована в бюджети у вигляді спеціальних цільових фондів.

Колишня господарська система акумулювала в Державному бюджеті практичні всі фінансові ресурси держави. Високий ступінь концентрації і централізації фінансів мав свої переваги, головні з яких полягали у можливості мобілізації значних фінансових ресурсів для рішення глобальних національних задач в рамках окремих територій, сфер, галузей або міжгалузевих комплексів. Однак недоліком такої централізації фінансових засобів було малоефективне їх використання в масштабі всієї господарської системи і окремих об'єктів фінансування.

На історичному переході від однієї господарської системи до іншої Україну поразило безліч кризових явищ, залежних друг від друга. Економічний і фінансовий кризи зумовили різке зниження рівня життя більшості населення, безробіття. У поєднанні з млявістю державної влади в країні спостерігаються такі явища, як невиплата в продовж багатьох місяців заробітної плати, пенсій та інших соціальних допомог.

В цих умовах, з одного боку, виникає потреба в концентрації обмежених фінансових ресурсів на державному рівні з метою забезпечення найбільш нагальних соціальних та загальноекономічних потреб. З іншого боку, в умовах фінансової кризи, що зумовила дефіцит фінансових ресурсів, у центральної влади виникає необхідність ранжувати суспільні потреби по ступеню важливості і для задоволення найбільш нагальних з них утворити цільові грошові фонди, завдяки цьому огородив ці потреби від значного недофінансування. Ця міра аналогічна виділенню в бюджеті захищених статей.

Цільові кошти з точки зору фінансової науки визначаються як грошові кошти держави, що мають цільове призначення.

На Думку деяких фахівців, цільові кошти слідує тлумачити більш широко – як ресурси, включаючі грошові та інші види коштів всіх форм володіння, використання яких враховується бюджетним процесом. При цьому спостерігається різноманітність позабюджетних фондів. Частина фондів, що виникли як позабюджетні, була консолідована до бюджетів, і це створило інститут цільових бюджетних фондів, який до цього існував в бюджетах в неявній формі, тобто по окремих бюджетних коштах встановлювався прямий зв'язок доходів з витратами і останні були обмежені певним кругом об'єктів, що фінансуються.

Частина цільових фондів є юридичними особами, але деякі з них представляють лише кошти на рахунку, управління якими доручене існуючим структурам: державним, регіональним, муніципальним, суспільним або навіть комерційним.

До цільових відносять також фонди, що акумулюють засоби різних громадських, комерційних організацій і кошти громадян, наприклад недержавні пенсійні фонди.

Таким чином, цільовими є будь-які грошові фонди, що виникають в результаті перерозподілу первинних доходів і мають певну цільову спрямованість [9,10].

1.2 Класифікація та порядок утворення цільових фондів

Залежно від вирішуваних задач цільові фонди можна класифікувати по меті створення, періоду функціонування і охопленню проблем.

Залежно від мети створення цільові фонди діляться на економічні, соціальні, науково-технічні, зовнішньоекономічні, екологічні, культурно-просвітницькі і т.п., з подальшим їх підрозділом за конкретними функціональними, галузевими і іншими ознаками. Наприклад, група економічних фондів включає інвестиційні, валютні, дорожні та інші фонди. Соціальні фонди охоплюють фонди соціального страхування, сприяння зайнятості, пенсійного забезпечення, соціального захисту інвалідів та інші.

Залежно від передбачуваного періоду функціонування програми або умовно наміченого часу для здійснення конкретних цілей фонди можуть бути безстрокової, довгострокової або короткострокової дії. Прикладом першого є екологічний фонд, другого – фонд регіонального розвитку, третього – фонд допомоги біженцям. Проте ділення це вельми умовне.

По охопленню проблем цільові фонди можуть бути загального (Фонд регіонального розвитку) і конкретнішого характеру (наприклад, Фонд розвитку автомагістралей в державі, областях).

Найбільш близькі системі бюджетів державні позабюджетні фонди. Їх, на відміну від цільових бюджетних фондів, слід розглядати як окремі частини системи державних фінансів. Найвідоміші з них – це два фонди соціального призначення: Пенсійний, соціального страхування.

Порядок утворення і використання державних  цільових фондів регламентується відповідними актами найвищих органів влади, в яких указується суть їх діяльності, джерела формування, визначаються порядок і спрямованість використання грошових фондів.

Цільові фонди створюються двома шляхами. Один шлях – це виділення в бюджеті певних витрат, що мають особливо важливе значення, інший – формування цільового фонду з власними джерелами доходів для певної мети. Так, в багатьох країнах був створений фонд соціального страхування, призначений для соціальної підтримки певних груп населення. Інші фонди з'являються у зв'язку з виникненням нових раніше невідомих витрат, які заслуговують особливої уваги з боку суспільства. В цьому випадку за пропозицією уряду законодавчий орган ухвалює спеціальне рішення про утворення даного цільового фонду. Так виникли у ряді держав економічні цільові фонди.

