Прямі податки України

     ВСТУП 

     Однією  з причин нестабільності економіки  України є недосконалість податкового  законодавства. Високі податки є  гальмом ринкових перетворень в  країні, оскільки значна частина доходів  підприємств поглинається під тиском “податкового пресу”. Це в свою чергу  призводить до появи фактів ухилення від сплати податків суб’єктами господарювання або значного заниження оподатковуваних  доходів.

     Однією  з складових податкової системи  України є прямі податки, які  відіграють важливу роль у формуванні дохідної частини бюджету.

     Прямі податки встановлюються безпосередньо  щодо платників і їх розмір залежить від масштабів оподаткування, такий  принцип оподаткування більшістю  економістів вважається найсправедливішим.

     Але на жаль структура податкової системи  України підтверджує ту закономірність, згідно з якою в умовах низького рівня податкової культури, недосконалості фіскального законодавства і  роботи податкових служб прослідковується поступове зменшення долі прямих податків. В Україні чинником, що підсилює цю закономірність є падіння  реальних доходів.

     Застосування  податків, а зокрема прямих є одним  з економічних методів керування  і забезпечення взаємозв'язку загальнодержавних  інтересів із комерційними інтересами підприємців і підприємств, незалежно  від відомчої підпорядкованості, форм власності й організаційно-правової форми підприємства. За допомогою  податків визначаються взаємовідносини  підприємців, підприємств усіх форм власності з державними і місцевими  бюджетами, із банками, а також із вищестоящими організаціями. За допомогою  податків регулюється зовнішньоекономічна  діяльність, включаючи приплив іноземних  інвестицій, формується госпрозрахунковий  прибуток і прибуток підприємства. За допомогою податків держава одержує  у своє розпорядження ресурси, необхідні  для виконання своїх суспільних функцій. За рахунок податків фінансуються також витрати по соціальному  забезпеченню, що змінюють розподіл доходів. Система оподаткування визначає кінцевий розподіл доходів в суспільстві.

     Проблемам прямого оподаткування присвячена велика кількість публікацій як в  наукових виданнях так і у періодичних, над ними працюють такі економісти як Василик О.Ю., Опарін В.М., Суторміна  В.М., але нажаль при розгляді цієї проблеми не достатньо приділялося  уваги визначенню оптимальності  прямого оподаткування, що і послужило  причиною вибору даної теми наукового  дослідження.

     Метою даної курсової роботи є здійснення комплексного аналізу механізму прямого оподаткування суб’єктів господарювання, провести аналітичні дослідження впливу прямих податків на економіку країни.

     Курсова робота складається з трьох розділів. Перший розділ містить теоретичні засади прямого оподаткування, особливості  і специфіку його розвитку в Україні.

     У другому розділі розглядються аналітичні дослідження впливу примих податків на економіку країни, аналіз структури  податкового наповнення Державного та місцевого бюджетів України за рахунок прями податків у 2011 році.

     В третьому розділі розглядаються  напрямки вдосконалення системи  прямого оподаткування в контексті  світового досвіду.

     Під час написання даної курсової роботи було поставлено наступні завдання:

• розкрити економічну сутність прямого оподаткування, склад та структуру прямого оподаткування;
• сформувати основні статистичні показники щодо аналізу прямого оподаткування;
• провести аналіз регіонального розподілу прямих податків в Україні;
• вивчити взаємозв’язок прямих податків з макроекономічними показниками;
• прослідкувати динаміку розвитку прямих податків;
• запропонувати шляхи вдосконалення податкової системиу напрямку посилення регулюючої ролі прямих податків.

     Предметом дослідження є податкові надходження  Зведеного бюджету України.

     Об’єктом  дослідження є прямі податки  в Україні в обсязі податкових надходжень Зведеного бюджету.

     При написанні курсової роботи широко використовувалися  законодавчі і нормативні акти, наукова  і періодична література з питань розвитку податкової системи в нашій  країні, а також практичні і  статистичні матеріали в сфері  оподаткування. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1.   ХАРАКТЕРИСТИКА ПРЯМИХ ВИДВ ПОДАТКВ

1.1 Прямі податки сутність та види.

     Прямими є податки, які встановлюються безпосередньо  на доходи і майно платників і  сплачуються ними з власних надходжень грошових коштів.

     Види  прямих податків, їх платники, розмір та порядок стягнення встановлюються в законодавчому порядку. [1]

     Нині  в Україні встановлені такі види прямих податків (Додаток Д, Рис.4):

• на прибуток підприємств;
• на доходи фізичних осіб;
• плата (податок) на землю;
• з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;
• плата за воду;
• фіксований податок та ін.

     Розглянемо  деякі з них докладніше.

     Податок на прибуток.  Балансовий прибуток підприємства-це загальна сума його прибутку від усіх видів діяльності за звітний період, отримана як на території України, її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами, яка відображена в його балансі і включає прибуток від реалізації продукції(робіт, послуг) , в тому числі продукції допоміжних і обслуговуючих виробництв, що не мають окремого балансу, основних фондів, не матеріальних активів, цінних паперів, валютних цінностей, інших видів фінансових ресурсів та матеріальних цінностей, а також прибуток від орендних операцій, а також від позареалізаційних операцій.

     Платники  податків:

• Суб’єкти підприємницької діяльності, бюджетні організації в частині здійснення госпрозрахункової діяльності, банки(крім Національного банку України і його установ, за винятком госпрозрахункових закладів), які є юридичними особами згідно з законодавством України, міжнародні організації, що не мають імунітету та дипломатичних привілеїв і здійснюють підприємницьку діяльність в Україні.
• Національний банк України і його установи(за винятком госпрозрахункових) сплачують до державного бюджету суму перевищення валових доходів над видатками згідно з кошторисом витрат, затвердженим Верховною Радою України. У структурі податкових систем більшості розвинених країн світу важливе місце належить особистому прибутковому податку.

