Напрями вдосконалення міграційної політики України

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП..........................................................................................................................3

1. Оцінка участі України в процесах міжнародної міграції …………….........4

2. Негативні наслідки міграції населення...........................................................8

3. Напрями вдосконалення міграційної політики України.............................10

ВИСНОВКИ...............................................................................................................15

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ...........................................................16

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Сьогодні таке явище як глобалізація охопило всі  сфери людського життя. В першу  чергу слід відмітити глобалізацію в економічній сфері, яка досягла  небаченого розмаху і продовжує  розвиватися. Поряд з глобалізацією  в економічній сфері, глобальні  процеси торкнулися і демографічної  ситуації в багатьох країнах світу. Це зумовлено в першу чергу  міграційними процесами з країн, що розвиваються, в розвинені країни в пошуку роботи.

Міграція населення є одним із важливих чинників, які зумовлюють зміну чисельності населення країни та його перерозподіл між окремими регіонами та населеними пунктами. Міграція - це складний соціальний процес, тісно пов'язаний з рівнем розвитку економіки і розміщенням галузей виробництва в різних регіонах. Найважливіша соціально-економічна функція міграції населення - забезпечення певного рівня рухливості населення та його територіального перерозподілу, в тому числі в індустріальні центри і освоюються райони. Тим самим міграція населення сприяє більш повному використанню робочої сили, зростання виробництва.

Метою дослідження  є теоретичний аналіз участі України у світових міграційних процесах.

Об’єктом дослідження  є міграція населення.

Предметом дослідження  є особливості міграції населення, її структура.

Під час написання  роботи було використано такі методи:  метод узагальнення, метод обробки літературних джерел, метод аналізу та синтезу.

 

 

 

 

 

 

 

1. Оцінка участі України в процесах міжнародної міграції

 

Україна у всі історичні  періоди відзначалася значним переміщенням людей як по її території, так і  за її межі. Але якщо у часи Київської  Русі мігрували переважно ремісники, купці та воїни, то вже після її розпаду посилились як внутрішні, так  і зовнішні міграції. Дослідження стану трудової еміграції з України та трудової імміграції в Україну іноземців, визначення шляхів вдосконалення державної міграційної політики ставить перед економічною та правовою наукою низку складних проблем, які потребують вирішення цієї проблеми на практиці і вдосконалення відповідної правової системи.

Недостатній рівень дослідження  розвитку зовнішньої трудової міграції в Україні, відсутність чіткого  та ефективного механізму управління, міграційними процесами, необхідність вдосконалення державної політики в сфері міждержавного обміну трудовими ресурсами, повинна бути врегульована в найкоротші строки.

Серед позитивних результатів  трудової міграції для України можна  назвати:

- сприяння інтеграції  України до міжнародного ринку  праці через міждержавний обмін  робочою силою;

- послаблення тиску безробіття  на національному ринку праці,  зниження соціальної напруги  у суспільстві;

- надання можливості реалізувати  свої здібності за кордоном, підвищити  рівень кваліфікації, познайомитись  з світовим досвідом, покращити матеріальне становище, як самих емігрантів так і членів їх родин;

- надходження в Україну  додаткової іноземної валюти, шляхом  грошових переказів трудових  емігрантів та інвестування коштів  в економіку через створення  спільних підприємств з іноземними  засновниками;

- стимулювання до більш  продуктивної діяльності українських  працівників через створення  конкуренції з закордонними фахівцями;

- підвищення світового  рейтингу України, як демократичної,  вільної та відкритої держави.

В той же час вплив міграційних  поїздок на розвиток трудового потенціалу та економіки України не можна  вважати однозначно позитивним. Серед  негативних наслідків трудової еміграції  для України назвемо наступні:

- втрата країною най  конкурентоздатнішої частини власних  трудових ресурсів;

- підвищення тиску на  національний ринок праці внаслідок  створення іноземними громадянами  конкуренції місцевій робочий  силі;

- уповільнення темпів  розвитку науково-технічного прогресу, в зв'язку з чисельною інтелектуальною  еміграцією українських вчених  за кордон;

- втрата Україною іноземної  валюти, що вивозиться емігрантами  в якості власних заощаджень;

- поширення випадків зловживань  та ошукувань громадян приватними  агентствами з працевлаштування;

- виникнення політичних  та економічних претензій до  нашої країни, в зв'язку з збільшенням  нелегальної трудової еміграції  українців;

- використання наших громадян  за кордоном на низькокваліфікованих, важких роботах з шкідливими умовами праці, наявність випадків їх дискримінації та експлуатації з боку місцевих роботодавців;

- тривала відірваність  трудових емігрантів від родини, існування можливостей потрапити  у воєнні конфлікти і навіть  загинути;

- підвищення злочинності  та соціальної напруги у суспільстві  через міжнаціональні конфлікти,  чисельні порушення правил оформлення  документів на перебування та  проживання іноземцями, використання  України, в якості транзитної  територій, для подальшої еміграції  у розвинуті західні країни[5].

Причини негативної ситуації з регулюванням трудової міграції в  Україні, на наш погляд, полягають  в наступному: Україною досі не ратифіковані Конвенцій Міжнародної організації  праці присвячені проблемам регулювання  трудових відносин в галузі міграції, що уповільнює створення національної законодавчої бази, яка б відповідала вимогам міжнародних правових норм; не розроблений механізм взаємодії відповідних державних органів влади, які регулюють в'їзд, виїзд, перебування та працевлаштування власних працівників за кордоном; не створена єдина організаційна структура, яка б відповідала за працевлаштування та соціальний захист українських працівників за кордоном; не існує чітко визначеної процедури притягнення до відповідальності приватних агентств, що займаються працевлаштуванням за кордоном, за зловживання та ошукування громадян, що є дуже великим мінусом в розвитку проблем трудової міграції. А саме сьогодні багато наших співвітчизників стають жертвами обіцянок таких фірм про стовідсоткове легальне працевлаштування, а правова безграмотність громадян не перешкоджає цьому.

