Трудова міграція населення України

                                           ПЛАН

ВСТУП

1.Сутність  понять „ міграційний  рух ” та трудова  міграція

2.Аналіз  та оцінка трудової  міграції населення  України

3.Наслідки  трудової міграції  населення України

4.Напрями  вдосконалення міграційної  політики держави

ВИСНОВКИ

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП

     Стан  і розвиток суспільства визначається в значній мірі кількістю і  складом його населення, його трудовим і, у тому числі, творчими можливостями. За визначенням американського економіста Нобелівського лауреата Пауля А. Самуельсона, населення - основний чинник будь-якого господарства Під населенням розуміється сукупність людей, що живуть на цілком певній території - в районі, місті, регіоні, країні. В суспільно-політичній літературі при соціально-економічній  характеристиці населення його прийнято називати народонаселенням. Особливостями  цієї сукупності є те, що вона безперервно  поновлюється в процесі відтворювання  життя і знаходиться в стані  саморозвитку, утворюючи головний матеріальний компонент людського суспільства, суб'єкт соціальних зв'язків. Дослідженням закономірностей відтворювання  народонаселення займається наука  демографія. Вивчення чисельності, складу і динаміки народонаселення дозволяє судити про можливості соціально-економічного розвитку країни, його тенденції, воно диктує необхідні заходи, які повинна  зробити держава для нейтралізації  негативних процесів в структурі  народонаселення або зміцненні  позитивних тенденцій в його розвитку. Однією з найважливіших проблем демографії є рух населення. Це складний суспільний процес, що зачіпає багато соціально-економічних аспектів життя населення. Рух змінює структуру і чисельність населення. Міграційні потоки (механічний рух населення) спрямовуються з одних регіонів і країн в інші. Міграція забезпечує безперечні переваги країнам і регіонам, що приймають робочу силу і поставляючим її, іноді ж робить украй негативний вплив на економічний, соціальний стан країни. З міграцією населення пов'язано багато процесів в житті людини:розселення, освоєння нових земель, перерозподіл трудових ресурсів між містами, регіонами, країнами. Природний рух впливає на демографічну ситуацію через такі процеси як народжуваність і смертність. Два види руху населення мають величезний вплив на економічну і соціальну ситуацію в окремих регіонах і країнах. Чималу увагу їх регулюванню і стимулюванню (а іноді і обмеженню) надають уряди країн. Їх дослідженням займається цілий ряд наук, таких як демографія, статистика, економіка.

     Кінець  XX ст. став переломним етапом в історії України. Становлення ринкової економіки та розбудова незалежної держави призвели до кардинальних змін в усіх сферах суспільного життя. На цьому тлі значних трансформацій зазнали і міграційні процеси. Зокрема, протягом останнього десятиліття помітно знизилась інтенсивність стаціонарної міграції (яка пов'язана зі зміною прописки і реєструється державною статистикою). Водночас широкого розвитку набула майже відсутня за радянських часів форма міграційного руху населення — трудова міграція. Міграція робочої сили для України на даний час має переважно негативні наслідки. Мігрують, як правило, висококваліфіковані спеціалісти, але лише невеликий відсоток їх має гарантовану роботу і відповідні та трудові гарантії. Виїжджають за кордон у пошуках роботи молоді люди без певного рівня кваліфікації, які згодні на будь-яку роботу і низьку платню без усяких гарантій. Згубним для економіки країни, для формування її науково-технічного потенціалу є виїзд за кордон науково-технічних кадрів та підготовлених на сучасному рівні молодих спеціалістів. Це може негативно вплинути на темпи відновлення економіки України. Метою даної роботи є розгляд трудової міграції населення України, її сучасний стан та перспективи розвитку. 

