Трудова еміграція в Україні

План 

Вступ 3

Розділ 1. Поняття трудової міграції та її причини 4

Розділ 2. Проблеми міграції та шляхи їх вирішення 6

Розділ 3. Наслідки трудової міграції 9

Висновки 14

Список  використаної літератури 16 
 

     Вступ

     Питання трудової міграції громадян України  за кордон та в самій державі є  проблемою державного рівня. Тема українських  заробітчан активно обговорюється  в пресі та на телебаченні, привертаючи  увагу всього суспільства.  Мільйони трудових мігрантів з України, більшість  з яких працює в Росії, країнах  Західної Європи та Північної Америки, змушують державу по-новому усвідомити важливість проблеми  захисту прав та свобод її громадян. Сьогодні більшість  наших співвітчизників перебуває  за кордоном у статусі нелегальних  трудових мігрантів і належить до найбільш дискримінованої та незахищеної  категорії іноземців. У зв'язку з  цим, зростає кількість звернень до органів державної влади України  від громадян, які потрапляють  у складні ситуації за кордоном, з проханням надати їм допомогу та захистити. Ця важлива проблема підкреслюється масштабами та тенденціями трудової міграції з України.

     Згідно  з даними, оприлюдненими в ООН, число українських трудових міґрантів, які постійно перебувають за межами країни, становить вісім мільйонів  осіб, а в сезонний пік їхня чисельність  збільшується.

     Таким чином Україна стала п’ятою державою в світі за кількістю тих, хто  шукає кращого життя за кордоном (більше виїхало тільки з Мексики, Індії, Росії та Китаю). А фінансовий показник заробітчанства (за даними Світового  банку, цього року українці, які працюють за кордоном, переказали своїм родинам  в Україну 5 млрд 300 млн доларів) не виправдовує неокупних моральних  втрат: зруйновані сім’ї й покинуті напризволяще діти, відрив від рідних, від землі, культури, народу.

     На  початок 2009 року за кордоном перебувало понад 7 млн. українців. Основна їх кількість  працює у країнах Європи та Америки: в Аргентині – 100 тис., Бразилії – 150, Великій Британії – 70, Греції – 200, Ізраїлі – 150, Іспанії – 400, Італія – понад 500, Канаді – 150, Молдові – 50, Росії – 3 млн., Словаччині – 50, США  – 500, Туреччині – 30, Чехії – 400 тис. чоловік.

     Розділ 1. Поняття трудової міграції та її причини

     Трудова міграція в Україні – це процес зміни постійного місця проживання індивідів чи соціальних груп у пошуках кращих умов оплати праці. На сьогоднішній день трудова міграція відбувається не тільки в межах України (загалом концентрація робочої сили у великих містах й економічних центрах), а й направлена назовні, що дає прихований вклад у зменшення населення України.

     Український трудовий мігрант – громадянин України, що виїзжає займатися, займається або займався оплачуваною діяльністю в іноземній державі.

     Міжнародна  трудова міграція – один з найбільш складних елементів в міжнародних  економічних відносинах, оскільки на відміну від руху товарів і  капіталів, цей процес залучає живих  істот.

     Таким чином, міграція робочої сили – переселення працездатного населення з одних держав в інші терміном більш ніж на рік, викликане причинами економічного й іншого характеру.

     Причини міжнародної міграції робочої сили:

• економічні ( національні різниці в оплаті праці, безробіття, діяльність МК, які сприяють поєднанню робочої сили з капіталом, здійснюючи або рух робочої сили до капіталу, або рух капіталу до трудонадлишкових районів);
• позаекономічні ( політичні, національні, релігійні, расові, сімейні).

     Міжнародна  міграція робочої сили спричинена насамперед економічними факторами:

1. - дією законів капіталістичного нагромадження, народонаселення, нерівномірності економічного розвитку тощо, які зумовлюють відносне перенаселення в одних країнах та нестачу робочої сили в інших;
2. -істотною різницею в умовах праці, рівні заробітної плати, рівні життя, умовах підприємницької діяльності тощо;
3. -циклічним характером економічного розвитку, зокрема асинхронністю економічного циклу в різних країнах;
4. -нерівномірним розгортанням НТР, структурних криз і структурних реформ;
5. -демографічними факторами, різницею у природному прирості населення. Так, якщо у XX ст. темпи щорічного приросту населення у слаборозвинутих країнах становили приблизно 2,5%, то в розвинутих вони не перевищували 1%;
6. -політичними, військовими, національно-етнічними та іншими неекономічними чинниками.