Матеріальним джерелом цільових фондів є національний дохід. Переважаюча частина фондів створюється в процесі перерозподілу національного доходу. Основні методи мобілізації національного доходу в процесі його перерозподілу при формуванні фондів – спеціальні податки і збори, засоби з бюджету і позики.

Спеціальні податки і збори встановлюються законодавчою владою. Значна кількість фондів формується за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів. Кошти бюджетів поступають у формі безвідплатних субсидій або певних відрахувань від податкових доходів. Доходами цільових фондів можуть виступати і позикові кошти. Що є у цільових фондів позитивне сальдо може бути використано для придбання цінних паперів і отримання прибутку у формі дивідендів або відсотків [11].

1.3 Зв’язок цільових фондів з іншими ланками фінансової системи

Цільові фонди тісно пов'язані з бюджетом і між собою. Різноманітність цільових фондів обумовлює складні багатоступінчаті зв'язки між цими фондами і іншими ланками фінансової системи. Розрізняють односторонні, двосторонні і багатобічні фінансові зв'язки.

При односторонніх зв'язках грошові кошти йдуть в одному напрямі: від фінансових ланок до цільовому фонду. Такий зв'язок з'являється при формуванні фондів або використання ними коштів. (Наприклад, валютні фонди багатьох країн утворюються за рахунок коштів центрального бюджету у формі безповоротних субсидій. Дорожній фонд США, що створюється за рахунок спеціальних податків за наявності надлишків, надає позики федеральному бюджету.).

При двосторонніх зв'язках грошовий потік рухається між цільовими фондами і іншими ланками фінансової системи в двох напрямах. Так фонди соціального страхування утворюються не тільки за рахунок страхових внесків, але і коштів державного бюджету. Одночасно за наявності активного сальдо вони набувають державних цінних паперів і стають кредитором бюджету.

При багатобічних зв'язках один цільовий фонд одночасно приходить в зіткнення з різними фінансовими ланками і іншими цільовими фондами, тобто гроші рухаються у різних напрямах між ними [5,6].

РОЗДІЛ 2

ДЕРЖАВНІ ТА СУСПІЛЬНІ ФОНДИ ЦІЛЬОВОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

2.1 Пенсійний фонд України

Пенсійний фонд України є найбільшим позабюджетним цільовим фондом. У своїй діяльності Пенсійний фонд керується законодавчими і нормативними актами, які окреслюють його завдання та функції, зокрема збирання і акумуляцію обов'язкових страхових внесків, призначених для пенсійного забезпечення й виплат допомоги, і їх виплати, у тому числі пенсій відповідно до законів України про пенсійне забезпечення та про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, пенсій військовослужбовцям і працівникам органів внутрішніх справ, допомоги на дітей та інших витрат, які згідно з чинним законодавством фінансуються за рахунок Пенсійного фонду, а також перевірку правильності їх призначення і виплат. Пенсійний фонд також бере участь у фінансуванні державних і регіональних програм соціальної підтримки пенсіонерів й організовує міжнародне співробітництво у сфері пенсійного забезпечення.

Пенсійний фонд розробляє проект кошторису (бюджету), складає звіт про його виконання і разом з відділом соціального страхування Міністерства праці України подає Кабінету Міністрів України пропозиції щодо тарифів внесків до державного соціального страхування з урахуванням необхідних виплат на пенсії, допомоги та інші витрати, що здійснюються за рахунок коштів соціального страхування, а також бере участь у підготовці пропозицій щодо вдосконалення законодавства, у розробці проектів нормативних актів з цих питань.

Пенсійний фонд має 27 територіальних відділень, включаючи ті, що розміщені в містах і районах та взаємодіють з органами влади і управління, підприємствами та установами.

У межах чинного законодавства України Пенсійному фонду та його органам на місцях надано право отримувати від підприємств, установ і організацій, а також громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність, інформацію й документи щодо нарахування і сплати обов'язкових страхових платежів до Пенсійного фонду, перевіряти їх, вимагати від юридичних і фізичних осіб усунення порушень законодавства щодо сплати внесків і використання коштів Пенсійного фонду, одержувати від органів державної виконавчої влади інформацію для виконання своїх функцій; стягувати у безспірному порядку не внесені до Фонду обов'язкові страхові внески разом з нарахованою пенею та застосовувати інші фінансові санкції; перевіряти правильність призначення й виплати пенсій і допомоги, витрачання коштів Фонду і здійснення інших заходів, додержання порядку сплати обов'язкових страхових внесків до Пенсійного фонду та інших платежів. Пенсійний фонд має право порушувати питання про притягнення до відповідальності службових осіб і громадян, винних у порушенні чинного порядку внесення обов'язкових платежів та внесків до Фонду і витрачання його коштів, а також у несвоєчасному поданні встановленої звітності [13].