1.Сутність  понять „ міграційний  рух ” та трудова  міграція

     Термін «міграція» відбувається від латинського «migrate, migro», тобто переміщення, переселення. Існуючі словники пояснюють даний термін:як переселення,  переміщення людей, етносів, їхніх частин або окремих представників, пов'язане із зміною постійного місця проживання або з поверненням до нього;як переміщення, переселення населення в середині країни або з однієї країни в іншу;як соціально-економічний і демографічний процес, що представляє собою сукупність переміщень, що  здійснюється  людьми між країнами, районами, поселеннями; як переміщення людей через територіальні межі або інші території із  зміною місця проживання  назавжди або на тривалий період часу;як  переселення, переміщення населення, в середині країни - внутрішні міграції населення, з однієї  країни в іншу - зовнішні міграції населення: еміграція, імміграція;як переміщення людей, пов’язане, як правило, із зміною місця проживання;як переміщення людей, працівників, пов’язане, переважно, із зміною місця проживання і місця роботи;міграція людей є процесом  їх переселення з метою облаштування та працевлаштування;.     Аналіз вищевикладених  точок зору показує, що більшість дослідників, із незначними  різночитаннями, під міграцією розуміють переміщення людей  між країнами, адміністративно - територіальними утвореннями, поселеннями,  пов’язане, переважно, із тимчасовою або постійною зміною проживання,  роботи, укладом  життя. Таким чином, основними ознаками, що дозволяють ідентифікувати міграцію серед інших переміщень населення є: а)переміщення людей, переселення, пересування, тобто - процес; б)перетинання в процесі рухів як державних, так і адміністративних меж територій;в)тимчасова або постійна зміна місця проживання або роботи;г) метою міграції є поліпшення соціально - економічного  стану.

2.Аналіз  та оцінка стану  трудової міграції  населення України

  Дослідження стану трудової еміграції з України та трудової імміграції в Україну, визначення шляхів удосконалення державної міграційної політики ставить перед економічною наукою низку складних проблем, які потребують наукового осмислення та практичного вирішення.

  Метою дослідження є обґрунтування нових основ розвитку міждержавного обміну робочою силою та особливості інтеграції України до міжнародного ринку праці.

  За  оцінками, у сучасному світі кількість  мігрантів сягає 150 млн осіб і  щорічний приріст становить 2 %. Серед  них – 5 % наших співвітчизників, які перебувають в Італії, Португалії, Греції, Польщі, Чехії, Росії. Такий відтік працездатного населення становить для України серйозну проблему. Людський капітал (освітній, трудовий, культурний, соціальний) – це головний український ресурс, проте й він швидко вичерпується. За даними Державного комітету статистики України, зовнішня міграція українців за 2001–2010 рр. (січень–лютий) сягнула 322 тис. Здебільшого це високоосвічені та висококваліфіковані фахівці (80 % мають повну вищу або базову вищу освіту). Вони працюють переважно в таких галузях, як транспорт, будівництво, торгівля, переробна промисловість. Якщо говорити про вік трудових мігрантів, то це найбільш працездатна частина трудового потенціалу України: 60 % мігрантів віком від 20 до 44 років, 70 % – чоловіки.

  У зв’язку з виїздом науковців  та висококваліфікованих фахівців втрати України становлять понад 1 млрд дол. США на рік. (Для довідки: підготовка фахівця з вищою освітою технічного й природничого профілів коштує нашій державі близько 10 тис. дол. США, а за кордоном ці затрати більші в 10 разів.) Отже, Україна інвестує свій живий капітал в економіку практично всіх розвинених країн світу.

  За  даними Світового банку, Україна  посідає 5-те місце в світі серед  країн з найбільшою кількістю  емігрантів. Про це було повідомлено  Світовим банком в останній доповіді «Міграція і грошові перекази». За даними на 2010 р., за кордоном знаходиться 6,6 млн українців, що покинули країну в різні роки (це майже 15 % від загальної  кількості населення). За кількістю  емігрантів ми поступаємося лише Мексиці (11,9 млн), Індії (11,4 млн), Росії та Китаю (11,1; 8,3 млн відповідно).

  Україна посідає 11-те місце з імміграції. За даними Світового банку за 2010 р., у нас зареєструвалося 5,3 млн  іноземців. Найбільша кількість  – з Росії, Білорусії, Казахстану.

  Враховуючи  співвідношення чисельності імміграційних  потоків в Україну та еміграційних потоків з України, можна впевнено стверджувати, що на сучасному етапі  країна є державою-експортером робочої  сили.

