Прямі податки України

     За  кількістю взаємодіючих факторів зв’язки можуть бути однофакторними та багатофакторними. Однофакторні – це такі, при яких одна результативна ознака пов’язана з однією факторною ознакою. Багатофакторні зв’язки – це такі, при яких одна результативна ознака пов’язана з двома або більшою кількістю факторних ознак. У суспільних явищах найчастіше зустрічаються багатофакторні зв’язки.  За аналітичним вираженням розрізняють прямолінійні (лінійні) та криволінійні (нелінійні) зв’язки. При лінійному зв’язку із зростанням факторної ознаки відбувається рівномірне зростання (або зменшення) результативної ознаки.

     Математично такий зв’язок позначається рівнянням  прямої , а графічно – прямою лінією. При криволінійному зв’язку із зростанням факторної ознаки зростання (або зменшення) результативної ознаки відбувається нерівномірно, або напрямок зв’язку змінюється з прямого на обернений. Геометрично такий зв’язок позначається кривими лініями (гіперболою, параболою тощо).

     Поглиблене  дослідження впливу рівня прямих податків на їх питому вагу в формуванні зведеного бюджету протягом часу потребує застосування економетричних моделей. Під економетричною моделлю  розуміють рівняння регресії, яке встановлює кількісне співвідношення між доходами, що нас цікавлять, і чинниками, що їх зумовлюють. Аналіз формування зведеного бюджету за допомогою економетричних методів включає:

     – з’ясування чинників, що можуть впливати на розмір доходів;

     – формування масиву статистичної інформації;

     – знаходження регресійних залежностей (побудова регресійних моделей); економічна інтерпретація моделей і практичне використання.

     Синтез  регресійних моделей як одновимірна  лінійна регресійна модель представляється у вигляді рівняння (2.16): 

      ,                                                                                      (2.16) [44] 

     де  – постійна складова доходу (початок відліку);

       – коефіцієнт регресії;

       – відхилення фактичних значень  доходу від оцінки (математичного сподівання) середньої величини доходу в і-й період.

     Існують різні способи оцінювання параметрів регресії. Найпростішим, найуніверсальнішим є метод найменших квадратів. За цим методом параметри визначаються виходячи з умови, що найкраще наближення, яке мають забезпечувати параметри регресії, досягається, коли сума квадратів різниць між фактичними значеннями доходу та його оцінками є мінімальною. 

     ВИСНОВКИ  ДО РОЗДІЛУ 2 

     

1. Збір і  обробка даних про доходи та видатки  державного бюджету – справа статистики. Державний та місцевий бюджети складаються  з дохідної та видаткової частини.
2. Статистичні дані про державний бюджет дозволяють аналізувати величину заборгованості за податковими платежами, а також недостачі за окремими видами податків.
3. До чинників, що істотно впливають на зміну обсягів податкових доходів державного бюджету, належить зміна податкових ставок і розмір бази оподаткування.
4. Індикатором податкового тиску слугує середній рівень сплачених податків на одного платника.
5. Найбільшу дохідну частину Держваного бюджету становлять податкові надходження = 84,08%. Вони відіграють найважливішу роль, адже служать важливою формою перерозподілу валового внутрішнього продукту і забезпечують мобілізацію майже три чверті доходів бюджетів України. важливу роль відіграють і неподаткові надходження. Вони становлять 15,317%. Всі інші надходження становлять досить мало. Доходи від операцій з капіталом = 0,23%, офіційні трансферти = 0,32%, цільові фонди = 0,06%.
6. Помітно, що протягом чотирьох років з 2008 по 2011 найбільша частка податкових надходжень до бюджету України припадала на податкові надходження м. Києва. Так, в 2008 році вона становила 17,4%, в 2009 році – 20,5%, в 2010 році – 21,7%, в 2011 році – 22,0%. Отже, в середньому за цей період частка податкових надходжень м. Києва становила 20,4%.Рівень прямого оподаткування підприємництва, тобто оподаткування чистого результату (створеної додатково вартості – прибутку), є одним з багатьох економічних чинників, які визначають умови розвитку підприємництва в державі. Зрозуміло, що «нульовий» рівень прямого оподаткування є неприйнятним для функціонування держави та найвигіднішим для підприємництва, як для власників підприємств, так і для найманих робітників, оскільки сьогодні податкова система України стягує податки у подвійному розмірі:

• спочатку з прибутку підприємства, як юридичної особи;

• потім з витрат підприємства у вигляді податків (цільових зборів у позабюджетні пенсійно-соціальні фонди) на заробітну плату найманих працівників;
• потім з отриманої найманими працівниками заробітної плати – ще податок з доходів фізичних осіб та збори з них у пенсійно-соціальні фонди;
• потім знову з прибутку підприємств у вигляді податку на дивіденди власників (акціонерів) підприємства з прибутку;

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

3. ШЛЯХИ ВДОСКРНАЛЕННЯ ПОДАТКОВОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНИ

 

     3.1 Регулювання економки  України за допомогою податкових надходжень. 

     Ринкова трансформація української економіки  зумовила необхідність переходу від  переважно неподаткових до податкових методів акумуляції доходів у  державному бюджеті, становлення самостійної  податкової системи. Тепер ця система  в основному сформована. До неї  входять основні види загальнодержавних  податків, які існують у розвинутих країнах світу, з рівнем ставок, що не перевищують середньоєвропейського. Разом із тим, податкова система  України має ряд особливостей:

1. досить високий загальний рівень оподаткування, що визначається частиною доходів бюджету ВВП. При цьому офіційна статистика не дає повного уявлення про податковим тягар, оскільки при його визначенні не враховується сума нарахованих, але не сплачених податків (заборгованість платників перед бюджетом), яка сягнула и Україні значних розмірів;
2. нерівномірний розподіл податкового тягаря між окремими платниками внаслідок "тінізації" економіки і недостатньо обґрунтованого пільгового режиму оподаткування окремих економічних суб'єктів;
3. внесення постійних змін у систему оподаткування, що зумовлюють надзвичайно високий рівень її нестабільності.

     Швидко  змінюються не тільки ставки, а й  види податків, структура податкової системи і загальний рівень оподаткування. Між тим частка доходів бюджетів у ВВП за 30 років у США зросла лише на 3,4 відсоткового пункта, у ФРН  — на 8, у Франції — на 10,6, у  Великобританії — на 7,5 відсоткового пункта. Податкова система, яка перебуває  в стадії становлення, повинна мати вищий рівень змінності, ніж зрілі  податкові системи, які вже сформувалися. Те, що ми маємо, виходить за рамки нормального  процесу становлення;

4. формування податкової системи України на основі впровадження досвіду оподаткування, накопиченого в розвинутих країнах світу. Хоча це процес неминучий і природний, некритичне запозичення зрілих форм оподаткування, адекватних іншим соціально-економічним і політичним умовам, веде до зниження ефективності оподаткування;
5. структура оподаткування, яка відрізняється від розвинутих країн і для якої характерні висока питома вага непрямих податків, низька питома вага особистого прибуткового податку і дуже високі нарахування на фонд заробітної плати;
6. незначна роль місцевих податків і зборів у формуванні доходів територіальних общин, нестабільність і недостатність їхньої дохідної бази взагалі;
7. використання податків перш за все як інструментів проведення фіскальної податкової політики, неувага до регулюючої функції податків.

     Податкова система України перебуває в  стані перманентного вдосконалення. Перспективи її розвитку на цьому  етапі пов'язуються перш за все з  розробкою і введенням Податкового  кодексу України, покликаного звести воєдино й узгодити всі податкові  закони, стати основним законодавчим актом, який регулює проблеми оподаткування.