     Надходження від корпоративного прибуткового податку  складають незначну частку в дохідній частині бюджетів більшості розвинених країн, проте, цей вид податків грає важливу регулюючу роль.

     Структурні  зміни, що відбулися і відбуваються в податкових системах більшості  цивілізованих країн, стосуються в  основному перерозподіли ролі таких  прямих податків, як прибутковий податок  із громадян і податок із прибутку підприємств (корпорацій). Причому їхня роль залежить, головним чином, від  рівня економічного розвитку країни.

     Розподіл  надходжень прибуткових податків між  фізичними і юридичними особами  в країнах із різноманітними економічними системами неоднаково.

     На  Заході податок із прибутку корпорацій (акціонерних товариств) має високий  рівень розвитку. З розвитком акціонерної  форми власності прибуток став важливим об'єктом оподатковування, а тому вимагав особливих форм обкладення. При цьому в даний час враховується її подальший розподіл на дивіденди  і прибуток, що спрямовується на розвиток корпорації або в резервні фонди. При приватній формі власності  як до власника, так і до найманих робітників і службовців застосовується індивідуальний прибутковий податок (відповідно об'єктом оподатковування  виступає прибуток власника або заробітна  плата робітників і службовців).

     Чинний  у даний час в Україні податок  на прибуток підприємств має значну зовнішню подібність до податку на прибуток корпорацій зарубіжних країн. І дійсно, фактично всі діючі підприємства тепер по організації несуть у  собі в більшій мірі ознаки колективної  форми власності, тобто їхній  прибуток має явні ознаки колективного прибутку. Проте на відміну від  Європейських держав прибуток підприємств, заснованих на приватному капіталі, оподатковується  податком із прибутку також, як і акціонерних  товариств. В Україні відношення власності ще не прийняло такого рівня  розвитку, щоб можна було чітко  визначити об'єкт оподатковування, виходячи з застосовуваного підходу  в країнах із розвиненою ринковою економікою.

     У основному заходи, проведені як нашою  країною, так і більшістю цивілізованих  країн, спрямовані на реформування податкової системи і зосередження саме на прибутковому оподатковуванні, тому що воно виконує  роль найважливішого фіскального і  регулюючого інституту держави.

     У країнах із розвиненою ринковою економікою основним прямим засобом централізації  ВНП у бюджет є особистий прибутковий  податок. Але одним із головних регуляторів  виробничо-господарських процесів является податок на прибуток корпораций. При цьому існує стійка тенденція  до зменшення питомої ваги даного податку в загальній сумі податкових надходжень.

     Але в багатьох постсоціалістичних країнах  Східної Європи і країнах СНД  частка податку з прибутку підприємств  у дохідній частині бюджету перевищує  частку прибуткового податку з громадян. [25]

     Аналогічна  ситуація спостерігається й в  Україні. У порівнянні з прибутковим  податком із громадян податок із прибутку підприємств має в прибутках  бюджету України більша питома вага. Крім того, варто звернути увагу, що частка податку з прибутку і бюджетних  надходжень має тенденцію до збільшення, а частка прибуткового податку з  громадян, навпаки,- до зменшення. [31]

     Прибутковий податок з громадян. Платниками прибуткового податку є громадяни України, іноземні громадяни і особи без громадянства як ті, які мають, так і ті, які не мають постійного місця проживання в Україні.

     Об’єктом  оподаткування у громадян, котрі  мають постійне місце проживання в Україні, є сукупний оподатковуваний  дохід за календарний рік, одержаний  ними з різних джерел як на території  України, так і за її межами.

     У громадян, котрі не мають постійного місця проживання в Україні, об’єктом оподаткування є доходи, одержувані з джерел в Україні.

     Податок на промисел. Платниками податку на промисел є громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, якщо вони не зареєстровані як суб’єкти підприємництва і здійснюють несистематичний, не більше чотирьох разів протягом календарного року, продаж виробленої, переробленої та купленої продукції, речей, товарів.

     Плата за спеціальне використання надр при  видобуванні корисних копалин. Платниками є суб’єкти підприємницької діяльності незалежно від форм вартості, включаючи підприємства, які здійснюють видобуток корисних копалин.Плата введена з метою забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сіровині, охорони надр, гарантування при користуванні надрами безпеки людей, майна та навколишнього природного середовища.

     Плата за спеціальне використання лісових  ресурсів.  Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцезнаходженням виконують переважно екологічні, естетичні, виховні та інщі функції, мають обмежене експлуатаційне значення і підлягають державному обліку і охороні. Усі ліси України є власністю держави. Від імені держави лісами розпоряджається Верховна Рада України. Верховна Рада України делегує свої повноваження щодо розпорядження лісами відповідним Радам народних депутатів. Ради народних депутатів у межах своєї компетенції надають земельні ділянки лісового фонду у постійне користування. З метою раціонального і бережливого користування лісовими ресурсами Лісовим кодексом України введена плата за спеціальне використання лісових ресурсів. До лісових ресурсів належать:деревина технічна і лікарська сировина, кормові, харчові та інші продукти лісу, що використовуються для задоволення потреб населення і виробництва.

     Плата за спеціальне використання прісних  водних ресурсів. Плату за спеціальне використання прісних водних ресурсів вносять усі суб’єкти підприємницької діяльності-водокористувачі незалежно від форм власності, в тому числі підприємства гідроенергетики та водного транспорту.