  Головними ознаками, які характеризують сучасний стан ринку праці в Україні, на даний момент є:

• значне падіння обсягів національного виробництва;
• нераціональна структура галузевої зайнятості, істотне перевищення пропозиції робочої сили над попитом;
• постійне збільшення чисельності та терміну тривалості зареєстрованого безробіття, його чітко виражене жіноче та молодіжне обличчя;
• високі обсяги прихованого безробіття, яке може вважатися своєрідним резервом поповнення офіційного;
• зубожіння значної частини населення України;

• постійна  депопуляція та загальне постаріння населення, що призводить до скорочення чисельності трудового потенціалу України.

  На фоні змін у структурі зайнятості трудових ресурсів спостерігаються особливо небезпечні тенденції, пов’язані з втратою кадрів галузями економіки, які забезпечують майбутній економічний розвиток України. В першу чергу, це стосується фундаментальних наук та системи освіти, звідки відбувається основний відтік висококваліфікованих фахівців. Країну залишають молоді, перспективні вчені, які в майбутньому мали скласти науковий потенціал держави.

   Дослідження впливу зовнішньої трудової міграції показало, що вона поєднує у собі й закономірні, й вимушені наслідки для України. Міжнародна трудова  міграція – складне явище, яке потребує комплексного підходу до оцінки впливу названих процесів на розвиток суспільства. Серед позитивних результатів трудової міграції для України можна назвати:

• сприяння інтеграції України до міжнародного ринку праці через міждержавний обмін робочою силою;
• послаблення тиску безробіття на національному ринку праці, зниження соціальної напруги у суспільстві;
• надання можливості реалізувати свої здібності за кордоном, підвищити рівень кваліфікації, познайомитися зі світовим досвідом, покращити матеріальне становище як самих емігрантів, так і членів їх родин;
• надходження в Україну додаткової іноземної валюти шляхом грошових переказів трудових емігрантів та інвестування коштів в економіку через створення спільних підприємств з іноземними засновниками;
• забезпечення за рахунок іноземної робочої сили покриття дефіциту фахівців необхідних професій та кваліфікацій в Україні;
• стимулювання до більш продуктивної діяльності українських працівників через створення конкуренції з закордонними фахівцями;
• підвищення світового рейтингу України як демократичної, вільної та відкритої держави.

  На  даний момент зовнішня зайнятість є  серйозною проблемою для України. Це передбачає розробку та впровадження в життя ефективної державної  міграційної політики, яка повинна  базуватися на:

• визначенні пріоритетних для української робочої сили ринків праці за кордоном;
• посиленні соціального захисту українських працівників на території країн працевлаштування через підписання двосторонніх трудових угод;
• обґрунтуванні необхідності застосування іноземної робочої сили на національних підприємствах;
• визначенні стратегічних цілей державної міграційної політики та майбутнього розвитку закордонної зайнятості частини працездатного населення.

  За  останні десятиріччя трудова  міграція в Україні набула стійкого та масштабного характеру. Її майбутній  розвиток значною мірою буде залежати від соціально-економічної ситуації та рівня життя населення України. В найближчому майбутньому навряд чи слід чекати швидкого і масштабного  підйому національного виробництва, створення значної кількості  нових робочих місць, підвищення рівня життя населення. За даних  обставин еміграційні настрої у  суспільстві будуть тільки поширюватися, а чисельність тих, хто виїжджає на заробітки за кордон, зростати.

Виходячи  з цього, державна міграційна політика повинна забезпечувати ефективний і взаємовигідний «продаж» власної  робочої сили за кордон та обґрунтоване й раціональне залучення іноземної  робочої сили в Україну. 

3.Наслідки  трудової міграції  населення України

      Актуальність теми зумовлена тим, що сучасні міжнародні економічні відносини характеризуються значним посиленням взаємозалежності як окремих країн у регіонах, так і регіонів між собою. Глобалізація світового розвитку робочої сили вже давно сягнула за межі зовнішньої торгівлі та переливання капіталу. Все більшого розповсюдження і значення набуває рух людських ресурсів. Постійне зростання масштабів міжнародної міграції, втягнення у неї все нових і нових верств населення та країн робить актуальним дослідження міжнародної міграції робочої сили, як однієї з форм міжнародних економічних відносин, і її впливу на соціально-економічний розвиток світового господарства [1, c. 5].