Автор: Пользователь скрыл имя, 25 Марта 2012 в 21:17, курсовая работа
Темою курсової роботи є "Державні та суспільні фонди цільового призначення". Ця тема на сьогодні є досить актуальною, оскільки від стану соціальної захищенності населення залежить розвиток країни вцілому. Наявність дискусійних питань щодо даного питання свідчить про чималий інтерес до обраної проблематики та необхідність більш детального дослідження.
Предметом дослідження у курсовій роботі виступає сукупність теоретичних аспектів державних та суспільних фондів цільового призначення.
Метою курсової роботи э обґрунтування теоретичних положень з державних та суспільних фондів цільового призначення, проблеми та перспективи розвитку.
ВСТУП 5
РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ТА СКЛАД ЦІЛЬОВИХ ФОНДІВ 6
1.1 Загальна характеристика цільових фондів 6
1.2 Класифікація та порядок утворення цільових фондів 8
1.3 Зв’язок цільових фондів з іншими ланками фінансової системи 10
РОЗДІЛ 2. ДЕРЖАВНІ ТА СУСПІЛЬНІ ФОНДИ ЦІЛЬОВОГО ПРИЗНАЧЕННЯ 11
2.1 Пенсійний фонд України 11
2.2. Фонд соціального страхування України 14
2.3 Фонд сприяння зайнятості населення України 17
2.4 Фонд соціального захисту інвалідів 19
2.5 Суспільні фонди споживання 21
2.6 Товариство Червоного Христа України 26
РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ДЕРЖАВНИХ ТА СУСПІЛЬНИХ ФОНДІВ ЦІЛЬОВОГО ПРИЗНАЧЕННЯ 28
ВИСНОВКИ 32
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 33
Підвищення мінімального розміру пенсії за віком до рівня прожиткового мінімуму, неспівставне з рівнем зростання мінімальної та середньої у галузях економіки заробітної плати, зруйнувало диференціацію у розмірах пенсій та повернуло до зрівнялівки у пенсіях низько- та середньооплачуваних категорій громадян, що неминуче поглибить проблему приховування заробітної плати від оподаткування та негативно вплине на доходи бюджету Пенсійного фонду.
Назріла необхідність вдосконалення функціонування державних цільових фондів, адже їх ефективна діяльність є передумовою підвищення рівня соціального захисту у державі.
Реформування механізму функціонування цільових фондів держави доцільно здійснювати на основі:
– чіткого визначення джерел і розмірів фінансування за різними видами соціального страхування;
– усунення дублювання функцій;
– централізації та впорядкування збирання страхових внесків;
– удосконалення методів контролю та підвищення ролі соціальних партнерів в управлінні соціальним страхуванням;
– збереження державних соціальних гарантій;
– створення економічних передумов зростання заробітної плати як найважливішого фактора розвитку соціального страхування.
Ефективне реформування функціонування державних цільових фондів дозволить багато в чому вирішити їх нагальні питання. В останні роки стратегічним завданням у діяльності фінансових фондів соціального спрямування було здійснення переходу на адресне надання соціальної допомоги.
В умовах ринку перехід на принципи адресності має поєднуватися з процесом заміни натуральних пільг на цільові грошові виплати-компенсації. Заміна пільг на грошову компенсацію передбачає попередню інвентаризацію пільг, створення особливого реєстру певної категорії громадян, які потребують державної соціальної допомоги, де визначені такі характеристики, як склад сім'ї, доходи, стан здоров'я, житлові умови. На підставі такої інформації можна надавати адресну допомогу, яка матиме характер індивідуалізованої за розміром грошової компенсації.
Варто також зазначити, що за обмеження державних коштів на фінансування соціальної допомоги існування категорійних видів допомоги поряд з адресними призводить до дефіциту коштів і неефективного їх розподілу. Якщо для деяких сімей допомога на них має важливе значення, то в бюджеті інших сімей вона не відіграє істотної ролі. Тому за таких умов доцільно було б зробити і цей вид допомоги адресним, призначаючи її лише сім'ям, які найбільше потребують державної підтримки.
Це дозволило б підняти розмір цих допоміг, зробивши їх більш дієвими для сімей з дітьми. Тим більше, що в такому обсязі ці допомоги втрачають таку свою важливу функцію, як стимулювання народжуваності в сім'ях. Вирішенню проблеми охоплення соціальною допомогою сімей з дітьми могло б сприяти створення цілісної системи соціального захисту саме цієї категорії сімей [7].
Важливим напрямом поліпшення фінансування системи соціального захисту населення може бути виведення заробітної плати з тіні, головним чином, шляхом зменшення податкового тягаря на неї. Існуюча в даний час система оподаткування доходів громадян, завдяки високій ставці не стимулює отримання таких заробітків через касу підприємства, а створює об'єктивні умови для її приховування та отримання у вигляді готівки.
При цьому працівник економить на податках, але втрачає на послугах державного соціального страхування – пенсійного, медичного, на випадок безробіття, профзахворювання тощо. Роботодавець економить на сплаті відрахувань у соціальні фонди, що для нього є досить вагомим джерелом отримання додаткового незаконного прибутку.
Зниження податкового тягаря на доходи громадян приведе до легалізації значної частини виплат найманим працівникам, зацікавить громадян більше і якісніше працювати і, як наслідок, розширить базу фінансування фондів системи соціального захисту населення.