Громадяни України мігрують перш за все до країн з якими  Україна має спільні кордони, це Росія, Німеччина, Чехія, Словакія, Угорщина, також до цього переліку можна додати і такі, як Англія, Данія, Франція та інші. Саме для поліпшення свого матеріального добробуту, громадяни виїжджають до цих та інших країн. Опиняючись за кордоном деякі з них прагнуть знати, законодавством якої держави регулюватиметься їх трудоправовий статус та соціальний захист. Однозначно це не вирішується через ряд причин, тому що по різному регулюється питання праці та соціального захисту в залежності від того постійно чи тимчасово особа проживає за кордоном. Якщо громадянин України постійно проживає на території іноземної держави, то він звичайно користується законодавством останньої. 

Економічні труднощі, які  виникли в Україні у зв'язку з переходом до ринкових відносин істотно вплинули на інтенсивність  і територіальні напрями міграцій, як це можемо простежити в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1.

 Міграційний приріст населення України на 1000 осіб.

Рік	1950	1955	1960	1965	1970	1975	1980	1985	1990	1995	2000	2004	2007	2010
Коеф. прирісту	+2.9	-0.7	+1.1	+1.4	+1.9	+0.4	+0.1	+0.4	+1.5	-2.6	-2.7	-2.9	+0.3	+0.3

 

 З 1992 року міграційний  приріст почав швидко зменшуватися  — з 287,8 тис. до 54,5 тис. у 1993 році. У 1994 році вже спостерігалося  міграційне скорочення, яке склало 142,9 тис. За 1994 — 2001 роки кількість емігрантів з України перевищила кількість іммігрантів на 1155,8 тис. осіб, щорічне міграційне скорочення складало 144 тис. осіб. З 2002 року міграційне скорочення швидко зменшувалось і за 2002—2004 рр. склало 65,6 тис.,або 22 тис. на рік. З 2005 року спостерігається міграційний приріст який за 2005—2010 склав 63,9 тис., в середньому 13 тис. на рік. Найбільший міждержавний міграційний приріст населення характерний для міста Києва, Одеської області та Криму.

Більшість мігрантів —  особи у віці 20-49 років, представники найбільш економічно продуктивних вікових  груп. Частіше трудовими мігрантами є люди з професійно-технічною  та повною середньою освітою. Отже, зовнішні міграції впливають на статево-вікову структуру населення, національний склад, густоту населення а також на співвідношення міського і сільського населення.

Міграційний рух населення  у 2011 році можемо простежити в таблиці 1.2.

Таблиця 1.2.

 Міграційний рух населення у 2011 році.

На 10000 осіб наявного населення
У межах України	число прибулих	139,5
	число вибулих	139,5
	приріст	х
Зовнішня міграція	число прибулих	6,9
	число вибулих	3,2
	приріст	3,7

 

Приріст зовнішньої міграції населення збільшився, число прибулих більше ніж в два рази переважає  число вибулих, сподіваємося, ця тенденція  буде простежуватися і наступні роки.

Найбільша маса українців  виїздить для працевлаштування до Росії (рис. 1.1). Це може пояснюватися тим, що між Україною і Росією майже немає язикового бар'єру, а основна маса трудових мігрантів не володіє іноземними мовами. Також немає проблеми пересування в рамках СНД.

Рис. 1.1. Географічна структура трудових емігрантів України у 2010 році,%.  

Перед керівництвом української  держави стоїть питання щодо розробки нової міграційної політики, яка  була б спрямована на зменшення еміграційних потоків населення, на захист мігрантів за межами країни[8].

 

2. Негативні наслідки міграції населення

 

Міжнародна міграція може здійснюватися як з економічних, так і з позаекономічних причин. Кожна з цих та багато інших  причини здатні привести, і призводять до великим міжнародним переміщенням робочої сили.

У силу економічних причин основні потоки мігрантів завжди направлялися з країн з низькими особистими доходами в країни з більш  високими доходами.

Активний від'їзд висококваліфікованих фахівців надає суперечливе вплив  на економіку країн, що розвиваються. З одного боку, спостерігаються різко  негативні наслідки цього процесу, а з іншого, з'являються відчутні перспективи розвитку.

Як і будь-яка форма  міжнародних економічних відносин, міжнародна міграція робочої сили має  позитивні та негативні наслідки. Для позитивних у країні експортері робочої сили належать: зменшення безробіття; набуття емігрантами нових знань і досвіду; поліпшення їх (та членів їх сімей) умов життя; отримання країною-експортером додаткового джерела валютних доходів у формі грошових переказів від емігрантів, а отже поліпшення її платіжного балансу (до того ж, повертаючись після еміграції до себе в країну, наймані працівники привозять цінностей і заощаджень на суму, яка приблизно дорівнює їх грошовим переказам).

До негативних наслідків  країни-експортера належить насамперед відтік кадрів високого рівня освіти та кваліфікації. Щоб послабити негативний вплив цих процесів і посилити позитивні риси, використовують державне регулювання[9].

Державне регулювання  міжнародної міграції робочої сили - певна сукупність форм і методів  цілеспрямованого впливу на міграційний рух працездатного населення з метою його пристосування до потреб національної економіки, насамперед для потреб розширеного відтворення крупного капіталу.