Шпаргалка по "Философии"

Природа первинна. Нашій планеті  кілька мільярдів років. На певному  етапі еволюції з’являється органічна  матерія, біологічна форма руху. З  ви-никненням життя сформувалась час-тина планети Земля, яку називають  біосферою, тобто сфера взаємодії  жи-вої і неживої матерії. Людина – час-тина природи. Людина живе в  межах тонкої оболонки Земл, геогр.середо-вища. Географічне середовище – це та частина природи, яка складає  необ-хідну умову життя сусп., будучи за-лучена в процес сусп.виробництва. Розрізняють природу натуральну (це природа з якою людина не всту-пила в взаємодію) та “олюднену” природу, де особливо виділяють ноосферу (це природа, яка зазнала змін в результаті людської праці та розвивається під впливом людського розуму, науки).

Природа є необхідною умовою ма-теріального  життя сусп. Єдність сусп. і природи  обумовлюється процесом матеріального  виробництва. Природа існувала і  далі може існувати без сусп. А сусп. без природи існувати не може.

Природа, людина і сусп. – специ-фічні  частини матеріального світу. Ф.Енгельс  ц “Діалектиці природи” зазначав, що зовнішній світ є або природа, або суспільство.

В процесі виробництва між сусп. і природою відбувається обмін речови-ною, енергією і інформацією. Приро-да є  також могутнім засобом мораль-ного і естетичного розв. людини.

Існує не тільки фізичний, але й  ду-ховний зв’язок людини з природою. Його проявом є пізнавальне ставлен-ня, яке реалізується через природні науки, оціночне ставлення, яке вира-жається  з допомогою понять блага, краси  та ін. В сучасному світі людина змушена брати на себе відповідаль-ність  за збереження природи, якій во-на досить часто завдає великої шкоди.

104. Взаємодія  природи і суспільства.

Взаємовідносини суспільства та природи  пройшли в своєму розвитку ряд  етапів, які суттєво відрізняються  один від одного. Людство досить давно усвідомлювало цей факт і намагалось класифікувати ці періоди  у розвитку глобальної системи «суспільство-природа». До найдавніших спроб можна, на нашу думку віднести існування та широке розповсюдження в масовій свідомості так званої легенди про «золотий вік». в ній засобами відображення міфологічного світогляду, через  художні образи показувалась залежність людського існування від природних  явищ та стихій. Згідно з цими уявленнями природа розглядалась як космос, явище, що має чітку внутрішню організованість, упорядкованість і підпорядковане єдиному началу і законам краси  та гармонії. Людина від початку  знала ці закони і жила у відповідності  з ними в стані гармонії мікрокосмосу і макрокосмосу. Відмова від слідування цим законам призвела до появи  дисгармонії між людиною і  оточуючим світом, а подальше їх «забуття» - і до внутрішньої неузгодженості, негараздів індивідуальних та суспільних.

Таким чином, в історії розвитку взаємовідносин суспільства та природи, взявши за критерій пануючий спосіб організації  людської діяльності, можна вичленити  такі основні етапи:

•  етап природоподібної людської діяльності - період присвоєння готових  продуктів природи, коли людина діє  у своїх зовнішніх проявах  як і будь-яка інша жива істота;

•  етап природозгідної людської діяльності - період, коли в результаті накопичення  знань про природу, людина переходить до пристосування природного середовища до своїх потреб і відтворює необхідні  їй компоненти природи, узгоджуючи свої запити з пізнаними вимогами природи;

•  етап «неприродної» (індустріальної) людської діяльності -період, коли з'являються  машини і людина намагається підкорити  природу, проголошуючи себе її «царем»{власне період формування та розгортання глобальної екологічної кризи, викликаної антропогенним  втручанням у природні процеси і  виникнення загрози глобальної екологічної  катастрофи).

 

105. Поняття суспільної свідомості, її структура

Суспільна свідомість є сукупністю ідеальних форм (понять, суджень, поглядів, почуттів, ідей, уявлень, теорій), які  охоплюють і відтворюють суспільне  буття, вони вироблені людством у  процесі освоєння природи і соціальної історії. Важливими елементами структури  суспільної свідомості виступають суспільна психологія та ідеологія.

 Суспільна психологія-це емоційне ставлення людей до суспільного буття,його оцінювання,що виражається у відповідних почуттях,емоціях.

Ідеологія- це систематизований і теоретично обґрунтований вираз інтересів різноманітних соціальних груп. Ідеологія ,як і суспільна психологія,спрямована на регулювання суспільних відносин. Між ними є певна єдність і водночас деякі відмінності:суспільна психологія є безпосередньою та стихійно створеною формою відображення інтересів певної соціальної групи.

      У структурі суспільної  свідомості важливе місце посідають  її форми. Зокрема,форми дають  можливість виокремити різноманітні  способи відображення суспільного  буття в суспільній свідомості.