     Розділ 2. Проблеми міграції та шляхи їх вирішення

     Проблема  української трудової міграції є  надзвичайно актуальною на сьогодні. Найсумніше те, що масштаби цієї проблеми зростають. Для того, щоб вирішити проблему трудової міграції, потрібно розібратися в тому, які причини  того, що українці мігрують. Головною причиною трудової міграції з України можна, безумовно, вважати соціально-економічну складову. Причиною виїзду за кордон є  не лише недостатність робочих місць, а й значна різниця в оплаті на батьківщині й за кордоном. Дана обставина змушує громадян України  шукати для себе кращої долі за межами України, що цілком відповідає прагненню  людини, яка бажає знайти роботу, достойну оплату її праці і має  на це конституційне право. Причиною емігрування українців є дискомфорт від загальної нестабільності в  Україні, широко поширена корупція, відсутність  можливостей для розвитку і самореалізації, незахищеність від зловживань з  боку владних структур.

     Ця  проблема буде не тільки продовжуватися, а й наростати і згодом здатна перетворитись у справжню національну  катастрофу. Депопуляція українців  уже сягає загрозливого масштабу – такого собі тихого геноциду нації. Всім мабуть зрозуміло, що потрібне системне і комплексне вирішення проблеми трудової еміграції.

     З метою зменшення еміграції робочої  сили необхідне впровадження системи  заходів, які повинні мати чітке  внутрішнє і зовнішнє спрямування. До числа перших належать заходи макроекономічної стабілізації та оздоровлення економіки – створення робочих місць (цілеспрямовано створювати робочі місця в таких галузях, як сільське господарство, легка, текстильна і хімічна промисловість, тобто там, де сьогодні використовується праця мігрантів в Європі), розширення іноземного інвестування, вирішити питання підвищення рівня оплати праці тощо. Зовнішні заходи мають забезпечити цивілізовані форми виїзду працівників за кордон та можливість їх вільного повернення додому, ввезення валюти, а також гарантії нашим співвітчизникам захисту їхніх трудових прав за кордоном.

     Головним  чинником, що знизить трудову міграцію є забезпечення людей роботою  з належними умовами праці  та її оплатою, обмеження «тіньової» економіки та «тіньової» зайнятості. Адже продуктивна зайнятість – це шлях подолання бідності та відвернення від виїзду на заробітки за кордон. Багатоаспектний вплив трудових міграцій на різні сторони життєдіяльності населення вимагає активізації зусиль щодо захисту інтересів громадян України, врахування особливостей міграцій в соціально-економічному розвитку регіону. Ключові моменти вирішення проблеми трудової міграції та подолання їх негативних наслідків полягають у розробці нормативно-правових документів, які б забезпечили можливість оцінки реальної ситуації на локальному, регіональному та загальнонаціональному рівні, сприяли впорядкуванню міграційних потоків як у західному, так і у східному напрямах. Прийняття цільових урядових рішень прискорить стабілізацію на окремих локальних, регіональних і національному ринку праці. Особлива увага мала б бути приділена оцінці міграційних потоків для регіонального розвитку з позицій комплексно-пропорційного розвитку території, успішність якого визначає стабільність національного господарства.

     Такі  заходи як забезпечення умов для поширення легального працевлаштування, насамперед в тих країнах, куди виїжджає найбільша кількість громадян України (для цього варто активізувати підписання відповідних міждержавних угод та удосконалення чинного законодавства в частині ліцензування фірм для проведення працевлаштування за кордоном.), забезпечення прав та соціального захисту працівників-мігрантів, здійснення постійного аналізу масштабів нелегальної трудової міграції за межі України та проведення всіх можливих, в рамках законодавства, заходів для попередження цього явища і запобігання торгівлі людьми, усунення або мінімізація обставин, що призводять до дискримінаційного, безправного, становища громадян України на ринках праці закордонних країн, створення дійової альтернативи тим обставинам, що спонукають працездатних українців виїжджати до країн, де їх становище на ринках праці є дискримінаційним – можуть допомогти з вирішенням проблем трудової міграції в Україні. Отож, для того щоб запобігти еміграції громадян України потрібно створити належні умови для реалізації в Україні прав і свобод громадян з метою запобігання їх масовому виїзду за кордон, відродження національної культури й гідного відношення до пересічних громадян з боку владних структур. Потрібно удосконалити законодавство з питань свободи пересування та вільного вибору місця проживання громадян України. Також можна здійснити заходи спрямовані на заохочення внутрішньої трудової міграції як альтернативи зовнішній трудовій міграції.