     В процесі реформування податкової системи  України чинні норми та положення, що регулюють процес оподаткування, необхідно переробити у відповідності  до обраних пріоритетів та напрямків  розвитку податкової системи, привести їх до впорядкованої, єдиної, логічно  узгодженої системи. [41]

     Проведення  податкової реформи в Україні  повинно ґрунтуватись на таких засадах  реформування системи оподаткування:

1. загальне спрощення правової бази оподаткування, забезпечення зрозумілості норм основного законодавчого акту з оподаткування;
2. уніфікація підходів і методів визначення елементів за всіма податками (зборами) та вимог до ведення обліку нарахування податків (зборів);
3. зменшення кількості податків та скасування податків (зборів, обов’язкових платежів), витрати на адміністрування яких перевищують доходи від їх стягнення;
4. зниження рівня податкового навантаження на суб’єктів оподаткування та зрівняння податкового тиску на різні категорії платників податків;
5. зменшення ставок податків (зборів) з одночасним збільшенням податкової бази, що означає максимальне розширення кола платників податків (зборів) та скасування безпідставних податкових пільг;
6. збільшення розміру суми неоподатковуваного мінімуму доходів фізичних осіб;
7. застосування замість податкових пільг системи цільових бюджетних дотацій, направлених на підтримку найменш захищених верств населення та на розвиток приоритетних галузей господарства України;
8. підтримка розвитку та поширення малого підприємництва шляхом запровадження спеціальних режимів оподаткування суб’єктів малого підприємництва;
9. стимулювання здійснення реінвестицій, а також направлення коштів на інноваційну діяльність, проведення фундаментальних і прикладних наукових досліджень та впровадження нововведень;
10. урахування міжнародних аспектів (оподаткування доходів нерезидентів та іноземних доходів резидентів, дія міжнародних угод в сфері оподаткування) та досвіду побудови податкових систем в розвинених країнах.

 

3.2 Покращення податкового законодавства в напрямку посилення регулюючої ролі прямих податків. 

     В період переходу до ринкових відносин не викликає сумніву необхідність розгляду ситуації, що склалася у сфері оподаткування  підприємств.

     Будь  – які податки, зокрема й прямі, можуть здійснювати різноманітний  вплив на господарську діяльність суб’єктів  господарювання. З одного боку вони можуть сприяти розширенню сфери  діяльності підприємства та активізації  його роботи, з іншого – можуть стримувати ділову активність та обмежувати поле дій.

     По-перше  податки впливають на рівень структуру  сукупного попиту , а через механізм ринкового попиту можуть сприяти  виробництву, чи гальмувати його.

     По-друге, розмір податків визначає рівень оплати праці, так як від фонду оплати праці існує цілий ряд відрахувань  до бюджету, тобто оплата праці включається  в податкові платежі.

     По-третє, від податків залежить співвідношення між витратами виробництва і  ціною товарів та послуг. Дане співвідношення є для підприємців визначальним в процесі використання або реалізації виробничих потужностей. Розмір податкових платежів визначає кількість вільних  коштів, які залишаються у розпорядженні  підприємства, а отже цим самим  визначає можливість підприємства по збільшенню виробничих запасів, розширенню виробництва, впровадженню нової техніки  і технологій. [45]

     Податкова система України є далекою  від досконалої. В Україні діє  понад 28 законів, які регулюють порядок  обчислення і сплати податків, та велика кількість інших нормативно-правових актів, які регулюють питання  оподаткування. Податкова система  створила значні податкові навантаження на суб’єктів господарювання, призвела до невиправданого вилучення обігових коштів підприємств, виникнення додаткової потреби в кредитних ресурсах, які на сьогодні є досить обмеженими, оскільки у функціонуванні банківської  системи, що повинна бути основним кредитором та значним інвестором, також існують великі проблеми.

     З огляду на це необхідно проаналізувати Закон України “Про оприбуткування прибутку підприємств”. Згідно з ним  об’єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення  суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових  витрат платника податку на суму амортизаційних відрахувань і який змінює використання касового методу на принцип нарахування.