До основних форм суспільної свідомості належать: політична, правова, моральна, естетична, релігійна, наукова та власне філософська.

       Політична  свідомість-це сукупність побутових і теоретичних поглядів,ідей,що відображають ставлення до влади й боротьбу за владу різноманітних класів,партій,соціальних груп  тощо.

        Правова-це сукупність побутових і теоретичних ідей,поглядів на вирішення питань права,закону,правосуддя тощо.

        Моральна свідомість-це побутові й теоретичні уявлення про методи й засоби морального регулювання поведінкою людей у праці,побуті,політиці,родинних,особистих та інших відносинах.

       Естетична-це відображення дійсності в образно-художній формі.

       Релігійна свідомість охоплює релігійну ідеологію та релігійну психологію,що ґрунтуються на вірі існування надприродного.

       Наука як форма  суспільної свідомості відображає  діяльність людей,спрямовану на  виробництво знань про природу,суспільство  й сам процес пізнання з  метою досягнення істини й  відкриття об активних законів.

Деякі дослідники до структури свідомості відносять також площину несвідомого,що містить інстинкти,рефлекси,сновидіння,комплекси  тощо,та площину надсвіломго-інтуїцію,прозріння,совість.

 

107. Політична свідомість.

Політична свідомість – це сукупність уявлень і почуттів, поглядів і  емоцій, оцінок і установок, що виражають  відношення людей до здійснюваної і  бажаної політики, що визначають здатність  людини до участі у керуванні справами суспільства і держави; це специфічна форма суспільної свідомості, система  відображення в духовному житті  людей політичних інтересів і  уявлень різних соціальних груп, національних спільнот і суспільства в цілому; політична свідомість  являє  собою систему ідей, теорій, поглядів, уявлень, почуттів, вірувань, емоцій людей, настроїв, у яких відбивається природа, матеріальне життя суспільства  і вся система суспільних відносин; це система знань і оцінок, завдяки  яким відбувається усвідомлення сфери  політики суб'єктами, що виступають у  вигляді індивідів,  груп, класів, спільнот. Вона є необхідним елементом  функціонування і розвитку політичної системи в цілому. 

Сутність політичної свідомості полягає  в тім, що це є результат і одночасно  процес відображення й освоєння політичної реальності з урахуванням інтересів  людей.

Політична свідомість формується з  появою класів, держави і політики як сфери громадського життя,  тобто  з виникненням політичної системи  суспільства. В ній відбиваються взаємини класів і соціальних груп,  їхня роль і місце в системі  державної влади, а також відносин між націями і державами, основою  для єдності цих зв'язків є  економічні  відносини суспільства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

106. Роль матеріального виробництва в житті суспільства.

Матеріальне виробництво - системотворчий компонент соціуму, що інтегрує всі  його компоненти в цілісність. Суспільство  не може існувати без виробництва  матеріальних благ, засобів існування  людей, що здійснюється певним способом.

На відміну від політичної економії, що вивчає економіку, до того ж у  всіх її властивостях та відносинах, соціальна  філософія використовує поняття  спосіб виробництва і його складові - продуктивні сили та виробничі  відносини - для дослідження суспільства  і підходить до способу виробництва  як до загальносоціально-філософського  поняття, що виражає взаємозв'язок внутрішніх елементів. Інакше кажучи, соціальна  філософія виражає світоглядну  природу поняття способу виробництва, його складових та його методологічну  роль у пізнанні суспільства як системи.

Матеріальне виробництво є основою  виникнення всіх інших видів суспільного  виробництва, оскільки воно вимагає  для свого здійснення певних програм, проектів та ідей (а останнє і  є продукт духовного виробництва); певної системи відносин людей до природи і між людьми (що складає  продукт суспільних відносин); певного  типу особистості, здатної до участі в конкретній суспільно-виробничій діяльності (тобто “виробництво людини”, формування певного типу особистості); матеріальне виробництво є також  виробництвом потреб.

В структурі матеріального виробництва  розрізняються дві взаємопов’язані  підсистеми: з одного боку, технологічний  спосіб виробництва, з іншого – економічний  спосіб виробництва.

Перший є способом взаємодії  людей з предметами і засобами своєї праці і з цього приводу  між собою у зв’язку з техніко-технологічними особливостями виробництва.

Другий, тобто економічний, – це спосіб взаємодії продуктивних сил  і виробничих відносин, який дозволяє суспільству нормально функціонувати  на даному, конкретно-історичному етапі  свого розвитку. Цей спосіб виробництва  в літературі називають способом виробництва матеріальних благ, він  є предметом вивчення як політичної економії, так і конкретних економічних  наук: економіки промисловості, будівництва, транспорту тощо.