В останній час органи державної влади наполягають на впровадженні єдиного соціального внеску. Проте, на нашу думку, є декілька негативних наслідків запровадження такого обов'язкового платежу:
– в першу чергу постраждають застраховані особи, оскільки невчасно та не в повному обсязі отримуватимуть допомогу по соціальному страхуванню та соціальні послуги. Законопроектом не передбачено взаємозаліку коштів на підприємствах. Тобто спочатку всі страхові кошти перераховуватимуться фондам, а якщо підприємству необхідні кошти для оплати листків непрацездатності або для здійснення іншої страхової виплати, то воно має запросити відповідні суми у відповідному фонді;
– створюються умови для використання державою коштів страхових фондів не за цільовим призначенням, а для цього "дірок" в Державному бюджеті багато;
– не знаходить свого вирішення у законопроекті задекларований прогноз про скорочення адміністративних видатків фондів соціального страхування. Попередні розрахунки показують, що це потребуватиме значного збільшення штату Пенсійного фонду для обслуговування єдиного соціального внеску та здійснення додаткових витрат страхових коштів для створення технічних умов в органах Державного казначейства;
– законопроектом передбачено утримання страхових внесків із сум допомоги по соціальному страхуванню, які виплачуються за рахунок цих же страхових внесків, що, з одного боку, суперечить усім принципам здійснення соціального страхування, а з іншого – призведе до зменшення сум страхових виплат, отримуваних застрахованими особами.
Слід зазначити, що світового досвіду існування саме єдиного соціального внеску на сьогодні немає. В цих умовах особливо небезпечними є ініціативи, що руйнують фінансову стабільність системи соціального страхування та призводять до погіршення системи соціального захисту застрахованих осіб.
ВИСНОВКИ
Перехід до ринкової економіки супроводжувався формуванням принципово нової фінансової системи, важливою ланкою якої були і є в нинішній час цільові фонди держави – сукупність фінансових ресурсів, котрі знаходяться в розпорядженні державних, регіональних органів влади або місцевих органів самоврядування, і що мають цільове призначення.
Цільові фонди в фінансовій системі України створені в відповідності з Законом України "Про основи бюджетного влаштування і бюджетного процесу в Україні. Головна причина їхнього створення – необхідність виділення надзвичайно важливих для суспільства видатків і забезпечення їх самостійними джерелами прибутку.
Аналіз напрямків і результатів діяльності цільових фондів є актуальною задачею. Її значення в нинішній час суттєве в зв'язку з дефіцитом бюджету країни і необхідністю цілеспрямованого рішення соціальних проблем, що фінансуються за рахунок цих фондів.
Оскільки платниками внесків в цільові фонди є юридичні і фізичні (підприємці) особи, тобто споживачі соціальних гарантій, то питання сплати та розподілу грошових коштів фондів стосуються всіх громадян України, і тому виявляється їхня зацікавленість в оптимальному функціонуванні системи цільових фондів.
Також можна зробити висновок, що політика цільових фондів не може бути абсолютно незалежною до податково-бюджетних (фіскальних) заходів. Вагання державного бюджету від його дефіциту до утворення надлишків і назад на довгострокових тимчасових інтервалах впливають на обсяг виробництва, зайнятість населення, рівень прибутків, а, отже, на поповнювання цільових фондів. В свою чергу грошові кошти фондів виконують стабілізуючу роль при різких ваганнях в прибутковій частині державного бюджету, основаної на податкових зборах [18].
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Закон України “Про пенсійне забезпечення” із змінами та доповненнями, внесеними Законами України до 11.07.2001 N 2631-III ( 2631-14 ) м. Київ.
2. Закон України “Про зайнятість населення” із змінами і доповненнями, внесеними Законами України до 8 червня 2000 року N 1807-III м. Київ.
3. Закон України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” із змінами, внесеними згідно із Законом до N 2213-III ( 2213-14 ) від 11.01.2001 м. Київ.
4. Закон України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” N 2213-III ( 2213-14 ) від 11.01.2001 м. Київ.
5. Бланкарт Ш. Державні фінанси в умовах демократії. – К.: Либідь, 2000.
6. Василик О.Д., Павлюк К.В. Державні фінанси України – К.: ЦНЛ, 2003.
7. Волощук Г. О., Пасічник Ю. В., Прямухіна Н. В. Фінансові фонди соціального спрямування в Україні: бюджетні, страхові, пенсійні: Навч. посібник. - К: Центр навчальної літератури, 2004. - 184с.
8. Кирієнко Н. Загальнообов'язкові державні соціальні фонди// Вісник податкової служби України. - 2007. - №1-2. - С. 31-36.
9. Мазур Т. Державні цільові позабюджетні фонди: поняття, ознаки та правова природа// Підприємництво, господарство і право. - 2006. - №12. - С. 36-38.(3333)
10. Павлюк К.В. Фінансові ресурси держави. – К.: НІОС, 2004.
11. Шевчук В.О. Становлення та розвиток системи державного фінансового контролю в Україні //Фінанси України. – 2003. - №11.
12. Адамик О. Витрати органів Пенсійного Фонду районного рівня: класифікація та відображення в обліку// Бухгалтерський облік і аудит. – 2007. - № 9. – С. 40-45.
13. Євсєєва Т. А. Відрахування в загальнообов’язкові державні соціальні фонди и 2007 році// Аудитор України. – 2007. - № 16 (122). – С. 27-28.
14. Онищенко Т. Внески до соціальних фондів. Ставки внесків до соціальних фондів// Податки та бухгалтерський облік. – 2009. - № 15 (1199). – С. 22-24.
15. Петренко І. Деякі аспекти надання допомоги та соціальних послуг застрахованим особам Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності// Вісник податкової служби України. – 2007.
16. http://studentbooks.com.ua/con
17. http://www.ukrreferat.com/inde
18. http://studentbooks.com.ua/
19. http://www.ukrreferat.com/
Информация о работе Державні та суспільні фонди цільового призначення