     Україна повинна прикласти максимум зусиль в демократичному руслі, щоб на далі не відбувалася трудова еміграція  населення, а також сприяти поверненню до України закордонних українців, стимулювати імміграцію діячів науки  та культури, кваліфікованих спеціалістів і робітників, потреба в яких є  відчутною для національної економіки  країни. Важливо не забувати, що чим  стабільнішим буде національне бізнес-середовище і динамічнішим ринок, тим сильніші будуть мотиви іммігрантів повернутися на батьківщину. 
 

      Розділ 3. Наслідки трудової міграції

     Отже, оцінюючи позитиви та негативи трудової міграції, необхідно врахувати перспективу  її розвитку. Соціологічні дослідження  підтверджують, що, орієнтація за кордон для постійного проживання більше притаманна особам, які мають досвід трудової міграції, ніж тим, хто такого досвіду  не має, а з числа заробітчан –  тим мігрантам, котрі частіше  і довше перебували за кордоном. Таким чином, трудова міграція виступає фактором, що підвищує ризик еміграції. Тобто, нинішні тимчасові поїздки на заробітки можуть перетворитися для України у незворотні втрати населення. Окрім того, ця перспектива стає більш реальною із збільшенням строків заробітчанських поїздок, створення умов для мігрантів у країнах-реципієнтах, кращою адаптацією українських мігрантів за кордоном, покращенням внаслідок цього їх заробітків та умов проживання.

     Особливе  занепокоєння викликає той факт, що серед мігрантів майже 30 % складають  висококваліфіковані фахівці, які  користуються найбільшим попитом в  розвинених країнах. Як правило, таких  спеціалістів запрошують на роботу на довгостроковий період, або ж пропонують постійне проживання. Тобто, спеціалісти  високого рівня кваліфікації залишають  Батьківщину з великою ймовірністю  не повернутися. Причому професійний  досвід, знання, які були надбані  в нашій державі та за її рахунок  починають примножувати суспільний інтелект держав, що запрошують до себе необхідних спеціалістів. Це негативно  позначається не тільки на кількісному, але й на якісному потенціалі трудових ресурсів країни.

     Переважно нелегальний характер трудової міграції з України, крім погіршення трудового  потенціалу нашої держави, призводить до додаткового навантаження на систему  соціального забезпечення населення  оскільки мігранти не сплачуючи пенсійні внески, не поповнюють пенсійний фонд та не забезпечують власної гідної пенсії в Україні.

     Поступова вікова деформація населення у бік  старших вікових груп, підвищення рівня смертності та занадто повільне зростання народжуваності, негативні міграційні процеси обумовлюють скорочення обсягів пропозиції робочої сили та посилення конкуренції на ринку праці (з боку роботодавців) за найм працівників економічно активного віку.

     Оскільки  міграційні процеси змінюють структуру трудового ресурсу регіону, відповідно змінюється середовище функціонування бізнесових структур. Підлягає деформації вся соціально-економічна  система території.  Відповідно, такі зміни можуть  мати як негативні, так і позитивні наслідки як для країни-донора так і для країни-реципієнта.  

     Негативні наслідки для України в тому випадку, коли мігранти виїзджають за межі України.  Держава вкладає кошти в підготовку фахівців для потреб власної економіки.  Розрахунки  затрат  на  таку підготовку не потрібно обмежувати вартістю здобуття вищої освіти – починати розрахунок вартості підготовки фахівця потрібно з урахування вартості навчання на всіх  освітніх  рівнях, враховуючи дошкільну і загальноосвітню підготовку.

     Отже, освітня система, яка існує,  в  основному,  за рахунок витрат державного бюджету,  працює на підготовку фахівця, який буде створювати додану вартість за межами країни. 

     Більш того, існуюче державне замовлення на необхідну кількість фахівців відображає потребу економіки в таких працівниках. Неконтрольована міграція спотворює професійно-кваліфікаційну  структуру  трудового ресурсу країни, не дозволяє здійснювати подальшого планування розвитку.