Отже, спосіб виробництва є історично  конкретною єдністю продуктивних сил, як активної форми відношення людей  до природи, та виробничих відносин як сукупності відносин, що складаються  між людьми у процесі освоєння ними природи.

 

108 . Правова свідомість

Cуттєву роль у життєдiяльностi  суспiльства вiдiграє правова cвiдомiсть.

Правосвідомість — форма суспільної свідомості, що містить в собі сукупність поглядів, почуттів, емоцій, ідей, теорій та компетенцій, а також уявлень і настанов, які характеризують відношення особи, суспільної групи і суспільства в цілому до чинного чи бажаного права, а також до всього, що охоплюється правовим регулюванням.

Характерні риси правосвідомості

1. Є однією з форм суспільної свідомості і разом з політичною, моральною, філософською та іншими формами свідомості відображує суспільне буття.
2. Містить в собі поняття, уявлення, судження, почуття, емоції, концепції, теорії, програми.
3. Обумовлена соціально-економічним устроєм конкретного суспільства, рівнем розвитку його загальної культури.

Ідеологічні елементи правосвідомості  виступають в якості головних елементів  правової культури та правового виховання.

Право як система загальнообов'язкових  норм i правил поведiнки людей, що вираженi в юридичних законах i вiдображають державну волю, встановлюють права та обов'язки учасникiв правовiдносин, змiнюється разом з розвитком суспiльства, держави, полiтики. Правова свiдомість тісно взаємопов'язана з правовими нормами та законами увiдповiдностi з пануючими в суспiльствi уявленнями про законнicть, порядок, справедливicть. Свiй змicт правова свiдомiсть реалiзує насамперед в основних сферах життєдiяльностi суспiльства - соцiально-економiчнiй та полiтичнiй, там, де i вiдбувається процес формування правосвiдомостi, правової культури членiв суспiльства.

Поведiнка, взаємовiдносини людей, як вiдомо, регулюються полiтичними, моральними i правовими поглядами. Знання особистiстю своїх прав та обов'язкiв  дaє змогу.

 

109. Економіка  і мораль.

У суспільстві перехідного типу як складній соціальній системі активну  роль відіграє мораль, феномен якої полягає у формуванні суспільної та індивідуальної свідомості, економічної  свідомості, регулюванні економічної  діяльності.

Мораль – це невід\'ємний компонент  суспільства, пов\'язаний із основними  формами життєдіяльності людини. Мораль є одним з головних факторів стабільності економіки суспільства.

Економічна мораль є компонентом  суспільної свідомості, що являє собою  поєднання економічних та моральних  цінностей, мотивів і стимулів соціуму.

Вона виконує такі функції: 1) формує свідоме прагнення діяти у відповідності до самостійно поставленої економічної мети; 2) координує дії суб\'єктів економічної діяльності; 3) підвищує ефективність роботи підприємства, культуру взаємин у ньому, а також у всьому суспільному просторі; 4) регулює поведінку підприємця за умови внутрішньої узгодженості системи її вимог із вимогами та потребами суспільства; 5) відображає систему об\'єктивних протиріч в економічних відносинах й виробляє моральні норми, що регулюють ці протиріччя; 6) виражає моральні обов\'язки підприємців перед суспільством.

Економічна мораль є також умовою самореалізації людини та її творчої  свободи в соціумі. Моральна мотивація  економічної діяльності особистості  є складноструктурованою системою мотивів та ціннісних орієнтацій людини, що передбачають економічну детермінацію привернення її до трудової поведінки  залежно від соціально-економічних (макро- та мікро-) умов реалізації функцій  праці як засобу та потреби життя. Моральні та матеріальні мотиви економічної  діяльності, інтереси, плани, очікування об\'єднані в людській свідомості і  не можуть існувати один без одного. Тільки одночасна реалізація цих  мотивів діяльності та їхня динаміка є природним станом особистості, що становить її фізичну та духовну  єдність.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

110. Екологічна свідомість.

Екологічна свідомість як специфічна, самостійна форма суспільної свідомості виникає лише в XX ст. нашої ери  як наслідок відображення загрози глобальної екологічної катастрофи та наростання кризових явищ у взаємовідносинах суспільства  та природи в цілому. Вона формується на основі пізнання як тих законів, що забезпечують цілісність природного середовища, так і тих, що повинні  обумовлювати людську діяльність з  метою збереження і покращання придатного для людського існування стану  природи. В той же час можна  говорити про існування елементів  екологічної свідомості і на більш  ранніх етапах існування людського  суспільства. З одного боку, екологічна свідомість зароджується в результаті усвідомлення екологічно відшліфованих  відносин рослин і тварин з абіотичним та біотичним середовищем, біотичних  колообігів речовини та енергії, а з  іншого боку, вона відображає гостру екологічну ситуацію, що виникла в результаті господарської діяльності людини.